Постанова

від 24.07.2012 по справі 6315/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 липня 2012 р. справа № 2-а- 6315/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Мосіюк О.В.,

представника відповідача - Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (далі - ТОВ "Слобожанський миловар") звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС) в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року №0000210044 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 4777,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2388,5 гривень, грудень 2011 року у розмірі 17437,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8718,50 гривень, всього 22214,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11107,00 гривень, скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року №0000200044 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117598,00 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 46157,25 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не згоден з висновками відповідача, що викладені в акті перевірки від 03.05.2012 року №90/44-0/30357250 про порушення ним п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97/ВР із змінами та доповненнями у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин (далі -Закон України №168/97/ВР), п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело на думку відповідача до завищення податкового кредиту у сумі 117598, 00 гривень та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у сумі 117598, 00 гривень, у тому числі за жовтень 2010 року на суму 50567 гривень, за вересень 2011 року на суму 67031 гривень, та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальній сумі 22214,00 гривень, у тому числі за листопад 2011 на суму 4777 грн., за грудень 2011 на суму 17437 гривень, а відтак вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення від 15 травня 2012 року №0000210044 про зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 4777, 00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2388,5 гривень, грудень 2011 року у розмірі 17437,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8718,50 гривень, всього 22214,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11107,00 гривень та податкове повідомлення - рішення від 15 травня 2012 року №0000200044 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117598,00 гривень та штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 46157,25 гривень.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки від 03.05.2012 року №90/44-0/30357250 є необґрунтованими та незаконними і не підтверджуються належними доказами, мають невідповідність вимогам чинного законодавства України.

ТОВ "Слобожанський миловар" визначав податковий кредит з ПДВ з урахуванням та підставі належним чином оформлених податкових накладних і інших первинних документів, отриманих від ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005", ПАФ " ДРОС", ТОВ "ГРАН-ПРИ +" та мав усі законодавчі підстави при формуванні податкового кредиту відповідного періоду задіяти суми ПДВ сплачені у вартості товару придбаного у контрагентів, що фактично і було зроблено. Крім того, позивач зазначив, що у ході перевірки фахівцями відповідача не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам господарських операцій. За таких обставин податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. Позивач вважає, що єдиною підставою для висновку відповідача про виявлені порушення стало судження про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами: ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005", ПАФ "ДРОС", ТОВ "ГРАН-ПРИ +".

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечував, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Слобожанський миловар" зареєстроване виконавчим комітетом Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області 04.05.1999 року, та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АЖ № 317319, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців серія АЖ № 317328, та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПОУ 30357250, місцезнаходження - 62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, б. 53.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами по справі, що ТОВ "Слобожанський миловар" станом на час розгляду справи перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 19.08.2011 року №121 та є платником податку на додану вартість з 23 грудня 2002 року, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100264665 НБ № 151225 від 30 січня 2010 року.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС у період з 22 березня 2012 року по 26 квітня 2012 року на підставі направлень та наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про проведення планової перевірки від 13.03.2012 року №163 та наказу від 19.04.2012 року №92 про продовження перевірки, проводилась документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" код за ЄДРПОУ 30357250 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року за результатами якої було складено акт перевірки від 03 травня 2012 року №90/44-0/30357250.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 15 травня 2012 року №0000210044 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 22214,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11107,00 гривень та від 15 травня 2012 року №0000200044 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131040,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46158,25 гривень.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97/ВР, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що на думку відповідача, призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 139812,00 гривень, в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 50567,00 гривень, за вересень 2011 року у сумі 67031,00 гривень, за жовтень 2011 року у сумі 4777,00 гривень, за листопад 2011 року у сумі 17437,00 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 117598, 00 гривень, у тому числі за жовтень 2010 року на суму 50567 грн., за вересень 2011 року на суму 67031 гривень та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальній сумі 22214,00 гривень, у тому числі за листопад 2011 на суму 4777 гривень, за грудень 2011 року суму 17437 гривень.

З акту перевірки від 03 травня 2012 року №90/44-0/30357250 вбачається, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 117598,00 гривень та завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі у сумі 22214, 00 гривень стало твердження про нікчемність правочинів укладених між ТОВ "Слобожанський миловар" та його контрагентами - ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005", ПАФ "ДРОС", ТОВ "ГРАН-ПРИ +".

Вищевикладене, на думку відповідача, призвело до порушень з податку на додану вартість, в частині зайвого включення до податкового кредиту позивачем сум ПДВ по податковим накладним, що отримані у ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005", ПАФ "ДРОС", ТОВ "ГРАН-ПРИ +".

При цьому, стверджуючи про нікчемність правочинів між ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005" та ТОВ "Слобожанський миловар", відповідач посилався на висновки акту перевірки, що складений фахівцями ДПІ у місті Полтаві №3570/23-1/36984757 від 21.04.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005"( код за ЄДРПОУ 36984757) з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період з 02.03.2010 року по 31.12.2010 року", яким встановлено, що ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005" укладені договори надання послуг з організаціями перевезень вантажів ТОВ "Євротранспорт-Од", ПП "Юг-стандарт+", ТОВ "Метіз ЛТД" щодо яких встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, основних фондів, податкових звітів про наявність транспортних засобів". З таких підстав ДПІ у м. Полтаві стверджує, що ПП "СОЮЗМОЛТОРГ- 2005" порушило припис ст. 228 Цивільного кодексу України, та уклало правочин який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Усі операції купівлі-продажу ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними до "вигодонабувача".

З акту перевірки від 03 травня 2012 року №90/44-0/30357250 вбачається, що відповідач прийшов висновку про відсутність можливості встановити зв'язок понесених витрат (з урахуванням ПДВ) ТОВ "Слобожанський миловар" в частині взаємовідносин з ПП "СОЮЗМОЛТОРГ-2005" за фінансово - господарською діяльністю ТОВ "Слобожанський миловар", а тому вважає, що позивач не мав права задіяти при формуванні податкового кредиту жовтня 2010 року податкову накладну №236 від 22.10.2010 року на придбання жиру кондитерського SV-FORM Н у ПП "СОЮЗМОЛТОРГ-2005" на суму 303400,00 гривень у тому числі ПДВ 50566,67 грн., що призвело до завищення податкового кредиту на суму 50567,00 гривень.

Судження про нікчемність правочину між ТОВ "Слобожанський миловар" та ПАФ "ДРОС", відповідач обґрунтовує з посиланням на висновок акту перевірки Васильківської ОДПІ №241/23-2/13737653 від 17.02.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАФ "ДРОС" з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року", у якому зазначено, що ПАФ "ДРОС" не надало первинні документи за серпень 2011 року на підтвердження господарських взаємовідносин зі своїми контрагентами податковому органу у ході перевірки.

Відповідач вважає, що позивач не мав права задіяти у ході формування податкового кредиту серпня 2011 року податкові накладні виписані ПАФ " ДРОС" у серпні 2011 року №40 від 10 серпня 2011 року на придбання жиру топець яловичини на суму 201042,00 гривень, у тому числі ПДВ 33507,00 гривень та податкову накладну №67 на придбання у ПАФ "Дрос" жиру топець яловичини на суму 201144,00 гривень у тому числі ПДВ у розмірі 33524,00 гривень.

З акту перевірки від 03 травня 2012 року №90/44-0/30357250 вбачається, що відповідач прийшов висновку про неможливість встановити зв'язок понесених витрат ТОВ "Слобожанський миловар" в частині взаємовідносин з ПАФ "ДРОС" в серпні 2008 року, через те, що правочин між ПАФ "ДРОС" та ТОВ "Слобожанський миловар" є нікчемний та позивачем порушено приписи п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту у вересні 2011 року на суму 67031,00 гривень.

За операціями позивача з ТОВ "ГРАН -ПРИ+", відповідач у акті від 03 травня 2012 року №90/44-0/30357250 вказує, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Слобожанський миловар" п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело, на думку відповідача, до завищення податкового кредиту у жовтні 2011 року на суму 4777,00 гривень, у листопаді 2011 року на суму 17437,00 гривень, що у свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальній сумі 22214,00 гривень, у тому числі за листопад 2011 року у сумі 4777,00 гривень, за грудень 2011 року на суму 17437,00 гривень.

В основу такого твердження відповідача, про встановлені порушення за операціями позивача з ТОВ "ГРАН -ПРИ+", покладено висновок довідки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харків №630/07-008/32950771 від 28.02.2012 року щодо отримання відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Слобожанський миловар" за жовтень, листопад 2011 року.

Згідно довідки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харків №630/07-008/32950771 від 28.02.2012 року, ТОВ "ГРАН -ПРИ+" не є виробником металевих виробів, які придбав для господарської діяльності позивач, а є тільки продавцем, тоді як виробником є компанія ТОВ "Промтехноопт", щодо якої у податкового органу не має можливості провести зустрічну звірку. Відповідач вважає, що позивач не мав права задіяти податкову накладну №50 від 19 жовтня 2011 року на придбання металевих виробів у ТОВ "ГРАН -ПРИ+" на суму 28659,00 гривень, у тому числі ПДВ у розмірі 4776,50 грн., податкову накладну №8 від 02 листопада 2011 року на суму 101541,58 гривень, у тому числі ПДВ у розмірі 16923,60 гривень, податкову накладну №34 від 11 листопада 2011 року на суму 3081,12 гривень, у тому числі ПДВ 513,52 гривні, у ході формування податкового кредиту жовтня та листопаду 2011 року з підстав неможливості проведення зустрічної перевірки постачальника товару по другому ланцюгу, а саме ТОВ "Промтехноопт".

Неможливість проведення зустрічної перевірки постачальника товару по другому ланцюгу, а саме ТОВ "Промтехноопт" стало основою судження відповідача про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "ГРАН -ПРИ+".

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005"судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. А п.201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту .

З матеріалів справи вбачається, та не заперечувалось представниками сторін, що на момент спірних правовідносин ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005"було зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 01.03.2010 року, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію ПП "СОЮЗМОТОРГ- 2005" серія А01 № 296452, є платником податку на додану вартість з 05.03.2010 року ІНН 369847516018, згідно свідоцтва платника ПДВ № 1003275 від 18.03.2011 року, включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено копією довідки статистики серія АА № 428345 від 21.02.2011року.

ТОВ "Слобожанський миловар" у спірних правовідносинах при формуванні податкового кредиту жовтня 2011 року задіяло податкову накладну, виписану ПП "СОЮЗМОЛТОРГ- 2005" №236 від 22 жовтня 2010 року на загальну суму 303400,00 гривень у тому числі ПДВ у розмірі 50566,67 гривень.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Слобожанський миловар" уклав договір поставки №19/05/2010 від 19 травня 2010 року з Приватним підприємством "СОЮЗМОЛТОРГ". У відповідності до п.1.1. вказаного договору ПП "СОЮЗМОТОРГ- 2005" зобов'язалося постачати (систематично передавати у власність) ТОВ "Слобожанський миловар" олійно-жирову продукцію, а ТОВ "Слобожанський миловар" зобов'язалося приймати товар і вчасно його оплачувати. Згідно п.5.3 договору поставки №19/05/2010 від 19 травня 2010 року, підписання сторонами накладної на товар підтверджується факт передачі товару в належному виді без прострочень, за кількістю, в асортименті і якості, потрібному ТОВ "Слобожанський миловар" і погодженому сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у жовтні ПП "СОЮЗМОТОРГ- 2005"поставив позивачу жир кондитерський SV-FORM H 20 тон 500 кілограм за видатковою накладною № РН-223 від 22 жовтня 2010 року.

Товар приймала за довіреністю працівник позивача -Малишко Т.М, на підставі довіреності №1541 від 22.10.2010 року, про що зроблено запис у журналі реєстрації довіреностей під порядковим номером 1541 від 22.10.2010 року. Вказаний працівник прийнятий на роботу наказом від 02.08.1994 року №17К.

ПП "СОЮЗМОТОРГ" залучив для транспортування товару позивачу перевізника -ПП Феникс, про що свідчить товарно - транспортна накладна від 22 жовтня 2010 року на автомобіль РЕНО НОМЕР_4.

При прийманні товару, позивач робив лабораторний аналіз сировини, про що відповідно було складено акт від 23.10.2010 року № 202 про результати лабораторного випробовування жиру кондитерського згідно паспорту якості № 00085 від 28 квітня 2010 року та на підставі свідоцтва №100-3294/2009 від 09 липня 2009 року про атестацію лабораторії ТОВ "Слобожанський миловар" розташованої за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вулиця Свердлова, 53 щодо проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду згідно з галуззю атестації. ПП "СОЮЗМОТОРГ- 2005"надав позивачу у ході поставки товару копію сертифікату якості на товар №00085 від 28 квітня 2010 року.

У ході господарських взаємовідносин, ПП "СОЮЗМОТОРГ- 2005"та ТОВ "Слобожанський миловар" проводили звіряння розрахунків про що свідчить підписаний з обох сторін акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010 року.

За поставлений товар, Позивач переказав кошти, про що свідчать платіжні доручення на переказ коштів: засвідчені печаткою банку платіжні доручення № 477 на оплату товару ПП "СОЮЗМОТОРГ - 2005"від 22 жовтня 2010 року на суму 400000,00 гривень, №36 від 21 жовтня 2010 року на суму 250000,00 гривень.

