Ухвала

від 16.02.2012 по справі 9101/148373/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р.справа № 2а-0407/3246/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Панченко О.В.

за участю сторін :

представника позивача Тішунина О.А. довіреність від 18.05.2011 року

представника відповідача Білоусової Т.О. довіреність від 15.02.2012 року

представника відповідача Чикалюк О.М. довіреність від 15.02.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0470/3246/11 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2011 року № 0000352301,-

встановив: У березні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2011 року № 0000352301 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 97 410 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24 352,51 грн., що винесено Південною МДПІ у м. Кривому Розі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2011 року № 0000352301 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 97 410 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24 352,51 грн., що винесено Південною МДПІ у м. Кривому Розі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що досліджені судом первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем послуг у червні-серпні 2010 року від ТОВ «Альянс +», що відображено позивачем в актах виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт, здійснено за ними оплату на користь ТОВ «Альянс +»за виконані роботи по договору підряду. Зазначив також на те, що відповідачу, відповідно до норм діючого законодавства не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Акт перевірки від 17.02.2011 року не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок та не доводить умислу ТОВ «Універсал Електромонтаж»на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Прийшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Вказали на те, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Альянс+» є нікчемним, оскільки не направлений на реальне настання наслідків. ТОВ «Альянс +»здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначили, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що проведеною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по господарських операціях .

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити: скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року та відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував та вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для скасування відсутні.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи уповноваженими особами податкового органу в період з 02.02.2011 року по 08.02.2011 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Універсал Електромонтаж»(код ЄДРПОУ 32632940) з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту в схемі штучного нарощування валових витрат та податкового кредиту документально оформлених як операції по придбанню товарів (робіт, послуг) від підприємств, в ланцюгу яких спочатку є ТОВ «Ельфа Дісплей», ТОВ «Є Восток Україна»та ТОВ «Альянс+»за період з 01.01.2010 року по 01.01.2010 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 168/231/36220486 від 17.02.2011 року (а. с. 13).

За висновками зазначеного акту встановлено порушення ТОВ «Універсал Електромонтаж»пп.7.4.1, 7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями. Податковим органом зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 97 410,04 грн. за серпень 2010 року.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення №0000352301 від 03 березня 2011 року, котрим згідно з підпунктом 54.3.2 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз.1 п.123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України, пп. 7.4.1, п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 97 410,04 та штрафними (фінансовими) санкціями 24 352, 51 грн. (а.с. 64).

На думку податкового органу зазначене порушення виникло внаслідок завищення податкового кредиту позивачем за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки встановлено його завищення у сумі 97 410,04 за серпень 2010 року.

В перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Альянс+», а саме з зазначеним контрагентом були укладені договори підряду № 03-06-10 від 02.06.2010 року, № 01-07-10 від 01.07.2010 року, № 02-07-10 від 01.07.10 року, № 03-07 від 02.07.10, № 01-08 від 02.08.10 року, № 02-08 від 02.08.2010 року, № 03-08-10 від 03.08.2010 року за умовами яких ТОВ «Альянс+»зобов'язалося виконати певні види робіт на об'єктах позивача, а позивач своєчасно сплатити виконані роботи. Зазначені договори підряду були виконанні та за їх результати позивачем складено акти прийому та передачі виконаних робіт, отримано податкові накладні від контрагента та сплачено за отримані послуги.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2010 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альянс+»з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди 2010 року, встановлено наступне, що постачальниками ТОВ «Альянс+»у серпні 2010 року були ТОВ «Елфа Дисплей»та ТОВ «Є - Восток Україна», які мають ознаки «податкових ям».

ТОВ «Елфа Дисплей»та ТОВ «Е - Восток Україна»податкову звітність не надають, за адресою місця реєстрації не знаходяться, згідно відомостей з ЄДРПОУ відносно ТОВ Елфа Дисплей»відбулась зміна керівника, анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість, відсутня інформація про наявність виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності.

На підставі зазначено податковий орган дійшов до висновків, що правочини укладені між з зазначеними товариствами здійснені без мети реального настання наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з наведеного прийшли до висновку про те, що в ході здійснених перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників ТОВ «Елфа Дисплей та ТОВ «Є - Восток Україна»за відповідні періоди 2010 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Альянс+»та підприємствами постачальника здійсненні без мети реального настання наслідків. ТОВ «Альянс+»здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств -постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствами-покупцями за серпень 2010 року, у розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 -ВР від 03.04.1997 року, зі змінами та доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Окрім того, податковий орган прийшов до висновку проте, що позивачем не доведено цільове використання монтажних робіт, виконаних ТОВ «Альянс+»у господарській діяльності, яка направлена на отримання прибутку.

Колегія суддів вважає зазначені висновки податкового органу помилковими, виходячи з наступного.

Згідно до п.1.7, ст..1, абз.1 п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робі, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів ( робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума піддягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону). А при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищевказаного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить у залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована платником податку.

Однак на думку колегії суддів помилковим є висновок податкового органу про те, що не підтверджено позивачем права на податковий кредит з огляду на те, що податковим органом анульовано свідоцтво платника податків на додану вартість контрагентів «Альянс +» - «Є - Восток Україна»та ТОВ «Елфа Дисплей», оскільки подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Окрім того, позивач, відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому колегія суддів критично оцінює твердження позивача про те, що укладені між позивачем та його контрагентом «Альянс +»договори є недійсними (нікчемними) .

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держава, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судовому практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтями 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією з сторін, Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Під час розгляду справи зазначений факт встановлений не був та відповідачем не наведено доказів на підтвердження недоотримання сторонами в момент укладання договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 К України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції про те, якщо неправомірно винесено рішення про зменшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, протиправним також було нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24 352, 51 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі, винесене відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж» за №0000352301 від 03.03.2011 року підлягає скасуванню.

В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0470/3246/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 12.03.2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко