Постанова

від 12.07.2012 по справі 2а-1670/3939/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3939/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Муленко Ю.О.,

представника відповідача - Мірошниченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "КС-Домофон Кременчук" товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Домофон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2012 року Дочірнє підприємство "КС-Домофон Кременчук" товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Домофон" (далі по тексту - позивач, ДП "КС-Домофон-Кременчук") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ним було правомірно та на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Оптметпромторг" та ТОВ "Дельта Плюс Юг", включено до складу валових витрат суму податку на прибуток в розмірі 26844,00 грн, та до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 22218,00 грн. Зазначав, що господарські операції з цими суб'єктами господарювання відповідають вимогам закону, оскільки факт здійснення між ним та вказаними контрагентами фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи. А відтак, висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість вважає необґрунтованим та протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за перевіряємий період та Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість. Зазначав, що відповідно до даних перевірок у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, вказав, що в межах кримінальної справи щодо незаконного формування ПП "Оптметпромторг" податкового кредиту по податку на додану вартість отримано дані, які свідчать, що фінансово-господарська діяльність вказаного підприємства, починаючи з червня 2010 року по січень 2011 року, здійснювалась поза межами правового поля.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Дочірнє підприємство "КС-Домофон Кременчук" товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Домофон" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 22.08.2007, номер запису 1 585 102 0000 005855, ідентифікаційний номер 35328769, свідоцтво серії А00 № 683022. Згідно свідоцтва від 01.09.2008 № 100136574 позивач є платником податку на додану вартість.

В період з 12.12.2011 по 16.12.2011 фахівцями Кременчуцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ПП "Оптметпромторг" за період липень-серпень 2010 року та ТОВ "Дельта Плюс Юг" за період квітень 2011 року у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ від 23.11.2011 № 45561/10/15-177 та від 29.11.2011 №43563/10/23-315, за результатами якої складено акт від 23.11.2011 № 8730/23-309/35328769, яким, в свою чергу, встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР та статей 138 та 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 26844,00 грн, в тому числі: за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 16146,00 грн та за ІІ квартал 2011 року в розмірі 10698,00 грн, а також підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 та статей 198 та 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 22218,00 грн, в тому числі: за липень 2010 року у розмірі 6458,00 грн, за серпень 2010 року у розмірі 6458,00 грн, за квітень 2011 року у розмірі 9302,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012:

- № 0000052301/59, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 30882,00, в тому числі 26844,00 грн -за основним платежем, 4038,00 грн -за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000062301/60, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28677,00, в тому числі 22218,00 грн -за основним платежем, 6459,00 грн -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив з наступного.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також в період дії спірних правовідносин діяли норми Податкового Кодексу України, відповідно до яких: платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (підпункт 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України). Об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як визначено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії між ДП "КС-Домофон-Кременчук" (по тексту договору -Підрядник) та ПП "Оптметпромторг" (по тексту договору -Субпідрядник) було укладено ряд договорів:

1) договір від 01.07.2010 № 01/07-1, згідно умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню і регламентному ремонту багатоквартирних під'їзних аудіодомофонів системи "КС 2006" у жилих будинках, на раніше встановленому обладнанні, у місті Кременчук, за адресами вказаними в додатку 1, який є невідємною частиною цього договору: технічне обслуговування включає проведення планових профілактичних оглядів і робіт необхідних для утримання під'їзних аудіодомофонів системи "КС 2006" в робочому стані; регламентний ремонт включає усунення недоліків аудіодомофонів системи "КС 2006", виникниних по причині сандальних дій проявленню прихованих дефектів аудіодомофонів системи "КС 2006", фарбування дверей, демонтаж та встановлення частин гомофонної системи, які вийшли з ладу. Підрядник зобов'язується сплатити Субпідряднику роботи згідно цього договору. Вартість робіт по технічному обслуговуванню і регламентному ремонту багатоквартирних під'їзних аудіодомофонів системи "КС 20062 у жилих будинках, на раніше встаноновленому обладнанні згідно договору з розрахунку на одну квартиру становить 3,75 грн, в тому числі ПДВ -0,65 грн. оплата здійснюється згідно актів виконаних робіт. До початку виконання робіт Підрядник призначає свого Відповідального представника для вирішення усіх питань, пов'язаних з виконанням робіт. Здача виконаних Субпідрядником робіт оформляється актом приймання виконаних робіт, що підписується Сторонами (т.1, а.с. 24-25);

