Постанова

від 23.07.2012 по справі 2а/1570/6657/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/6657/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Парій І.І.

за участю:

представника позивача - Рубан І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлі Груп»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санлі Груп»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20 червня 2011 року № 0001482301 та № 0001492301.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. (т.1 а.с.3-9)

В судовому засіданні 10.01.2012 року представник відповідача позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні повністю, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. (т.1 а.с.134-136)

В судове засідання 18.07.2012 року представник відповідача не прибув. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (т.1 а.с.217), про причини неприбуття суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 29.12.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санлі Груп» (далі -позивач / ТОВ «Санлі Груп») зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, як юридична особа, ідентифікаційний код: 33988223, місцезнаходження: 65016, м. Одеса, вул. Ялинкова, 54. (т.1 а.с.218, 185-187, 222-234)

10.01.2006 року позивач узятий на облік в органах державної податкової служби за № 5793 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -відповідач / ДПІ у Київському районі м. Одеси). (т.1 а.с.12)

18 травня 2007 року позивачу видане Свідоцтво № 100041626 про реєстрацію платника податку на додану вартість. (т.1 а.с.219)

Постановою слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області від 21 лютого 2011 року (т.1 а.с.146) призначено проведення позапланової перевірки (ревізії) ТОВ «Санлі Груп»(ЄДРПОУ 33988223) з питань своєчасності та сплати до бюджету держави податків по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Інсайд-Групп»(ЄДРПОУ 35769294), з урахуванням встановлених під час слідства безтоварних операцій між вказаними підприємствами та фіктивності ТОВ «Інсайд-Груп»(ЄДРПОУ 35769294); проведення перевірки доручено співробітникам ДПІ у Київському районі м. Одеси.

З 19.05.2011 року по 25.05.2011 року, на підставі наказу від 18.05.2011 року № 479-п (т.1 а.с.148), виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси, службовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, на підставі повідомлення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 18.05.2011 року № 22 (вручено під розписку директору підприємства 19.05.2011 року) (т.1 а.с.149) та згідно із постановою слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області «Про призначення позапланової перевірки (ревізії)»від 21.02.2011 року № 43/П/09-0010, у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 201201100006, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Санлі Груп», код ЄДРПОУ 33988223, з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Груп», код ЄДРПОУ 35769294, за період: з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 1 червня 2011 року № 1165/23-02/70 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлі Груп», код за ЄДРПОУ 33988223 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інсайд-Груп», код за ЄДРПОУ 35769294 за період: з 01.07.2008 по 31.12.2008 рр.». (т.1 а.с.11-18)

Перевірку проведено шляхом дослідження (т.1 а.с.11):

- матеріалів, що знаходяться у податковій справі ТОВ «Санлі Груп», код за ЄДРПОУ 33988223;

- даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: «АІС РПП», «BESTZVIT», «ТАХ», «AUDIT», «КОНТРАГЕНТ», «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», та

- копій документів, наданих слідчим з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області.

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 91177,00 грн., в тому числі по періодам: 3 квартал 2008 року на суму 61196 грн., 4 квартал 2008 року на суму 29981 грн.;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 72942,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2008 року на суму 9244,71 грн., серпень 2008 року на суму 22800,83 грн., вересень 2008 року на суму 16911,64 грн., жовтень 2008 року на суму 13417,02 грн., листопад 2008 року на суму 10568,23 грн.;

- ТОВ «Санлі Груп»здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками, які відображені в виписках банку, де зазначені реквізити правочинів, фактичний характер надання наявними документами перевіркою не підтверджено.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, 228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Згідно змісту даного акта перевірки, вищенаведені порушення встановлені відповідачем виходячи з наступного, зокрема:

- 21.02.2011 року до ДПІ у Київському районі м. Одеси надійшла постанова слідчого з особливо важливих справ щодо проведення перевірки ТОВ «Санлі Груп», код за ЄДРПОУ 33988223, в якій зазначено, що одним з ФСГД, задіяних в незаконній схемі, є ТОВ «Інсайд-Груп», код за ЄДРПОУ 35769294. Зазначене підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Директором ТОВ «Інсайд-Груп», код за ЄДРПОУ 35769294 є Кожановський С.Й., який будучи допитаним показав, що зареєстрував зазначене підприємство без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за проханням невстановлених осіб. Після реєстрації підприємства він фінансово-господарської діяльності не здійснював, бухгалтерські документи та податкову звітність ТОВ «Інсайд-Груп»він не складав та не підписував, що свідчить про безтоварність операцій між зазначеним підприємством та контрагентами-вигодонабувачами. Аналізом незаконної діяльності ТОВ «Інсайд-Груп», код за ЄДРПОУ 35769294 встановлено, що зазначене підприємство здійснювало фінансові безтоварні операції з ТОВ «Санлі Груп», код за ЄДРПОУ 33988223, що надавало останньому можливість безпідставно формувати податковий кредит, валові витрати та не сплачувати до бюджету держави податкові зобов'язання у повному обсязі;

- згідно протоколу допиту Кожановського С.Й. від 05.10.2010 року (т.1 а.с.150-151), будь-які документи, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Інсайд-Груп», Кожановський С.Й. ніколи не підписував, договорів не укладав. Печатка підприємства не знаходилась у Кожановського С.Й., і він нею не користувався. Директором підприємства ТОВ «Інсайд-Груп»він був формально. Таким чином, можна зробити висновки, що насправді поставок між ТОВ «Санлі Груп»та ТОВ «Інсайд-Груп»не було;

- таким чином, можна зробити висновки, що насправді поставок між ТОВ «Санлі Груп»та ТОВ «Інсайд-Груп»не було;

- таким чином, ТОВ «Санлі Груп»здійснювало зазначені операції без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладені ТОВ «Санлі Груп»правочини із ТОВ «Інсайд-Груп»суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними.

1 червня 2011 року службовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси складено акт відмови директора ТОВ «Санлі Груп»від отримання та підписання акту позапланової невиїзної перевірки № 77/23-02/33988223. (т.1 а.с.194)

Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20 червня 2011 року № 0001482301 (т.1 а.с.19) позивача повідомлено, що згідно з ст. 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, на підставі акта перевірки № 1165/23-02/70/33988223 від 01.06.2011 року, встановлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 113971,00 грн., в тому числі за основним платежем -91177,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -22794,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20 червня 2011 року № 0001492301 (т.1 а.с.20) позивача повідомлено, що згідно з ст. 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, на підставі акта перевірки № 1165/23-02/70/33988223 від 01.06.2011 року, встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 91178,00 грн., в тому числі за основним платежем -72942,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -18236,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача , позивач оскаржив їх у судовому порядку.

В судовому засіданні також встановлено, що 11.06.2012 року ОСОБА_3 видана довідка № 31/23-Ш-48, зокрема про те, що: вона звернулась до Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по факту встановлення відсутності пакету документів ТОВ «Санлі Груп», розташованого по вул. Ялинкова, 54, а саме: прибуткові накладні, видаткові накладні, договори (в період 2006-2009 роки); в ході проведення оперативно-розшукових заходів встановити місцезнаходження втрачених документів не представилося можливим. (т.2 а.с.71)

Крім того, на підтвердження правомірності та правильності визначення позивачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року суду надано: податкові накладні, видаткові накладні, реєстр отриманих та виданих накладних, банківські виписки. (т.1 а.с.168-180, 235-247; т.2 а.с.1-70)

Листом слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС в Одеській області від 10.02.2012 року за № 508/09-0010 відповідачу повідомлено, що кримінальна справа № 201201100006 знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПС в Одеській області, кінцеве рішення по справі не прийняте. (т.1 а.с.167, 184)

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Податковим кодексом України 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі -ПК України), Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі -ЦК України), Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі -ГК України), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі -ЗУ № 334/94-ВР), Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -ЗУ № 168/97-ВР), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі -ЗУ № 996-XIV), Положенням «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі -Положення).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі:

- податкових декларацій (розрахунків),

- фінансової, статистичної та іншої звітності,

- регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом,

- первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також

- отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 83.1 статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 ЗУ № 168/97-ВР податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 ЗУ № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 ЗУ № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частинами 1, 2 ст. 9 ЗУ № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зігдно з п.п. 1-5 ст. 3 ГК України передбачено, що:

- під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;

- господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність);

- діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів;

- сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини;

- господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Частиною 3 статті 5 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що:

1) - перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок;

- з урахуванням того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, -доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідного вироку(ів) суду, який набрав законної сили, в тому числі на виконання вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України, немає;

крім того:

2) законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо) декларування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплатою податкових зобов'язань підприємствами-контрагентами платника цього податку тощо -законодавець не пов'язує та не покладає відповідальність за недотримання підприємствами-контрагентами відповідних вимог податкового законодавства на добросовісного платника податків;

3) дослідженими судом доказами по справі, які також були у розпорядженні відповідача під час проведення спірної перевірки:

- спростовано висновки відповідача про те, що: насправді поставок між ТОВ «Санлі Груп»та ТОВ «Інсайд-Групп»не було; ТОВ «Санлі Груп»здійснювало зазначені операції без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Держбюджету України; укладені ТОВ «Санлі Груп»правочини із ТОВ «Інсайд-Групп»суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними;

- доведено правильність декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірність формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період;

тому:

4) висновки відповідача про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) -є необґрунтованими та законодавчо безпідставними;

Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не наведено та не надано, відповідно:

5) податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 червня 2011 року № 0001482301 та № 0001492301 -прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони є недійсними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 86, 94, 128, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлі Груп» - задовольнити повністю.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 20 червня 2011 року № 0001482301 та № 0001492301.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанову складено 23 липня 2012 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.