Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а-5877/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2012 року № 2а-5877/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про зняття арешту із заставленого майна ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав»- звернувся до суду з вимогами про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві зняти арешт із заставленого нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,3611 га, кадастровий №3223180501:01:001:0044, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 0,4006 га, кадастровий №3220881300:04:001:3646, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч вимог закону відповідачем прийнято постанову про накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки, про що зроблено відповідні записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві - надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог та просив розглядати справу без його участі.

09.07.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з наявним клопотання відповідача про розгляд справи без його участі. Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наявність клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону № 606-ХІV, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, крім іншого, виконавчі написи нотаріусів. Вимоги до виконавчих документів передбачено ст. 19 Закону № 606-ХІV.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст. 6 Закону № 606-ХІV зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Судом встановлено, що державним виконавцем 03.01.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме на все майно ОСОБА_1, про що 10.01.2012 внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Проте, Позивач не погоджується з зазначеною постановою та зазначає, що вказаною постановою порушено його права, як заставодержателя передбачені чинним законодавством України, тому просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо звільнення належного йому майна з-під арешту.

Судом встановлено, що 22.06.2007 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №15/01-КР-20/2007.

Також, 22.06.2007 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовим Я.Д. за реєстровим №1820, відповідно до якого Позивач прийняв в іпотеку належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею - 0,3611 га, кадастровий номер 3223180501:01:001:0044 та земельну ділянку площею 0,4006 га, кадастровий №3220881300:04:001:3646.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовим Я.Д. накладено заборону відчуження на вищезазначену земельну ділянку за мером №1821, про що 22.06.2007 року нотаріусом зроблені відповідні записи:

- в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5193234;

- в Державному реєстрі іпотек, за реєстраційним номером 5192886.

Також, судом встановлено, що 0.04.2008 між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №19/02-КР-29/2008.

25.11.2011 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивач прийняв в іпотеку належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею - 0,3611 га, кадастровий номер 3223180501:01:001:0044 та земельну ділянку площею 0,4006 га, кадастровий №3220881300:04:001:3646.

В зв'язку з посвідченням вищевказаного Договору іпотеки, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою. І.П. накладено заборону відчуження на вищезазначену земельну ділянку за ом №3134, про що -25.11.2011 року нотаріусом зроблені відповідні записи:

- в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 11891747;

- в Державному реєстрі іпотек, за реєстраційним номером 11891750.

З матеріалів справи вбачається, що заставне майно, а саме зазначені земельні ділянки перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які є подружжям.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладання одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Судом встановлено, що 22.06.2007 та згодом 25.11.2011 ОСОБА_1 надано письмові згоди, які посвідчена приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу на укладання між Позивачем та ОСОБА_2 зазначених Іпотечних договорів, відповідно до яких ОСОБА_2 передав позивачу в іпотеку зазначені земельні ділянки.

Отже, з аналізу викладеного вбачається, земельні ділянки, на які відповідачем було накладено арешт є предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вбачається з п. 1.2 Кредитного договору №15/01-КР-20/2007 кредит надається позичальнику строком до 21.06.2012, іпотечний договір за вказаним кредитним договором діє будь-який строк визначений в цьому чи кредитному договорі.

Також, відповідно до п. 1.2 Кредитного договору №19/02-КР-29/2008 від 08.04.2008 кредит надано позичальнику строком до 07.04.2009.

Згідно іпотечного договору від 25.11.2011 зобов'язання іпотекодавця дійсне до 29.06.2012.

Отже, внесення до державних реєстрів записів про арешт всього майна боржника порушує права кредиторів, що мають пріоритет, зокрема, іпотекодержателей, яким є позивач.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на 25.12.07 р.) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Враховуючи, що право застави (іпотеки) позивача на вказані земельні ділянки є першочерговим, виникло до прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, то арешт накладений на все майно боржника, порушує пріоритетне право позивача як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок індивідуально визначеного майна боржника, переданого в іпотеку, в той же час, вимоги інших кредиторів боржника у згаданому виконавчому провадженні можуть бути задоволені за рахунок майна боржника, що не охоплюється предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону № 606-ХІV У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Вказане є підставою для зняття арешту із нерухомого майна, що перебуває під іпотекою, а саме: земельної ділянки площею 0,3611 га, кадастровий №3223180501:01:001:0044, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 0,4006 га, кадастровий №3220881300:04:001:3646, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 160-163, 181, 186 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з майна, що перебуває під іпотекою, а саме: земельної ділянки площею 0,3611 га, кадастровий №3223180501:01:001:0044, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 0,4006 га, кадастровий №3220881300:04:001:3646, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда