Ухвала

від 06.10.2011 по справі 22498/10 (22501/10) (22503/10) (22508/10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

22498/10 (22501/10) (22503/10) (22508/10) УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "06" жовтня 2011 р.справа № 2а-5285/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Руденко М.А.           суддів:                     Юхименка О.В.  Нагорної Л.М. при секретарі судового засідання:          Федоровій Т.С. розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року у справі № 2а-5285/10/0870   за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про: скасування податкових повідомлень - рішень,                                                               ВСТАНОВИЛА:           В липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 199 від 26.05.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Невіс»; зобов'язати відповідача відновити запис щодо платника податку ТОВ «Невіс»(код ЄДРПОУ 23854006) в реєстрі платників податку на додану вартість.           Також ТОВ «Невіс»було подане клопотання до Запорізького окружного адміністративного суду про забезпечення позову в якому позивач просив: зупинити дію акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 199 від 26.05.2010р., прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя до ухвалення судового рішення у справі. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2010р. у справі № 2а-5285/10/0870 задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Зупинено дію акту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 199 від 25.05.2010р про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Невіс», до набрання судовим рішенням по справі законної сили. Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на приписах ст.ст. 117, 118 КАС України і мотивована тим, що доданими позивачем в обґрунтування заявленого клопотання доказами підтверджується, що існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі і захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі  м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій зазначені наступні обставини. Відповідач посилається на те, що анулювання реєстрації позивача у якості платника ПДВ вчинено у відповідності до п. “в” п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”  діючого на момент виникнення спірних правовідносин. Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість складено у відповідності до п. 25.2.2 Положення про реєстрацію платників ПДВ (затв. Наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79). Зупинити дію Акту № 199 від 26.05.10р. неможливо, свідоцтво платника ПДВ анульовано.   Просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2010р., а у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити. В судове засідання 26.05.2010 року представники сторін не з'явились про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ( про що свідчать повідомлення наявні в матеріалах справи). Колегія суддів вважає, що неявка в судове засідання сторін відповідно до ст.. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2010 року у справі № 2а-5285/10/0870 задоволено клопотання ТОВ «Невіс»про вжиття заходів забезпечення позову. У відповідності зі ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Задовольняючи клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що актом № 199 від 26.05.2010 року фактично було прийнято рішення про скасування реєстрації позивача у якості платника податку на додану вартість.  Підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ (за доводами відповідача) було встановлення факту  виписування податкових накладних, згідно до яких платник податку на додану вартість –постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання. У відповідності до абз. 16 п.9.8 ст. 9 Закону України “ Про податок на додану вартість” діючого на момент виникнення спірних правовідносин платник податку в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Таким чином, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що проведення в податковому обліку дій, передбачених п.9.8 ст. 9 зазначеного Закону, може призвести до істотного порушення майнових прав позивача у вигляді втрати права на бюджетне відшкодування ПДВ або неможливості врахування податкового кредиту від придбаного раніше товару при визначенні податкових зобов'язань майбутніх періодів. Підставою для анулювання відповідачем свідоцтва платника ПДВ було посилання на підпункт “в” пункту 9.8. ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” діючого на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого реєстрація в якості платника ПДВ діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо, особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. Проте правову позицію з цього приводу висловив Вищий адміністративний суд України в ч. 2-3 пункту 4 Інформаційного листа від 02.08.2010року № 1172/11/13-10, з якого вбачається, що “згадані у наведеній нормі Закону “інші причини” стосуються виключно можливих підстав, за яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку. Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в пункті 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “ Про податок на додану вартість ”. Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку ”. У якості факультативних обставин обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції правомірно послався на те, що позбавлення Позивача свідоцтва платника ПДВ унеможливлює ведення господарської діяльності товариством, що потягне за собою невиконання зобов'язань по укладеним господарським договорам та застосування штрафних санкцій, може призвести до порушення майнових прав позивача у вигляді втрати права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість або неможливості врахування податкового кредиту від придбаного раніше товару при визначені податкових зобов'язань майбутніх періодів. З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню як така, що прийнята з відповідністю висновків суду обставинам справи. Керуючись ст. ст. 195, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -                                         УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2010р. у справі № 2а-285/10/0870 залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання  до адміністративного суду касаційної інстанції.             Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2012  року. Головуючий:                                                            М.А. Руденко           Суддя:                                                            О.В. Юхименко           Суддя:                                                            Л.М. Нагорна