Постанова

від 24.07.2012 по справі 6812/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 р. № 2-а- 6812/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач фізична особа - підприємць ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.05.2012р. №0002591702 та від 24.05.2012р. №0002581702.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 10.05.2012 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011 року. За результатами перевірки було складено акт №1467/1702/НОМЕР_1 від 10.05.2012 р. відповідно до якого встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992г. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (заниження податку з доходів фізичних осіб у IV кварталі 2010 року на загальну суму 4675,00 гривень) та порушення п.п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Позивач не погоджується із зазначеними порушеннями, вважає, що при оформленні результатів перевірки мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України, що є підставою для їх скасування. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки жоден нормативно-правовий акт в Україні не зобов'язує платника податку перевіряти стан податкової звітності своїх контрагентів при включенні до податкового кредиту певних сум, та жоден нормативно-правовий акт в Україні не надає податковому органу повноваження по виключенню із складу податкового кредиту контрагентів, які мають належним чином виписані податкові накладні. На момент видачі податкових накладних контрагент позивача підприємство ТОВ «Віва-Авто» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, мав Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. а тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" контрагент ФО-П ОСОБА_1 мав право нараховувати податок та складати податкові накладні. Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки та штрафні санкції саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, позивач вважає, не подання продавцем від ТОВ «Віва-Авто» декларації з ПДВ, або неповне декларування ним своїх податкових зобов'язань не робить податкові накладні, накладні та інші документи що стосуються предмету цього спору недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Отримання податкових та видаткових накладних від ТОВ «Віва-Авто», засвідчує факт придбання товарів, тобто виникнення першої події, що дає законне право на отримання покупцем податкового кредиту. Крім цього, позивач здійснив усі інші, необхідні для одержання податкового кредиту дії, які передбачені в п.п. 7.7.4. п.7.6. ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме: подав відповідному податковому органу податкову декларацію, в тому числі додаток №5 до неї, у якому було відображено господарські операції із ТОВ «Віва-Авто». Загальні приписи законодавства встановлюють персональну податкову відповідальність. Згідно з їх вимогами обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними. Факт відсутності фактичного здійснення господарської операції, фіктивності цієї операції може бути встановлено лише у судовому порядку, шляхом визнання відповідної угоди недійсною і лише після набрання законної сили відповідного рішення суду податковий орган буде мати підстави для висновків про заниження позивачем в результаті цього податку з доходів фізичних осіб за період у IV кварталі 2010 року у сумі 4675,00 гривень та про безпідставність віднесення ним до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму ПДВ 6233,33 гривень у жовтні 2010 року, проте податковий орган, з перевищенням своїх повноважень робить ці висновки.

Позивач надав до суду письмові пояснення по взаємовідносинам з ТОВ «Віва-Авто» та відносно подальшого використання придбаного у ТОВ «Віва-Авто» паперу у власній господарській діяльності позивача у яких зазначив, що всі витрати, понесені позивачем по придбанню паперу у ТОВ «Віва-Авто» (папір Кама ф.600 пл. 70) документально підтверджені, безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю, товарно-матеріальні цінності за вищевказаним правочином оплачені позивачем з розрахункового рахунку, що підтверджується виписками банку, папір Кама ф.600 пл. 70 отриманий, оприбуткований що підтверджується документально, видатковою, податковою та товарно-транспортною накладними та використаний позивачем при здійсненні господарської діяльності з надання типографських послуг.

Ухвалою суду від 09.07.12р. замінено відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, який є суб»єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та надав заперечення на адміністративний позов.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця позивач ФО-П ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.05.2002 року, номер запису про державну реєстрацію №24800170000015345, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до положень ч. 2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти у порядок та спосіб передбачені Конституцією України та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до п. 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних планових перевірок унормовані ст. ст. 75, 77 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

10.05.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС Арбузовим Д.М. та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі п.п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства № 1467/1702/НОМЕР_1 від 10.05.2012 р. ФО-П ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства № 1467/1702/НОМЕР_1 від 10.05.2012 р. ФО-П ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011 року (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992г. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та п.п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. у акті перевірки зазначено, що ФО-П ОСОБА_1 до складу валових витрат від придбання товарів (послуг) у жовтні 2010 року було включено суму без ПДВ у розмірі 31166,67 гривень по податковій накладній від 08.10.2010р. №108 (папір Кама ф.600 пл. 70), отриманої від ТОВ «Віва-Авто» (код 34255936), яке знаходиться на обліку в Основ'янської МДПІ м. Харкова (Червонозаводський р-н) та до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та зазначено що згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 10.05.2012р. встановлено розбіжності в частині відображення ФО-П ОСОБА_1 сум ПДВ у складі податкового кредиту, що виник у зв'язку з не відображенням у складі податкових зобов'язань його контрагента ТОВ «Віва-Авто» (код 34255936) на загальну суму без ПДВ у розмірі 31166,67 гривень. У акті перевірки № 1467/1702/НОМЕР_1 від 10.05.2012 р. зазначено що ТОВ «Віва-Авто» в деклараціях з податку на додану вартість не відображало податкових зобов'язань та не декларувало операції з поставки товарів на адресу ФО-П ОСОБА_1