Облік придбаного жиру здійснювався на балансовому рахунку № 201 (сировина та матеріали), а його списання відбувалося на підставі калькуляцій.

Суд зазначає, що згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97/ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України №168/97/ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97/ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97/ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97/ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідачем при проведенні перевірки та у ході судового розгляду справи не доведено відсутності в податкових накладних ПП "СОЮЗМОЛТОРГ- 2005"будь-якого обов`язкового реквізиту податкової накладної, що передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97/ВР: порядковий номер, дату виписки податкової накладної, скорочену назву юридичної особи-постачальника, податковий номер продавця та покупця, місце розташування юридичної особи, опис (номенклатуру) послуг, скорочену назву підприємства - отримувача.

Відповідач не довів обґрунтованість висновку про недотримання позивачем приписів пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97/ВР. Відповідно до вказаної норми закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Відповідач не дав пояснень, чому придбаний жир не призначається для використання в господарській діяльності позивача, тоді як жир є основною сировиною у технологічному процесі виробництва мила, про що позивач надав довідку суду.

Суд зазначає, що при складанні акту перевірки, посадові особи відповідача залишили поза увагою викладене в листі ДПА України від 29.09.10 №20289/7/16-1617 "Щодо підстав для визнання договорів нікчемними", а саме, ДПА України наголошує на тому, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відніс суми ПДВ до податкового кредиту за операціями з ТОВ "СОЮЗМОЛТОРГ-2005" у загальному розмірі 137473,33 гривень у тому числі спірну суму податку ПДВ у розмірі 50566,67 гривень за спірною податковою накладною №236 від 22.10.2010 року на загальну суму 303400,00 гривень, у тому числі ПДВ 50566,67 гривень згідно рядка 129 (ІПН 36984716018) Додатку № 5 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту" до декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

Судом було досліджено декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року, згідно рядка 21 декларації з ПДВ за жовтень 2010 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду склало 1013676,00 гривень.

Також, судом було досліджено надану до матеріалів справи декларацію з ПДВ за листопад 2010 року з якої вбачається, що сума ПДВ у розмірі 1013676, 00 гривень була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 25 або 25.1 Декларації з ПДВ за листопад 2010 року).

Згідно п.п.200.10 ст.200 ПКУ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно п.п.200.11 ст.200 ПКУ за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.200.12. ст. 200 ПКУ орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок визначено пунктами 86.3 - 86.4 статті 86 ПКУ. Крім того, наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року N 984, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Далі - Порядок N 984).

Згідно п.3 Порядку N 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України та на підставі направлення від 19.01.2011 року № 19 видано СДПІ по роботі з ВПП м. Харкові ДПС, перевірив достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, про що відповідач склав довідку "Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість"від 18.02.2011 року №447/44-016/30357250, згідно висновку якої підтверджено відображене ТОВ "Слобожанський миловар" у декларації за листопад місяць 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 1013676,0 гривень з урахуванням направлених запитів проведення зустрічних звірок.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовано відповідачем, що у ході планової виїзної перевірки, що проводилася СДПІ з 22.03.2012 року по 26.04.2012 року наслідком якої є складений спірний акт від 03.05.2012 № 90/44-0/30357250, відповідач перевірив вже перевірений та підтверджений період та прийшов іншого висновку, а саме щодо відсутності у позивача підстав включення до податкового кредиту жовтня 2010 року податкової накладної №236 від 22.10.2010 року на загальну суму 303400,00 гривень у тому числі ПДВ 50566,67 гривень за операціями з ТОВ "СОЮЗМОЛТОРГ-2005", та виніс рішення про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 50566,67 гривень та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 12641,75 гривень.

Суд приходить висновку, що відповідач довідкою "Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість" від 18.02.2011 року №447/44-016/30357250 підтвердив правомірність декларування сум з ПДВ за операціями з ТОВ "СОЮЗМОЛТОРГ-2005", а у ході судового розгляду справи, відповідач не надав пояснень та не підтвердив фактичними доказами правомірність проведення повторної перевірки вже перевіреного періоду, що є основою винесених спірних податкових повідомлень - рішень.

Судом встановлено, що витрати позивача по придбанню товару у ТОВ "СОЮЗМОЛТОРГ-2005"підтверджені належним чином, а у ході судового розгляду справи відповідачем це не спростовано, та не доведено фактичними доказами судження відповідача про нікчемність правочину позивача з контрагентом та не доведено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97/ВР.

Суд зазначає, що в основу висновків відповідача про порушення ТОВ "Слобожанський миловар" вимог податкового законодавства покладено висновки акту перевірки, що складений фахівцями ДПІ у м. Полтаві № 3570/23-1/36984757 від 21.04.2011 р. "Про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005"з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період з 02.03.2010 року по 31.12.2010 року", який надійшов на адресу відповідача.

Слід відмітити, що складеним фахівцями ДПІ у м. Полтаві № 3570/23-1/36984757 від 21.04.2011 року актом, встановлено, що ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005"укладені договори надання послуг з організаціями перевезень вантажів з ТОВ "Євротранспорт-Од", ПП "Юг-стандарт+", ТОВ "Метіз ЛТД" щодо яких встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів для здійснення необхідної господарської діяльності, основних фондів, податкових звітів про наявність транспортних засобів".

Як вбачається з матеріалів справи, у ході транспортування товару позивачу, ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005"залучив до транспортування товару ПП ФЕНІКС, згідно ТТН від 22 жовтня 2010 року, тоді як актом, що складений фахівцями ДПІ у м. Полтаві № 3570/23-1/36984757 від 21.04.2011 року, досліджувалися взаємовідносини ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005" з організаціями перевезень вантажів з ТОВ "Євротранспорт-Од", ПП "Юг-стандарт+", ТОВ "Метіз ЛТД".

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

З огляду на викладене, суд зазначає, що з урахуванням приписів пункту 6 розділу І, пунктом 5.2 розділу II "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, дані акту, що складений фахівцями ДПІ у м. Полтаві № 3570/23-1/36984757 від 21.04.2011 року не є достатнім доказом порушень податкового законодавства з боку позивача.

Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Слобожанський миловар") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Суд зазначає, що як позивач, так і його контрагент ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005"зареєстровані платниками податку на додану вартість, а відтак, мають право на виписування податкових накладних. Податкові накладні, виписані вказаним контрагентом, оформлені у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97/ВР та Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року 233/2037.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи свідчать про наявність підстав у позивача для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої в ціні товару за податковими накладними, отриманими від ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005" та реальність виконання укладених між ТОВ "Слобожанський миловар" та ПП "СОЮЗМОЛТОРГ - 2005" договорів.

Щодо взаємовідносин позивача з ПАФ "ДРОС", суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. А п.201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

ПАФ "ДРОС" зареєстровано платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100218331 НБ№ 150398 від 25 березня 2009 року та має індивідуальний податковий номер 137376510074, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №244797 та наданої позивачем довідки з ЄДРПОУ, ПАФ "ДРОС" зареєстроване виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а отже мав законодавчі підстави складати податкові накладні.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Слобожанський миловар" уклав договір поставки № 23/Оснаб/11 від 12 квітня 2011 року з ПАФ "ДРОС", згідно п. 1.1. якого ПАФ "ДРОС" зобов'язалося передати у власність ТОВ ТОВ "Слобожанський миловар" товар в асортименті, кількості та по ціні відповідно до замовлення ТОВ "Слобожанський миловар".

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах, на виконання умов договору 10 та 18 серпня 2011 року ПАФ "ДРОС" продав позивачу жир топець яловичини за видатковими накладними: № РН-0000067 від 18.08.2011 року на суму 201144,00 гривень у тому числі ПДВ 33524,00 гривень та № РН-40 від 10 серпня 2011 року на суму 201042,00 гривень у тому числі ПДВ 33507,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що товар приймав за довіреністю №977 від 10.08.2011 року працівник позивача -ОСОБА_4, про що свідчить запис у журналі реєстрації довіреностей за 2011-2012 рік та наказ про призначення на роботу ОСОБА_4 № 54-К від 23.06.2033 року. При прийманні товару на підставі свідоцтва №100-3294/2009 від 09 липня 2009 року про атестацію лабораторії ТОВ "Слобожанський миловар"розташованої за адресою : Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вулиця свердлова, 53 щодо проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду згідно з галуззю атестації, позивач робив лабораторний аналіз сировини, про що був складений акт від 10.08.2011 року № 142 про результати лабораторного випробовування жиру тваринного та акт від 18.08.2011 року № 147 про результати лабораторного випробовування жиру тваринного.

До матеріалів справи позивачем надано акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2011 року між ТОВ "Слобожанський миловар" та ПАФ "ДРОС", що складені у ході господарських взаємовідносин.

За поставлений товар, позивач переказав кошти про що свідчать платіжні доручення на переказ коштів: №1084 від 11 серпня 2011 року на суму 50000,00 гривень, №2270 від 12 серпня 2011 року на суму 50000,00 гривень, №1109 від 16 серпня 2011 року на суму 50000,00 гривень, №1136 від 18 серпня 2011 року на суму 51042,00 гривень, №2409 від 25 серпня 2011 року на суму 100000,00 гривень, № 1169 від 29 серпня 2011 року на суму 101144,00 гривень.

Списання придбаного позивачем товару у виробництво вбачається з наданої картки рахунку 201 партії РН-40 та РН- 67.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товару позивачу за спірною поставкою товару 10 та 18 серпня 2011 року відбувалося за рахунок ПАФ "ДРОС", про що вказують ТТН від 10.08.2011 року №100811 Рено НОМЕР_5 та ТТН від 18.08.2011 року №180811 РЕНО НОМЕР_5.

Слід відмітити, що відповідач 02 квітня 2012 року проводив зустрічну звірку ТОВ "Слобожанський миловар" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАФ "ДРОС", їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року, червень 2011року, липень 2011 року. Перевірка проводилась відповідно до запиту Васильківської ОДПІ від 23.02.2012 року №752/7/23-216, згідно п.73.5 ст 73 Податкового кодексу України.

За матеріалами справи, позивач отримав запит відповідача від 06.03.2012 року №2820/10/44-019 щодо господарських відносин ТОВ "Слобожанський миловар" з ПАФ "ДРОС", яким відповідач запитав документи та пояснення від позивача за період квітень - серпень 2011 року. Позивач надав відповідачу запитані документи та пояснення за супроводжувальним листом ТОВ "Слобожанський миловар" з описом наданих на вищевказаний запит СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС.

За результатами проведення зустрічної звірки щодо господарських відносин ТОВ "Слобожанський миловар" з ПАФ "ДРОС" за період квітень-липень 2011, відповідачем було складено довідку від 02.04.2012 року № 98/44-017/30357250, висновком якої підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з ПАФ "ДРОС" за період квітень-липень 2011 року.

Відповідачем у ході судового слухання справи не надано пояснень, чому відповідач запитав документи за період квітень - серпень 2011 року, а висвітлив взаємовідносини у довідці від 02.04.2012 року № 98/44-017/30357250 за результатами проведення зустрічної звірки щодо господарських відносин ТОВ "Слобожанський миловар" з ПАФ "ДРОС" за період квітень-липень 2011року.

Суд вказує, що відповідач не зробив посилання у акті від 03 травня 2012 року № 90/44-0/30357250 щодо наявності довідки від 02.04.2012 року №98/44-017/30357250 за результатами проведення зустрічної звірки щодо господарських відносин ТОВ "Слобожанський миловар" з ПАФ "ДРОС" за період квітень-липень 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що висновок про нікчемність правочину між позивачем та ПАФ "ДРОС" відповідач робить з посиланням на висновок акту перевірки №241/23-2/13737653 від 17.02.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАФ "ДРОС" з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р." проведеної Васильківською ОДПІ, згідно якого податковий орган Васильківської ОДПІ вказує, що ПАФ "ДРОС" не надав первинну та іншу документацію податковому органу за серпень 2011 року, а тому правочин між ТОВ "Слобожанський миловар" та ПАФ "ДРОС" є нікчемний.

Суд вважає таке судження неправомірним з огляду на наступне.

Якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

З огляду на викладене, суд зазначає, що з урахуванням приписів пункту 6 розділу І, пунктом 5.2 розділу II "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, дані акту перевірки № 241/23-2/13737653 від 17.02.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАФ "ДРОС" з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р."проведеної Васильківською ОДПІ не є достатнім доказом порушень податкового законодавства з боку позивача.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська та податкова документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладеного між позивачем та ПАФ "ДРОС" правочину.

Щодо взаємовідносин позивача з "ГРАН-ПРИ+" суд встановив наступне.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. А п.201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, та не заперечувалося сторонами по справі, що відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "ГРАН-ПРИ+" серія А01 № 426504 від 15.10.2010 року , товариство зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.06.2004 року. ТОВ "ГРАН-ПРИ+" взято на податковий облік в якості платника податку з ПДВ 21.06.2004 року, згідно копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 10007890 НБ№428046 від 06.11.2010року, виданого ДПІ у Червонозаводському районі м. Харків.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Слобожанський миловар" у спірних правовідносинах при формуванні податкового кредиту жовтня та листопаду 2011 року включило податкові накладні, за операціями з поставки товару постачальником -"ГРАН-ПРИ+" №50 від 19.10.2011 року на загальну суму 28659,00 гривень у тому числі ПДВ 4776,50грн, №8 від 02.11.2011 року на загальну суму 101541,58 гривень у тому числі ПДВ 16 923,6 гривень та №34 від 11.11.2011 року на загальну суму 3081,12 гривень у тому числі ПДВ 513,52 гривень.

Податкове повідомлення - рішення від 15 травня 2012 року №0000210044, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22214,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11107,00 гривень винесено за операціями позивача з ТОВ "ГРАН -ПРИ+".

Відповідач вважає, що позивач не мав права включити вищевказані податкові накладні при формуванні податкового кредиту з підстав неможливості проведення зустрічної перевірки постачальника товару по другому ланцюгу, а саме ТОВ "Промтехноопт".

Судом встановлено, між ТОВ "Слобожанський миловар" та ТОВ "ГРАН-ПРИ+"01 квітня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу (товарів) №26/Оснаб/11, згідно п. 1.1. якого ТОВ "ГРАН-ПРИ+" зобов'язалося передати у власність ТОВ "Слобожанський миловар" вироби з металу.

ТОВ "ГРАН-ПРИ+" на виконання умов договору поставив ТОВ "Слобожанський миловар" вироби з металу за видатковими накладними №50 від 19 жовтня 2011 року на суму 28659,00 гривень у т. ч. ПДВ 4776,50 гривень, №08 від 08 листопада 2011 року на суму 101541,58 гривень у тому числі ПДВ 16923,60 гривень та №43 від 11 листопада 2011 року на суму 3081,12 гривень у тому числі 513,52 гривень ПДВ.

Транспортування товару згідно умови п.6.1. договору купівлі-продажу (товарів) №26/Оснаб/11 позивач здійснював своїм транспортним засобом, про що свідчить та не спростовано відповідачем ТТН від 19 жовтня 2011 року щодо автомобіля Газ 3302 номер НОМЕР_2, вантажовідправник ТОВ "Гран-ПРИ +", подорожній лист №633576 вантажного автомобіля Газ 3302 номер НОМЕР_2 від 19 жовтня 2011 року, водій ОСОБА_6, ТТН від 08 листопада 2011 року щодо автомобіля Газ 3302 14 номер НОМЕР_3, вантажовідправник ТОВ "Гран-ПРИ +", подорожній лист №633625 вантажного автомобіля Газ 3302 14 номер НОМЕР_3 від 08 листопада 2011 року, водій ОСОБА_7, ТТН щодо автомобіля Газ 3302 14 номер НОМЕР_3 від 11 листопада 2011 року, вантажовідправник ТОВ "Гран-ПРИ +", подорожній лист №633632 вантажного автомобіля Газ 3302 14 номер НОМЕР_3 від 11 листопада 2011 року, водій ОСОБА_7, свідоцтво РСА № НОМЕР_7 від 10 січня 2007 року про реєстрацію транспортного засобу ГАЗ 3302 14 реєстраційний номер Газ НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_6 від 11 січня 2007 року про реєстрацію транспортного засобу ГАЗ 3302 номер НОМЕР_2, наказ ТОВ "Слобожанський миловар" №53-К від 02.06.2008 року щодо прийняття на роботу ОСОБА_7, наказ ТОВ "Слобожанський миловар" №1-К від 03.01.2007 року щодо прийняття на роботу ОСОБА_6

Товар отримували за довіреністю працівники ТОВ "Слобожанський миловар" - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується матеріалами справи: наказ про призначення на посаду директора з загальних питань ОСОБА_8 № 2-К від 01 липня 1999 року, наказ № 1-К від 03.01.2007 року щодо прийняття на роботу ОСОБА_9, журнал реєстрації довіреностей про видачу довіреності на отримання ТМЦ.

ТОВ "Слобожанський миловар" оплатило придбаний товар, про що свідчать засвідчені банком платіжні доручення: №3135 від 19 жовтня 2011 року на суму 28659,00 гривень, №3317 від 02 листопада 2011 року на суму 101541,58 гривень, №3445 від 11 листопада 2011 року на суму 3081,12 гривень.

Товар (вироби з металу) було придбано для реконструкції технологічного обладнання заводу. Списання придбаного товару відбувалося шляхом складання акту постійно діючої комісії позивача: акт від 21 листопада 2011 року, акт від 21 лютого 2012 року, акт від 21 лютого 2012 року.

Придбані у ТОВ "ГРАН-ПРИ+" за договором від 01 квітня 2011 року №26/Оснаб/11 металеві вироби, позивач передав як матеріал для виготовлення змійовика за договором підряду №25/10-11, який був укладений між позивачем та підрядником ТОВ "ТД "СХІДНА Україна" 25 жовтня 2011 року. Металеві вироби передавалися підряднику за актом приймання-передачі №10/11-1 від 16 листопада 2011 року. Залишки невикористаного матеріалу ТОВ "ТД"СХІДНА Україна" повернула ТОВ "Слобожанський миловар" за актом №02/12-1 від 02 грудня 2011 року. Належне виготовлення змійовика з матеріалу позивача підтверджено актом виконаних робіт № 23 складеного 24 листопада 2011 року.

Сума ПДВ у розмірі 4776,50 гривень за податковою накладною №50 від 19.10.2011 року входить до податкового кредиту жовтня 2011 року (згідно рядка 141 (ІПН 329507720388) Додатку № 5 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту" до декларації з ПДВ за жовтень 2011 року), та була заявлена у загальній сумі до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23 або 23.1 декларації з ПДВ за листопад 2011 року).

Сума ПДВ у розмірі 16923,6 грн. та 513,52 грн., а разом 17437,12 гривень за двома податковими накладними №8 від 02.11.2011року та №43 від 11.11.2011 року входять до податкового кредиту листопаду 2011 року (згідно рядка 112 (ІПН 329507720388) Додатку № 5 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту" до декларації з ПДВ за листопад 2011 року) та заявлені до відшкодування з бюджету згідно декларації з ПДВ за грудень 2011 року (рядок 23 або 23.1 декларації з ПДВ за грудень 2011 року).

В період 20 січня 2012 року по 17 лютого 2012 року, відповідач провів перевірку заявленої суми до відшкодування у ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Слобожанський миловар" з питань законності декларування від'ємного значення з ПДВ по деклараціям за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, за результати якої був складений акт від 17.02.2012 року № 118/44-016/30357250.

Судом встановлено, що з висновків акту перевірки від 17.02.2011 року №118/44-016/30357250, що порушень позивача за операціями з ТОВ "ГРАН -ПРИ+" відповідачем не встановлено, а отже суми з ПДВ сплачені позивачем у складі вартості придбаного товару у ТОВ "ГРАН -ПРИ+" у розмірі 22214 гривень є правомірно віднесеними до податкового кредиту відповідного періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення сум податку на додану вартість ТОВ "Слобожанський миловар" по взаємовідносинам з ТОВ "ГРАН -ПРИ+" у жовтні 2011 року та листопаді 2011 року, та як наслідок правомірність заявлення суми бюджетного відшкодування.

Суд вказує, що згідно з пп. 14.1.181. п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.1. ст. 198. Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст..198. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів /послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) пункт 201.7. статті 201 Податкового кодексу України)

Згідно п. 201.4. ст.. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 200.1. ст.. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.5. ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч.2.ст. 3 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1.ст. 9 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем не доведено фактичними доказами, порушення позивачем приписів чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, не виявлено у ході перевірки позивача та не доведено у ході судового слухання справи щодо порушень правил бухгалтерського та податкового обліку.

Суд приходить висновку щодо правомірного включення при формуванні податкового кредиту відповідного періоду податкових накладних за операціями позивача з ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005, ПАФ "ДРОС" та ТОВ "ГРАН -ПРИ+", та відповідного включення сум до бюджетного відшкодування.

З приводу викладеного в акті перевірки від 03.05.2012 № 90/44-0/30357250 судження податкового органу, що правочини за договорами поставки між ТОВ "Слобожанський миловар" та ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005", ПАФ "ДРОС", ТОВ "ГРАН -ПРИ+" не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ТОВ "Слобожанський миловар" та ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005", ПАФ "ДРОС", ТОВ "ГРАН -ПРИ+" визнані судом недійсними.

А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.

Таким чином, договори укладені між ТОВ "Слобожанський миловар" та ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005", ПАФ "ДРОС", ТОВ "ГРАН -ПРИ+", а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договорами на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, висновок відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ПП "СОЮЗМОЛТОРГ -2005", ПАФ "ДРОС", ТОВ "ГРАН -ПРИ+", зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для донарахування грошового зобов'язання та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 15 травня 2012 року №0000210044 суми про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 22214,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11107,00 гривен та з податковим повідомленням - рішенням від 15 травня 2012 року №0000200044 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117598,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46157,25 гривень дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що відповідач не мав належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Слобожанський миловар" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1970,76 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000210044 від 15.05.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000200044 від 15.02.2012 року - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 117598,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 46157,25 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (вул. Свердлова, буд. 53, Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, код 30357250) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1970,76 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят гривень 76 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2012 року.

Суддя Біленський О.О.