Постанова

від 04.07.2012 по справі 3832/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 липня 2012 р. № 2-а- 3832/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представника позивача - Старостіної О.Ю.

представника відповідача - Мотузенка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматика НГ" до Державної податкової інспекціої у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоматика НГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова від 12.03.2012 року №0002342302 та №0002352302.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає висновки, викладені в акті ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.03.2012 року №776/23-5/36226645 такими, що зроблені з перевищенням повноважень, а винесені податкові повідомлення - рішення від 12.03.2012 року №0002352302 та за №0002342302 - незаконними. Так, спростовуючи висновки перевірки, позивач стверджує, що фактичне виконання умов укладених ним договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, складеними у відповідності до п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Виписані контрагентами податкові накладні складені з додержанням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», включені до складу податкового періоду відповідного періоду та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Податкові декларації подані контрагентами у відповідності до вимог діючого законодавства України та прийняті ДПІ. Зауважень, письмових пропозицій щодо надання нових податкових декларацій з виправними показниками з боку податкових не надходило. На момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Також, позивач стверджує, що чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця. На думку позивача, твердження відповідача щодо порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер у відповідності до ст.228 ЦК України не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

За таких підстав, позивач вважає акт перевірки таким, який складений з порушенням вимог діючого законодавства України, а спірні податкові повідомлення - рішення незаконними та необ'єктивними, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати дані повідомлення - рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що ДПІ у Київському районі міста Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Автоматика НГ" з питань взаємовідносин з ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина» за січень 2010 року, ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року, з ТОВ «Промтехноопт» за лютий 2011 року, червень 2011 року та контрагентів по ланцюгу постачання. За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.03.2012 року №776/23-5/36226645. Відповідач стверджує, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ „Промтехноопт" з ТОВ «Автоматика НГ» не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними. Угоди, що укладені ТОВ «Автоматика НГ» з ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" у періоді з 01.03.10р. по 31.08.10р. та з ТОВ „Промтехноопт" у червні 2011 р. в порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Автоматика НГ» , як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача". За таких підстав, висновки відповідача цілком обґрунтовані та правомірні, а спірні податкові повідомлення - рішення прийняті об'єктивно з урахуванням усіх встановлених перевіркою обставин. Також, відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоматика НГ", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 36226645, місцезнаходження: вул. Дружби Народів, буд.233, кв.156, м. Харків, Харківська область, 61184 (т.1,а.с.40-42).

З 03.02.2009 року за №21421 підприємство узято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкові, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, про що свідчить довідка від 03.02.2009 року № 267, та з 16.02.2009 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (т.1,а.с.43-44).

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлення від 29.02.2012р. №465, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова, Катковою Н.Є., головним державним податковим ревізором - інспектором 1 рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова, згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями та відповідно наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 28.02.2012 № 556 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "АВТОМАТИКА НГ", код за ЄДРПОУ 36226645 з питання взаємовідносин з ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина" код ЄДРПОУ 36122649 за січень 2010 р., ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" код ЄДРПОУ 36457275 за період з 01.03.10р. по 31.08.10р „ТОВ "Промтехноопт" код ЄДРПОУ 37092055 за лютий 201 1р., червень2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 06.03.2012 року №776/23-5/36226645 (т.1,а.с.45-59).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ "АВТОМАТИКА НГ" при здійсненні господарської діяльності:

- угоди, що укладені ТОВ «Автоматика НГ» з ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" у періоді з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року та з ТОВ „Промтехноопт" код 37092055 у червні 2011 р. в порушення ч. 1 ст. 203. ст. 215 п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Автоматика НГ» , як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

- ст.5 п.5.1, п.5.2 п.п.5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, перевіркою встановлено завищення у ТОВ «Автоматика НГ» витрат по операціям з придбання клапанів, штоків ремкомплектів, датчиків та ін. у ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" у сумі 1050498,74 грн., у т. ч. за 1 квартал 2010 року у сумі 321072 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 467054,24 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 262372,5 грн. та заниження суми податку на прибуток за ставкою 25% у сумі 262625 грн., в т. ч. за 1 квартал 2010 року у сумі 80268 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 116764 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 65593 грн.;

- п. 138.8 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), перевіркою встановлено завищення у ТОВ «Автоматика НГ» витрат по операціям з придбанням клапанів, блоків, зіп, світильників у ТОВ „Промтехноопт" у сумі 528278,5 грн., у т. ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 528278,5 грн. та заниження суми податку на прибуток за ставкою 23% у сумі 121504 грн., у т. ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 121504 грн.;

- ст. 7 п.7.4, п.п.7 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Автоматика НГ» податкового кредиту по операціям з придбання товару у ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" у періоді з 01.03.10 р. по 31.08.10 р. у сумі 2 10099,74 грн., а саме: в декларації з ПДВ за березень 2010 року у сумі 108269,4 грн., за квітень 2010 року /сумі 20516,67 грн., за травень 2010 року у сумі 9338,6 грн., за червень 2010 року у сумі 34500,57 грн., за липень 2010 року у сумі 6410 грн., за серпень 2010 року у сумі 31064,5 грн;

- ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Автоматика НГ» податкового кредиту по операціям з придбання товару у ТОВ "Промтехноопт" у червні 2011 року у сумі 105655,7 грн.

12.03.2012 року з посиланням на зазначений акт перевірки, відповідачем винесено спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0002342302, яким ТОВ «Автоматика НГ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 449785,00 грн. з яких 384129 грн. - основний платіж, 65656 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1,а.с.11).

- № 0002352302, яким ТОВ «Автоматика НГ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 368283,00 грн. з яких 315757 грн. - основний платіж, 52526 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1,а.с.12).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 06.03.2012 року №776/23-5/36226645 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ «Автоматика НГ», мав господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина», ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" та ТОВ „Промтехноопт".

Так, на підставі договорів №4/03-10 від 11.03.2010 року (а.с.68-70), №22/03-10 від 22.03.2010 року та додаткової угоди №1 від 28.07.2010 року (т.1.а.с.158-161) укладених між ТОВ «Автоматика НГ»-(покупець) та ТОВ "Тех.-Агроремпоставка"-(постачальник), останній продає, а покупець купує промислове устаткування.

На підставі вказаного договору ТОВ «Автоматика НГ» придбано: датчики, клапани, ремкомплекти, штоки, пневмоприводи на суму 1260598,47 грн. у т.ч. ПДВ 210099,74 грн.

Асортимент, кількість, ціна визначені в рахунку - фактурі №СФ-2010-23 від 03.03.2010 року на суму з ПДВ 385286,40 грн. (т.1,а.с.71), №СФ-2010-19 від 02.03.2010 року на суму з ПДВ 56031,60 грн. (т.1,а.с.123), від 23.03.2010 року на суму з ПДВ 401802,00 грн. (т.1,а.с.162), №СФ-201061 від 04.06.2010 року на суму з ПДВ 102631,47 грн. (т.1,а.с.217), №СФ-201064 від 04.06.2010 року на суму з ПДВ 266687,00 грн. (т.1,а.с.244), №СФ-201098 від 27.07.2010 року на суму з ПДВ 48160,00 грн. (т.2,а.с.26).

Виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" на адресу ТОВ «Автоматика НГ» від 02.03.2010 року №505 на суму з ПДВ 15000,00 грн. (т.1,а.с.73), від 03.03.2010 року №522 на суму з ПДВ 370286,40 грн. (т.1,а.с.74), від 04.05.2010 року №1773 на суму з ПДВ 56031,60 грн. (т.1,а.с.125), від 31.03.2010 року №1059 на суму з ПДВ 264330,00 грн. (т.1,а.с.165), від 16.04.2010 року №1374 на суму з ПДВ 123100,00 грн. (т.1,а.с.166), від 10.06.2010 року №2558 на суму з ПДВ 14372,00 грн. (т.1,а.с.167), від 04.06.2010 року №2411 на суму з ПДВ 102631,47 грн. (т.1,а.с.219), від 07.06.2010 року №2450 на суму з ПДВ 90000,00 грн. (т.1,а.с.246), від 13.08.2010 року №4067 на суму з ПДВ 176687,00 грн. (т.1,а.с.227), від 30.07.2010 року №3686 на суму з ПДВ 38460,00 грн. (а.с.28), від 10.08.2010 року №4006 на суму 9700,00 грн. (т.2,а.с.29), видатковими накладними №РН-2010-33 від 03.03.2010 року на суму з ПДВ 385286,40 грн. (т.1,а.с.72), №РН-201091 від 04.05.2010 року на суму з ПДВ 56031,60 грн. (т.1,а.с.124), №РН-2010123 від 25.05.2010 року на суму з ПДВ 251142,00 грн. (т.1,а.с.163), №РН-2010062 від 10.06.2010 року на суму з ПДВ 150660,00 грн. (т.1,а.с.164), №РН-201099 від 08.06.2010 року на суму з ПДВ 102631,47 грн. (т.1,а.с.218), №РН-201106 від 02.09.2010 року на суму з ПДВ 266687,00 грн. (т.1,а.с.245), №РН-201105 від 02.09.2010 року на суму з ПДВ 48160,00 грн. (т.2,а.с.27),

Розрахунки за отримані товари на підставі договорів №22/03-10 від 22.03.2010 року та додаткової угоди №1 від 28.07.2010 року здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, про що свідчать платіжні доручення від 02.03.2010 року №17 на суму 15000,00 грн. (т.1,а.с.75), від 01.04.2010 року №29 на суму 15000,00 грн. (т.1,а.с.76), від 20.05.2010 року №54 на суму 200000,00 грн. (т.1,а.с.77), від 20.05.2010 року №55 на суму 155286,40 грн. (т.1,а.с.78), від 20.05.2010 року №53 на суму 56031,60 грн. (т.1,а.с.126), від 31.03.2010 року №27 на суму 264330,00 грн. (т.1,а.с.168), від 16.04.2010 року №37 на суму 123100,00 грн. (т.1,а.с.169), від 10.06.2010 року №74 на суму 14372,00 грн. (т.1,а.с.170), від 04.06.2010 року №67 на суму 102631,47 грн. (т.1,а.с.220), від 07.06.2010 року №70 на суму 90000,00 грн. (т.1,а.с.248), від 13.08.2010 року №102 на суму 176687,00 грн. (т.1,а.с.249), від 30.07.2010 року №90 на суму 38460,00 грн. (т.2,а.с.30), від 10.08.2010 року №101 на суму 9704,00 грн. (т.2,а.с.31).

Перевезення придбаного товару за вказаними договорами здійснювалося на підставі договору №27/01 від 27.01.2010 року на транспортне - експедиційне обслуговування та перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному повідомленні укладеного між ФОП ОСОБА_1-(експедитор) та ТОВ «Автоматика НГ»-(замовник) (т.1,а.с.95-97), про що свідчить товарно - транспортна накладна від 03.03.2010 року на суму 385286,40 грн. (т.1,а.с.94), від 04.04.2010 року на суму 56031,60 грн. (т.1,а.с.141), від 25.05.210 року на суму 251142,00 грн. (т.1,а.с.190), від 10.06.2010 року на суму 150660,00 грн. (т.1,а.с.192), від 08.06.2010 року на суму 102631,47 грн. (т.1,а.с.230), від 02.09.2010 року на суму 266687,00 грн. (т.2,а.с.11), від 02.09.2010 року на суму 48160,00 грн. (т.1,а.с.43).

Вартість отриманого товару за господарськими взаємовідносинами між ТОВ «Автоматика НГ» та ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" віднесена до складу податкового кредиту в реєстрі отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ за відповідні періоди у сумі 210099,74 грн.

Товар придбаний позивачем у ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" за договором №4/03-10 від 11.03.2010 року в подальшому реалізований ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Азот», ТОВ «РЕГІОН-ГАЗ» на підставі укладених договорів №УГВ 318/08-10 від 22.02.2010 року (т.1,а.с.79-86), №5/03-10 від 19.03.2010 року (т.2,а.с.70-73), додаткової угоди від 20.12.2010 року (т.1,а.с.171-174), договору купівлі - продажу продукції №6/05-10 від 19.05.2010 року (т.1,а.с.221-224), №05/04-10 від 14.04.2010 року (т.2,а.с.1-3), договору купівлі - продажу продукції №08-08/2010 від 19.07.2010 року (т.2,а.с.32-35) виконання яких підтверджується специфікацією №1 від 22.02. 2010 року (а.с.87), від 19.03.2010 року (т.1,а.с.175-178), від 19.05.2010 року (т.1,а.с.225), від 14.04.2010 року (т.2,а.с.4), від 19.07.2010 року (т.2,а.с.36), актом прийому - передачі від 10.03.2010 року №1/158 (а.с.89), від 12.05.2010 року №2/31 (т.1,а.с.138), актом від 10.03.2010 року (т.1,а.с.90), від 12.05.2010 року (т.1,а.с.137), податковою накладною від 10.03.2010 року №2 (т.1,а.с.91), від 12.05.2010 року №5 (т.1,а.с.139), від 30.03.2010 року №3 (т.1,а.с.183), від 09.04.2010 року №4 (т.1,а.с.184), від 27.05.2010 року №6 (т.1,а.с.185), від 01.06.2010 року №8 (т.1,а.с.186), від 03.06.2010 року №11 (т.1,а.с.187), від 01.06.2010 року №9 на суму з ПДВ 103147,20 грн. (т.1,а.с.228), від 01.06.2010 року №7 (т.2,а.с.7), від 02.06.2010 року №1 (т.2,а.с.8), від 28.07.2010 року №12 (т.2,а.с.39), від 05.08.2010 року №13 (т.2,а.с.40), видатковою накладною №РН-27.05-1 від 27.05.2010 року (т.1,а.с.179), №РН-15.06-1 від 21.06.2010 року (т.1,а.с.181), №РН-23.06-1 від 23.06.2010 року на суму з ПДВ 103147,20 (т.1,а.с.226), №РН-08,09-1 від 08.09.2010 року (т.2,а.с.5), №РН-02.09-1 від 02.09.2010 року (т.2,а.с.37), виписками по особовому рахунку (т.1,а.с.92-93, 140, 188-190, 229, т.2,а.с.9-10, 41-42), товарно - транспортною накладною від 10.03.2010 року (т.1,а.с.103), від 12.05.2010 року (т.1,а.с.151), від 21.06.2010 року (т.1,а.с.202), від 27.05.2010 року (т.1,а.с.203), від 08.09.2010 року (т.2,а.с.20).

На підставі договору №11/009 від 17.02.2011 року, укладеного між ТОВ «Автоматика НГ»-(покупець) та ТОВ «Промтехноопт»-(постачальник) (т.2.а.с.52-53), останній продає, а покупець купує промислове устаткування, відповідно рахунку - фактури №СФ-112009 від 17.02.2011 року на суму з ПДВ 991157,40 грн. (т.2,а.с.54).

Позивач, ТОВ «Автоматика НГ» на підставі договору №11/009 від 17.02.2011 року придбало клапани, блоки, світильники на суму 1145370,6 грн.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується виписаними ТОВ «Промтехноопт» на адресу ТОВ «Автоматика НГ» податковими накладними від 22.02.2011 року №234 на суму з ПДВ 463927,20 грн. (т.2,а.с.58), від 20.06.2011 року №546 на суму з ПДВ 80000,00 грн. (т.2,а.с.59), від 23.06.2011 року №638 на суму з ПДВ 150000,00 грн. (т.2,а.с.60), від 24.06.2011 року №667 на суму з ПДВ 150000,00 грн. (т.2,а.с.61), від 25.06.2011 року №720 на суму з ПДВ 253934,20 грн. (т.2,а.с.62)

Сплата ТОВ «Автоматика НГ» за отриманий товар за договором №11/009 від 17.02.2011 проводилася шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.02.2011 року №16 на суму 402178,72 грн. (т.2,а.с.63), від 22.02.2011 року №17 на суму 61748,48 грн. (т.2,а.с.64), від 20.06.2011 року №58 на суму 80000,00 грн. (т.2,а.с.65), від 23.06.2011 року №60 на суму 150000,00 грн. (т.2,а.с.66), від 24.06.2011 року №62 на суму 150000,00 грн. (т.2,а.с.67), від 25.06.2011 року №66 на суму 147230,20 грн. (т.2,а.с.68), від 25.06.2011 року №67 на суму 106704,00 грн. (т.2,а.с.69).

Транспортування за вказаним договором відбувалося на підставі договору №27/01 від 27.01.2010 року на транспортне - експедиційне обслуговування та перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному повідомленні укладеного між ФОП ОСОБА_1-(експедитор) та ТОВ «Автоматика НГ»-(замовник) (т.2,а.с.95-97), про що свідчить товарно - транспортна накладна від 23.06.2011 року на суму 667025,40 грн., від 28.07.2011 року на суму 430836,00 грн. (т.2,а.с.98-99).

Вартість отриманого товару за договором з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Автоматика НГ» віднесена до складу податкового кредиту в реєстрі отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ за відповідні періоди у сумі 190895,1 грн. та до складу витрат у сумі 954475,5 грн.

В подальшому придбаний позивачем товар за договором №11/009 від 17.02.2011 року реалізований ВАТ «Азот» та Ват «НПК-Галичина» на підставі договору №5/03-10 від 19.03.2010 року, додаткової угоди від 20.12.2010 року (т.2,а.с.70-73) та договору поставки №29-072 від 06.06.2011 року (т.2,а.с.78-83) фактичне виконання вказаних договорів підтверджується специфікацією від 19.03.2010 року (т.2,а.с.74-77), видатковою накладною №РН-0000006 від 02.07.2011 року на суму з ПДВ 156031,98 (т.2,а.с.84), №РН-0000004 від 24.06.2011 року (т.2.а.с.86), №РН-0000007 від 28.07.2011 року (т.2,а.с.88), податковою накладною від 04.02.2011 року №1 (т.2.а.с.90), від 20.06.2011 року №1 (т.2.а.с.91), від 02.07.2011 року №1 (т.2,а.с.92), від 02.07.2011 року №1 (т.2,а.с.93), від 02.07.2011 року №1 (т.2,а.с.94), виписками по особовому рахунку (т.2,а.с.95-97).

Як вбачається з акту перевірки, порушення ТОВ «Автоматика НГ» з господарських взаємовідносин з ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина» податковим органом не виявлено.

Перевіркою ТОВ «Автоматика НГ» на підставі наданих до перевірки документів встановлено здійснення господарських відносин із ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина» за січень 2010 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також, встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Автоматика НГ», яке мало правові відносини з платником податків ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина» за січень 2010 року ( акт перевірки а.с. 48).

Таким чином, господарські взаємовідносини між ТОВ «Автоматика НГ» та ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина» не є предметом судового розгляду, а тому спір щодо здійснення цих відносин відсутній.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не подав.

За таких підстав, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Автоматика НГ» та його контрагентами: ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ "Тех-Агроремпоставка", та відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеними правочинами, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності укладених у перевіреному періоді правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, та перевіривши викладені в цьому акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді. Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, викладених в акті про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій, неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку є акти податкових інспекцій, а саме:

- акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 30.06.2011 року №1459/23-03-05/36457279 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тех-Агроремпоставка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та дотримання податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року.

Зі змісту акту перевірки аркушу 47 вбачається, що податковим органом зазначено акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.12.2011 року №324/23-03-05/37092055 "Про неможливість проведенння зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів", разом з тим в тому ж акті на аркуші 54 зазначений акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 21.10.2011 року №111/23-02-05/37092055 "Про неможливість проведенння зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт".

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року №2а-9036/11/2070 визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Агроремпоставка" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.10 та дотримання податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.10 по 30.11.10рр., за результатами якої було складено акт перевірки за № 1459/23-03-05/36457279 від 30.06.2011 року.

Вказана постанова суду залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 року.

Дані судові акти набули законної сили та в силу ст. 254 та ст. 255 КАС України є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Стосовно акту про неможливість проведення зустрічної звірки, суд відзначає, що в силу приписів абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи вказаного контрагенту не вивчались, оскільки, як вбачається з назви цього акту, зустрічна звірка взагалі не була проведена.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Окрім того, аналізуючи приписи статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про те, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також слід зазначити, що наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна не є необхідною підставою для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Отже, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем - ТОВ «Автоматика НГ» та його контрагентами. Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ТОВ «Автоматика НГ» порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок, на додану вартість", ст.198 та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України суд зазначає наступне:

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Доказів того, що на момент виписування податкових накладних у спірних правовідносинах контрагенти позивача втратили правовий статус платників ПДВ, податкові накладні складені не належним чином, мають недоліки, відповідач суду не надав.

За правилом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робіт, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ".

Підпунктом п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення ДП завод "Електроважмаш" наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 Кодексу).

При цьому, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)ю

Також за вимогами п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ТОВ «Автоматика НГ» та його контрагентами ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" мали реальний характер, у звязку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - ТОВ «Автоматика НГ» та його контрагентами: ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ "Тех-Агроремпоставка", а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Автоматика НГ», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматика НГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова від 12.03.2012 року за №0002342302 від 12.03.2012 року за №0002352302.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2012 року.

Суддя О.В. Панченко