Постанова

від 02.07.2012 по справі 2а-11732/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2012 р. 18:01 Справа №2а-11732/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Онікій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Арес"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - Дербеньова Наталія Миколаївна, довіреність від 01.09.2011 № 01-09/2011

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Арес» (далі - позивач, ТОВ «Крим-Арес») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим (далі - ДПІ у м. Сімферополь про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2010 № 0022602301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 939618,60 грн.; від 10.08.2010 №0022612301/0 про визначення податкових зобов'язань(з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) з податку на додану вартість частково розмірі 2228469,00 грн.; від 12.08.2010 № 0005531701/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахування штрафних(фінансових) санкцій ) з податку на доходи найманих працівників в сумі 14062,50 грн.(т.1 а.с.189)

Позов тим, що вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень-рішень, відповідачем невірно застосовані положення Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.10р. провадження по справі було зупинено у зв'язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи документів.

20.04.12р. від експерта до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №121від 10.03.12., у зв'язку із чим, ухвалою суду від 24.04.12р. поновлено провадження у справі.

Представники позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

31.05.2012 представником позивача було подано клопотання про зменшення позовних вимог (т.2.а.с.9), відповідно до яких позивач просив податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0022602301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств визнати протиправним та скасувати у розмірі 840508,20 грн., всі інші позовні вимоги позивач залишив незмінними

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у запереченні на позов від 19.10.10р.(т.1.а.с.205)

В судове засідання 02.07.2010 представник відповідача не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, проте доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав.

Суд, заслухавши думку позивача, а також те, що відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Арес» зареєстровано як юридична особа 17.06.09р.Державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим (а.с. 177, том 1), ідентифікаційний код 36540141.

ТОВ «Крим-Арес» знаходиться на обліку у відповідача як платник податків з 18.06.2009 за № 53687 (т.1а.с.179).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Арес" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.06.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої 29.07.2010 р. складено акт перевірки №10157/23-2/ 36540141 (далі - Акт перевірки)(т.1.а.с. 33- 55), за висновками якого встановлено порушення:

- П.4.1 ст.4 , п.5.1., п.п.5.2.1 п. 5.2., п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 686806,00 грн., в тому числі за 3-й квартал 2009 в сумі 467708,00 грн., за 4-й квартал 2009 в сумі 219098,00 грн.;

- П.п.7.4.4,п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді що перевірявся, на загальну суму 1485822,00 грн., у тому числі за липень 2009 в сумі 374167,00 грн., за жовтень 2009 в сумі 3176,00 грн., за листопад 2009 в сумі 486446,00 грн., за грудень 2009 в сумі 622033,00 грн.;

- П.1.2 ст.1 п.1.15 ст.1, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 4687,50 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення :

- від 10.08.2010р. №0022602301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток за основним платежем -686806 грн. згідно п.п. «б» 4.2.2. ст 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон 2181) і за штрафними санкціями в сумі 252812,60 грн. згідно п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону 2181;

- від 10.08.2010р. №0022612301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1485822 грн. згідно з п.п. «б» 4.2.2 Закону 2181 і за штрафними санкціями в сумі 742911 грн. згідно п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону 2181;

- від 12.08.2010р. №0005531701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників в сумі 14062,50 грн., в тому числі: 4687,50 грн. - основний платіж, 9375 грн.- штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Вирішуючи питання щодо нарахування до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 686806,00 грн. - основний платіж та 252812,60 грн. -штрафні санкції, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 10.08.2010р. № 0022602301/0 суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено завищення скоригованого валового доходу(т.1а.с.35) за 4 кв. 2009р. у сумі 290146,00 грн.

Також проведеною перевіркою встановлено завищення валових витрат розмірі 3037368,00 грн.(арк. 5-8акту), у тому числі: за 3 кв. 2009р. і сумі 1870833,00 грн., за 4 кв. 2009р. у сумі 1166535,00 грн. (з яких 1155255 грн. за даними рядку 04.1 декларації «витрати на придбання товарів(робіт, послуг)» та у сумі 11280 грн. за даними рядку 04.4 декларації «сума страхового збору(внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування витрат на оплату праці») (т.1.а.с.67-69,82-85, 86).

Вказані порушення на думку відповідача виникли у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94-ВР.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встанавлює, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закон України від 28.12.94 N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальний або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону встановлені «Правила ведення податкового обліку», згідно з п.п. 11.2.1. яких передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: -або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; -або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зафіксовані відповідачем в Акті перевірки порушення полягають у безпідставному віднесені позивачем до валових витрат в 3-4 кварталах 2009 витрат на послуги транспортно-експедиційного обслуговування, отриманими позивачем:

- в 3 кв. 2009р. від ПП "БУД Т.І.С" - послуги експедиювання на суму 1870833,00 грн.

- в 4 кв. 2009р. від ТОВ «ТЗК» - послуги експедиювання на суму 865108,57 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на ненаданні посадовими особами позивача до перевірки, окрім акту виконаних робіт (послуг) будь-яких інших документів, що могли б підтвердити фактичне виконання зазначених послуг експедитора та використання цих послуг в господарській діяльності підприємства, а наданий акт виконаних робі (послуг) не містить даних про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Крім того, відповідачем зазначено, що до перевірки не надані заявки на відвантаження продукції автотранспортом, необхідні документи на проїзд, звіт про надання послуг, товарно-транспортні накладні, маршрутні листи.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Буд-Т.І.С» укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.07.2009 р. (т.1 а.с.76-77), відповідно до якого:

1.1. Виконавець зобов'язується виконати роботи з організації перевезення вантажів Замовника, надалі «Продукції» автомобільним транспортом з оформленням необхідних відвантажувальних документів на кожну партію, а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити ці роботи.

2.1. Виконавець зобов'язується:

2.1.1. Забезпечити своєчасну подачу автотранспорту для завантаження з місця відправки Продукції в узгоджені із Замовником строки, відповідно до отриманих від нього заявок.

2.1.2. Організувати відвантаження Продукції автотранспортом у строки, узгоджені із Замовником, відповідно до переданих Виконавцеві заявок, які є невід'ємною частиною цього Договору і надаються Замовником не пізніше за 24 години, передуючих дню перевезення при здійсненні міжміських і місцевих маршрутів. Заявка повинна супроводжуватися повною інформацією про місце завантаження, місце призначення (відвантаження) із зазначенням обсягу перевезення і часу завантаження.

3.1. Розмір тарифів, що включають провізну плату і винагороду, що належить Виконавцеві, а також розмір зборів за виконання ВИКОНАВЦЕМ пов'язаних з організацією і здійсненням перевезення операцій та послуг, визначаються за взаємною згодою сторін. Розмір тарифів визначаються на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги і можуть змінюватися у велику або меншу сторону відповідно до зміни кон'юнктури ринку транспортно-експедиційних послуг і цін ПММ.

3.2. Оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту надання рахунку.

3.3. Після закінчення виконання робіт з відправлення заявленої Продукції, на підставі даних експедитора, проводиться звірка виконаних Сторонами зобов'язань, після чого Сторони підписують акт виконаних робіт.

8.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами і діє до 30.08.2009 р.

Між позивачем та ТОВ «ТЗК» укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.09.2009 р. (т.1 а.с.93-94), відповідно до якого:

1.1. Виконавець зобов'язується виконати роботи з організації перевезення вантажів Замовника, надалі «Продукції» автомобільним транспортом з оформленням необхідних відвантажувальних документів на кожну партію, а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити ці роботи.

2.1. Виконавець зобов'язується:

2.1.1. Забезпечити своєчасну подачу автотранспорту для завантаження з місця відправки Продукції в узгоджені із Замовником строки, відповідно до отриманих від нього заявок.

2.1.2. Організувати відвантаження Продукції автотранспортом у строки, узгоджені із Замовником, відповідно до переданих Виконавцеві заявок, які є невід'ємною частиною цього Договору і надаються Замовником не пізніше за 24 години, передуючих дню перевезення при здійсненні міжміських і місцевих маршрутів. Заявка повинна супроводжуватися повною інформацією про місце завантаження, місце призначення (відвантаження) із зазначенням обсягу перевезення і часу завантаження.

