Рішення

від 27.07.2012 по справі 5026/979/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5026/979/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  27 липня 2012 року                                        Справа № 16/5026/979/2012 Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М. з секретарем  Буднік А.М., за участю представників сторін: від позивача: Шевчик І.Я. - за довіреністю; від відповідача: не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом  фізичної особи - підприємця Діденка Сергія Миколайовича до Драбівського районного споживчого товариства Черкаської облспоживспілки про стягнення           6 041,43 грн.                                                         ВСТАНОВИВ: У відповідності до уточнених позивачем вимог (заява від 17.07.2012 року, яку суд прийняв до розгляду як подану в порядку ст. 22 ГПК України), заявлено позов про стягнення з відповідача 6 041,43 грн. з яких: 3 652,76 грн. залишку боргу за відпущений товар, 545,21 грн. 3% річних, 1 328,86 грн. інфляційних та 514,60 грн. пені на підставі договору № 1110 від 01.01.2010 р. на постачання продукції, укладеного між сторонами. В судовому засіданні представник позивача свої уточнені вимоги підтримав  та просить суд їх задовольнити. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, причини не неявки не повідомив, заперечення проти позову в судове засідання не надав. Суд вважає за можливе розгляду справи провести за відсутності представника відповідача по справі за наявними документами. Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд, задовольняє позовні  вимоги  повністю з наступних підстав. У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 1110 на постачання продукції від 01 січня 2010 року (далі - Договір, а.с. 9), за умовами якого позивач (далі - Постачальник) зобов'язався на умовах передбачених цим договором, передати у власність  відповідача (далі - Покупця), а Покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості та асортименті, зазначеній в специфікації, або згідно виписаних накладних ( п. 1.1. Договору). Згідно п. 1.2. Договору якість та комплектність продукції повинна відповідати ДСТУ, сертифікату якості, чи іншій нормативно-технічній документації. Згідно п. 6.1. Договору даний Договір набирає чинності з 01 січня 2010 року та діє до 01 січня 2011 року. Згідно п. 6.2. Договору якщо за один місяць до закінчення дії договору жодна із сторін не заявляє про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на один рік на тих самих умовах. Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України). Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших  правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 599 та ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином. Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно п. 2.1. Договору постачання продукції здійснюється на підставі заявок Покупця на умовах доставки Постачальником на склад або погоджений об'єкт торгівлі Покупця, або на умовах самовивозу. Згідно п. 2.2. Договору продукція повинна бути поставлена згідно заявок Покупця. Згідно п. 2.3. Право власності Покупця на продукцію виникає з моменту отримання продукції. За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 1110 на постачання продукції від 01 січня 2010 року поставляв відповідачу товар, причому станом на 01.08.2010 року у відповідача виник борг за раніше поставлені товари з початку дії договору в сумі 17 047,44 грн. (акт звірки а.с. 141), що відповідачем не заперечується. За період з серпня по листопад 2010 року позивач відпустив відповідачу товари ще на загальну суму 93 001,17 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії у справі):           - № 394/1 від 11.08.2010 р. на суму 7 477,96 грн. (а.с. 10);           - № 369/1 від 08.09.2010 р. на суму 712,14 грн. (а.с. 11);           - № 370/1 від 08.09.2010 р. на суму 11 224,00 грн. (а.с. 12);           - № 978/1 від 22.09.2010 р. на суму 7 876,65 грн. (а.с. 13);           - № 207/1 від 06.10.2010 р. на суму 13 017,81 грн. (а.с. 14);           - № 481/1 від 13.10.2010 р. на суму 6 439,26 грн. (а.с. 15);           - № 1009/1 від 27.10.2010 р. на суму 7 921,01 грн. (а.с. 16);           - № 339/1 від 10.11.2010 р. на суму 6 957,34 грн. (а.с. 17);           - № 340/1 від 10.11.2010 р. на суму 10 117,06 грн. (а.с. 18);           - № 591/1 від 17.11.2010 р. на суму 4 899,85 грн. (а.с. 19);           - № 836/1 від 24.11.2010 р. на суму 6 815,78 грн. (а.с. 20);           - № 837/1 від 24.11.2010 р. на суму 9 542,31 грн. (а.с. 21). Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до п. 3.1. Договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться по узгоджених сторонами цінах, згідно виписаних накладних, чи специфікації, що додається до Договору. У відповідності до п. 3.2. Договору Покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому продукцію на протязі 21 календарних днів з моменту отримання продукції. У відповідності до п. 3.3. Договору форма розрахунків: безготівковий переказ коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або внесення готівки в касу Постачальника.   Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 21 травня 2012 року (а.с. 141) заборгованість відповідача за поставлений товар за Договором склала                           6 652,97грн. (а.с. 141), оскільки товару відповідач отримав на суму 110 048,82 грн. (17047,44 + 93001,38), а оплатив лише 103 395,85 грн. Строк виконання зобов'язання по оплаті товару за всіма накладними вже є таким, що настав. За доводами представника позивача, ніяких інших стосунків між сторонами, ніж на виконання умов договору від 01.01.2010 року між сторонами немає, що відповідачем не заперечено. 23 травня 2012 року позивач направив відповідачу лист № 23/5-12 з вимогою оплатити заборгованість у повному обсязі (а.с. 138), на яку відповідач надав відповідь № 71 від 24 травня 2012 року (а.с. 140) в якій зобов'язався сплатити частину простроченої заборгованості у сумі 3 000,00 грн., а решту боргу сплатити після отримання коштів від продажу майна. За доводами позивача, 14 червня 2012 року відповідач сплатив частину простроченої заборгованості у сумі 3 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову становила лише 3 652,76 грн. Доказів проведення повного розрахунку за основним боргом відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 3 652,76 грн. За змістом п. 1 ст. 199 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами п. 5.1. Договору між сторонами, згідно з яким Покупець за несвоєчасний розрахунок за поставлену продукцію сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунку.              Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 514,60 грн. за прострочення розрахунків по накладних за період з 26.12.2011 року по 25.06.2012 року. Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 514,60 грн.  встановив правильність її нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог, оскільки доказів сплати пені відповідач суду не надав. Позивач також просить суд стягнути з відповідача проценти річних та інфляційні за прострочення розрахунків за товар. Дані вимоги теж підлягають до задоволення, виходячи з такого: Право позивача на стягнення інфляційних та процентів річних закріплено у ст. 625 ЦК України з умовами про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить стягнути інфляційні в сумі 1 328,86 грн. за період з січня 2011 року по березень 2012 року та 3% річних в сумі 545,21 грн. за період з 16.12.2010 року по 25.06.2012 року з розрахунку по кожній накладній. Розрахунок цих платежів проведено правильно та у відповідності до умов договору між сторонами і обставин справи. Доказів проведення розрахунку за цими вимогами відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 328,86 грн. інфляційних та 545,21 грн. 3%  річних. Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, доказів проведення відповідачем повного розрахунку за позовними вимогами у справі немає. З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 3 652,76 грн. основного боргу за товар, 545,21 грн. 3% річних, 1 328,86 грн. інфляційних та 514,60 грн. пені на підставі договору № 1110 від 01.01.2010 р. на постачання продукції, а всього - 6 041,43 грн.   На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати повністю у  розмірі 1 609,50 грн. судового збору. Керуючись статтями 49, 82, 84 ГПК України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Драбівського районного споживчого товариства Черкаської облспоживспілки, Черкаська обл., Драбівський район, смт. Драбів, вул. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 01773425 на користь фізичної особи - підприємця Діденка Сергія Миколайовича, м. Черкаси вул. Пилипенка, 9, кв. 65, ідентифікаційний код 2265922892 ----  3 652,76 грн. основного боргу за товар, 545,21 грн. 3% річних, 1 328,86 грн. інфляційних та 514,60 грн. пені на підставі договору № 1110 від 01.01.2010 р. на постачання продукції та  1 609,50 грн. судового збору.                           Наказ видати. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів. Суддя                                                                                Н.М. Спаських