Рішення

від 17.07.2012 по справі 7/5007/710/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" липня 2012 р. Справа № 7/5007/710/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - провідний ю/к, дов. від 10.01.12р.;

від відповідача: Довгаль Ю.М. - дор. від 12.03.12р. №67.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі Житомирського інституту (м. Житомир)

про стягнення 131574,48 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 131574,48 грн. заборгованості, з яких: 125189,92 грн. - основний борг, 5704,41 грн. - пеня, 464,22 грн. - 3% річних, 215,93 грн. - інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, подав для долучення до матеріалів справи копію довідки з ЄДРПОУ від 02.02.11р., копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію довідки про взяття на облік платника податків, копію листа за вих. №425 від 12.07.12р., копію листа за вих. №160 від 27.06.12р., копію листа за вих. №133 від 21.05.12р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.11р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі Житомирського інституту укладено договір №416 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с. 7-10).

За умовами договору, позивач як виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.1 договору, тарифи на послуги на дату укладення договору становлять з централізованого опалення: 12,36 грн. з ПДВ за один кв.м. опалювальної площі при відсутності приладів обліку теплової енергії.

Згідно з п.п. 2.4 договору, при відсутності приладу обліку або його несправності, оплата послуг за даним договором проводиться згідно з нормативами, встановленими законодавством.

Також в даному підпункті договору наведена характеристика об'єкта споживача теплової енергії по вул. Перемоги, 26 площею 2365,88 кв.м.

Відповідно до п.п. 3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

2) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

Згідно з п.п. 3.2 договору, послуги оплачуються безготівково на розрахунковий рахунок виконавця.

Сторони домовились, що всі платежі за надані послуги, що вносяться на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, не залежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні (п.п. 3.3 договору).

Відповідно до п.п. 3.6 договору, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

Пунктом 2 п.п. 4.2 договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Згідно п. 5.1 договору споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Відповідно до п.п. 9.1 договору, цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Строк позовної давності за даним договором становить п'ять років.

Згідно даних позивача, станом на день подачі позову за період з листопада 2011р. по березень 2012р. утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 125189,92 грн. (а.с.11).

Господарський суд вважає, що відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 125189,92 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5704,41 грн. пені, 464,22 грн. - 3% річних, 215,93 грн. - інфляційні.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно 5704,41 грн. пені, 464,22 грн. - 3% річних, 215,93 грн. - інфляційні (а.с. 12-14).

Розрахунки обґрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов визнав в повному обсязі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі Житомирського інституту (м.Житомир, вул. Перемоги, 26, 10003, ід. код 25309253)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир, вул. Київська 48, 10014, ід. код 35343771) 131574,48 грн. заборгованості, з яких: 125189,92 грн. - основний борг, 5704,41 грн. пені, 464,22 грн. 3% річних, 215,93 грн. інфляційних нарахувань та 2631,49 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 19.07.12р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.