3.1. Розмір тарифів, що включають провізну плату і винагороду, що належить Виконавцеві, а також розмір зборів за виконання ВИКОНАВЦЕМ пов'язаних з організацією і здійсненням перевезення операцій та послуг, визначаються за взаємною згодою сторін. Розмір тарифів визначаються на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги і можуть змінюватися у велику або меншу сторону відповідно до зміни кон'юнктури ринку транспортно-експедиційних послуг і цін ПММ.

3.2. Оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту надання рахунку.

3.3. Після закінчення виконання робіт з відправлення заявленої Продукції, на підставі даних експедитора, проводиться звірка виконаних Сторонами зобов'язань, після чого Сторони підписують акт виконаних робіт.

8.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами і діє до 31.12.2009 р.

З наданих договорів виходить, що вартість відвантаження за одну тонну є договірною і визначається за взаємною згодою сторін. Організація відвантаження Продукції автотранспортом здійснюється відповідно до переданих Виконавцеві заявок (п.2.1.2 договорів). Факт виконання договору підтверджується актом виконаних робіт (п.3.3 Договору).

Позивачем надано до матеріалів справи Журнали- ордера та відомості по рахунку №:! «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 3-й -4 й кварталі 2009 року (т.1.а.с.70-73,87-90), акти смачи -приймання виконаних робіт, засвідчені замовником та виконавцем послуг (т.1.а.с.74,91)

При проведені експертного дослідження (Висновок № 121 від 10.03.2012 - т.1 а.с.243) експертом було досліджено завірені копії заявок на експедицію вантажів (маршрутні листи) відповідно до п.п. 2.1.2 Договору від 01.07.2009 р. з ПП «Буд-Т.І.С.», в яких заповнені наступні графи: Замовник (ТОВ «Крим-Арес»), Експедитор (ПП «Буд-Т.І.С.»), пункт відвантаження, пункт приймання, культура (пшениця, ячмінь), тонн до відвантаження, період відвантаження (з 01.07.2009 по 30.07.2009), вартість за одну тонну (договірна). Заявки на експедицію вантажів завірені підписом і печаткою Замовника та Експедитора.

По договору з ТОВ «ТЗК» експертом було досліджено завірені копії заявок на експедицію вантажів (маршрутні листи) відповідно до п.п. 2.1.2 Договору від 01.09.2009 р. з ТОВ «ТЗК», в яких заповнені наступні графи: Замовник (ТОВ «Крим-Арес»), Експедитор (ТОВ «ТЗК»), пункт відвантаження, пункт приймання, культура (соняшник, пшениця, ячмінь), тонн до відвантаження, період відвантаження (з 01.12.2009 по 31.12.2009), вартість за одну тонну (договірна). Заявки на експедицію вантажів завірені підписом і печаткою Замовника та Експедитора.

В експертному висновку зазначено, що всього за липень 2009 року було заплановано перевезти 13 467,716 т пшениці та 7 957,169 т ячменю , грудень 2009 року 1 467,507 т соняшнику, 1 060,408 т ячменю, 515,60 т пшениці.

Судом встановлено та підтверджується проведеним по справі експертним дослідженням, що згідно з актом здачи-приймання робіт (надання послуг) ПП «Буд-Т.І.С.» №ОУ-0000117 від 31.07.2009 р. на послуги експедиції (т.1 а.с.74), загальна вартість робіт склала без ПДВ 1 870 833,33 грн., ПДВ - 374 166,67 грн., загальна сума робіт з ПДВ склала 2 245 000,00 грн. У наданому акті виконаних робіт є всі необхідні реквізити, для того, що б вважатися первинним бухгалтерським документом, на підставі якого проводяться записи господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства, окрім розшифровки прізвищ директорів підприємств.

Згідно наданими зведеними бухгалтерськими регістрами за розрахунками з контрагентом ПП «Буд-Т.І.С.» - Журнал-ордер та Відомість за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за липень 2009 р., за ПП «Буд-Т.І.С.» сальдо розрахунків за станом на 01.07.2009 р. відсутнє, відображений за липень 2009 року прибуток послуг на суму без ПДВ - 1 870 833,33 грн. (ДТ 92 «Адміністративні витрати» -КД| 631), прибуток товарів на суму без ПДВ - 4 384 391,87 грн. (ДТ 208-КД 631), ПДВ - 1 251 045,04 грн. ( ДТ 64-КД 631), здійснено оплата за рахунком 372 «Розрахунки з підзвітними особами» на суму 5 261 270,24 грн. (з ПДВ).