На підставі висновків акту перевірки № 1467/1702/НОМЕР_1 від 10.05.2012 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС були винесені податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2012р. №0002591702, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 4675,00 гривень за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992г. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2012р. №0002581702, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 6233,00 гривень та нарахована штрафна фінансова санкція у сумі 3116,50 гривень за порушення п.п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2012р. №0002591702, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 4675,00 гривень за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992г. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2012р. №0002581702, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 6233,00 гривень та нарахована штрафна фінансова санкція у сумі 3116,50 гривень за порушення п.п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» були винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з посиланням на акт перевірки №1467/1702/НОМЕР_1 від 10.05.2012 р.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковим органом було виявлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992г. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та п.п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., а саме: включення до складу валових витрат від придбання товарів (послуг) у жовтні 2010 року 31166,67 гривень по податковій накладній від 08.10.2010р. №108 (папір Кама ф.600 пл. 70), отриманої від ТОВ «Віва-Авто» та встановлено розбіжності в частині відображення позивачем сум ПДВ у складі податкового кредиту, що виник у зв'язку з не відображенням у складі податкових зобов'язань його контрагента ТОВ «Віва-Авто» на загальну суму без ПДВ у розмірі 31166,67 гривень через те, що ТОВ «Віва-Авто» в деклараціях з податку на додану вартість не відображало податкових зобов'язань та не декларувало операції з поставки товарів на адресу позивача

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті №1467/1702/НОМЕР_1 від 10.05.2012 р., на відповідність вимогам ч. З ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

08 жовтня 2010р. між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «Віва-Авто» код ЄДРПОУ 34255936 було укладено усну разову угоду купівлі продажу ФО-П ОСОБА_1 паперу кама ф.600 пл.70 у кількості 4,33 т за ціною 7200,00 гривень за тонну на загальну суму 31166,67 гривень за видатковою накладною №081010 від 08.10.10р. Продавцем ТОВ «Віва-Авто» була виписана податкова накладна №108 від 08.10.2010р.

З наявних у справі документів слідує, що 08.10.2010р. між позивачем, ФО-П ОСОБА_1 (в якості покупця) та TOB "Віва-авто" (в якості продавця) було укладено усну разову угоду купівлі продажу ФО-П ОСОБА_1 паперу кама ф.600 пл.70 у кількості 4,33 т за ціною 7200,00 гривень за тонну на загальну суму 31166,67 гривень, на підставі цього павочину виникли господарські взаємовідносини, в межах яких ТОВ "Віва-авто" була виписана видаткова накладна №081010 від 08.10.10р. (а.с. 45 )

Рух активів у спірних правовідносинах підтверджується долученою до справи товарно-транспортною накладною №Р11 від 08.10.2010р. (а.с. 104 ).

Правомірність включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість підтверджується наявністю належним чином оформленої податкової накладної №108 від 08.10.2010р. з підписом уповноваженої особи ТОВ «Віва-Авто» та печаткою ТОВ «Віва-Авто».

Отримання податкової та видаткової накладної від ТОВ «Віва-Авто», засвідчує факт придбання товару, тобто виникнення першої події, що дає позивачу право на отримання податкового кредиту. Крім цього, позивач здійснив усі інші, необхідні для одержання податкового кредиту дії, які передбачені в п.п. 7.7.4. п.7.6. ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме: подав відповідному податковому органу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року, в тому числі додаток №5 до них, у якому було відображено господарські операції із ТОВ «Віва-Авто» (а.с. 46-52 ).

Позивач також надав суду докази оплати вартості товару. Надані позивачем копії платіжного доручення та банківські виписки підтверджують оплату вартості товару шляхом проведення безготівкових розрахунків (а.с. 110-113).

З'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд відзначає, що за матеріалами справи обставини дійсності руху активів у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень не спростовані. При цьому, суд бере до уваги, що в силу норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України укладання та виконання правочинів купівлі-продажу товару (поставки товару) не вимагає наявності у суб'єкта господарювання спеціальної правоздатності чи дієздатності, основних фондів, значної кількості персоналу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів того, що придбаний у TOB "Віва-авто" товар не було використано в господарської діяльності позивача у зв'язку з несумісністю з напрямом діяльності, відповідачем до суду не надано.

