Ухвала

від 09.11.2011 по справі 9101/24614/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р.справа № 2а-4179/10

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан»на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 року у адміністративній справі № 2а- 4179/10/1170 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан» до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Знам'янської ОДПІ від 01.03.2010 року №0000102310/0, № 0000112310/0,-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2010 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Знам'янської ОДПІ від 01.03.2010 року № 0000112310/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 43 433,39 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 121 716 грн., № 0000 102310/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 304 291,67 грн. та застосованої штрафної санкції у розмірі 1 52 145, 84 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року (суддя Мирошниченко В.С.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що валові витрати позивачем не підтверджені належним чином, в судовому засіданні позивачем не було доведено достовірність обставин щодо реальності здійснення господарських операцій, тому податковим органом вірно нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства та штрафних (фінансових) санкцій. Окрім того, зазначив, що оскільки підприємства, з якими мав господарські взаємовідносини позивач, мають ознаки фіктивності, засновники останніх не мають до господарської діяльності ніякого відношення, податковим органом вірно обраховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних фінансових санкцій

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначили, що факт проведення зустрічної перевірки та результати зустрічної перевірки, проведеної ДПІ м. Кіровограда по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Титан»та ПП «Некс-Кіровоград». вважаються незаконними та не можуть бути використані у висновку результатів позапланової перевірки. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачем повністю виконано вимоги законодавства по сплаті податків, оскільки сплачено податок на додану вартість у ціні у придбаного у контрагентів товару. Видані контрагентами податкові накладні повністю відповідають вимогам діючого законодавства. Підстави для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість відсутні.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення, наявні в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України неявка представників сторін, належним чином повідомлених, не перешкоджає судовому розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалам справи в період з 09.02.2010 року по 16.02.2010 року було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан» код за ЄДРПОУ 32080333 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року.

Направлення на перевірку №31 від 09.02.2010 року вручено 09.02.2010 року під розписку керівнику ТОВ «Титан»Матюку С.С.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.02.2010 року № 28/23-10/32080333.

За висновками зазначеного акту встановлено наступні порушення:

Пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 304 291,67 грн. та підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХIV (зі змінами та доповненнями), п 2.4, п.2.16 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 243 43, 39 грн.

За результатами податкової перевірки винесені податкові повідомлення рішення від 01.03.2010 року за № 0000112310/0 про визначення суми податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за основним платежем 243 433,39 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 121 716,70 грн. та податкове повідомлення рішення від 01.03.2010 року за № 0000102310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 304 291,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 152 145,84 грн. (а.с.17-18).

В ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП «Некс-Кіровоград». В ході зустрічної перевірки зазначеного контрагента позивача було вставлено, що останнє має ознаки «фіктивності», а саме зареєстровано на підставну особу, яка ніякого відношення до господарської діяльності підприємства не мала, бухгалтерських документів не підписувала. Окрім того, встановлено, що у ПП «Некс-Кіровоград»відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання. Товарно-транспортні або інші документи, що підтверджують перевезення товару під час перевірки позивачем надані не були.

На думку податкового органу правочин оформлений угодою від 01.04.2009 року за № 12 є нікчемним, оскільки сторони фактично його не виконували та реального настання правових наслідків, обумовлених зазначеним договором, а саме передача, зберігання та повернення) не відбулося.

Окрім того, проведеною перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Арона-Сервіс», відносно якого за результатами перевірки Кременчуцької ОДПІ відомого, що засновник та головним бухгалтером останнього, даними щодо здійснення господарської діяльності підприємства не володіє. При заповненні додатка 5 податкової декларації з ПДВ за березень-листопад 2008 року підприємством по розподілу 11 «податковий кредит»не проводилась розшифровка кредиту в розрізі контрагентів. Нерухоме майно за ПП «Арона-Сервис»не зареєстроване та транспорті засоби не значаться. На підставі викладено на думку податкового органу ПП «Арона-Сервіс»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ПП «Саланг-ТМ». Місцезнаходження зазначеного підприємства не встановлено, згідно податкової звітності у підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання.

Таким чином податковий орган дійшов до висновку, що операції по зберіганню дизпалива та з поставки бензину та дизпалива з вищезазначеними контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку про те, що уповноваженими особами податкового органу правомірно було винесено податкові повідомлення-рішення по визначення податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використовування у власній господарській діяльності.

Як передбачено підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинному на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 зазначеної статті.

Не можуть бути включені до складу валових витрат, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного закону -будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення, зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції від 05.06.1995 року за № 168/704 регламентовано необхідність підтвердження господарських операцій первинними бухгалтерськими документами та визначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до Закону України «про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), лату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимірю господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктами 2.15 та п. 2.16 Положення № 88 від 24 травня 1995 року, чинному на час виникнення спірних правовідносин, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, колегія суддів аналізуючи зазначені норми права, приходить до висновку, що первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем, в порушення вимог законодавства не надано документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ПП «Некс-Кіровоград», а саме документів, які б підтверджували транспортування дизпалива, прийняття на зберігання, а також не надано документів, які б підтверджували подальшу реалізацію товару або транспортування.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пояснень ОСОБА_1, яка відповідно до пояснень (а. с. 66-67) була директором ПП «Некс - Кіровоград»ніякого відношення до господарської діяльності зазначеного підприємства не мала, податкової, фінансової звітності не підписувала, печатки підприємства не мала.

Щодо господарських взаємовідносин з контрагентом ПП «Арона-Сервіс»при проведенні перевірки податковим органом позивачем не підтверджувався факт проведення розрахунків, квитанції до прибуткового касового ордеру були надані лише до суду. Окрім того, позивачем не надано документів, які підтверджують факт транспортування від зазначеного контрагента. В наданих до суду видаткових накладних відсутні обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Щодо наданих в судове засідання подорожніх листів, то в них відсутні відмітки вантажовідправника.

По взаємовідносинам позивача з ПП «Саланг-ТМ», колегія суддів вважає зазначити на наступне: позивачем не було підтверджено реального факту виконання господарських операцій, оскільки відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N363, не було надано оформлених належним чином товарно-транспортних накладних, що підтверджували б факт транспортування товару від ПП «Саланг-ТМ»до ТОВ «Титан».

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення податкового органу про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 456 437, 51 грн., з яких за основним платежем 304 291, 67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 152 145,84 грн. є правомірним.

Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити на наступне.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», діючому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна, відповідно до підпункту 7.2.1 Зазначеного Закону, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної, б) дату виписування податкової накладної, в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку ( продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість ( обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Засновниками контрагентів позивача ПП «Некс-Кіровоград»є ОСОБА_1 та ПП «Арона-Сервіс»- ОСОБА_2 Останні згідно пояснень ніякої господарської діяльності не здійснювали, фінансової та податкової звітності не підписували та до податкового органу не надавали. Таким чином, колегія суддів, враховуючи викладене, погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірне формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, наданих зазначеними контрагентами та підписаних особами, які не здійснювали господарської діяльності від імені зазначених підприємств.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення позивачем окремих норм матеріального права.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан»залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року у адміністративній справі № 2а-4179/10/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 31.01.2012 р.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна