Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а-2616/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 р. № 2а-2616/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого -судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника позивача Сенишина Я.Б.

представника відповідача: Рождественської Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-ЛТД»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №0000722321 від 15.03.2012р., №0000732321 від 15.03.2012р. та №0000742321 від 15.03.2012р.,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корн-ЛТД»(далі -ТОВ «Корн-ЛТД») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо викладення неправдивих відомостей у розділі 4 Акту перевірки №1045/23-209/20815158 від 03.03.2012р., а також скасувати податкових повідомлень-рішень №0000722321 від 15.03.2012р., №0000732321 від 15.03.2012р. та №0000742321 від 15.03.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, які безпідставно не були прийняті відповідачем до уваги під час здійснення податкової перевірки, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій із контрагентами ПП «МКМ-Сервіс»та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»»за період 2011 року є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

В ході судового розгляду справи, представник відповідача повідомив, що внаслідок реорганізації, проведеної на виконання постанови Кабміну України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981, Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова перетворено у Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. За згодою представника позивача, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова його правонаступником - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, з підстав, викладених у запереченні на позов від 16.05.2012р., де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»», господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, угода позивача із вказаним контрагентом є нікчемною, відтак ДПІ податковим повідомленням-рішенням №0000722321 від 15.03.2012р. було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20719 ,25 грн., податковим повідомленням-рішенням №0000732321 від 15.03.2012р. визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14392,60 грн., а також податковим повідомленням-рішенням №0000742321 від 15.03.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 2 183.00 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»».

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні ствердив, що господарські операції між ТзОВ «Корн-ЛТД»та його контрагентами ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»відбувалися фактично.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію №762395 від 22.12.1997р. та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №295251 від 21.06.2010р. ТОВ «Корн-ЛТД» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради у встановленому законом порядку як юридична особа (ідентифікаційний код -20815158).

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №17805618 серії НВ №848346 ТОВ «Корн-ЛТД»перебуває на обліку у ДПІ у Галицькому районі м.Львова з 23.03.1998 р. як платник податків та зборів.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «МКМ-Сервіс»(код ЄДРПОУ -35383180) та ЗАТ «НВП Укрзахіденерго»(код ЄДРПОУ -34558872) за період 20011 року.

За наслідками зазначеної перевірки було складено Акт №1045/23-209/20815158 від 03.03.2012р. (далі -Акт перевірки), де зазначено, що перевіркою встановлені порушення 1) ч.1ст.203, 215, п.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Корн-ЛТД»та ЗАТ «НВП Укрзахіденерго»; 2) п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР в результаті чого занижено податкове зобов'язання із податку на прибуток за І квартал 2011р. в сумі 20718,25 грн., 3) а також порушення п.198.3, п.198.6, п.201.6 ст. 206 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2011 року на суму 2183,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за березень 2011р. на суму 14391,60 грн.

На підставі Акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає незаконними та просить скасувати, зокрема №0000722321 від 15.03.2012р. по податку на прибуток за основним платежем 20718,25грн. за основним платежем та 1,00грн. за штрафними санкціями, № 0000732321 від 15.03.2012р. по податку на додану вартість за основним платежем 14391,60грн. та 1,00грн.за штрафними санкціями, а також № 0000742321 від 15.03.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 2183 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств стало наявність господарських відносин з ПП «МКМ-Сервіс». Так в Акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. ТОВ «Корн-ЛТД»отримано швейні матеріали від ЗАТ «НВП Укрзахіденерго» згідно накладної РН-3-21004 №321002 від 21.03.2011р. на загальну суму 99447,60 грн., в тому числі ПДВ 16574,60грн. Розрахунки з суб'єктами господарювання за відвантажені товари проводились у безготівковій формі на суму 99447,60 грн.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого завищено валові витрати за І квартал 2011р. в сумі 82873,0 грн., суд зазначає наступне.

Господарські відносини позивача з ЗАТ «НВП Укрзахіденерго»виникли на підставі договору постачання №321004 від 20.03.11. На виконання умов вказаного договору була проведена поставка товару (пакети пакувальні, шнур оздоблюючий, шнур гумка, липучка, наконечники, фіксатор, карабіни, нитки вишивальні, коробки з гофри різних розмірів, розмір складник, рости тощо) на загальну суму 99447 грн. (в т. ч. 16574,60 грн. ПДВ), що оформлене шляхом підписання видаткової накладної №РН-3-21004 від 21.03.11р., рахунку-фактури №СФ-0318-1 від 18.03.2011р. та податкової накладної №3210002 від 21.03.11. Сума по договору сплачена в повному обсязі у безготівковому вигляді відповідно до платіжного доручення від 18.03.2011 року №142 на суму 99447,60 грн. (зазначений платіж проведено Західним ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»м.Львів 18.03.2011р., що засвідчується відбитком штампу банку).

Отриманий позивачем товар був використаний у власному виробництві, що підтверджується накладною на передачу матеріалів у виробництво №КА-0001330 від 30.11.2011р., накладною на передачу матеріалів у виробництво №КА-0001079 від 30.11.2011р., актом списання матеріальних цінностей від 31.07.11 №СпТ-000030, актом списання матеріальних цінностей від 29.02.12 № СпТ-000006, актом списання товарно-матеріальних цінностей місця зберігання Склад№1 за 2 квартал 2011р., оборотно сальдовою відомістю по рахунку 201 ТМЦ місце зберігання Склад №1 «Корн-ЛТД» за 21.03.2011р. - 31.03.2011р.,

Щодо транспортування отриманого товару від ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», то відповідно до довідки ТОВ «Корн-ЛТД» та пояснень директора та засновника ТОВ «Корн ЛТД» ОСОБА_4, наданих в судових засіданнях, транспортування здійснювалось його власним транспортом марки RENO-Trafic фургон (що засвідчено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу) на підставі усного безоплатного правочину, усі коробки з товаром зпресовувались та цілком поміщались в даний автомобіль, товар перевірявся директором особисто.

В подальшому даний товар вористовувався в діяльності позивача, на підтвердження чого представником позивача було надано Акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000006, укладений між ТОВ «Корн-ЛТД»та ПАТ «Концерн -Хлібпром»(зокрема на виготовлення та розводку лекал, прошиття взірців, прошиття замовлення), акт списання №СпТ-000024 від 30.04.2011р., акт списання №СпТ-000007 від 31.03.2011р., акт списання №СпТ-000023 від 30.04.2011р., акт списання №СпТ-000008 від 31.03.2011р., акт списання №СпТ-000006 від 31.03.2011р., а також Договір №955 від 19.01.2011р. на виготовлення і поставлення робочого одягу на суму 1 498 208,00 грн., укладений між ТОВ «Корн-ЛТД»та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, виконання якого підтверджується видатковою накладною №РН-00010/1 від 28.03.2011р. на суму 881328,00грн., акт списання №СпТ-000018 від 31.03.2011р., накладна про передачу матеріалів у виробництво № КА-0000206 від 21.03.2011р., накладна про передачу матеріалів у виробництво № КА-0000177 від 21.03.2011р., накладна про передачу матеріалів у виробництво № КА-0000377 від 21.03.2011р., акт списання №СпТ-000008 від 31.03.2011р. акт списання №СпТ-000020 від 31.03.2011р., накладна про передачу матеріалів у виробництво № КА-0000175 від 21.03.2011р., накладна про передачу матеріалів у виробництво № КА-0000215 від 21.03.2011р., акт списання №СпТ-000019 від 31.03.2011р., акт списання №СпТ-000013 від 31.03.2011р., акт списання №СпТ-000014 від 31.03.2011р.

Також товар використовувався згідно договору від 01.08.2005р. поставки між ТОВ «Корн-ЛТД» та ПМП «Корн»виконання якого підтверджується видатковою накладною №РН-0000015 від 22.03.2011р. на суму 4944,60грн., видатковою накладною №РН-0000009 від 23.03.2011р., видатковою накладною №РН-0000011 від 25.03.2011р., видатковою накладною №РН-0000016 від 04.04.2011р., видатковою накладною №РН-0000019 від 11.04.2011р., видатковою накладною №РН-0000023 від 20.04.2011р., накладна про передачу матеріалів у виробництво № КА-0000006 від 04.04.2011р., накладна про передачу матеріалів у виробництво № КА-0000011 від 04.04.2011р., накладна про передачу матеріалів у виробництво № КА-0000258 від 21.03.2011р.

Що стосується господарських операцій між ТОВ «Корн-ЛТД»та ПП «МКМ-Сервіс», то відповідачем не було зазначено в чому саме полягали порушення.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2 вказаного вище Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті, оскільки витрати по сплаті вартості ТМЦ підтверджені належними первинними документами та були здійсненні як компенсація вартості ТМЦ, що були придбані позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем безпосередньо пов'язані з організацією продажу продукції. Відтак, суд вважає, що ТМЦ, отримані позивачем, в подальшому використовувались ним у власній господарській діяльності при виконанні вказаних вище господарських зобов'язань.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено валові витрати, суд зазначає наступне.

В акті перевірки з цього приводу зазначено, що ТОВ «Корн-ЛТД»не надало жодних підтверджуючих документів, проте не зазначено, яких саме документів не надано до перевірки. А відповідно до п. 5.2 наказу ДПА України від 22.12.2010 року № 984 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Тому, акт перевірки не містить належної доказової інформації щодо вказаного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за перший квартал 2011 року. 82873,00грн.

Щодо тверджень відповідачем про порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, а саме визначення податкового кредиту за березень 2011 року по ТОВ «Корн-ЛТД» встановлено його завищення на суму 16574,60грн. від ЗАТ «НВП Укрзахіденерго».

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Корн-ЛТД» віднесено до складу податкового кредиту та включено до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2011 р. суми ПДВ по контрагенту ЗАТ «НВП Укрзахіденерго»згідно податкової накладної від 21.03.2011р. №3210002 на суму 99447,60 грн., в тому числі ПДВ 16574,60 грн. при дослідженні фінансово-господарських взаєморозрахунків ТОВ «Корн-ЛТД» з ЗАТ «НВП Укрзахіденерго»встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 Податкового Кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «ПРО оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 188.1 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Суд також вказує на те, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочинів та виконання його умов підтверджується, зокрема, податковими та видатковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції.

Визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

З приводу подальшого використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобов'язання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського Кодексу України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від контрагентів ТМЦ в подальшій господарській діяльності.

В свою чергу, позивачем надано в судовому засіданні усі первинні документи, які підтверджують товарність угоди, факт транспортування товарів та переміщення його на склад, а в подальшому на виробництво, ці дані також були підтверджені свідченнями директором ТОВ «Корн-ЛТД»ОСОБА_4

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного Кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського Кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України та законами України.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203,215,216,228 Цивільного Кодексу України, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового Кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в України». Суд приходить до висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст.. 204 ЦК Кодексу. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 року.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на що платником податків було представлено довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з якими під час вчинення господарських операцій контрагенти були зареєстрованими, а укладені сторонами договори у встановленому законом порядку не визнано недійсними.

Відповідно до інформації, наведеної в акті перевірки року анулювання реєстрації платника ПДВ ЗАТ «НВП Укрзахіденерго»проведено 16.05.2011 року.

Господарська операція проведена 21.03.2011 року. Тобто на момент вчинення правочину ЗАТ «НВП Укрзахіденерго»був зареєстрований платником ПДВ.

Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення якими визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість правомірними.

З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товару від ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 165 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000722321 від 15.03.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000732321 від 15.03.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000742321 від 15.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-ЛТД»сплачені судові витрати у розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження

Повний текст постанови виготовлений 20 липня 2012 року

Суддя Мричко Н.І.