Рішення

від 24.07.2012 по справі 5016/1310/2012(4/42)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. Справа № 5016/1310/2012(4/42)

Позивач Прокурор Снігурівського району Миколаївської області

вул. Щорса, 16, м. Снігурівка, 57300

в інтересах держави в особі Василівської сільської ради

вул. Шевченка, 51-а, с. Василівка, Снігурівського району,

Миколаївської області

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Гобокан І.І. (голова сільради)

Від відповідача - не з'явився

В судовому засіданні присутній прокурор -Люта А.В.

СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості у сумі 22 048,99 грн., з якої: 17 149,23 грн. -інфляції, 4899,76 грн. -3% річних.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив та витребувані судом документи не надав, представник в судове засідання не з'явився.

До суду повернулась копія ухвали від 10.07.2012 р. з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

В судовому засіданні за ініціативою суду було одержано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відповідача за допомогою програми АРМ ЄДР-ІНФО (3.21.5.13652) та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України та заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

Прокурор в інтересах держави в особі Василівської сільської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача суми 22 048,99 грн., за договором купівлі-продажу комунального майна від 22.09.2010 року, з якої: 17 149,23 грн. -інфляція, 4 899,76 грн. -3% річних, в зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання відповідачем, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 257, 526, 530, 625 ЦК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Відповідно до п.30 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень шодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не піддягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності та інші.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»продавцем об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.

22.09.2010 року за наслідком процедури приватизації між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу комунального майна, який посвідчено приватним нотаріусом 22.09.10 р. та зареєстровано в реєстрі за № 839, а саме залізобетонних плит зрошення, відповідно до якого, позивач, згідно рішення від 27.08.2010 року № 2 XXXVIII позачергової сесії 5 скликання Василівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області продав відповідачу, а відповідач купив плити каналів зрошення «Кубань»загальною кількістю 3491 шт.

Відповідач повинен був розрахуватись за придбаний об'єкт на підставі пунктів 2.1, 2.2 та 3.9 договору, згідно з якими вартість плит складає загальну суму 490 000,00 грн., з якої 245 011,00 відповідач сплатив до укладення цього договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 10.09.10 р., № 10 від 13.09.10 р. та квитанцією № 182 від 16.08.10 р. (а.с.16), а решту грошей 244 989,00 грн. зобов'язався сплатити позивачу після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу до 30.09.2010 р.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що право власності на вищевказані плити каналів переходить до відповідача після проведення розрахунку за куплені плити каналів з моменту підписання акту приймання-передачі.

На виконання умов договору, 22.09.10 року між сторонами був складений та підписаний представниками обох сторін, акт прийому-передачі проданого майна, відповідно до якого позивач передав частину зазначеного у договорі товару, кількістю 1745 штук, а відповідач прийняв його без зауважень на загальну суму 245 011,00 грн.,

У зв'язку з неможливістю сплати відповідачем решти коштів за договором, на підставі заяви відповідача, рішенням сесії Василівської сільської ради № 2 від 23.09.2010 р. було продовжено термін сплати до 23.10.2010 р.

Однак, відповідач сплатив залишок коштів лише 23.05.2011 р., що підтверджується квитанцією № 2870.305.1 (а.с. 19), порушивши, таким чином, строки розрахунку, встановлені як договором, так і рішенням сесії Василівської сільської ради № 2 від 23.09.2010 р.

23.05.11 року між сторонами був складений та підписаний представниками обох сторін, акт прийому-передачі проданого майна, відповідно до якого позивач передав частину зазначеного у договорі товару, кількістю 1746 штук, а відповідач прийняв його без зауважень на загальну суму 244 989,00 грн.

За змістом ч.8 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»на органи приватизації покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовувати санкції, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у встановлений строк до 23.10.2010 р. належну частину коштів в сумі 244 989,00 грн. не сплатив.

Разом з тим, позов заявлено про стягнення інфляції та 3% річних за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року підлягає задоволенню частково, з огляду на те, що неправильно розраховані позивачем суми втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції на заборгованість, яка мала місце у межах одного місяця, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Враховуючи, що прострочка оплати почалась з 24.10.10 року, а повністю заборгованість відповідач сплатив 23.05.2011 року, індекс інфляції слід було застосовувати тільки за період з листопада 2010 р. по квітень 2011 р.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою програми «Законодавство»версія 2.8.6., сума індексу інфляції складає 14 290,39 грн.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних в сумі 4 899,76 грн., то в цій частині позов також підлягає задоволенню частково, з огляду на те, що позивачем невірно був застосований період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.10.10 р. по 31.05.11 р.

Враховуючи, що позивач зазначив час прострочення платежу з 24.10.10 р. по 22.05.11 р., сума 3% річних за визначений період становить 4 228,58 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач своїм правом не скористався.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести на рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Василівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (вул. Шевченка, 51-а, с. Василівка, Снігурівського району, Миколаївської області, код 04377026, р/р 31417544700322 ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626067) суму 18 518,97 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять грн. 97 коп.), з якої: 14 290,39 грн. (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто грн. 39 коп.) -інфляція, 4 228,58 грн. (чотири тисячі двісті двадцять вісім грн. 58 коп.) -3% річних.

Наказ видати позивачу.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31218206783002, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, код ЄДРПОУ 23626096, одержувач ГУДКУ у Миколаївській області, код платежу 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 03499980, п. 2.1) суму 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору.

Наказ видати МДПІ у Новобузькому районі.

На суму 2 858,84 грн. інфляції та 671,18 грн. 3 % річних у позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 25.07.2012 р.

Суддя Т.М.Дубова