Постанова

від 11.07.2012 по справі 2а-16741/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2012 року 12:44 № 2а-16741/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін :

від позивача: Ярмола О.В.

від відповідача: Кириленко О.В.

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіс» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва третя особа-1:Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммо» третя особа-2:Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003082307/50583 від 03.11.2011 р.,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіс»з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003082307/50583 від 03.11.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ на суму 183280 грн. за основним платежем та на 45820 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Аммо»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»за період липня -листопада 2010 року.

Під час розгляду справи ухвалою суду від 07.12.2011 р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача залучено контрагентів позивача за спірними операціями: ТОВ «Аммо»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», оскільки рішення по справі може вплинути на структуру податкових зобов'язань цих контрагентів позивача.

По суті позову позивач вважає помилковими висновки ДПІ щодо фіктивності угод із зазначеними контрагентами та про безтоварність операцій, зазначає, що операції мали реальний характер, право на податковий кредит підтверджено первинними документами та податковими накладними, а отже підстав для невизнання право позивача на податковий кредит не має.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що особи, які рахуються керівниками зазначених підприємств під час допитів надали письмові покази, що не мають будь-якого відношення до зазначених вище підприємств, були зареєстровані керівниками за винагороду, формальним керівникам було повідомлено невстановленою особою, що підприємства не будуть займатися підприємницькою діяльністю. ДПІ також зазначає, що печатки, засоби управління системою «банк-клієнт», реєстраційні документи контрагентів позивача були вилучені під час обшуків у особи, яка не має будь-якого відношення до цих підприємств, тобто контрагенти позивача знаходились в управлінні інших осіб, ніж їх керівники, підприємства знаходились поза сферою управління та контролю номінальних керівників цих підприємств, по рахунках контрагентів здійснювалось лише переміщення коштів, а первинні документи щодо поставок складалися з метою надання зовнішньої правомірності безтоварним операціям. ДПІ зазначає, що згідно пояснень номінальних керівників контрагентів, які були допитані в рамках кримінальної справи, будь-яких господарських операцій під їх керівництвом не проводилось, коштами підприємства вони не управляли, печатками не користувалися, а отже, як вважає відповідач, первинні документи, які підписані невідомими особами, не мають юридичної значимості, не створюють будь-яких правових наслідків для цілей формування податкового кредиту, фактично спірні операції із зазначеними підприємствами не проводились, а мало місце проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Треті особи неодноразово викликалися в судові засідання, проте в судові засідання не з'являлися, пояснень щодо суті спірних відносин та витребуваних судом матеріалів не надали, поштові повідомлення, направленні за їх адресами поверталися без вручення, тобто з незалежних від суду причин. З огляду на наведене, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи по суті, у зв'язку з чим справу розглянуто та спір вирішено за відсутності зазначених осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Пневмогідротехнолоджіс»з питань фінансово-господарських відносин, зокрема, з ТОВ «Аммо»(код 37044991; м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-в) та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс» (код 37044958; м. Київ, вул. Рибальська, 13).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 17.10.2011 р. № 6679/2307/35426496 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Пневмогідротехнолоджіс»п/п.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -підприємством занижено суму ПДВ до сплати у розмірі 183 280,00 грн., за періодами: - липень 2010 р. -39 676 грн., серпень 2010 р. -29 694 грн., вересень 2010 р. -56 722 грн., жовтень 2010 р. на суму 38678 грн., за листопад 2010 р. -на суму 18 510 грн.

Зокрема, щодо суті порушень, в Акті перевірки зазначено, що між ТОВ «Пневмогідротехнолоджіс»(покупець) та ТОВ «Аммо» (постачальник) укладено договір № 25 від 18.06.2010 р. Орієнтовна сума договору складає 1 800 000 грн.

За змістом цього договору на адресу позивача постачалися автозапчастини та надавалися послуги з оренди автомобіля.

На сторінці 6 акту перевірки визначено перелік 22 отриманих позивачем податкових накладних, складених ТОВ «Аммо»в період з 01.07.2010 р. по 27.10.2010 року, загалом на суму поставки 730 549,69 грн., у т.ч. ПДВ 121 758,28 грн., з них: № 17 від 14.07.2010 р., № 129 від 31.08.2010 р., № 622 від 29.10.2010 р., № 412 від 30.09.2010 р., з оренди вантажного автомобіля.

При цьому, на сторінці 6 Акту перевірки також наведено перелік та реквізити актів здачі-приймання робіт та видаткових накладних на загальну суму з ПДВ 733608,65 грн., ПДВ -122268,11 грн.