При дослідженні наданих авансових звітів підзвітної особи ОСОБА_3 за липень 2009 року встановлено, що всього за квитанціями до прибуткових касових ордерів проведено оплату контрагентові ПП «Буд-Т.І.С.» в сумі 5 261 270,24 грн. (з ПДВ) з призначенням платежу «За зерно»:

Всього кредиторська заборгованість на 01.08.09 р. перед постачальником ПП «Буд-Т.І.С.» за даними Журнал-ордеру та Відомості за рахунком| 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» становить 2 245 000,00 грн.

Крім того, позивачем укладено Договір поруки від 28.08.09 р. (т.1 а.с.80-81), між ПП «Буд-Т.І.С.» (Кредитор), з одного боку, та громадянином України ОСОБА_3 (Поручитель), з третього боку, відповідно до якого:

1.1. Поручитель зобов'язується перед Кредитором солідарно у повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов'язань за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.07.2009 р. (надалі Договір), що існують на момент укладання Договору, а також зобов'язань, що виникнуть на підставі Договору у майбутньому.

2.1. Кредитор має право:

2.1.1. У разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Договором, протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня невиконання пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Поручителем від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником своїх зобов'язань за Договором.

2.4. Поручитель зобов'язується:

2.4.1. Виконати за Боржника зобов'язання за Договором з моменту отримання від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником своїх зобов'язань за Договором.

3.1. Поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з Договором перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

4.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (уповноваженими представниками Сторін).

4.2. Порука припиняється із припиненням забезпечених нею зобов'язань за Договором.

Згідно з копією Вимоги до поручителя про здійснення платежу від 14.09.2009 р. (т.1 а.с.79, 155), та договору поруки від 28.08.2009р., укладеного між ПП «Буд-Т.І.С.», ТОВ «Крим-Арес» та ОСОБА_3, ОСОБА_3 як Поручитель зобов'язувався сплатити Кредитору у випадку невиконання ТОВ «Крим-Арес» «Боржником) своїх зобов'язань за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.07.2009р., тобто частину грошових коштів за виконанні послуги у розмірі 2 245 000,0 грн. (Два мільйона двісті сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок).

До цього часу, на порушення п. 2.2.2 Договору, Боржник не виконав своїх договірних зобов'язань за Договором щодо сплати платежів, згідно виставлених рахунків Кредитора Боржнику.

На підставі договору поруки від 28.08.09 г..у відповідності із п.2 ст.554 Цивільного кодексу України ПП «Буд-Т.І.С.» вимагав сплатити 2 245 000,0 грн. (Два мільйона двісті сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок) у строк не пізніше "21" вересня 2009 р.

Сплата за Договором поруки підтверджується наданою копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 345 ПП «Буд-Т.І.С.» від 23.09.09 р. (т.1 а.с.78) сплачено Два мільйони двісті сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 99 копійок.

Експертом при зіставленні квитанції до прибуткового касового ордеру № 345 ПП «Буд-Т.І.С.» від 23.09.09 р. з журналом-ордером за рахунком 631 за вересень 2009 р. встановлено, що в журналі-ордері відображена сплата контрагенту ПП «Буд-Т.І.С.» у сумі 2 444 999,99 грн.

Таким чином, погашення заборгованості перед постачальником ПП «Буд-Т.І.С.» всього в сумі 2 244 999,99 грн., у тому числі за послуги експедиції, підтверджується наданими документами первинного бухгалтерського обліку.

Судом також встановлено, та підтверджується експертним висновком що згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «ТЗК» №ОУ-0000007 від 31.12.2009 р. на послуги експедиції, загальна вартість робіт склала без ПДВ 865 108,55 грн., ПДВ - 173 021,71 грн., загальна сума робіт з ПДВ склала 1 038 130,26 грн. У наданому акті виконаних робіт є всі необхідні реквізити, для того, що б вважатися первинним бухгалтерським документом, на підставі якого проводяться записи господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства, окрім розшифровки прізвищ директорів підприємств.