В ході розгляду матеріалів справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Суд відзначає, що предметом спірного усного правочину не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджується вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжного документу та банківські виписки позивача засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості отриманого від ТОВ «Віва-авто» паперу за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо відсутності фактичного здійснення спірної господарської операції суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірного правочину за яким не було фактичного здійснення господарської операції проте є документи про її здійснення зроблено згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, акт перевірки позивача не містить відомостей про перевірку контрагента позивача підприємства ТОВ «Віва-Авто на предмет фактичного здійснення спірної господарської операції.

Однак, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч. З ст.228 Цивільного нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу пре вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Належних та допустимих в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів вчинення платником податків нікчемного правочину, до кола котрих належать: або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, за яким не було фактичного здійснення господарської операції проте є документи про її здійснення є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 251 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочин) котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним), відповідач в ході розгляду справи до суду не подав.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкове адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції Україні 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), суд доходить висновку, щ специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться документальних результатах контролю за діяльністю платників податків (матеріалах перевірки), правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій зі спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочин з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активі осіб, котрі є сторонами спірного правочину.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків відсутності змін у стані та структурі активів не були покладені суб'єктом владних повноважень і основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, у зв'язку з тим, що зміна, судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Всі витрати, понесені позивачем по придбанню паперу у ТОВ «Віва-Авто» документально підтверджені, безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю, товарно-матеріальні цінності за вищевказаним правочином оплачені позивачем з розрахункового рахунку, що підтверджується виписками банку та платіжним дорученням (а.с. 110-113), папір Кама ф.600 пл. 70 отриманий, оприбуткований що підтверджується документально, видатковою, податковою та товарно-транспортною накладними, накладними на списання матеріалів у виробництво (а.с.44-45, 104, 134-135) та використаний позивачем при здійсненні господарської діяльності з надання типографських послуг.

Також, за матеріалами справи вбачається наявність подальшої реалізації позивачем продукції, виробленої з використанням отриманого від TOB "Віва-авто" товарів наступним покупцям, достовірність якої податковим органом в ході розгляду справи не спростована, про що свідчать договори про виготовлення агітаційної продукції, книга обліку доходів та витрат позивача (а.с. 105-109, 114-117, 128-131),

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, TOB "Віва-авто", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок" згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету (ч.І ст.13); оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (ч.2 ст.13); до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (ч.З ст.13).

Що стосується твердження відповідача, що позивач припустився порушень п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ФО-П ОСОБА_1 зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 23.04.2003 р. №8130929. На момент видачі податкових накладних та накладних контрагент ФО-П ОСОБА_1 підприємство ТОВ «Віва-Авто» (код ЄДРПОУ 34255936), був суб'єктом господарювання та був зареєстрованими платником податку на додану вартість, що вбачається з податкової накладної. Акт перевірки та інші матеріали справи не містять доказів, які б спростовували вищезазначені обставини. Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість у розмірі 6233,33 гривень, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2010 року підтверджена податковою накладною №108 від 08.10.2010р.. Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ЗУ "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; -або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Відповідно до 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", наведений перелік обов'язкових реквізитів, яким повинна відповідати податкова накладна. Лише відсутність хоча б одного із цих обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ.

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки та дотримання ними вимог податкового законодавства постачальниками товару. Неналежне подання продавцем ТОВ «Віва-авто» декларації з ПДВ або неповне декларування ним своїх податкових зобов'язань не робить податкові накладні та інші документи що стосуються предмету цього спору недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Суд вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Сума отриманого від продавця ТОВ «Віва-авто» податкового кредиту у зв'язку з придбанням товару, була задекларований позивачем в декларації з ПДВ, підтверджена первинними бухгалтерськими документами та відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2010р. П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, яким не подана податкова декларація, або не задекларовані в повному обсязі податкові зобов'язання, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Факт використання товару придбаного у ТОВ «Віва-авто» у господарській діяльності позивача підтверджений документально, про що зазначено вище, а отже відсутні правові підстави стверджувати про порушення позивачем п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ в Дзержинському районі міста Харкова стосовно порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму на суму 4675,00 гривень) та порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3116,50 гривень, передбаченої п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної норми процесуального закону та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки та не відображених в акті перевірки) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а саме: № 0002591702, № 0002581702 від 24.05.2012 року

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30.07.2012 року.

Суддя Заічко О.В.