Рішення

від 24.07.2012 по справі 5006/9/65/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/9/65/2012                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 24.07.12 р.                                                                                Справа № 5006/9/65/2012                                  Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТІ Буд», м. Донецьк про стягнення  49 505грн. 57коп. за участю представників сторін: від позивача: Кондратенко М.С. – за довіреністю №238 від 06.03.2012р. від відповідача: не з`явився. У судовому засіданні 24.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення. СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство «Київстар», м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТІ Буд», м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 48 420 грн., пені у розмірі                    86грн. 23коп, інфляційних втрат у розмірі 975грн. 69коп. та трьох процентів річних у розмірі 23грн. 65коп., всього 49 505грн. 57коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати коштів, які були перераховані позивачем у якості авансового платежу за договором №1275п на будівництво об'єктів ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» від 20.02.2006р., повернення яких до 20.02.2012р. сторони погодили Додатком №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. до вказаного договору. Позивач також просить стягнути з відповідача за порушення грошового зобов'язання інфляційні втрати та три проценти річних, а також пеню за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р. В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору генерального підряду №1275п на будівництво об'єктів ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» від 20.02.2006р.; додатку №18 від 20.02.2006р. до договору; протоколу угоди про договірну ціну; додатку №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. до договору; платіжного доручення №6467 від 21.03.2006р. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.526, ч.1 ст.530, ст.ст.610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами. Також зазначив, що ідентифікаційним кодом Приватного акціонерного товариства «Київстар» є 21673832, а код, вказаний в резолютивній частині позову є кодом Дніпропетровської філії позивача. Відповідач відзив на позов не надав, у засідання суду 30.05.2012р., 26.06.2012р., 10.07.2012р., 24.07.2012р. представника не направив. Про судові засідання відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчать реєстри поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення. Ухвали від 16.05.2012р., 30.05.2012р., 26.06.2012р. направлялись відповідачу за місцезнаходженням, чинним на час звернення позивача до суду: 83114, м. Донецьк,               вул. Університетська, 78. Враховуючи, що в процесі розгляду справи судом було з'ясовано, що з 01.06.2012р. відбулась зміна місцезнаходження відповідача, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців серія АА №320587, ухвала від 10.07.2012р. була направлена відповідачу за новим місцезнаходженням: 83005, м. Донецьк, вул. Пухова, 3-А, однак відповідач представника у судове засідання 24.07.2012р. знов не направив. З огляду на сплив двомісячного строку розгляду справи, який за приписами                  ст. 69 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 10.07.2012р. було продовжено судом на 15 днів за клопотанням позивача для надання можливості сторонам надати додаткові докази по справі, враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, а подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку                                    ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку                        ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд – ВСТАНОВИВ: Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи;                 як свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №398104, позивач за вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» був перейменований у Приватне акціонерне товариство «Київстар» з Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.», дата первинної реєстрації – 03.09.1997р.; дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку зі зміною найменування – 16.03.2011р. Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГТІ Буд», також є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців серія АА №320587 дата проведення державної реєстрації – 27.07.2005р., номер запису про державну реєстрацію – 1 266 120 0000 010135. 20.02.2006р. між Закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем.» (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГТІ Буд» (далі – підрядник) був укладений договір генерального підряду №1275п на будівництво об'єктів ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» (далі – договір), предметом якого є виконання підрядником комплексу робіт «під ключ» з будівництва 20 об'єктів замовника та/або монтажу базових станцій електрозв'язку замовника на таких об'єктах згідно окремих Додатків до цього договору (п.1.1 договору). Як визначено сторонами в Додатку №18 від 20.02.2006р. до договору генерального підряду №1275п 20.02.2006р., який є його невід'ємною частиною (п. 9 Додатку №18) підрядник на умовах, викладених в договорі, бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з будівництва базової станції замовника №DNE 1716, розташованої за адресою:                             м. Дніпропетровськ, пл. 60 років Жовтня (п. 1 Додатку №18). Вартість робіт за даним Додатком відповідно до протоколу угоди про договірну ціну складає 161 400грн., у т.ч. ПДВ –  26 900грн. (п. 2 Додатку №18). Замовник здійснює оплату належним чином у порядку, передбаченому договором (п. 5 Додатку №18). Як свідчать матеріали справи, у відповідності до визначеного сторонами в                     п. 3.6 договору порядку оплати робіт, яким передбачено, що 30% вартості робіт, вказаної у відповідному Додатку до договору, сплачується підряднику замовником як авансовий платіж протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін відповідного додатку за умови своєчасного отримання відповідного рахунка-фактури, позивачем як замовником платіжним дорученням №6467 від 21.03.2006р. на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти у сумі                         48 420грн. в якості авансового платежу за виконання робіт згідно з Додатком №18 від 20.02.2006р. до договору. Вподальшому, як пояснює позивач, зобов'язання сторін за Додатком №18 від 20.02.2006р., зокрема, зобов'язання підрядника виконати комплекс робіт з будівництва базової станції замовника №DNE 1716, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ,                  пл. 60 років Жовтня, були припинені за домовленістю сторін, про що сторонами був укладений Додаток №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. до договору генерального підряду №1275п від 20.02.2006р. Фактично вказані роботи підрядником станом на час розгляду справи виконані не були. Згідно з умовами, викладеними в Додатку №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р., цим додатком сторони досягли угоди про припинення дії додатку №18/6730-6934 від 20.02.2006р. до договору генерального підряду №1275п від 20.02.2006р. (п. 1 Додатку №18.1/6730-6934). Враховуючи пояснення позивача від 20.07.2012р. №00058/Дон/юр/к стосовно невірного зазначення в тексті Додатку №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. номеру Додатку від 20.02.2006р., про припинення дії якого домовились сторони, а саме: зазначено «№18/6730-6934» замість фактичного «№18», що сталось внаслідок описки, та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів укладання сторонами Додатку №18.1/6730-6934 від 20.02.2006р., суд дійшов висновку про припинення Додатком №18/6730-6934 від 08.07.2010р. зобов'язань саме за Додатком №18 від 20.02.2006р. Одночасно, припиняючи зобов'язання за Додатком №18 від 20.02.2006р., сторони досягли згоди, що підрядник зобов'язується до 20.02.2012р. повернути замовнику суму 48 420грн., перераховану 21.03.2006р. в якості авансового платежу (п. 2 Додатку №18.1/6730-6934). З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів у сумі 48 420грн., отриманих відповідачем в якості авансового платежу за виконання робіт згідно з Додатком №18 від 20.02.2006р., суд дійшов висновку, що вказаний авансовий платіж всупереч умовам Додатку від 08.07.2010р. №18.1/6730-6934  станом на час розгляду справи відповідачем повернуто не було. Розглядаючи даний спір, господарський суд виходить з наступного. Приписами ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом Однією з підстав припинення зобов'язань згідно із ст. 604 Цивільного кодексу України, є досягнення сторонами домовленості про припинення зобов'язання. Зобов'язання також припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Як встановлено судом, зобов'язання сторін, прийняті ними згідно з Додатком №18 від 20.02.2006р. до договору генерального підряду №1275п 20.02.2006р., були припинені за домовленістю сторін, про що сторонами був укладений Додаток №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. до договору генерального підряду №1275п від 20.02.2006р. Водночас, згідно з п. 2 Додатком №18.1/6730-6934 відповідач прийняв на себе  зобов'язання до 20.02.2012р. повернути позивачеві грошові кошти у сумі 48 420грн., які були перераховані останнім в якості авансового платежу в межах виконання договору генерального підряду №1275п 20.02.2006р. та Додатку №18 від 20.02.2006р. до договору. Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого зобов'язання за Додатком №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. стосовно повернення грошових коштів у розмірі 48 420грн. Разом з тим, як зазначалось, з матеріалів справи не вбачається виконання відповідачем цього зобов'язання впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні                  ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України. На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за додатком №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. у розмірі 48 420грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім основної заборгованості, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 23 грн. 65 коп. та інфляційних втрат у розмірі 975 грн. 69 коп. за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р., оцінюючи правомірність яких суд зазначає наступне. Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з Додатку №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р., його умовами, а саме:  п. 3, передбачено, що у випадку затримки повернення коштів до 20.02.2012р. підрядник відповідно до умов ст. 536 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплачувати замовнику один процент від вищевказаної суми за кожен день користування чужими грошовими коштами. Таким чином, судом встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, встановлений сторонами в Додатку №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р., є відмінним від встановленого ст. 625 Цивільного кодексу України розміру процентів на рівні трьох процентів річних. Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку позову, вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р. проводився позивачем, виходячи саме з трьох процентів річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України. Перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р., наданий позивачем, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є методологічно невірним, оскільки проценти мали розраховуватись, виходячи з встановленого п. 2 Додатку №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. розміру – один процент від вищевказаної суми за кожен день користування чужими грошовими коштами. Водночас, розрахунок позивача трьох процентів річних за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р. у розмірі 23грн. 65коп. є також арифметично невірним, фактично три проценти річних за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р. дорівнюють 258грн. 68коп. З огляду на викладене, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, якими за суттю є встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних, та, враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р. у сумі 23грн. 65коп. такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р. у сумі 975 грн. 69 коп., судом було встановлено, що при проведенні розрахунку позивачем брались до уваги індекси інфляції за лютий та березень 2012р. За змістом рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997р., індексування грошових сум, які підлягають сплаті, здійснюється за умови, що відповідне зобов'язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок, крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць. Таким чином, беручи до уваги, що зобов'язання зі сплати грошових коштів відповідачем відбулось  21.02.2012р., нарахування інфляції за лютий 2012р. суд вважає безпідставними. Фактично розмір інфляційних втрат за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р. складає 145грн. 26коп., у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 830грн. 43коп. такими, що задоволенню не підлягають. Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 86грн. 23коп. за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р., виходячи з одного проценту від суми 48 420грн. за кожен день користування грошовими коштами замовника (при цьому, методологія розрахунку, наведена у розрахунку позову, свідчить про розрахунок пені, виходячи з одного проценту річних). Оцінюючи правомірність даних вимог, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. На підставі викладеного, з огляду на те, що умовами договору генерального підряду №1275п від 20.02.2006р. та Додатку №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р. не встановлена відповідальність за затримку повернення замовнику коштів до 20.02.2012р. у вигляді пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 21.02.2012р. по 25.04.2012р. у сумі 86 грн. 23 коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Посилання позивача на п.3 додатку №18.1/6730-6934 від 08.07.2010р., яким встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, судом до уваги не приймається, оскільки проценти за користування грошовими коштами, визначені згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, не є пенею в розумінні ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530,    ст.ст. 546, 549, 599, 604, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230  Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; Законом України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань», господарський суд, - ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТІ Буд» (83005,                            м. Донецьк, вул. Пухова, 3-А, ідентифікаційний код 32749249) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, м. Київ, пр. Червонозоряний, 51, ідентифікаційний код 21673832) заборгованість у розмірі 48 420грн., інфляційні втрати у розмірі 145грн. 26коп. та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 23грн. 65коп. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київстар» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТІ Буд» інфляційних втрат у розмірі 830грн. 43коп. та пені у розмірі 86 грн. 23 коп. відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТІ Буд» (83005,                            м. Донецьк, вул. Пухова, 3-А, ідентифікаційний код 32749249) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, м. Київ, пр. Червонозоряний, 51, ідентифікаційний код 21673832) витрати по сплаті судового збору у розмірі                                   1 579грн. 70коп. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У судовому засіданні 24.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2012р.                Суддя                                                               Стукаленко К.І.