Відповідно до зведеного бухгалтерського регістру за розрахунками з контрагентом ТОВ «ТЗК» - Журнал-ордер та Відомість за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2009 р., встановлено, що за ТОВ «ТЗК» сальдо розрахунків за станом на 01.12.2009 р. відсутнє, відображений за грудень 2009 року прибуток послуг на суму без ПДВ - 865 108,55 грн. (ДТ 92-КД 631), ПДВ - 173 021,71 грн. ( ДТ 64-КД| 631), сальдо за станом на 31.12.2009 р. за кредитом (заборгованість постачальникові) становить 1 038 130,26 грн.

Відповідно до ПСБО № 11 «Зобов'язання»: «5. Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічні вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. ».

Суд зазначає, що згідно ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 зазначеного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

За своїм змістом норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення N 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, суд зазначає, що з урахуванням приписів Цивільного Кодексу України, а саме ст.ст. 929-934, за договором транспортної експедиції, замовник видає експедиторові інформацію необхідну для перевезення вантажу, яке передбачене договороми.

Закон України від 01.07.2004 № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність» так само не містить вказівок на наявність яких - або особливих документів, підтверджуючих виконання вказаних договорів.

Суд також враховує, що до основних видів діяльності позивача за КВЕД (т.1.а.с.178) віднесено оптову торгівлю зерном, насінням, кормами для тварин, що підтверджує зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача.

Натомість відсутність звітів про надання послуг, товарно-транспортних накладних, маршрутних листів тощо не служить підставою для заборони формування валових витрат по цім операціям, тому що обов'язковість ведення і зберігання вищевказаних документів не передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, з урахуванням висновків експерта, суд вважає, що відповідачем не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з виконання робіт за угодами, укладеними між позивачем та контрагентами, так і зв'язок таких робіт з господарською діяльністю позивача. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган. Натомість, як встановлено судами, у матеріалах справи містяться докази отримання позивачем послуг відповідно до укладених угод.

Поряд з наведеним, відповідачем в Акті перевірки також встановлено завищення валових доходів в 4 кв. 2009р. в сумі 290146,00 грн., завищення валових витрат в 4 кв. 2009р. в сумі 290146,00 грн. по рядку 04.1 і в сумі 11280,00 грн. за даними рядку 04.4 декларації з податку на прибуток.

З приводу вказаного порушення суд зазначає наступне.

25 червня 2010 року до ДПІ в м. Сімферополь було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок(вх. № 92688) (т.1 а.с.85)до Декларації з податку на прибуток за 2009р. У даному розрахунку були зазначені зайво враховані доходи за рядком 01.1 декларації в обчисленні валового доходу за 2009р. в сумі 478394,00 грн.(в т.ч.- 290146 +188248), зайво враховані валові витрати за рядком 04.4 в сумі 11280 грн. та не враховані валові витрати за рядком 04.1 в сумі 925369 грн.(в т.ч.- 290146+635223).

Згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податкова декларація з податку на прибуток підприємства за звітний період розраховується наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податку з прибутку підприємств відповідно до пункту 5.1 статті 5 і пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181 може виправити самостійно виявлені ним помилки. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону N 2181) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданого розрахунку, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі розрахунку за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було самостійно виявлено. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі розрахунку з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Планову виїзну перевірку розпочато 25.06.2010р., у зв'язку з чим, перевіряючи не прийняли до уваги Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок(вх. № 92688) та не відобразили дані цього розрахунку в зведених даних щодо задекларованих сум скоригованих валового доходу і валових витрат в табличному вигляді(арк. 3, 5 акта), що й призвело до вищевказаних висновків перевірки.

Проте, судом встановлено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок(вх. № 92688) до Декларації з податку на прибуток за 2009р. подано до початку планової перевірки.

При цьому, відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. № 342 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.10.2001 р. № 887/6078 (далі - Інструкція), документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних, є: а) за податковими зобов'язаннями, які самостійно визначаються платником: податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові, довідки про суми платежу на збільшення або зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, розрахунки авансових платежів та інші документи, які подаються платниками податків до податкового органу в порядку та терміни, установлені податковим законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування платежів.

Відповідно до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік до суми, задекларованої в рядку 01.1 "Доходи від продажу товарів(робіт, послуг)", позивач включив 107948931 грн. Доходи 4 кв. 2009р. по рядку 01.1 декларації складають 36211482грн.(107948931-64553380(В.Д. ряд.01.1 3 кв. 2009р.)).

