Постанова

від 17.07.2012 по справі 2а-6495/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2012 року 10:57 № 2а-6495/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Мажар Л.С., Примак Ю.С.

від відповідача -Коваленко А.О., Олійник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестнафтопродукт" до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва ДПС провизнання нечинним (протиправними) податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестнафтопродукт" з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з позовом про визнання нечинними (протиправними) податкових повідомлень-рішень:

- № 0000622305/0 від 24.12.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 83481 грн. за основним платежем та 33720 грн. за штрафними санкціями (надалі - «Перше рішення»);

- № 0000632305/0 від 24.12.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 3206 грн. за основним платежем та 1603 грн. за штрафними санкціями (надалі -«Друге рішення»).

В обґрунтування позову та щодо «Першого рішення»позивач зазначає, що ДПІ в акті перевірки зробила висновок про завищення позивачем валових витрат у сумі 320833,33 грн. Як зазначає позивач, за висновком ДПІ позивач начебто двічі включив до валових витрат вартість паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ «Західна нафтогазова компанія», а саме: перший раз за фактом попередньої оплати 30.12.2009 р. коштів у сумі 385000 грн. з ПДВ («перша подія»), та вдруге -при отриманні товару згідно накладної від 01.01.2010 р. на суму 322484,80 грн. з ПДВ (по «другій події»). При цьому, як зазначає позивач, ДПІ стверджує, що враховуючи зменшення обсягу поставки одного виду ПММ та поставки іншого виду ПММ, позивачем не були відкориговані у бік зменшення валові витрати за 4 кв. 2009 р. або 1 кв. 2010 р.

Заперечуючи проти таких висновків ДПІ, позивач зазначає, що в декларації за 2009 рік не відображав у валових витратах суму передоплати 385 000 грн., у т.ч. 320833,33 грн. без ПДВ.

Позивач зазначає, що згідно р. 4.2. декларації за 2009 рік вартість придбаних товарів - 23 116 968 грн., яка складається з: (1) вартості придбаних товарів за 2009 р. без ПДВ -23 265 537,75 грн. (р. 1 розрахунку прибутку), що підтверджується аналізом рахунку 63 за 2009 рік, журналом проводок за 2009 рік (Дт 28 Кр-т 631) в розрізі прибуткових накладних, (2) з передплат станом на кінець дня 31.12.2009 року у розмірі 719077,98 грн. без ПДВ (р. 16 розрахунку прибутку), що, як зазначає позивач, підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63 в розрізі контрагентів та журналом-ордером та відомістю по рахунку 631, а також з сум за послуги бухгалтерського обслуговування 16000 грн. та 200 грн., вартості послуг банків 407,86 грн., послуг із зберігання пального 9744,58 грн. До валових витрат не враховано 894 000 грн.

Відтак, як зазначає позивач, складання наведених вище позицій з відніманням останньої позиції - щодо суми, яка не включена до валових витрат, дає результат 23 116 968 грн., що відповідає значенню р.4.2 декларації за 2009 р. При цьому, вищенаведена сума у розмірі 894 000 грн., яка не включена до валових витрат, як зазначає позивач, складається з усіх передплат у розмірі 719 077,98 грн. та 174 922,02 грн. часткової вартості отриманих товарів.

У зв'язку з чим позивач зазначає - якщо перераховані постачальнику кошти не були включені до валових витрат за першою подією (передоплата), то і не повинно робитися коригування валових витрат в бік зменшення за другою подією (отримання товару) у 1 кв. 2010 року.

Щодо «Другого рішення»(ПДВ) позивач зазначає, що висновки ДПІ в цьому контексті ґрунтуються на тому, що позивач начебто не подав декларацію з ПДВ за червень 2010 року та у зв'язку з цим не сплатив зобов'язання у розмірі 3 206 грн. Однак, позивач заявляє, що тричі намагався подати декларацію з ПДВ, проте ДПІ створювало умови, щоб не приймати декларацію. У той же час, позивач сплатив ПДВ згідно складеної ним декларації та самостійно визначені штрафні санкції. Тобто, як зазначає позивач, податок фактично сплачено навіть з урахуванням створення ДПІ умов щодо неприйняття зазначеної декларації, а відтак підстав для прийняття спірного рішення не було.

ДПІ проти позову заперечує, вважає висновки акту перевірки обґрунтованими та законними, підстав для скасування спірних рішень не вбачає та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інвестнафтопродукт»(код 36404672; адреса: 02094, м. Київ, Дніпровський район, б-р Праці, 2/27) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.04.2009 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2010 р. № 5696/23-522-36404672 (далі -Акт перевірки).

