Рішення

від 10.07.2012 по справі 6/042-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2012 р. Справа № 6/042-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного будівельного підприємства "Житлобудсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Київміськбуд-5" про стягнення боргу,

представники:

позивача : Пришва В. С. (дов. б/н від 11.05.2012 р.),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2012р. Приватне будівельне підприємство "Житлобудсервіс" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Київміськбуд-5" (далі -відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору субпідряду № 14/11-08 від 14.11.2008р. щодо оплати прийнятих робіт. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 55 362,60 грн боргу за фактично виконані роботи по договору та пені за прострочення платежу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2012р. порушено провадження у справі № 6/042-12 та призначено її до розгляду на 15.05.2012р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 15.05.2012р. представника відповідача та неподанням витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 29.05.2012р.

18.05.2012р. через загальний відділ господарського суду Київської області відповідачем подано суду заяву в якій він просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у позові у зв'язку з його пропуском.

У судовому засіданні 29.05.2012р. представником позивача подано клопотання в порядку ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів. Дане клопотання судом розглянуте та задоволене.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Марін-Білдер Девелопмент" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Марін-Білдер Девелопмент" являється замовником робіт, які генпідрядник (відповідач у справі) доручив виконати субпідряднику (позивач у справі).

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Водночас, згідно з інформацією, що знаходиться у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Марін-Білдер Девелопмент" припинено, у зв'язку з чим залучення останнього в якості третьої особи є неможливим.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2012р. продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи 26.06.2012р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 26.06.2012р. представника відповідача та неподанням витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 10.07.2012р.

За час розгляду справи позивачем декілька разів заявлялись клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, які були судом задоволені.

Представником позивача у судовому засіданні 10.07.2012р. подано клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14 951,90 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 40 410,73 грн позивач підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2012р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ті фізичних осіб -підприємців.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, в матеріалах справи містяться оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень як доказом того, що відповідач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

10.07.2012р. відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

14.11.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд-5", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Київміськбуд-5", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, Серія АЖ № 751261 (далі -Генпідрядник, відповідач у справі) та Приватним будівельним підприємством "Житлобудсервіс" (далі -Субпідрядник, позивач у справі) було укладено договір субпідряду № 14/11-08 (далі -договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) генпідрядник доручає а субпідрядник зобов'язується виконати роботи по зведенню стін та перегородок на будівництві житлових будинків в р-ні заводу "Ірпіньмаш", м. Ірпінь, Київська обл. та приймає їх до виконання.

Відповідно до п. 3.5. договору вартість робіт приблизно складає 25000 грн.

Пунктами 2.7.-2.9. договору визначено, що субпідрядник щомісячно пред'являє генпідряднику виконані обсяги робіт і оформлює до 25 числа звітного місяця акти ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3. Генпідрядник здійснює технічний нагляд за якістю робіт, які здійснює субпідрядник, при виявлені відхилень від проекту та вимог ДБН видає письмовий припис про їх усунення. Генпідрядник приймає виконані субпідрядником обсяги робіт і в триденний строк підписує надані акти ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3.

Дійсний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до остаточного виконання прийнятих сторонами зобов'язань по дійсному договору (п. 8.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем виконані а відповідачем прийняті підрядні роботи по договору підряду № 14/11-08 від 14.11.2008р. за період з листопада 2008р. по 30 липня 2009р. на зальну суму 1 468 523,94 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних робіт/витрат (форма № КБ-3) та актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2008р. на суму 15 750 грн, за грудень 2008р. на суму 96 748,80 грн, за січень 2009р. на суму 25 371,60 грн, за січень 2009р. на суму 120 525,60 грн, за лютий 2009р. на суму 143 672,40 грн, за лютий 2009р. на суму 24 078 грн, за лютий 2009р. на суму 131 241,60 грн, за березень 2009р. на суму 141 546 грн, за березень 2009р. на суму 238 948,80 грн, за квітень 2009р. на суму 59 293 грн за квітень 2009р. на суму 1 935,60 грн, за квітень 2009р. на суму 1 245,60 грн, за травень 2009р. 7 843,20 грн, за травень 2009р. на суму 7 128 грн, за травень 2009р. на суму 58 926 грн, за травень 2009р. на суму 69 691,20 грн, за травень 2009р. на суму 118 942,80 грн, за червень 2009р. на суму 132 530 грн, за липень 2009р. на суму 26 928,18 грн, за липень 2009р. на суму 3 140,76 грн. Наявні акти приймання виконаних підрядних робіт підписані уповноваженими представниками як позивача так і відповідача, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Крім того, слід зазначити, що сторонами у договорі зазначено, що до вартості виконаних підрядних робіт та витрат входить також 20% ПДВ, який відображений у вищезазначених актах приймання виконаних підрядних робіт та підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Зі змісту актів приймання виконання підрядних робіт за 2008 - 2009 р.р. вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ньому реквізитів.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження виконання позивачем робіт по договору підряду № 14/11-08 від 14.11.2008р. є акти приймання виконаних підрядних робіт за 2008-2009рр. (ф. № КБ-2в), подані позивачем до справи.

Беручи до уваги наведене, а також підписані сторонами акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. на суму 15 750 грн, за грудень 2008р. на суму 96 748,80 грн, за січень 2009р. на суму 25 371,60 грн, за січень 2009р. на суму 120 525,60 грн, за лютий 2009р. на суму 143 672,40 грн, за лютий 2009р. на суму 24 078 грн, за лютий 2009р. на суму 131 241,60 грн, за березень 2009р. на суму 141 546 грн, за березень 2009р. на суму 238 948,80 грн, за квітень 2009р. на суму 59 293 грн за квітень 2009р. на суму 1 935,60 грн, за квітень 2009р. на суму 1 245,60 грн, за травень 2009р. 7 843,20 грн, за травень 2009р. на суму 7 128 грн, за травень 2009р. на суму 58 926 грн, за травень 2009р. на суму 69 691,20 грн, за травень 2009р. на суму 118 942,80 грн, за червень 2009р. на суму 132 530 грн, за липень 2009р. на суму 26 928,18 грн, за липень 2009р. на суму 3 140,76 грн господарський суд дійшов висновку, що загальна вартість підрядних робіт, виконаних позивачем та прийнятих відповідачем на підставі договору субпідряду № 14/11-08 від 14.11.2008р. становить 1 468 523,94 грн.

Жодних претензій щодо якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт відповідачем заявлено не було. Господарський суд зазначає, що ні позивачем, ні відповідачем не надано суду актів чи інших документів, в яких були б зафіксовані виявлені відповідачем, генпідрядником за договором, недоліки в роботі і терміни їх усунення.

Отже, із зазначених актів вбачається, що сторонами спору підписано акти приймання виконаних підрядних без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості виконаних підрядних робіт та строків їх виконання за підписаними актами, що вказує на належне виконання позивачем умов договору та вимог чинного законодавства і які були повністю прийняті генпідрядником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест "Київміськбуд-5", на загальну суму 1 468 523,94 грн.

Перевіривши надані позивачем копії банківський виписок судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за виконані позивачем підрядні роботи по ж/к Ірпінь на загальну суму 1 360 000 грн (платіжні доручення: № 1840 від 26.12.2008р. на суму 30 000 грн, № 717 від 14.05.2009р. на суму 200 000 грн, № 172 від 19.02.2009р. на суму 100 000 грн, № 306 від 18.03.2009р. на суму 150 000 грн, № 92 від 09.02.2009р. на суму 120 000 грн, № 321 від 20.03.2009р. на суму 100 000 грн, № 485 від 10.04.2009р. на суму 100 000 грн, № 644 від 30.04.2009р. на суму 150 000 грн, № 560 від 16.04.2009р. на суму 100 000 грн, № 874 від 19.06.2009р. на суму 300 000 грн, № 1036 від 23.07.2009р. на суму 10 000 грн).