Згідно уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік, поданому до ДПІ 25.06.2010, позивач зменшив дані рядка 01.1 на 478394 грн., в т.ч. на встановлену перевіркою суму 290146 грн. Доходи в зазначеній сумі фактично не були отримані позивачем в IV кварталі 2009р. і були зайво включені до декларації за 2009р.

Відповідно до проведеного експертного дослідження, з урахуванням даних Декларацій за 3-й та 4-й квартал 2009 (рядки 01.1«Дохід від продажу товарів, робіт, услуг», 04.1 «Витрати по товарах, роботах, послугах») та Головною книги, в тому числі виплат страхового збору до фондів загальнообов'язкового страхування, які склали за 2 -е півріччя 2009 років 17 674,96 грн. , а також формування фінансового результату з податку на прибуток ТОВ "Крим -Арес" за період 2009 (2-е півріччя) встановлено заниження позивачем податку на прибуток по ТОВ «Крим-Арес» за період 2009 рік (2 - півріччя) в сумі 76 238 грн.

Розбіжності експерта з даними акта утворилися:

- 1 511 270 грн. в сторону збільшення валових доходів утворилися за рахунок чого визначити не представляється можливим, тому що сума в акті не розкрита;

- 3 951 457 грн. в сторону збільшення валових витрат: в сумі +2 735 941,9 грн. в сторону збільшення за рахунок того, що в акті не прийняті до уваги належний чином оформлені акти виконаних робіт, в сумі + 1 215 515 грн. в сторону збільшення за рахунок чого визначити не представляється можливим, тому що сума в акті не розкрита;

- 2 180 грн. в сторону збільшення валових витрат за рахунок того, що в акті зазначено завищення по рядку 04.4 «Сум страхового збору до фондів державного загальнообов'язкового страхування» 15594 грн., в головній книзі в відображена сума 17 675 грн.

- 610 567 грн. в сторону зменшення податку на прибуток за рахунок розбіжностей за валовими витратами і доходами.

Враховуючи висновки експерта позивачем було зменшено позовні вимоги, та у зв'язку з визнанням правомірним частково оскаржуване податкове повідомлення -рішення просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0022602301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств визнати протиправним та скасувати у розмірі 840508,20 грн.

Ст.17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, що визнаються сторонами, не потребують доказування, враховуючи той факт, що позивачем визнано правомірність нарахування 76 238,00 грн. податку на прибуток підприємств, суд вважає, що вказані обставини не потребують доказування.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

Суд погоджується з висновком експертизи та вважає, його повним та обґрунтованим.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Таким чином, у даному випадку сума донарахованого податку за результатами експертизи складає 76238 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню, складає 22871,40 грн.(76238 х 30%), тобто, по десять відсотків від суми заниження суми податкового зобов'язання(76238 грн.) за кожний з податкових періодів(3 періоди), установлених для податку на прибуток підприємств, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата-1 кв. 2010р., та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу- 3 кв. 2010р.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасуванню податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополь від 10.08.2010р. № 0022602301/0 на суму 610567 грн. за основним платежем та на суму 229941,20 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями, всього на суму 840508,20 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010 №0022612301/0 про визначення податкових зобов'язань(з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) з податку на додану вартість частково розмірі 2228469,00 грн., суд зазначає таке.

Вказане рішення ґрунтується на висновках відповідача про завищення позивачем за період з 18.06.2009 по 31.03.2010 податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 21513286,00 грн., в тому числі за липень 2009 року в сумі 374 167 грн., за жовтень 2009 року в сумі 3 176 грн., за листопад 2009 року в сумі 486 446 грн., за грудень 2009 року в сумі 622 033 грн.

. На думку відповідача позивачем в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 ТОВ «Крим-Арес» було віднесено до складу податкового кредиту в липні 2009 року суму без ПДВ згідно з податковою накладною від 31.07.09 № 256 на суму ПДВ 374 167 грн. (послуги експедирування), отриманої від ПП «Буд-Т.І.С.», та віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2009 року суму ПДВ згідно з податковою накладною від 24.12.09 № 324 на суму ПДВ 173 022 грн. (послуги експедирування), отриманої від ТОВ «ТЗК», чим було завищено податковий кредит на загальну суму 547 189 грн., в т.ч. за липень 2009 року в сумі 374167 грн., за грудень 2009 року в сумі 173022 грн.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Суд зазначає, що вказаний податковий кредит підтверджується податковими накладними від 31.12.2009 № 324 (т.1.а.с.92), та від 31.07.2009 № 258 (т.1.а.с.75), які є належним чином оформленими.