Остаточно висновки Акту перевірки сформовані з урахування поданих позивачем заперечень та відповіді ДПІ на заперечення.

Відтак, з урахуванням відповіді на заперечення від 21.12.2010 р. № 36702/10/23-511, висновки акту перевірки викладені в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- (1) ст. 4 п/п. 4.1., 4.2. «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств», затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, та п/п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181), підприємством не надано до ДПІ у строки, визначені законом, податкові декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2010 р., п. 5.1., п/п. 5.2.1., п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 83 481 грн., а саме: за 4 кв. 2009 р. на суму 80 208 грн., за 2 кв. 2010 року на суму 3 273 грн..

- (2) ст. 4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, та п/п. 4.1.4. Закону № 2181, підприємством не надано до ДПІ у строки, визначені Законом, податкові декларації з ПДВ за червень 2010 р. на суму 3206 грн.

Окрім того, встановлено порушення щодо сплати комунального податку, яке позивачем не оспорюється.

На підставі зазначених висновків ДПІ прийнято спірні рішення, які за результатами досудового оскарження залишені без змін.

Висновки, покладені в основу «Першого рішення»(з податку на прибуток) стосуються двох епізодів та ґрунтуються на наступному.

Перший епізод.

Відповідно до договору № ЗН-0000643 від 30.12.2009 р. ТОВ «Інвестнафтопродукт»(Покупець) та ТОВ «Західна нафтогазова компанія»(код 33064160), згідно платіжного доручення № 1511 від 30.12.2009 р. покупець перерахував передплату постачальнику за паливно-мастильні матеріали у розмірі 385 000 грн. з ПДВ -64166,67 грн., сума без ПДВ -320 833,33 грн. та покупець отримав від постачальника податкову накладну № 831 від 30.12.2009 р. на суму 385 000 грн. з ПДВ.

Наведені обставини сторонами визнаються та не заперечуються.

Сума, як зазначає ДПІ в Акті перевірки та наполягав її представник під час розгляду справи, віднесена покупцем до валових витрат за 4 кв. 2009 року, що заперечується позивачем.

Надалі в Акті перевірки зазначено, що в січні 2010 року постачальником виписано покупцю розрахунок № 53 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 30.12.2009 р. № 831 на суму 385 000 грн., що не заперечується позивачем, але, як зазначає ДПІ, валові витрати за 4 кв. 2009 р. в сумі 320 833,33 грн. не скориговані.

В січні 2010 р., як також зазначено в Акті перевірки, постачальником відвантажені покупцю паливно-мастильні матеріали згідно накладної № ЗН-УК02933 від 01.01.2010 р. та виписана податкова накладна № 24 від 01.01.2010 р. на суму 322 484,80 грн. (у т.ч. ПДВ -53 747,47 грн. Витрати з отримання ПММ товариством включені до валових витрат за півріччя 2010 року та до податкового кредиту за січень 2010 р.

Тобто, по суті в Акті перевірки йдеться про подвійне відображення валових витрат у зв'язку з чим встановлено порушення п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9., в результаті чого завищено, за висновком ДПІ, валові витрати за 4 кв. 2009 р. на суму 320 833 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, під час перевірки ДПІ не зверталося до позивача відносно надання пояснень та деталізації обліковими документами спірної ситуації.

В контексті зазначених вище висновків ДПІ, під час розглядує справи, щодо характеру та хронології вчинення дій відносно оплати та поставки товару за спірними операціями, встановлено, що 30.12.2009 р. позивачем на рахунок ТОВ «Західна нафтова компанія»здійснено передоплату за дизельне паливо згідно рахунку №826-1 від 30.12.2009 р. трьома платежами на загальну суму 385 000 грн. з ПДВ.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з висновком судово-економічної експертизи № 10528/12869/11-45 від 12.12.2011 р., відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем відображено у 4 кварталі 2009 року попередню оплату з придбання дизельного пального у ТОВ «Західна нафтова компанія»на суму 385000 грн. (320 833,33 грн. без ПДВ) у відповідності до правил бухгалтерського обліку та, відповідно, ТОВ «Інвестнафтопродукт», з урахуванням положень п/п. 5.2.1., 5.3.9, п/п. 11.2.1. Закону про прибуток могло відобразити у складі валових витрат у 4 кв. 2009 року суму 320 833,33 грн.

