Постанова

від 24.07.2012 по справі 5011-4/3260-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 № 5011-4/3260-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник С.В.

від відповідача - Бєлишов Д.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства

«АВМ Інвест» на рішення господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року.

у справі № 5011-4/3260-2012 (суддя: Борисенко І.І.)

за позовом Приватного підприємства «Анрі»

до Закритого акціонерного товариства «АВМ Інвест»

про стягнення подвійної орендної плати 575 737,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року у справі № 5011-4/3260-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «АВМ Інвест» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 32765779) на користь Приватного підприємства «Анрі» (04078, м. Київ, вул. Амурська, 4, код ЄДРПОУ 31026013) 575 737 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 62 коп. подвійної орендної плати, 11 514 (одинадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 75 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Закрите акціонерне товариство «АВМ Інвест» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 5011-4/3260-2012 призначено до розгляду.

В судове засідання 03.07.2012 року представник відповідача та не з'явилися та подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2006 року між Приватним підприємством «Анрі» та Закритим акціонерним товариством «АВМ Інвест» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 05/05-06, на підставі якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у своє користування нежитлове приміщення, загальною площею 346,2 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 33.

За умовами даного Договору строк оренди складав одинадцять календарних місяців та встановлювався з 11 липня 2006 року до 11 червня 2007 року (п. 5.2 Договору).

З настанням кінцевого терміну оренди, сторони продовжили орендні відносини, уклавши 04 травня 2007 року Додаткову угоду №1 до Договору № 05/05-06, внаслідок чого Договір оренди було пролонговано на аналогічних умовах та на той самий строк, а саме: з 11 червня 2007 року до 11 травня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з настанням кінцевого терміну повторного строку оренди (11.05.2008р.) Відповідач продовжував користуватися приміщенням, Позивач проти цього не заперечував й відповідно до п. 3.2.5 Договору та ст. 284 ГК України, Договір оренди № 05/05-06 було вдруге пролонговано на аналогічних умовах та на той самий строк, а саме: з 11 травня 2008 року до 11 квітня 2009 року.

Протягом третього періоду орендних відносин, Відповідач припустився грубих порушень умов Договору оренди та завдав Позивачу значної матеріальної шкоди. З цих підстав, між сторонами виник ряд господарських спорів, а тому зі спливом третього строку дії договору оренди (11.04.2009р.) Позивач з об'єктивних та вимушених обставин заперечив проти чергової пролонгації Договору оренди № 05/05-06 та в установленому порядку заявив про припинення орендних відносин. Таким чином, Договір оренди № 05/05-06 від 05.05.2006р. було пролонговано двічі (у 2007 та 2008 роках) й остаточний строк дії цього Договору закінчився 11.04.2009р.

Проте, матеріали справи свідчать, що після закінчення строку оренди, всупереч умовам Договору та вимогам Позивача повернути приміщення власнику, Відповідач продовжував користуватися орендним майном та відмовлявся звільнити приміщення. В зв'язку з цим, Позивач був змушений в судовому порядку захищати свої порушені права, заявивши позов про примусове виселення Відповідача.

Вищезазначені обставини щодо строку дії Договору, терміну його закінчення та примусового виселення Відповідача, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2010р. № 11/526, яке набрало законної сили.

Крім того, зазначене рішення господарського суду було виконано Відділом ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві в примусовому порядку. Рішення господарського суду було виконано й Відповідача було виселено з приміщення, про що 14.05.2010 р. державними виконавцями було складено відповідний акт та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, після закінчення строку дії Договору оренди № 05/05-06 в період з 12.04.2009р. по 14.05.2010 р. Відповідач продовжував фактично користуватися орендним майном.

За умовами Договору користування орендним приміщенням є платним, в зв'язку з чим на Відповідача покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі 22000 грн. за місяць користування. Проте, за обставинами справи, Відповідач ще в 2008 році припинив сплату орендних платежів, в результаті чого Позивач був змушений звертатися до господарського суду та в примусовому порядку стягувати борг по договору оренди.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 р. № 2/111-35/37 з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача заборгованість по договору оренди за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2008 р.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2012 р. № 30/407 стягненню з Відповідача піддягає заборгованість по договору оренди за період з 01.01.2009 р. по 11.04.2009 р.

Вказані рішення господарського суду набрали законної сили та перебувають на виконанні у Відділі ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві в примусовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення № 05/05-06, Позивач передав Відповідачу на певний строк об'єкт оренди, який в свою чергу сплачував за користування орендну плату.

В подальшому сторони в установленому порядку двічі пролонговували строк дії Договору, проте в наслідок грубих порушень з боку Відповідача строк оренди було закінчено 11.04.2009 р. внаслідок спливу строку дії Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р. по справі № 11/526 було встановлено, що Договір оренди нежитлового приміщення від 05.05.2006 р. є припиненим з 11.04.2009 р. у зв'язку із закінченням строку його дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач листом від 16.04.2009 р. № 11/48 повідомив відповідача про відсутність згоди на продовження договору оренди.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідач продовжував фактично користування приміщеннями до моменту його фактичного виселення за рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р.

Згідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка встановлює наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі в разі припинення договору, відповідно до якої в разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору, незалежно від підстав припинення договору, наймач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки.

Проте, не зважаючи на відсутність будь-якої правової підстави, Відповідач продовжував фактично користуватися приміщеннями до моменту його фактично виселення за рішенням господарського суду (до 14.05.2010р.).

Таким чином, період фактичного користування Відповідачем приміщенням Позивача встановлюється з 12.04.2009 р. по 14.05.2010 р. та складає більш ніж тринадцять місяців.

Отже, Позивач має право вимагати з Відповідача стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 12.04.2009 р. по 14.05.2010 р., при цьому розмір плати за користування має визначатись відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони встановили, що розмір орендної плати складає 22 000,00 грн. на місяць.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з розрахунком Позивача, який з огляду на те, що період фактичного користування Відповідачем приміщення включає в себе проміжки часу, які становлять неповний календарний місяць, то нарахування зазначеної неустойки за вказаний період здійснюється у декілька етапів, підсумок яких складає загальний розмір суми цієї неустойки.

В підсумку, неустойка у розмірі подвійної плати за користування орендованим приміщенням за період з 12.04.2009р. по 14.05.2010р. становить: 27 866,66 грн. + 528 000,00 грн. + 19 870,96 грн. = 575 737,62 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, після закінчення строку дії Договору Відповідач орендоване приміщення не повернув, а безпідставно продовжував ним користуватись.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов'язку наймачем щодо повернення об'єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що приміщення повернуто тільки 14.05.2010 р., обґрунтованою є вимога про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до закону, а саме ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення, а саме з квітня 2009р. по травень 2010 р. включно.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення в сумі 575 737,62 грн.

Щодо заяви Відповідача від 16.05.2012 р. про закінчення перебігу позовної давності до вимоги Позивача про стягнення неустойки з Відповідача у розмірі 575 737,62 грн. суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що остання є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", яким доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих з 27.02.2012 по 10.05.2012 за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах:

1) що виникають з орендних правовідносин:

- неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна оплата за користування річчю за час прострочення, у зв'язку з чим застосування до неї спеціальної позовної давності, передбаченої приписом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним (постанова від 20.03.2012 № 40/117);

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 09.04.2010 року заборона ПП «Анрі» вчиняти будь-які дії щодо приміщення площею 346,2 кв.м. в буд. 33 по вул. Соломянській у м. Києві була знята.

Відповідачем на було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення в сумі 575737,62 грн.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва 17.05.2012 року у справі № 5011-4/3260-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-4/3260-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Пономаренко Є.Ю.

26.07.12 (відправлено)