Суд також зазначає, що з урахуванням висновків судової експертизи від 10.03.2012 № 121 про те, що господарські операції з ПП «Буд-Т.І.С.» та ТОВ «ТЗК» мали реальне відображення в бухгалтерському обліку позивача, мали економічний ефект та пов'язані з господарською діяльністю позивача, відсутні підстави для висновків відповідача про завищення податкового кредиту на суму 547189,00 грн. по вказаним операціям.

Крім того, відповідачем зафіксовано завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом ФГ «Світоч-Агро», ЄДРПОУ 34127399. в сумі 3 000 грн. та ПП «Ариадна», ЄДРПОУ 21937886, в сумі 935 458 грн., в т.ч. у листопаді 2009 року в сумі 486 447 грн., у грудні 2009 року в сумі 449 011 грн., що відбулось у зв'язку з не надання до перевірки податкових накладних, які б надавали право формування податкового кредиту.

Крім того, по взаємовідносинах позивача з ФГ «Усенка Дмитра Григоровича», було встановлено , що згідно наданих до перевірки документів підтверджено податковий кредит по взаємовідносинах з ФГ «Усенка Дмитра Григоровича», ЄДРПОУ 24910221, у жовтні 2009 року в сумі 17270 грн., до перевірки не надано податкові накладні, які б надавали право формування податкового кредиту ТОВ «Крим-Арес» у жовтні 2009 року в сумі 176,00 грн., по яких встановлено розбіжність з контрагентом ФГ «Усенка Дмитра Григоровича», ЄДРПОУ 24910221.

Суд зазначає, що позивачем не оскаржує податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану вартість з ПДВ в сумі 176,00 грн. та відповідно штрафних(фінансових) санкцій.

Щодо взаємовідносин позивача з ФГ «Світоч-Агро» та ПП «Ариадна» суд зазначає наступне.

Проведеним по справі експертним дослідженням, з висновком якого погоджується суд встановлено, що податкова накладна ФГ «Світоч-Агро» №51 від 07.10.09 р. (т.1 а.с.132) з номенклатурою товарів - соняшник на загальну суму 40 794,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 799,12 грн.), одиниця вимірювання - тонн., відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2009 р., під порядковим номером № 21, і включена до додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 р. в сумі ПДВ 6 799,12 грн. в рядку №27.

При дослідженні журналу - ордера за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за жовтень 2009 року встановлено, що по постачальнику Світоч-Агро ФГ відображена оплата у сумі 40 794,72 грн. (ДТ 631-КД 31), прихід товару (ДТ 28-КД631) в сумі 33 995 , 60 грн., податковий кредит (ДТ 64 - КД 631) в сумі 6 799,12 грн.

Податкові накладні ПП «Ариадна» №78 від 02.11.09 (т.1 а.с.137) з номенклатурою товарів - ячмінь на загальну суму 2 116 978,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 352 829,80 грн.), одиниця вимірювання - т., №88 від 30.11.09 р. (т.1 а.с.139) з номенклатурою послуг - послуги експедиції на загальну суму 801 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 133 616,67 грн., відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2009 р., під порядковими номерами № 13 та № 57: та включені до додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 р. в загальній сумі ПДВ 486 446,47 грн. (352 829,80 + 133 616,67) в рядку №21.

У зв'язку з чим, на думку суду позивач правомірно відобразив податковий кредит з ПДВ в листопаді 2009 року в сумі 486 446,47 грн.

