Рішення

від 19.07.2012 по справі 5023/2399/12 (н.р. 5023/2204/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р.Справа № 5023/2399/12 (н.р. 5023/2204/11) вх. № 2399/12 (н.р. 2204/11)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю:

позивача за первісним позовом - не з'явився.

відповідача за первісним позовом - не з'явися.

позивача за зустрічним позовом - не з'явився.

1-го відповідача за зустрічним позовом (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився.

2-го відповідача за зустрічним позовом (Харківська міська рада) - не з'явився.

Прокуратури - Кондратюк Н.І, посв.№242 від 15.11.11р.

третьої особи - не з'явився.

розглянувши справу за первіснимпозовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про визнання права власності

та зустрічний позов ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ", м. Харків

до 1) ФОП ОСОБА_1, м. Харків

та до 2) Харківської міської ради, м. Харків;

за участю Прокуратури Харківської області, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області по справі №5023/2204/11 від 13.04.2011 року в позові ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" до ФОП ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, зустрічний позов ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" задоволено повністю та визнано за Приватним підприємством "КОМПАНІЯ ЛОТ-СЕРВІС XXI" право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 1404,0 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/2204/11 від 13.04.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2012 року касаційну скаргу Прокуратури Харківської області задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 року скасовано та передано справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2012 року справу призначено до розгляду.

Представник прокуратури в призначеному судовому засіданні проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник позивача за первісним позовом (ФОП ОСОБА_1) в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача за первісним позовом (ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ") в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи (Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області) в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представник 2-го відповідача за зустрічним позовом (Харківська міська рада) в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач за первісним позовом, ФОП ОСОБА_1, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, ПП "Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ", грошові кошти в розмірі 10000 грн.

06.04.2011 р. позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "Д-1"загальною площею 587,5 м2, що розташована по АДРЕСА_1, укладений між ПП "Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ"та ФОП ОСОБА_1

07.04.2011 р. відповідач, ПП "Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ", звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 1404,0 м2, що розташована по АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2010 року між ВАТ "ПАК МАЯ" (продавець) та ПП "Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ"(покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "Д-1" загальною площею 587,5 м2, що розташована на земельній ділянці площею 0,1768 га, кадастровий № 6310136300:12:001:0015, за адресою: АДРЕСА_1.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27040875, виданого 17.08.2010 року КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", вбачається, що нежитлова будівля літ. "Д-1"загальною площею 587,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ПП "Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ"на підставі договору купівлі-продажу № 1372 від 08.07.2010 року.

У подальшому ПП "КОМПАНІЯ ЛОТ-СЕРВІС XXI" (відповідач за первісним позовом) за власні кошти виконано реконструкцію вказаної нежитлової будівлі літ. "Д-1". Після реконструкції загальна площа будівлі складає 1404,0 м.кв. та змінена літерація на літ. "Д-2". Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, тобто самочинно.

ПП "Спецбудпроект-1"(ліцензія № 489739) виконано технічний висновок про можливість збереження та подальшої експлуатації за призначенням самовільно реконструйованої нежитлової будівлі літ. Д-2" по вул. Радгоспній, 3 в м. Харкові, відповідно до якого подальша експлуатація нежитлової будівлі можлива.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ст. 331 ЦК України зазначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 376 ЦК України суд має право визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно з положеннями Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам відповідач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеного нежитлового будинку та прибудови. У цьому випадку відповідач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) цією особою, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання. Також, слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

На підставі викладеного суд вважає, що заявлені ПП "Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ" зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на реконструйовану нежитлову будівлю літ. "Д-2"загальною площею 1404,0 м2 у будинку 3 по вул. Радгоспній в місті Харкові, обґрунтовані наданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно уточненого первісного позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу, то слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Предмет позову про визнання договору дійсним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищевказаних нормативних актах, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту права не є різновидом способу "визнання права".

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Спосіб захисту права "визнання права" застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.

Договір не підпадає під категорію конкретного суб'єктивного права. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір це більш широка юридична категорія, яка включає в себе не одне суб'єктивне право, комплекс численних за кількістю та різноманітних за змістом та обсягом суб'єктивних прав та обов'язків. Тому договір не можна ототожнювати з суб'єктивним правом.

Таким чином, спір про визнання договору дійсним не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання, у зв'язку з чим не може бути предметом спору та розглядатися самостійно. Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права - до відновлення порушеного права.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, також відповідно до положень ч. 1 ст. 7 кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 3 Інформаційного листа № 01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Таким чином, звертаючись з позовом про визнання договору дійсним, ФОП ОСОБА_1 обрала спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому в задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову залишається на позивача - ФОП ОСОБА_1

Судовий збір за подання зустрічного позову залишити на позивача, оскільки останній не наполягає на його стягненні з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ФОП ОСОБА_1 відмовити повністю.

Зустрічний позов ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" задовольнити повністю.

Визнати за Приватним підприємством "КОМПАНІЯ ЛОТ-СЕРВІС XXI" (код 34859046, 61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12) право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 1404,0 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1

Повне рішення складено 23.07.2012

Суддя Прохоров С.А.