Окрім того, у висновку експертизи зазначено, що за даними бухгалтерського обліку, сума валових витрат, що підлягає відображенню в рядку 04.1. декларації за 2009 рік (за вирахуванням непрямих податків) становить 24010958,17 грн., яка складається з: 719 077,98 грн. - здійснені передоплати; 23 265 537,75 грн. -вартість отриманих ТМЦ; 16 000 грн. -бухгалтерське обслуговування; 200 грн. -інформаційно-консультативні послуги по 1С; 407,86 грн. -послуги банків за обслуговування рахунків; 9 744,58 грн. -собівартість реалізації, чим підтверджуються наведені вище доводи позивача в цьому контексті.

Різниця за даними бухгалтерського обліку та даними, що відображені в рядку 04.1. декларації з ПДВ за 2009 рік, складає 894 000 грн. (24 010 968,17 грн. -23 116 968,00 грн.), що відповідає наведеним позивачем розрахункам у цьому контексті.

За висновком експерта (стор. 10), зробленого за результатами дослідження наданих документальних відомостей бухгалтерського обліку щодо операцій з ТОВ «Західна нафтова компанія», які наявні також в матеріалах справи, у складі рядка 04.1. Декларації з податку на прибуток за 2009 рік відображена сума 320 833,33 грн. без ПДВ, що підтверджується і позивачем у п. 2.1.2. заперечень від 16.10.2010 р. № 1216-1/пр. на акт перевірки, які підписані керівником підприємства (т. 1, а с. 51).

Під час розгляду справи позивачем не наведено заперечень та не надано доказів на спростування наведених вище висновків експерта та суд не вбачає підстав для сумніву у достовірності вищенаведених висновків.

Відповідно до положень п/п. 5.2.1., 4.2.1., 11.2.1. Закону про прибуток та враховуючи документальне підтвердження здійсненої попередньої оплати, позивач мав право та, як встановлено судом під час розгляду справи з урахуванням висновків експертизи, включив до складу валових витрат у 4 кв. 2009 року 320 833,33 грн. (без ПДВ).

Тобто, висновок ДПІ про завищення витрат у 4 кв. 2009 р. з підстав порушення п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. не відповідає фактичним обставинам та вимогам законодавства.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що Законом про прибуток, зокрема виходячи з положень п/п. 11.2.1., не допускається повторне включення до валових витрат сум, які вже були раніше включені до валових витрат.

У той же час, у взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що 01.01.2010 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі № ЗН-УК02933 до договору № ЗН-0000643 від 30.12.2009 р. про передачу позивачу у м. Бровари (на умовах СРТ) 50.200 тн. дизельного пального 3-0,05-(-25) по ціні 6424 грн. з ПДВ на загальну суму 322484,80 грн. з ПДВ, без ПДВ - 268 737,33 грн.

Щодо вартості недопоставленої продукції, тобто переплати, то зазначена сума у розмірі 62515,20 грн. з ПДВ (без ПДВ - 52 096,00 грн.) була повернута на рахунок позивача 11.01.2010 р., що підтверджується банківською випискою. Кошти повернуті з формулюванням «Повернення надлишкове отриманих коштів».

За висновком експертизи, підприємство має підстави відкоригувати у бік зменшення у 1 кварталі 2010 р. валові витрати (р. 04.1.) на суму 52 096,00 грн., тобто на суму поверненої попередньої оплати.

Зазначений висновок експерта відповідає положенням п. 5.10. Закону про прибуток.

Відповідно до положень цієї норми у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації .

В даному випадку, у зв'язку з поверненням передоплати, такий обов'язок щодо коригування виникав у позивача у 1 кварталі 2010 року.

Проте, виходячи з відомостей, наведених у р. 05 «Коригування валових витрат»декларацій позивача з податку на прибуток за 1 кв. 2010 р. та 1 півріччя 2010 року, вбачається, що позивачем задекларовано відсутність таких коригувань у зазначені періоди. Наведені відомості позивачем під час розгляду справи документально не спростовані та будь-яких уточнюючих розрахунків з цього приводу, поданих до ДПІ, позивачем під час розгляду справи не надано.

Відтак, у відповідності до п. 5.10 Закону про прибуток, позивачем не здійснено коригування у 1 кв. 2010 р. валових витрат на суму повернутої попередньої оплати.

Проте, ДПІ зазначене порушення у 1 кв. 2010 році не встановлює, донарахування податку та фінансових санкцій не здійснює, що зумовлює виконання податкових органом своїх функціональних обов'язків по реалізації своїх функцій відносно наведеного порушення, оскільки на суд не покладено функцій та обов'язку щодо донарахування податкових зобов'язань, якщо за результатами перевірки певні порушення були залишені поза увагою податкового органу.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, беручи до уваги те, що судом не встановлено порушення позивачем порядку формування валових витрат у 4 кв. 2009 року за взаємовідносинами з ТОВ «Західна нафтова компанія», спірне рішення, що ґрунтується на висновках акту перевірки в цьому контексті, є необґрунтованим та таким, що не відповідає наведеним вище нормам п/п. 5.2.1., 4.2.1., 11.2.1. Закону про прибуток, а отже є протиправним в цій частині та підлягає скасуванню в цій частині.