Водночас судом встановлено, та підтверджується експертним висновком, що в грудні 2009 р. в реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Крим-Арес» під порядковим номером № 4 відображена податкова накладна № 222 від 01.12.09 р. на суму ПДВ 449011,23 грн. за контрагентом ПП «Крим-посередник» (ІПН 365398701099), яка в повній сумі включена до складу податкового кредиту у реєстрі за грудень 2009 р. у розмірі 2 489 359,93 грн., що підтверджується податковою накладною від ПП «Крим-посередник» № 222 від 01.12.09 р. з номенклатурою послуг - Соняшник на загальну суму 2 694 067,38 грн. (в т.ч. ПДВ - 449 011,23 грн.), одиниця вимірювання - т., приход товару відображено в журналі - ордері за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2009 року встановлено, що по постачальнику ПП «Крим-посередник» відображено залік у сумі 8 971 246,80 грн. (ДТ631-КД37), прихід товару (ДТ 28-КД631) в сумі 2 245 056,15 грн., податковий кредит (ДТ 64 - КД 631) в сумі 449 011,23 грн.

Відповідно до п. 7.2.8. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 22.05.97 р. визначено порядок ведення податкового обліку податку на додану вартість: «Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. При наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україну за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом. ».

Таким чином, у відповідності до наданих документів встановлено, що в додатку № 5 податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 р. в рядку № 15 відображена сума 449 011,23 грн. за ІПН 219378804087, за даними первинних документів слід було відобразити за ІПН 365398701099 (ПП «Крим-посередник»).

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність нарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ, та як наслідок штрафних(фінансових) санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010 №0022612301/0 про визначення податкових зобов'язань(з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) з податку на додану вартість частково розмірі 2228469,00 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2010 № 0005531701/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахування штрафних(фінансових) санкцій ) з податку на доходи найманих працівників в сумі 14062,50 грн., суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено, що на підставі рішення № 1 від 17.09.2009г.(фактично від 17.06.09р.) засновником підприємства ОСОБА_3 статутний капітал сформовано на 50% основними засобами на суму 31250 грн. згідно акту приймання-передачі, в якому перелічено відповідне майно. Тобто, була здійснена операція з внесення платником податку майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані корпоративні права.

Встановивши такий факт, відповідач дійшов висновку, що товариство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надало фізичній особі корпоративні права, є податковим агентом згідно із п. 1.15.ст. 1 Закону №889 щодо вартості рухомого майна, яке визначено п. 1.18 Закону № 889, та повинно було утримати та перерахувати до відповідного бюджету суму 4687,50 грн. - податок з доходу засновника товариства ОСОБА_3 (31250 грн.) в порядку, регламентованому ст. 12 Закону № 889.

Крім того, висновок відповідача обгрунтовано ще посиланням на положення законодавчих актів України, а саме: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно із п. 1.28 якого інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно, а відповідно п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 даного Закону до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 01.01.2004 р. (зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

У ст. 1 Закону встановлено, що дохід - Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

Ставки податку визначені у ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п.7.2. ст.7 Закону ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

- процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

- процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;

- інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

- дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;

- дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;

- дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва;

- дохід учасника фонду банківського управління;

- в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

У ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначний порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Пунктом 8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з нормами підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Для цілей пункту 9.6 Закону № 889: під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу, що передбачено п.п. а) 9.6.7. Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм пп. 9.6.4 вказаного пункту), є інвестиційним прибутком (пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889), що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону N 889) при здійсненні платником податку зазначеної операції.

Статтєю 12. Закону № 889 передбачено оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, де дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону(п.п. 12.1). Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення( п.п. 12.2). Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Зазначені операції відображуються в реєстрі об'єктів рухомого майна.

За наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (підпункт 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону). Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (підпункт 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону) обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Таким чином суд вважає помилковими твердження відповідача щодо наявності у ОСОБА_3 доходу , що виразився у внесені до статутного капіталу позивача рухомого майна на суму 31250,00 грн., у зв'язку з чим обґрунтованими вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2010 № 0005531701/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахування штрафних(фінансових) санкцій ) з податку на доходи найманих працівників в сумі 14062,50 грн.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 02.07.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 09.07.12р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення

- від 10.08.2010 № 0022602301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств визнати протиправним та скасувати у розмірі 840508,20 грн.,;

- від 10.08.2010 №0022612301/0 про визначення податкових зобов'язань(з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) з податку на додану вартість частково розмірі 2228469,00 грн.;

- від 12.08.2010 № 0005531701/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахування штрафних(фінансових) санкцій ) з податку на доходи найманих працівників в сумі 14062,50 грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.