Таким чином, на час вирішення спору вартість неоплачених відповідачем підрядних робіт за договором субпідряду становить 108 523,94 грн (1 468 523,94 грн -1 360 000 грн), у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення вартості фактично виконаних позивачем підрядних робіт за договором субпідряду № 14/11-08 від 14.11.2008р.

Зі змісту укладеного між сторонами договору № 14/11-08 від 14.11.2008р. вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором будівельного підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено його сторонами у розділі 3 договору, з якого вбачається, зокрема п. 3.3., що відповідач, генпідрядник за договором, залучаючи до виконання підрядних робіт субпідрядника, позивача у справі, є генпідрядником перед замовником.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Разом з тим, в п. 3.3. договору сторони узгодили інший порядок розрахунків ніж ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, в якому визначено, що після підписання актів прийомки виконаних робіт ф. КБ-2в і довідок ф. КБ-3, генпідрядник оплачує вартість робіт на протязі 5-ти банківських днів після оплати цих робіт замовником (ТОВ "Марін-Білдер Девелопмент").

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію , яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п. 3.3. договору визначили початок перебігу 5-денного строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт вказівкою на обставину надходження коштів від замовника. Проте така обставина не може вважатись подією, що неминуче має настати згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі субпідряду № 14/11-08 від 14.11.2008 року як замовника.

Отже, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом вольової, свідомої діяльності людей , які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Тобто, умовами договору субпідряду сторони фактично визначили, що виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів за виконані позивачем підряді роботи пов'язане з дією третьої особи -ТОВ "Марін-Білдер Девелопмент", яка не є стороною даного договору.

Однак, за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України, навіть у випадку покладення невиконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Як визначено ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, враховуючи передбачену сторонами договору умову оплати генпідрядником підрядних робіт після підписання актів прийомки виконаних робіт з урахуванням 5-ти банківських днів після оплати цих робіт замовником, та неможливість застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про неможливість визначити конкретну дату, з якої починатиметься перебіг 5-денного строку для оплати підрядних робіт субпідрядником.

Крім того, з актів приймання виконаних підрядних робіт суд також позбавлений можливості встановити зазначений перебіг 5-денного строку для оплати підрядних робіт субпідрядником, оскільки в них відсутня умова оплати субпідрядником підрядних робіт , які є невідємною частиною договору субпідряду.

Водночас ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, беручи до уваги об'єктивну неможливість встановлення конкретної дати початку перебігу даного строку у зв'язку з неповнотою та нечіткістю пункту 3.3. договору ; проте, враховуючи що відповідач зобов'язаний таки оплатити вартість підрядних робіт по будівництву, а також враховуючи часткову оплату, господарський суд вважає за необхідне при встановлені строку оплати застосувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме настання у відповідача обов'язку оплатити вартість підрядних робіт у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги субпідрядником.

Так, відповідно до поштового повідомлення про вручення (копія в матеріалах справи) відповідач отримав 08.11.2010р. претензію № 35 від 26.10.2010р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, з вимогою перерахувати суму боргу у розмірі 40 410,73 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вважає, що у відповідача настав строк для оплати прийнятих підрядних робіт а у позивача відповідно виникло право вимагати сплати зазначених коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі . Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою , якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки , якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ -це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення у період з 14.11.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест "Київміськбуд-5" оплати вартості підрядних робіт повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, всупереч вимогам господарського процесуального законодавства відповідачем не надано доказів на підтвердження проведення ним у визначений період оплат за договором, а саме оплати за виконані підрядні роботи у повному обсязі, у відповідності до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких покладається обов'язок доказування на останнього.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (108523,94 грн) за виконані підрядні роботи відповідачем надано не було.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем повної вартості підрядних робіт у розмірі 108 523,94 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором субпідряду № 14/11-08 від 14.11.2008р. становить -108 523,94 грн.

