Ухвала

від 07.12.2011 по справі 9101/7999/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

9101/7999/2011 УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "07" грудня 2011 р.справа № 2а-645/10/1170 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Руденко М.А.           суддів:                     Нагорної Л.М.  Юхименка О.В. при секретарі судового засідання:          Федоровій Т.С. сторони та їх представники в судове засідання не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 року по адміністративній справі № 2а-645/10/1170 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр – Пласт»до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про скасування повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді за № 0000822350/2 від 28 січня 2010 року,-                 встановив:   В лютому 2010 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000822350/2 від 28 січня 2010 року Державної податкової інспекції у м. Кіровограді.                   Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року (суддя Хилько Л.І.) адміністративний позов задоволено в повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000822350/2 від 28 січня 2010 року, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр-Пласт»податкове зобов'язання у сумі 117512, з яких 78 341 грн. за основним платежем, 39 171 грн. штрафних санкцій.                 Мотивуючи рішення,  суд першої інстанції вказав на те, що в разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.                Не погодившись з рішенням суду першої інстанції податковий орган звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 року та в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначили, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2008 року визнано недійсним свідоцтво та статус ТОВ «ВПФ Метапродакшн»- контрагента позивача, з дати їх реєстрації, тобто з 03.05.2007 року. Таким чином, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачем порушено вимоги 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 –ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за перевіряє мий період на суму 78 341,20 грн.                  Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.                  Сторони своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення, наявні в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України, неявка представників сторін належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду не перешкоджає розгляду справи.                     Колегія суддів,  проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.                    Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи  в період з 15.09.2009 року по 16.09.2009 року уповноваженими представниками податкового органу на підставі направлення від 15.09.2009 року № 1209, виданого ДПІ у м. Кіровограді була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Центр-Пласт»(код 317003685) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ВПФ Метапродакшн»(код 35081942) за період з 01.03.2008 року по 31.05.2008 року та з 01.07.2008 року по 31.08.2008 року.                  За результатами перевірки складений акт від 16.09.2009 року № 712/23-50/31703685 (а.с.8).                   За висновками зазначеного акту перевірки ТОВ «Центр-Пласт»встановлено порушення п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за березень 2008 року в розмірі 13 333, 36 грн., за квітень 2008 року в розмірі 14 880,03 грн., за травень 2008 року у розмірі 3808,34 грн., за липень 2008 року в розмірі 27 604, 76 грн., за серпень 2008 року в розмірі 18 714,71 грн. та податковий орган дійшов до висновку про збільшення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за березень 2008 року в розмірі 13 333, 36 грн., за квітень 2008 року в розмірі 14 880,03 грн., за травень 2008 року у розмірі 3808,34 грн., за липень 2008 року в розмірі 27 604, 76 грн., за серпень 2008 року в розмірі 18 714,71 грн.                  На думку податкового органу зазначене порушення було допущено позивачем внаслідок неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом  ТОВ «ВПФ Метапродакшн». Оскільки у відношенні останнього,  відповідно до відповіді отриманої від ДПІ у Святошинському районі м. Києва постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.092008 року по справі № 2а-184 визнано недійсним свідоцтво та статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн»від 03.05.2007 року, з дати їх реєстрації тобто з 03.05.2007 року, також визнано недійсною реєстрацію ТОВ «ВПФ Метапродакшн»платником податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, тобто з 21.05.2007 року.                 На підставі вищезазначеного податковий орган прийшов до висновку, оскільки контрагентом позивача не сплачено ПДВ до бюджету при реалізації товару, то ТОВ «Центр-Пласт» не має права на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаним товарам.                 Відповідно до висновків перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2010 року за № 0000822350/2 згідно п. п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»нараховано суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 117 512 грн., з яких 78 341 грн. за основним платежем та 39 171 штрафні (фінансові) санкції.                 Не погодившись з винесенням зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.                 Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.                  Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.                 Згідно до п.1.7, ст.1, абз.1 п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робі, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).                   Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.                   При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.                   При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону). А при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.                   Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищевказаного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.                   Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить у залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету.                   Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.               Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.               Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована платником податку.                  Однак на думку колегії суддів помилковим є висновок податкового органу про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання постановою суду недійсними установчих документів та свідоцтва платника податків його контрагента вже після здійснення господарських операцій, за якими були видані податкові накладні, оскільки визнання недійсним установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.          Окрім того, як видно з матеріалів справи (а.с.152) на 11.06.2010 року відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»зареєстровано, реєстрацію його на підставі рішення суду не скасовано. Податковий орган на час розгляду справи зазначені відомості не спростував.          За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000822350/2 від 28 січня 2010 року, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр-Пласт», податкове зобов'язання у сумі 117512 грн. підлягає скасуванню.            В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.              Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -   У Х В А Л И В:                       Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції  залишити  без задоволення.                         Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 року у адміністративній справі № 2а-645/10/1170 -  залишити без змін.               Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.                Ухвалу складено у повному обсязі 12.03.2012  року. Головуючий:                                                            М.А. Руденко           Суддя:                                                            Л.М. Нагорна           Суддя:                                                            О.В. Юхименко