2) договори від 01.07.2010 № 01/07 та від 01.08.2010 № 01/08, відповідно до умов яких ПП "Оптметпромторг" (по тексту договору -Виконавець) здійснює пошук потенційних клієнтів для укладення договорів на технічне обслуговування. Критерій щодо клієнтів: наявність встановленого обладнання (домофон переговорний пристрій) у під'їздах житлових будинків. Виконавець надає Замовнику (ДП "КС-Домофон-Кременчук") необхідні документи та інформацію про встановлене обладнання (домофон переговорний пристрій). Замовник підключає до своєї системи надані Виконавцем під'їзди житлових будинків, де встановлено обладнання (домофон переговорний пристрій) для подальшого технічного обслуговування. Вартість робіт, які надає Виконавець Замовнику згідно цього Договору складає 2000,00 грн. виконавець зобов'язується протягом 90 днів надати Замовнику всю необхідну інформацію про встановлене обладнання (домофон переговорний пристрій). Замовник зобов'язується підключити до своєї системи підключити до своєї системи встановлене обладнання (домофон переговорний пристрій). Здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами за актом здачі-приймання із зазначенням точної адреси встановленого обладнання (домофон переговорний пристрій). Інформація про встановлене обладнання (домофон переговорний пристрій) повинна бути здана Замовнику письмово (т.1, а.с. 28, 31).

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи податкових накладних судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (т.1, а.с. 22, 26, 29, 32).

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії актів здачі-приймання виконаних робіт по договору № 01/07-1 від 30.07.2010 та від 31.08.2010, від 30.07.2010 по договору № 01/07, від 31.08.2010 по договору № 01/08, а також додаток № 1 до договору № 01/07-1 від 30.07.2010 та витягу з журналу заявок на виконання робіт за липень, серпень 2010 року (т.1, а.с. 23, 27, 30, 33, 54-208; т.2, а.с. 141-193).

Однак, позивачем на вимогу суду до матеріалів адміністративної справи не надано доказів фактичного направлення співробітників або інших найманих робітників спірного контрагенту для виконання робіт та надання послуг, визначених договорами (відряджень, договорів про найм, наказів на прийняття на роботу та інших супроводжувальних документів стосовно відношення цих осіб до вказаного підприємства, в тому числі оплати переїзду та перебування), оскільки враховуючи місцезнаходження ПП "Оптметпромторг" (м. Дніпродзержинськ - відповідно до укладених договорів, м. Одеса - згідно витягу з ЄДР) направлення співробітників для виконання робіт та надання послуг такого обсягу суду не видається можливим без належного їх матеріального забезпечення. Також, суд звертає увагу, що наявність заявок на проведення робіт (відповідно до наданого витягу з журналу) не є належним доказом їх фактичного виконання, а тим паче виконання працівниками спірного контрагента.

Надані на підтвердження оплати виконаних робіт та наданих послуг позивачем до матеріалів адміністративної справи копії платіжних доручень (т.1, а.с. 34-38), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, позивачем надано пояснення, що залучення контрагента з іншої області спричинено вузькопрофільністю діяльності з виконання таких робіт та надання подібних послуг, однак суду не було надано доказів фактичної спеціалізації ПП "Оптметпромторг" щодо технічного обслуговування та регламентного ремонту домофонів. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до витягу з ЄДР вказане підприємство займається наступними видами діяльності: 45.41.0 штукатурні роботи, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 51.51.0 оптова торгівля паливом, 45.43.0 покриття підлог та облицювання стін, 50.20.0 технічне обслуговування та ремонт автомобілів. У зв'язку з викладеним, суду не видається можливим підтвердити пояснення позивача.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Також, відповідно до наявної в матеріалах справи копії між ДП "КС-Домофон-Кременчук" (по тексту договору -Підрядник) та ТОВ «Дельта Плюс Юг»(по тексту договору -Субпідрядник) було укладено договір від 01.04.2011 № 01/04, згідно умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню і регламентному ремонту багатоквартирних під'їзних аудіодомофонів системи «КС 2006»у жилих будинках, на раніше встановленому обладнанні, у місті Кременчук, за адресами вказаними в додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору: технічне обслуговування включає проведення планових профілактичних оглядів і робіт необхідних для утримання під'їзних аудіодомофонів системи «КС 2006»в робочому стані; регламентний ремонт включає усунення недоліків аудіодомофонів системи «КС 2006», виникниних по причині сандальних дій проявленню прихованих дефектів аудіодомофонів системи «КС 2006», фарбування дверей, демонтаж та встановлення частин гомофонної системи, які вийшли з ладу. Підрядник зобов'язується сплатити Субпідряднику роботи згідно цього договору. Вартість робіт по технічному обслуговуванню і регламентному ремонту багатоквартирних під'їзних аудіодомофонів системи «КС 2006»у жилих будинках, на раніше встаноновленому обладнанні згідно договору з розрахунку на одну квартиру становить 3,75 грн, в тому числі ПДВ -0,65 грн. оплата здійснюється згідно актів виконаних робіт. До початку виконання робіт Підрядник призначає свого Відповідального представника для вирішення усіх питань, пов'язаних з виконанням робіт. Здача виконаних Субпідрядником робіт оформляється актом приймання виконаних робіт, що підписується Сторонами (т.1, а.с. 43-44).