Разом з тим, звертаючись з даним позовом до суду позивачем враховано положення п. 3.4., відповідно до якого субпідрядник щомісячно підписує надані генпідрядником акти на його послуги в розмірі 3% від вартості виконаних робіт і після отримання оплати перераховує вартість послуг генпідрядника на його розрахунковий номер. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути 40 410,73 грн боргу (108 523,94 грн -68 113,21 грн (генпідрядні послуги)), про що позивач також зазначав у своїй претензії № 2 від 05.03.2012р до відповідача.

Судом не залишено поза увагою заяву відповідача № 37 від 17.05.2012р., в якій він просить суд відмовити позивачу у позові, обґрунтовуючи це пропуском строку позовної давності, згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Оцінивши подану заяву, суд дійшов висновку, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55).

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004 вказав, що забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Реалізуючи право власності, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 Кодексу), в тому числі укладати договори, що за положенням пункту 1 частини другої статті 11 Кодексу є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Спори, що виникають між учасниками договірних правовідносин, підлягають вирішенню судом на підставі статті 55 Конституції України, загальних та спеціальних норм закону.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного Кодексу.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256,257 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Правило абз, 2 ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України застосовується з урахуванням с. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Коли строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спочивом цього строку починається перебіг строку позовної давності.

Як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки про оплату відповідачем будівельних робіт, відповідач у період з 28.12.2008р. по 24.07.2009р. перераховував на рахунок позивача кошти на оплату цих робіт. Судом вище встановлено, що неоплачена, з урахуванням генпідрядних послуг, вартість підрядних робіт складає 40 410,73 грн. Як встановлено судом, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт за договором не визначений. Тому суд дійшов висновку про те, що направлена на адресу відповідача претензія № 35 від 26.10.2010р., отримана останнім 08.11.2010р., слід розглядати у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України як пред'явлення вимоги щодо виконання зобов'язання. З врахуванням пільгового строку для виконання відповідачем заявленої вимоги (сім днів), право на позов у позивача виникло в листопаді 2010р., тобто саме з цього часу було порушено право позивача на отримання оплати за виконані роботи.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що саме з моменту отримання відповідачем претензії (враховуючи + 7 днів) починається трьохрічний перебіг позовної давності в межах якого позивач може звернутися до суду про захист свого цивільного права у розумінні ст. 256 Цивільного кодексу України.

З урахуванням правовідносин, які виникли між сторонами та беручи до уваги загальні правила обчислення позовної давності (ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України), судом встановлено, що трирічних строк позовної давності у даній справі закінчується у листопаді 2013р., а відтак посилання відповідача на пропуск позивачем даного строку є помилковим та безпідставним.

Таким чином за відсутності обставин, що свідчать про сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, спростовується помилкове твердження сторони про необхідність застосування до даних правовідносин ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за договором субпідряду № 14/11-08 від 14.11.2008р. підлягає задоволенню в сумі 40 410,73 грн.

Щодо заявленої вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 14 951,90 грн, то суд зазначає наступне.

10.07.2012р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у справі № 6/042-12, право на що закріплено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучаються до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Так, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України).

З урахуванням матеріалів справи та поданої позивачем заяви, суд дійшов наступного висновку.

Позивач відмовився від позову в частині стягнення пені, що підтверджується його заявою.

Відмова позивача від позову не суперечить законові та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Заява підписана представником позивача -Пришвою В.С., право на відмову якої закріплено довіреністю від 11.05.2012р. Окрім того, позивачу було роз'яснено права передбачені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, право на відмову від позову а також наслідки такої відмови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову в частині стягнення пені.

Відповідно до ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Виходячи з наведеного та керуючись ч. 4 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі № 6/042-12 за позовом Приватного будівельного підприємства "Житлобудсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Київміськбуд-5" про стягнення боргу в частині стягнення пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 6/042-12 в частині стягнення пені в сумі 14 951,90 грн припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Київміськбуд-5" (код 33341484) на користь Приватного будівельного підприємства "Житлобудсервіс" (код 31546746) 40 410,73 грн основного боргу та 1 609,50 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 23.07.2012р.

Суддя А.Ф. Черногуз