Другий епізод.

Щодо донарахування податку у розмірі 3 273 грн. за 2 кв. 2010 р., представник ДПІ не зміг пояснити природу походження та підстави нарахування цієї суми податку. Акт перевірки, відповідь на заперечення та рішення за результатами розгляду справи не розкривають суті цього порушення, викладу обставин, за яких допущено це порушення. При цьому, у відповіді на заперечення позивача, де (у запереченнях) позивач заперечував невизнання ДПІ витрат у розмірі 147 936 грн., ДПІ прийняло спірні суми витрат за 2 кв. 2010 р., які складали 147 936 грн. у цій же сумі.

В контексті наведеного судовими експертами у висновку зазначено, що дані акту перевірки містять суперечливі дані щодо заниження податку на прибуток за 2 кв. 2010 р., а саме: в описові частині відсутні посилання на первинні документи в частині завищення валових витрат та інші матеріали в результаті чого відбулось заниження податку. За висновком експертів висновок ДПІ є необґрунтованим.

Виходячи з наведеного, спірне рішення в частині щодо донарахування податку на прибуток у розмірі 3 272 грн. за 2 кв. 2010 р., є таким, що не відповідає вимогам п. 3. ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, що є підставою для скасування спірного рішення в частині, що ґрунтується на наведених висновках, які не підтверджені документально.

Оскільки за обома епізодами, які стосуються визначення зобов'язань за «Першим рішенням», суд дійшов до висновку про безпідставність нарахування податкових зобов'язань, спірне рішення підлягає скасуванню в цілому.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ.

Щодо суті порушення, слід зазначити, що висновок про визначення податкових зобов'язань ґрунтується на тому, що позивач не подав декларацію з ПДВ за червень 2010 року. З акту перевірки, відповіді на заперечення, рішень за результатами розгляду скарги позивача вбачається, що початково за червень 2010 року позивачу було за всіма порушеннями нараховано 32793 грн., проте, за результатами розгляду заперечень претензії ДПІ зменшились на 29 587 грн., різниця між якими складає 3 206 грн., тобто донараховану суму зобов'язань з ПДВ за червень 2010 року за оскаржуваним рішенням.

В контексті наведеного встановлено, що спірна декларація фактично була подана 15.07.2010 р., але не визнана ДПІ, про що позивачу направлено відповідне повідомлення в порядку п/п. 4.1.2. Закону № 2181. Позивачем зазначене повідомлення не оскаржувалось.

З цієї декларації вбачається, що позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання до сплати до бюджету у розмірі 3206 грн., яка була сплачена 19.08.2010 р. разом із зобов'язаннями по декларації за липень 2010 р. у розмірі 3124 грн., а також із самостійно визначеним позивачем штрафом у розмірі 321 грн. (10% за несвоєчасне перерахування зобов'язань за червень 2010 р.) та штрафом у 170 грн. за несвоєчасне подання декларації за червень 2010 р., що підтверджується банківською випискою про сплату ПДВ до бюджету 6 821 грн., що складає суму наведених вище значень разом.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до п/п. 4.1.2. Закону № 2181 незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

В даному випадку цей обов'язок відносно зобов'язань по декларації з ПДВ за червень 2010 року позивачем виконаний, але, із запізненням.

При цьому, позивач самостійно сплатив штраф, визначений абз. 2 п/п. 17.1.7. Закону № 2181 за затримку платежу до 30 днів, а також відповідно до п/п. 17.1.1. Закону № 2181 штраф за несвоєчасне подання декларації.

В сукупності наведене свідчить про необґрунтованість висновків акту перевірки в частині, що стосується нарахування ПДВ. Висновки акту перевірки не враховують фактичних обставин щодо самостійного визначення та сплати позивачем податкових зобов'язань за червень 2010 року ще до початку перевірки, а отже спірне рішення не можу вважатися законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем і відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, а отже, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На розподілі судових витрат позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестнафтопродукт" (код з ЄДР 36404672; адреса: 03680, вул. Радіщева, 10/14 офіс 103) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000622305/0 від 24.12.2010 р. та № 0000632305/0 від 24.12.2010 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2012 р.