Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а-4837/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2012 року 10:49 № 2а-4837/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився (просив розглядати справу за відсутності позивача)

від відповідача -Кожем*яко М.Д. (довіреність від 11.06.2012 р. № 1591/9/10-009)

від третьої особи-1 -не з'явився

від третьої особи-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера Інформ» третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансінвестгруп» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001722360 від 22.12.2011

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна»з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001722360 від 22.12.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 11667 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Позивач у позові зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на начебто фіктивності та одночасно нікчемності угод між позивачем та залученими до участі у справі третіми особами -контрагентами позивача. Проте, позивач зазначає, що спірні суми податкового кредиту сформовані відповідно до вимог ПК України за результатами вчинених операцій із зазначеними особами, що підтверджено первинними документами та податковими накладними. Позивач вказує, що висновки ДПІ взагалі є нічим необґрунтованими та базуються на довільному тлумаченні норм цивільного та податкового законодавства. З урахуванням наведеного у сукупності позивач вважає спірне рішення незаконним та необґрунтованим та просить визнати його недійсним. В судове засідання 18.07.2012 р. представник позивача не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, що відповідає положенням ч. 4 ст. 122 КАС України, у зв'язку з чим розгляд справи завершено за відсутності позивача на підставі наявних у справі доказів.

ДПІ з підстав нікчемності та фіктивності угод, неможливості виконання контрагентами спірних операцій та порушення кримінальної справи щодо фіктивності створення підприємств -контрагентів позивача, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Треті особи неодноразово в судові засідання не з'являлися, пояснень щодо суті спору не надали, поштові повідомлення повернуті з відміткою, що не вручені з підстав відсутності за місцезнаходженням зазначених осіб, а отже, в силу положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33 та ч. 11 ст. 35 КАС України, вважається, що зазначені особи належним чином повідомлені про розгляд справи. Враховуючи наведене, відсутні підстави для відкладення розгляду справи та перешкоди для розгляду справи по суті, з огляду на що розгляд справи не відкладався та справу розглянуто за відсутності третіх осіб.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Віакон Україна»з питань правових відносин з ТОВ «Сфера інформ»(код 37334088) та ТОВ «Трансінвест-Груп»(код 37334109) за період з 01.12.10 р. по 30.04.11 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.12.2011 р. № 556/1-23-60-34422841 (далі -Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що позивачем задекларовано за січень 2011 року податковий кредит з ПДВ по відносинам з ТОВ «Сфера Інформ»у сумі 6666,67 грн. та з ТОВ «Трансінвест-Груп»у сумі 5000 грн.

Зокрема, щодо відносин з ТОВ «Сфера Інформ»в Акті перевірки зазначено, що між позивачем (замовник) та цим підприємством (виконавець) укладено договір № 0211 від 01.01.2011 р. про надання послуг по ремонту обладнання і систем керування лінії по виробництву металевих гофрованих конструкцій. На виконання договору отримано податкову накладну № 21401 від 14.01.2011 р. на суму робіт -40000 грн., у т.ч. ПДВ -6666,67 грн.

Щодо проведення цієї операції ДПІ в Акті перевірки зазначено, що фактичне виконання робіт здійснювалось згідно акту прийому-здачі виконаних робіт від 17.01.2011 р.

Окрім того, щодо відносин з ТОВ «Трансінвест-Груп», в акті перевірки зазначено, що між позивачем (замовник) та зазначеним підприємством (виконавець) укладено договір № 0111 від 01.01.2011 р. про надання послуг з ремонту обладнання і систем керування лінії по виробництву металевих гофрованих конструкцій. На виконання умов договору позивачем отримано податкову накладну № 31401 від 14.01.2011 р. на суму 30 000 грн. у т.ч. ПДВ 5 000 грн.

Як і у попередньому випадку, ДПІ в Акті перевірки зазначено, що фактичне виконання робіт здійснювалось згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 17.01.2011 р.

Таким чином, за результатами аналізу визначених у п. 2.9. Акту перевірки первинних документів, договорів, оборотно-сальдових відомостей, картки рахунку, ДПІ в Акті перевірки фактично підтвердила реальне виконання спірних операцій .

Наведені обставини щодо змісту та характеру угод, змісту податкових накладних та первинних документів сторонами не заперечуються та відповідають матеріалам справи.

При цьому, до матеріалів справи також додано «Перелік робіт до договору від 01.01.2011 р. № 0211 (ремонт та усунення неполадок гофропресу, часткова заміна масла, налаштування обладнання)»та «Перелік робіт до договору від 01.01.2011 р. № 0111 (ремонт пресу станку для набивання круглих отворів, обслуговування пресу)».

Крім того, щодо проведення зазначених операцій в обліку, позивачем надано картку рахунку 6852 (замовлення) за 1 квартал 2011 року, де відображено здійснення наведених вище операцій.

З цих відомостей та банківських виписок вбачається, що спірні суми податкового кредиту сформовані по факту попередньої оплати (перша подія) , зокрема, по факту оплати ТОВ «Сфера Інформ»14.01.2011 р. 40 000 грн. з ПДВ та на користь ТОВ «Трансінвест-Груп»- 30 000 грн. 14.01.2011 року.

Проте, як зазначено в Акті перевірки»ДПІ у Голосіївському районі отримано: (1) акт перевірки ТОВ «Сфера Інформ»від 19.09.2011 р. та (2) акт перевірки ТОВ «Трансінвест-Груп»від 19.09.2011 р. (не наданий під час розгляду справи).

У той же час, згідно зазначених актів, як вказано в Акті перевірки позивача, встановлено: неможливість здійснення операцій контрагентами через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ст. 203, 207, ст. 215, ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що цими правочинами обумовлені з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, 187, 188 ПК України. Враховуючи наведене, як зазначено в Акті перевірки позивача з посиланням на вищезгадані акти перевірки контрагентів позивача, - усі операції купівлі-продажу цих контрагентів вбачаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Проте, в порушення 75.1.2. ПК України Акт перевірки та акт перевірки ТОВ «Сфера Інформ»не містять у зв'язку з чим органами ДПІ зроблено такі висновки, на підставі яких документів та матеріалів.

Наведені докази, зокрема, звітність контрагентів, пояснення посадових осіб, не надано і під час розгляду даної справи та не наведено поважних причин їх ненадання, хоча ще ухвалою від 03.05.2012 р. про відкриття провадження у справі у відповідача витребовувались всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

Акт перевірки контрагента взагалі по суті містить прямий та нічим обумовлений висновок про нікчемність операцій цієї особи, без визначення будь-яких підстав для таких висновків, тобто доводи в обґрунтування спірного рішення по суті є голослівними.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено про отримання службової записки від ГВПМ Подільського району від 02.09.2011 р. про те, що слідчим відділом УПМ ДПА у м. Києві порушено кримінальну справу № 70-00527 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України по створенню фіктивних підприємств ТОВ «Сфера інформ»та ТОВ «Трансінвест-Груп». Проте, наведені матеріали не надані до справи упродовж розгляду справи, як і не надано будь-яких процесуальних документів по кримінальній справі або ж пояснень осіб щодо наявності обставин з якими було пов'язано порушення кримінальної справи. Під час розгляду справи ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які упродовж розгляду справи перешкоджали наданню наведених матеріалів, які, як вбачається з Акту перевірки, були наявні у ДПІ вже під час перевірки (акт складено 08.12.2011 р.).

Виходячи з наведеного ДПІ зазначає, що зазначені підприємства не могли здійснювати поставки товару (предметом спірних операцій є поставка робіт/послуг ), а тому позивач не міг придбати товар у вищезгаданих підприємств.

Враховуючи те, що правочини між вищезгаданими особами є нікчемними, ДПІ вважає, що не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні за спірними операціями.

Відтак, з урахуванням наведеного та на підставі п. 198.3., 198.6., 201.6. ПК України відповідач в Акті перевірки прийшов до висновку, що позивачем занижено ПДВ за січень 2011 року на загальну суму 11667 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентами та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України) .

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже, наведені вище норми законодавства у їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

При цьому, відповідно до наведених вище норм, проведення попередньої оплати , є достатньою підставою для видачі у зв'язку з цим податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту покупця, що має місце в даному випадку.

У взаємозв'язку з наведеним, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

У той же час, виходячи з вищенаведених положень законодавства, є правомірним формування податкового кредиту по факту оплати коштів (в якості попередньої оплати ) за послуги/роботи (по першій події ), а відтак, в даному випадку формування позивачем податкового кредиту по факту попередньої оплати на підставі податкових накладних відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

Слід додати, що контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовується відповідачем в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних також є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями платіжних та первинних документів.

При цьому, хоча сам факт попередньої оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосередніми контрагентами, які (документи) зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. договори, акти, картки рахунку, податкові накладні, відомості бухгалтерського обліку, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій з поставки послуг/робіт після проведення попередньої оплати та відповідачем не наведено та не надано належних та допустимих доказів які б спростовували фактичну поставку робіт/послуг. Напроти, в Акті перевірки ДПІ прямо зазначає, що роботи/послуги було виконано, їх фактичне виконання підтверджується.

Підтвердження фактичної поставки послуг/робіт вказує, крім іншого, на спрямованість угод на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої передоплати з господарською діяльністю позивача.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про не вчинених операцій, про відсутність факту поставки робіт/послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті доводів ДПІ, викладених в акті перевірки, слід зазначити, що ДПІ під час розгляду справи не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, їх посадових осіб, з якого б вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, як і надано навіть постанов про порушення кримінальної справи, протоколів допитів відповідних осіб та згаданої в Акті перевірки службової записки.

По суті Акт перевірки відносно доводів про нікчемність та фіктивність угод нічим не обґрунтований, базується на аналогічних актах перевірок контрагентів (акт відносно ТОВ «Трансінвест-Груп» від 19.09.2011 р. взагалі не наданий під час розгляду справи), які, виходячи з їх змісту, відтвореному в Акті перевірки позивача, у свою чергу не містять будь-якого обґрунтування таких висновків, посилання на належні та допустимі докази та, як зазначено вище, по суті наведені ДПІ твердження є голослівними, доводи щодо відсутності у контрагентів відповідних ресурсів нічим не підтверджено, що у свою чергу вказує на необґрунтованість спірного рішення.

Відносно доводів щодо фіктивності контрагентів, нікчемності та одночасно фіктивності правочинів, укладених між цими особами та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, а також контрагентів контрагента позивача, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, в контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, слід зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України .

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів ДПІ про недостатність у контрагентів ресурсів для здійснення спірних операцій, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагентів, яка на його думку була необхідна для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для організації виконання спірних операцій, але були відсутні.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями та зумовлювали можливість прийняття спірного рішення.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку і не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом попередньої оплати .

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна»(код з ЄДР 34422841; адреса: 03191, м. Київ, вул. Вільямса, 9/3 кв. 110) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001722360 від 22.12.2011 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2012 р