Розрахунки проведені між зазначеними особами в період протягом серпня -листопада 2010 року. Перелік та реквізити платіжних доручень визначені на сторінці 7 Акту перевірки.

Сторонами визнаються та не заперечуються реквізити податкових накладних, первинних документів, платіжних доручень, визначені в них суми та зміст операцій.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Аммо»не відображало операцій з позивачем в податковому обліку.

Згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_3 від 05.03.2011 р., допит якого проведено співробітниками УСБУ у м. Києві та який з березня 2010 року рахувався на посаді директора та засновника ТОВ «Аммо», останній, під попередження про кримінальну відповідальність, повідомив, що на прохання знайомого Ігоря, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, зареєстрував на себе ТОВ «Аммо», підписавши при цьому ряд документів та незаповнених бланків, не вникаючи в суть цих документів. Фінансово-господарської документації від ТОВ «Аммо»гр. ОСОБА_3 не підписував, договорів та угод як директор від ТОВ «Аммо»не укладав та не підписував, печатку підприємства не замовляв та нею не користувався, банківський рахунок не відкривав та ним не управляв. Де знаходиться товариство та чим воно займається цій особі не відомо.

З Акту перевірки, протоколу допиту, а також із Спеціального витягу з ЄДР по ТОВ «Аммо», а також виходячи з того, що ця особа не володіла печаткою, не вбачається (в контексті положень ч. 1 ст. 246 ЦК України), що зазначена особа передоручала будь-які іншій особі ведення справ зазначеного підприємства та доручала представляти інтереси цього підприємства іншим особам. Доказів такого передоручення не надано і під час розгляду справи.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що позивачем оформлено відносини з ТОВ ВБК Стандарт-Сервіс» з яким було підписано договір № 89 від 11.06.2010 р. на поставку позивачу товарно-матеріальних цінностей, - запасних частин, авто хімію, мастила, шини, диски, рукава високого тиску, муфти, фітинги і т.п.

На сторінці 7 Акту перевірки визначено, що позивачу зазначеним контрагентом виписано 10 податкових накладних: № 55 від 31.08.2010 р. (виготовлення штоків) на суму 43670,00 грн. з ПДВ, ПДВ - 7278,33 грн.; № 45 від 30.08.2010 р. (послуги по термічній та гальваційній обробці сталевих виробів, токарні послуги) на суму ПДВ -6317,17 грн.; на поставку автозапчастин - № 372 від 15.11.2010 р. з ПДВ -6021,17 грн., № 351 від 09.11.2010 р. з ПДІ -5802,21 грн., № 320 від 01.11.2010 р. з ПДВ -5382,84 грн., 319 від 01.11.2010 р. з ПДВ -1303,87 грн.; № 8 від 30.07.2010 р. (відновлення штоків) на суму ПДВ -13323,33 грн.; № 5 від 26.07.2010 р. (токарні послуги) на суму ПДВ -4738,33 грн.; № 3 від 14.07.2010 р. (обслуговування виробничого обладнання) ПДВ -1833,33 грн.; № 10 від 31.07.2010 р. (послуги по термічній та гальваційній обробці сталевих виробів, токарні послуги). Всього видано податкових накладних на суму 366073,00 грн., у т.ч. ПДВ -61012,16 грн.

На сторінці 8 Акту перевірки викладено перелік та реквізити актів здачі-прийняття робіт/послуг та видаткових накладних на загальну суму 366073,00 грн., у т.ч. ПДВ -61012,16 грн. Розрахунки проведені, як зазначено в акті перевірки, протягом серпня -грудня 2011 року з приводу чого в Акті перевірки визначено перелік та реквізити платіжних доручень на загальну суму 366073,00 грн. з ПДВ.

Сторонами визнаються та не заперечуються реквізити податкових накладних, первинних документів, платіжних доручень, визначені в них суми та зміст операцій.

Під час перевірки позивача встановлено, що ТОВ «ВБК Стандарт-Серпвіс»не відображало операції з позивачем в податковому обліку.

Згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_4 від 04.03.2011 р., який в період оформлення спірних операцій рахувався на посаді директора і засновника ТОВ ВБК Стандарт-Серпвіс», останній під попередження про кримінальну відповідальність повідомив, що на прохання знайомого Ігоря, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем зареєстрував на себе ТОВ «ВБК Стандарт-Серпвіс». Після цього фінансово-господарської документації від ТОВ «ВБК Стандарт-Серпвіс»гр. ОСОБА_4 не підписував, про діяльність цього підприємства йому нічого не відомо, підприємство зареєстровано без мети здійснення господарської діяльності.

З Акту перевірки, протоколу допиту ОСОБА_4, а також із Спеціального витягу з ЄДР по ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», з урахуванням того, що ця особа не володіла печаткою товариства, не вбачається (в контексті положень ч. 1 ст. 246 ЦК України), що зазначена особа передоручала будь-якій іншій особі ведення справ зазначеного підприємства та доручала представляти інтереси цього підприємства іншим особам. Таких доказів передоручення не надано і під час розгляду справи.

При цьому, з протоколу допиту від 03.03.2011 р. іншої особи -ОСОБА_5 , доказів наявності у якого представницьких повноважень від імені контрагентів позивача не надано під час розгляду справи, вбачається, що під час обшуку у цієї особи вилучено печатки декількох підприємств, зокрема, ТОВ «Аммо»та ТОВ ВБК Стандарт-Сервіс», які йому передавалися під час підготовки документів .

Також під час обшуку у цієї особи вилучено флеш-накопичувачі з системою управління рахунками в режимі «Клієнт-банк»зазначених підприємств за допомогою яких кошти з рахунків цих підприємств перераховувались на рахунки ТОВ «Фрайм». В подальшому з рахунків останнього кошти перераховувались на рахунок фізичної особи за придбання векселя. З протоколу допиту від 03.03.2011 р. ОСОБА_6, який рахувався директором ТОВ «Фрайм», вбачається, що будь-яких фінансово-господарських документів від імені цього підприємства також не підписував, підприємство зареєстрував за винагороду.

З протоколу допиту ОСОБА_5 вбачається, що печатки ТОВ «Аммо», ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»та ТОВ «Фрайм»(на рахунки якого перераховувались кошти з рахунків контрагентів позивача), під час підготовки документів вказаних підприємств йому передавалися ОСОБА_7 (не керівник контрагентів позивача) чи чоловіком на ім'я ОСОБА_8. Операції з коштами на рахунках всіх зазначених підприємств він проводив за вказівкою вищевказаної особи ОСОБА_7 З цих показів також вбачається, що ОСОБА_5 отримував вказівки щодо керування коштами та контролю за їх рухом від працівників АТ «Укрінбанк». Податкову звітність зазначених підприємств, як вбачається з цих показів, він, за вказівкою вищезгаданої особи ОСОБА_7, подавав до податкових органів.

При цьому, з протоколу обшуку від 03.03.2011 р., проведеного УСБУ у м. Києві, вбачається, що у ОСОБА_5 вилучено документацію ТОВ «Аммо», ТОВ «ВБК Стандарт Сервіс», зокрема податкові накладні.

Виходячи з цього, як зазначено вище, податковий орган прийшов до висновку, що фактично операції з цими контрагентами не виконувались, первинні документи позивача за відносинами з ТОВ «Аммо» та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»не мають правового значення, та внаслідок юридичної дефектності не можуть бути підставою для відображення спірних операцій в обліку, не можуть підтверджувати здійснення спірних операцій цими підприємствами на користь позивача, та, відповідно, зазначені документи не можуть бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту внаслідок недотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

(1) В контексті доводів сторін щодо документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит , як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів , які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи , яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного суд зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

(2) У взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів сторін щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту, суд зазначає, що в період вчинення спірних операцій правовідносини з цього приводу регулювалися статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг .

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом .

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) , на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту .

(3) У взаємозв'язку з вищенаведеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА від 30.05.97 р. № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97 р. за № 233/2037 (в редакції на час видачі податкових накладних), з урахуванням положень п/п. 7.2.4. Закону про ПДВ, встановлено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже , виходячи зі змісту пункту 7.4. Закону про ПДВ в цілому у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього Закону, а також з урахуванням наведених вище норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, як зазначено вище, правове значення для формування бухгалтерського та податкового обліку та для цілей формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, мають юридичну сили (правову значимість) лише у разі їх підписання уповноваженою особою на підтвердження реально вчиненої операції . Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозв'язку з положеннями наведених вище норм законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій (підписання первинних документів не уповноваженими (невідомими) особами/імітація підпису уповноваженої особи), виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає також наступне.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, визначено, що Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Виходячи з наведеного, суд оцінює викладені в Акті перевірки фактичні обставини та покази зазначених вище осіб, які рахувалися номінальними керівниками ТОВ «Аммо»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», надані під час допитів під попередження про кримінальну відповідальність покази, а також покази ОСОБА_5 та обставини/результати обшуку та вилучення у цієї особи документів зазначених підприємств та обладнання управління рахунками зазначених підприємств, який (ОСОБА_5) не є уповноваженою особою цих підприємств, проте фактично контролював ці підприємства та здійснював управління коштами цих підприємств, на рівні та в сукупності з іншими доказами у справі, виходячи з того, що відповідно до ч.1. ст. 69 КАС України доказами є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В даному випадку суд не знаходить підстав для сумніву у достовірності наведених вище доказів та показів вищезгаданих осіб, які надані під попередження про кримінальну відповідальність, та не вбачає підстав вважати ці докази не належними та не допустимими доказами, а отже приймає, оцінює та враховує ці покази на рівні та в сукупності з іншими доказами за своїм внутрішнім переконанням враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які заяви номінальних керівників на спростування раніше наданих показів.

Як зазначено вище, з Акту перевірки, а також показів керівників цих осіб, які лише формально рахувалися керівниками ТОВ «Аммо» та ТОВ ВБК Стандарт-Сервіс», вбачається, що ці особи будь-яких документів з питань фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств, зокрема за спірними операціями, не підписували, рухом коштів не керували, не уповноважували на ці дії або пов'язані з цим інші дії інших осіб та не мали на меті займатися від імені цих підприємств підприємницькою діяльністю, що не спростовано під час розгляду даної справи, а отже ці особи не могли та не підписували договори, первинні документи та податкові накладні за взаємовідносинами з позивачем та інших осіб, як вбачається з матеріалів справи, не уповноважували на такі дії.

Наведене в сукупності підтверджується протоколом допиту від 03.03.2011 р. ОСОБА_5 та протоколом обшуку у цієї особи від 03.03.2011 р., в якого (ОСОБА_5) зберігалися печатки контрагентів позивача, флеш-накопичувачі з бухгалтерським обліком цих підприємств, документація цих підприємств, а також ключі доступу до системи «банк-клієнт»контрагентів позивача за допомогою яких він виконував технічний рух коштів на рахунках цих підприємств, не будучі уповноваженою особою цих підприємств .

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що договори, податкові накладні та інші первинні документи, які оформлені від імені ТОВ «Аммо»та ТОВ ВБК Стандарт-Сервіс», підписані не уповноваженими особами (невідомими особами) та на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту, фактично керівниками цих підприємств або іншими уповноваженими особами цих товариств не підписувались, операції фактично не проводились, а отже надані позивачем податкові накладні та первинні документи не можуть вважатися такими, що мають юридичне значення (юридичну силу) та, відповідно, не є підтвердженням (не підтверджують) фактичного здійснення спірних операцій, у зв'язку з чим, ці документи як юридично дефектні не створюють будь-яких правових наслідків для цілей формування бухгалтерського та податкового обліку, податкового кредиту позивачем, тобто спірні суми податкового кредиту не підтверджені належним чином, а позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими Закон України «Про податок на додану вартість»у взаємозв'язку з приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

В даному випадку, як приходить до висновку суд на підставі дослідження сукупності наявних у матеріалах справи документів, фактично відбувався лише обмін документами за безтоварними операціями, з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Доводи позивача в контексті того, що придбані товари/роботи/послуги надалі були реалізовані третім особам, не спростовують вищенаведеного відносно юридичної дефектності наданих до справи первинних документів та податкових накладних і не підтверджують фактичного здійснення спірних операцій саме зазначеними вище підприємствами .

Відносно наведених доводів та наданих позивачем подорожних листі і сертифікатів, слід зазначити, наведені документи не містять жодних відомостей, які б вказували на участь контрагентів у здійсненні спірних операцій, у здійсненні (замовленні) перевезень чи належності транспортних засобів цим особам.

Під час розгляду справи позивачем в цьому контексті не надано доказів фактичного виконання спірних операцій: товарно-транспортних накладних, в яких би містилось посилання на контрагентів позивача та які є необхідними виходячи із суті спірних операцій для доставки продукції, технічної документації на автозапчастини, наявності у контрагентів складських та матеріальних ресурсів для виконання спірних операцій, у т.ч. наявності виробничої бази (в контексті виконання робіт ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»).

Позивач не зміг пояснити де виконувались роботи, де він їх приймав та хто з його працівників приймав ці роботи, де отримувались товари/продукція, яким чином здійснювалось приймання за кількістю та якістю продукції, де та ким фізично підписувались договори та первинні документи з боку його контрагентів, що додатково, як і факт не відображення цими контрагентами спірних операцій у своєму обліку, вказує на недоведеність фактичного вчинення спірних операцій (їх нездійснення) та відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту, а отже і про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення яке, як приходить до висновку суд, є законними, обґрунтованими та вірними по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003082307/50583 від 03.11.2011 р. - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 16.07.2012 р.