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дослідивши в судовому засіданні копію долученої позивачем до матеріалів адміністративної справи податкової накладної судом встановлено, що вона формально відповідає вказаним вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (т.1, а.с. 41).

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок кошторису на технічне обслуговування домофонів, а також додаток № 1 до договору № 01/04 та витягу з журналу заявок на виконання робіт за квітень 2011 року (т.1, а.с. 209-250; т.2, а.с. 1-140).

Однак, позивачем на вимогу суду до матеріалів адміністративної справи не надано доказів фактичного направлення співробітників або інших найманих робітників спірного контрагенту для виконання робіт та надання послуг, визначених договорами (відряджень, договорів про найм, наказів на прийняття на роботу та інших супроводжувальних документів стосовно відношення цих осіб до вказаного підприємства, в тому числі оплати переїзду та перебування), оскільки враховуючи місцезнаходження ТОВ «Дельта Плюс Юг»(м. Одеса - відповідно до реквізитів договору, м. Київ - згідно витягу з ЄДР) направлення співробітників для виконання робіт та надання послуг такого обсягу суду не видається можливим без належного їх матеріального забезпечення. Також, суд звертає увагу, що наявність заявок на проведення робіт (відповідно до наданого витягу з журналу) не є належним доказом їх фактичного виконання, а тим паче виконання працівниками спірного контрагента.

Надані на підтвердження оплати виконаних робіт та наданих послуг позивачем до матеріалів адміністративної справи копії платіжних доручень (т.1, а.с. 45, 50), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, позивачем надано пояснення, що залучення контрагента з іншої області спричинено вузькопрофільністю діяльності з виконання таких робіт та надання подібних послуг, однак суду не було надано доказів фактичної спеціалізації ТОВ «Дельта Плюс Юг»щодо технічного обслуговування та регламентного ремонту домофонів. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до витягу з ЄДР вказане підприємство займається наступними видами діяльності: 45.21.1 будівництво будівель, 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 51.52.2 оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, 51.57.0 оптова торгівля відходами та брухтом, 37.10.0 оброблення металевих відходів та брухту. Отже, і в цьому випадку, суду не видається можливим підтвердити пояснення позивача.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги те, що позивачем не надано належних доказів реальності проведених операцій зі спірними контрагентами, доказів фактичного здійснення начебто виконаних робіт, суд дійшов висновку, що реальність здійснення таких господарських операцій не підтверджена належним чином оформленими первинними документами, а відтак у платника податків відсутнє право на віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та податку на прибуток та валових витрат.

Таким чином, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача операцій з надання консультаційних послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем валового доходу за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв'язку витрат позивача за цими договорами з його господарською діяльністю, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат за всіма вищезазначеними договорами, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з недоведеності фактичного вчинення на користь позивача вищевказаних операцій, відсутності видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів, а також відсутності чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за спірними операціями, зокрема, відсутності зв'язку витрат позивача за цими договорами з місцем здійснення його господарської діяльністі, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за дослідженими вище обставинами справи, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення-рішення, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову не має.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "КС-Домофон Кременчук" товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Домофон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 17 липня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник