Рішення

від 12.07.2012 по справі 5006/33/21/2012(30/5014/763/2012)   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.12 р. Справа № 5006/33/21/2012(30/5014/763/2012)

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «ЛІСВА», м.Луганськ (ідентифікаційний код 32138367)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд», м.Донецьк (ідентифікаційний код 03450063) в особі відокремленого підрозділу «Шляхово-будівельне управління №6»

про стягнення заборгованості за договором субпідряду №29 від 19.08.2010р. в сумі 36224,90грн., інфляції в сумі 2535,74грн., річних у розмірі 1086,74грн., моральної шкоди в сумі 10000,00грн.

за участю представників:

від позивача: Бурлаченко А.С. за довіреністю б/н від 23.03.2012р.,

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 02.07.2012р. оголошено

перерву до 05.07.2012р., 05.07.2012р.

оголошено перерву до 12.07.2012р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Господарським судом Луганської області 27.03.2012 р. порушено провадження у справі № 30/5014/763/2012 за позовом Приватного підприємства «ЛІСВА» до Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» в особі відокремленого підрозділу «Шляхово-будівельне управління №6» про стягнення 39847,38 грн. та моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою від 08.05.2012 р. справу № 30/5014/763/2012 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 21.05.2012 р. справа № 5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012) призначена до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення з боку відповідача умов договору субпідряду на виконання робіт з будівництва автодороги державного значення Знам'янка-Луганськ-Ізварине на дільниці від кв.Южний до с.Хрящеватое в обхід м.Луганська км 4+500 - км 7-822 Луганської області №29 від 19.08.2010р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 36224,90грн. та підстави для нарахування інфляції в сумі 2535,74грн., річних у розмірі 1086,74грн., моральної шкоди в сумі 10000,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору субпідряду на виконання робіт з будівництва автодороги державного значення Знам'янка-Луганськ-Ізварине на дільниці від кв.Южний до с.Хрящеватое в обхід м.Луганська км 4+500 - км 7-822 Луганської області №29 від 19.08.2010р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2010р., за жовтень 2010р., актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2010р., б/н за вересень 2010р., б/н за жовтень 2010р., листа б/н від 15.10.2010р., акту звіряння розрахунків станом на 01.10.2011р.,

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 22, 23, 526, 610, 611, 625, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 28, 49, 54, 56-58 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 174-175, ч.1 ст. 179, 193, 217, 220, 224, 225, 229 Господарського кодексу України.

Представник позивача виклав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

02.07.2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву, за яким проти позовних вимог заперечує та зазначає наступне. Ухвалою від 18.11.2010р. господарським судом Донецької області порушено провадження у справі №42/167Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» внаслідок його фінансової неспроможності. Однак, оскільки позивач в порядку ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» своєчасно не заявив свої вимоги до відповідача, тому його вимоги вважаються погашеними. У зв'язку із чим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову або зупинити провадження у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012) до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №42/167Б. До свого відзиву відповідачем долучено копії ухвали господарського суду Донецької області про порушення справи про банкрутство №42/167Б від 18.11.2010р., оголошення, ухвали господарського суду Донецької області за результатами підготовчого засідання по справі №42/167Б від 29.11.2010р., ухвали господарського суду донецької області від 21.12.2011р. по справі №42/167Б.

Так, господарський суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі, оскільки порушення справи про банкрутство не є перешкодою для розгляду даної справи.

05.07.2012р. позивачем надані пояснення на відзив відповідача від 02.07.2012р., за якими позивач вважає не можливим застосування положень ч.1, 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оскільки позивач є поточним кредитором, з огляду на те, що безспірні вимоги позивач до відповідача виникли 01.10.2011р., тобто після порушення провадження у справі №42/167Б.

05.07.2012р. відповідачем та позивачем надані пояснення, за якими останній зазначив, що відповідно до п.4.3. договору субпідряду №29 від 19.08.2010р. акт державної комісії з прийняття об'єкту в експлуатацію не підписувався, розрахунки за виконані субпідрядні роботи здійснюється на підставі акту прийняття виконаних будівельних робіт.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

19.08.2010р. між Приватним підприємством «ЛІСВА» (субпідрядник) та ШБУ №6 ВАТ «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» (генпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання робіт з будівництва автодороги державного значення Знам'янка-Луганськ-Ізварине на дільниці від кв.Южний до с.Хрящеватое в обхід м.Луганська км 4+500 - км 7-822 Луганської області №29 (далі - Договір), за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами будівельні роботи з укріплення укосів кюветів монолітними бетонними плитами товщиною 8см відповідно до проектно-кошторисної документації, здати в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію генпідряднику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а генпідрядник зобов'язується надати субпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх на умовах даного договору (п.1.1. Договору).

Доказів визнання в судовому порядку вказаного вище Договору недійсним сторонами не представлено.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

За п.16.1. Договору цей договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р., а в частині розрахунків - до повного виконання обов'язків.

Листом від 15.10.2010р. ШБУ №6 повідомило позивача про розірвання договору в односторонньому порядку, як то передбачено п.п. 14.2. та 14.4. Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору договірна ціна узгоджена сторонами (додаток 2) є невід'ємною частиною цього договору, складає 537182,40грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.6.1. Договору здача і приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється шляхом складання субпідрядником акту форми КБ-2в, та довідки форми КБ-3 які представляються генпідряднику на підпис. Перелік документів, що оформляється при здачі об'єкта в експлуатацію, повинен відповідати будівельним нормам і правилам.

Так, сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2010р., б/н за вересень 2010р., за жовтень 2010р. Зазначені акти підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств.

За п.4.3. Договору розрахунки за виконані роботи з субпідрядником здійснюються в двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акту державної комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

Однак, за поясненнями сторін акт державної комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затверджений в установленому порядку, не складався.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За частиною 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором субпідряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 838 Цивільного кодексу України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідних доказів виконання сторонами п.4.3. Договору в частині складання акту державної комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затверджений в установленому порядку останніми суду не представлено.

За змістом позовної заяви позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості за фактично виконану роботу станом на 30.10.2010р. В судовому засіданні 12.07.2012р. представник позивача надав письмові пояснення про те, що з даною вимогою позивач до відповідача звертався усно. Доказів письмового звернення з вищевказаною вимогою позивачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк виконання обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем не настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 2 ГПК України встановлює, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В світлі означених правових норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

В силу частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Системний аналіз вказаних правових норм вказує на те, що право на позов виникає у особи після порушення її права, а захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Визнавши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд повинен передусім з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмовити позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного матеріального права за вказаним позовом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі сумі 36224,90грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляції в сумі 2535,74грн., річних у розмірі 1086,74грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказані вище нарахування здійснюються за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і висновків суду встановлених вище, за Договором у відповідача перед позивачем відсутнє прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав у позивача для стягнення відповідних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляції в сумі 2535,74грн., річних у розмірі 1086,74грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00грн., господарський суд зазначає наступне.

Так, позивачем відповідно до позовної заяви зазначено, що внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості позивачу була нанесена велика моральна (немайнова) шкода, яка виразилась в приниженні ділової репутації позивача перед своїми співробітниками та іншими суб'єктами господарювання, у яких позивач змушений був просити відстрочення погашення оплати поточних платежів в зв'язку із відсутністю коштів, пов'язаних з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості, через що позивач позбавлений можливості в подальшому планувати свою господарську діяльність, можливості сформувати свій бізнес-план перспективного розвитку підприємства, а також позбавлений можливості розподілити свої грошові надходження, сформулювати концепцію свого позиціювання на ринку, втрачаючи конкурентоспроможність серед інших підприємств цієї галузі виробництва. Такими діями відповідача позивачу було суттєво знижено престиж та підірвано довіру до його господарської діяльності в цілому. У зв'язку із чим, таку заподіяну моральну (немайнову) шкоду позивач оцінює в розмірі 10000,00грн.

В матеріалах справи міститься копія рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. по справі №10/215/2011 за позовом Приватного підприємства «ЛІСВА», м.Луганськ до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд», м.Донецьк про стягнення 36224,90грн. збитків, 2535,74грн. інфляційних втрат, 1086,74грн. річних, та моральної шкоди в сумі 10000,00грн., яке набрало законної сили.

Відповідно до вказаного вище рішення позивач просив суд стягнути з відповідача 10000,00грн. моральної шкоди, яка була нанесена внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті боргу, яка виникла на підставі не виконання відповідачем умов договору субпідряду №29 від 19.08.2010р.

Вищевказаним рішенням господарський суд Донецької області відмовив у позовних вимогах.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00грн. в порядку п.2 ч.1 ст. 80 Гоподарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. по справі №10/215/2011, яке набрало законної сили та яким вирішено господарський спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Крім того, позивач за позовною заявою просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00грн., на підтвердження зазначеного наданий договір про надання юридичної допомоги від 12.10.2011р. адвокатом Вєдуті Віталію Вікторовичу.

Згідно приписів ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться суми судового збору, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, позивачем надано договір б/н від 12.10.2011р.., укладений між Підопрогорою Валентної Віталіївною та Вєдуті Віталієм Вікторовичем, та довідки про сплату послуг з правової допомоги у справі про стягнення з ШБУ №6 ВАТ «Трест по будівництву та конструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» грошової суми у розмірі 4500,00грн. з залученням фахівця у галузі права Бурлаченко А.С.

Проте, оскільки зазначений адвокат не брав участі в жодному судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні будь-які документи за підписом Вєдута В.В., як представника позивача, та інших доказів надання вищевказаних послуг позивачем суду не представлено, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту отримання послуг адвокату.

Наразі, позивачем у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним, у зв'язку з розглядом даної справи були понесені витрати саме на оплату послуг адвокату

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, п.2 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ЛІСВА» до Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» в особі відокремленого підрозділу «Шляхово-будівельне управління № 6» в частині стягнення заборгованості за договором субпідряду №29 від 19.08.2010р. в сумі 36224,90грн., інфляції в сумі 2535,74грн., річних у розмірі 1086,74грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00грн.

У судовому засіданні 12.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2012р.

Суддя Сич Ю.В.