Рішення

від 23.07.2012 по справі 5015/1817/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.12 Справа№ 5015/1817/12

За позовом : Приватного акціонерного підприємства „Страхова компанія „ГРАВЕ УКРАЇНА", м. Львів

До відповідача 1 : Приватного акціонерного підприємства „Страхова компанія „Перша", м. Київ

До відповідача 2 : Приватного підприємства „Троянда-Захід", м. Львів

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 15 623,08 грн.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Галамай О.З.

Представнику позивача та відповідача 1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Суть спору: ПАТ „Страхова компанія „ГРАВЕ УКРАЇНА" подано позов до ПАТ „Страхова компанія „Перша", ПАТ «Троянда-Захід»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 15 623,08 грн., 380,00 грн. понесених витрат на автотоварознавче дослідження та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2012 р. позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Відповідач 1 в судовому засіданні 25.06.2012 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, однак всіх вимог попередніх ухвал суду не виконав. Подав клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку ст.69 ГПК України. Строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

В судове засідання 23.07.2012 р. представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду подав пояснення на відзив ПАТ «СК «Перша»», в якому спростовує доводи відповідача з підстав, викладених у даному поясненні.

Відповідач 1 та Відповідач 2 в судове засідання 23.07.2012 р. повторно не з'явились, вимог попередніх ухвал суду не виконали, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась їм рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідачів.

23.07.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 1, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

21.10.2010 р. по а/д Західний обхід м.Львова з вини водія транспортного засобу «ЗАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1), що належить ПП «Троянда Захід»(відповідачеві 2) ОСОБА_1 внаслідок порушення п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП), внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Тойота (д.н. НОМЕР_2), який на день скоєння ДТП застрахований у ПАТ «СК «ГРАВЕ Україна»»за Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №04571.30-125.217 від 22.02.2010 року.

Згідно розпорядження про виплату страхового відшкодування і відповідно до страхового акту № СНТ/04571.030-0125.0217/2 від 16.11.2010 року за ремонт зазначеного вище транспортного засобу на рахунок ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»»виплачено страхове відшкодування в сумі 15 243,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15650 від 25.11.2010 року.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «СК «Перша»за полісом №ВЕ/0219129.

Позивачем на адресу ПАТ «СК «Перша»»була направлена претензія про відшкодування збитків в порядку регресу, яку відповідач отримав 31.01.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення, однак залишив її без задоволення.

В полісі № ВЕ/0219129 зазначений ліміт відповідальності в сумі 25500,00 грн. та встановлена франшиза 0,00 грн. З огляду на викладене, позивач просить в порядку регресу стягнути з відповідача 1 - 15 243,08 грн. страхового відшкодування та стягнути з відповідача-2 380,00 грн. понесених витрат на авто товарознавче дослідження.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «СК «ГРАВЕ Україна»звернулась до суду з позовом до відповідача 1 про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 15 623,08 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2010 року між позивачем -ПАТ «СК «ГРАВЕ Україна»»(страховик) і ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 04571/30-125/217, відповідно до якого позивач прийняв на страхування автомобіль YOTA RAV-4»(д.н.з. НОМЕР_2). Договором визначена страхова сума об'єкту: 12 376,80 грн.

21.10.2010 р. по а/д Західний обхід м.Львова з вини водія забезпеченого транспортного засобу «ЗАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1), що належить ПП «Троянда Захід»(відповідачеві 2) ОСОБА_1 внаслідок порушення ним п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки Тойота (д.н. НОМЕР_2), який на день скоєння ДТП був застрахований у ПАТ «СК «ГРАВЕ Україна»»за Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №04571.30-125.217 від 22.02.2010 року.

Вина водія підтверджена постановою Сихівського районного суду м.Львова від 18.11.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно розпорядження про виплату страхового відшкодування і відповідно до страхового акту № СНТ/04571.030-0125.0217/2 від 16.11.2010 року за ремонт зазначеного вище транспортного засобу позивачем на рахунок ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»»виплачено страхове відшкодування в сумі 15 243,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15650 від 25.11.2010 року.

Згідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.92 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вже зазначалося раніше, винуватцем ДТП є ОСОБА_1, який керував транспортним засобом марки ЗАЗ д.н. НОМЕР_1, що належить ПП «Троянда -Захід»і повинне нести відповідальність за завдану шкоду.

За ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ПП «Троянда Захід»була застрахована у ПАТ СК «Перша»за полісом №ВЕ/0219129.

Позивачем на адресу ПАТ «СК «Перша»»була направлена претензія про відшкодування збитків в порядку регресу, яку відповідач отримав 31.01.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення, однак залишив її без задоволення.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.92 р. № 6 із змінами і доповненнями з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах та враховуючи норми ст. 27 Закону України «Про страхування»випливає, що розмір вимоги, що переходить до страховика повинна відповідати сумі понесених витрат на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, в полісі № ВЕ/0219129 зазначений ліміт відповідальності в сумі 25500,00 грн. та встановлена франшиза 0,00 грн. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача-1 15 623,08 грн. шкоди, завданої його страхувальником за мінусом встановленої франшизи .

Відповідач-1 заперечив проти позовних вимог посилаючись на ті обставини, що у заяві про виплату страхового відшкодування в порядку регресу позивачем було невірно зазначено Страхувальника , а отже, на думку відповідача-1, позивач заявляючи вимоги щодо одних обставин, обґрунтував їх іншими, в звязку з чим у нього не було підстав для задоволення вимоги по регресу.

Такі доводи відповідача 1 не обґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про виплату страхового відшкодування були долучені всі документи, перелік яких встановлений ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а сама заява містить інформацію , передбачену п.35.1 ст.35 зазначеного Закону. Зокрема, як вбачається із заяви, в ній зазначено найменування страховика, до якого вона подається, назва заявника та його місце розташування, зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків, інформація про вже здійснену виплату,обставини, якими обґрунтовує свою вимогу та додано докази що підтверджують їх. Зокрема, в заяві про виплату страхового відшкодування позивачем зазначено винну особу у ДТП, номер транспортного засобу, що застрахований, номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано відповідальність винної особи, розмір відшкодування ( а.с.26). У заяві про виплату страхового відшкодування позивачем було помилково зазначено іншого власника забезпеченого транспортного засобу, проте, це не перешкоджало відповідачу-1 перевірити зазначену інформацію, оскільки в заяві про виплату страхового відшкодування позивачем було зазначено і номер транспортного засобу і номер страхового полісу (один із примірників якого є у відповідача-1) . До заяви позивачем було долучено всі документи, що підтверджують вину водія забезпеченого транспортного засобу та фактично здійснені відшкодування.

Є необґрунтованими доводи відповідача-1 стосовно суми страхового відшкодування, яке підлягає до стягнення в порядку регресу. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 просить суд врахувати те, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу (ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), відповідно до якого згідно його розрахунку страхове відшкодування становило б 10 631,865 грн. Однак в прохальній частині даного відзиву відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 22.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається із матеріалів справи, висновок експерта, яким оцінено шкоду, сторонами не оскаржувався та є чинним. Відтак він є належним та допустимим доказом у справі. Тому в суду немає підстав самостійно проводити оцінку завданої шкоди і ревізувати висновок експертного автотоварознавчого дослідження.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 (ПП «Троянда-Захід») 380,00 грн. понесених витрат на автотоварознавче дослідження, то вони підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1172 ЦК України «Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків».

Розмір шкоди підтверджується матеріалами справи і не спростований відповідачем-2.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, з врахуванням практики застосування законодавства вищою судовою інстанцією, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати слід віднести на відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 ; 4 5 , 4 6 , 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 75, 82, 84, 85,111-12 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути із Приватного акціонерного підприємства „Страхова компанія „Перша" (04116, м.Київ, вул.Старокиївська 10, літера «И», код ЄДРПОУ 31681672) на користь Приватного акціонерного підприємства „Страхова компанія „ГРАВЕ УКРАЇНА" (79044, м.Львів, вул.Метрологічна 2, код ЄДРПОУ 19243047) -в порядку регресу 15 243,08 грн. страхового відшкодування та 1570,35 грн. судового збору.

3. Стягнути із Приватного підприємства «Троянда -Захід»(79057, м.Львів, вул. Повстанська 3 «а»кв.8, код ЄДРПОУ 30275535) на користь Приватного акціонерного підприємства „Страхова компанія „ГРАВЕ УКРАЇНА" (79044, м.Львів, вул.Метрологічна 2, код ЄДРПОУ 19243047) - 380,00 грн. понесених витрат на автотоварознавче дослідження та 39,15 грн. судового збору.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.07.2012 року .