Рішення

від 30.07.2012 по справі 20/5005/5444/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/5005/5444/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ    19.07.12р. Справа № 20/5005/5444/2012 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Домнасервіс", м. Кривий Ріг  до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж АЕ", м. Кривий Ріг  про стягнення 52 272грн.                                                                                                               Суддя  Пархоменко Н.В. Представники: Від позивача: Осипенко Д.В., довіреність №б/н від 05.06.2012р. Від відповідача: представник не з'явився.  СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 52 272,00 грн., з яких 2970,00 - основного боргу, 1485,00 грн. - штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості, 47 817,00 грн. - пені у розмірі 10 % від суми заборгованості та судові витрати. Позивач просить забезпечити позов шляхом накладання арешту в сумі позову на майно відповідача та грошові кошти, що належать відповідачу в порядку ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.         Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзив не надав. Про дату та час розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 04.07.12р., клопотання про відкладення розгляду справи не надав, приймаючи до уваги викладене суд вважає, що справа може бути розглянута  відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України  за матеріалами справи.    У судовому засіданні 19.07.2012р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності,  господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 02 серпня 2011 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Домнасервіс" (виконавець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж АЕ" (замовник) був укладений договір №49 по наданню санітарно - побутових послуг, відповідно п. 1.1. якого позивач надає робітникам відповідача санітарно-побутові послуги (надалі - послуги) в адміністративно - побутовому корпусі позивача. Кількість робітників замовника, яким необхідно надати послуги, складає 10 чол. (п. 1 додаткової угоди № 1 від 30.08.2011р. до договору ). Договірна вартість послуг за одного робітника за місяць складає 275,00 грн., без урахування ПДВ (п. 2.1. договору). Згідно п. п. 3.1.1. п. 3.1. договору виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг з розміщенням робітників замовника в адміністративно - побутовому корпусі і забезпеченням згідно встановлених нормативів гарячою та холодною водою, каналізацією та електроенергією. Згідно акту здачі - приймання виконаних робіт № АР-0000196 від 01.12.11р. позивач за період  з 01.12.11 по 31.12.11 виконав наступні роботи: послуги по забезпеченню санітарно - побутовими приміщеннями у грудні 2011р. на суму 2 970,00 грн. та виставив відповідачу рахунок для оплати № 235 від 01.12.11р. Відповідно  п. 3.2.6 відповідач зобов'язався проводити оплату вартості послуг до 5-го числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, у розмірі попередньої оплати за місяць. Відповідач в порушення умов договору, оплату не здійснив. 28.02.12р. позивач направив відповідачу претензію № 1 з вимогою оплатити штрафні санкції у розмірі 27 027,00 грн., яку відповідач отримав  21.03.2012р. та залишив без відповіді. Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, з відповідача стягується штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості, пеня - 10 % від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. Кількість днів, за які нараховується пеня, визначається як різниця між датою зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця і датою оплати встановленою п. 3.2.6. цього договору.   Згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських        відносин  несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання    шляхом    застосування    до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями    визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України  штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (зі змінами) розмір   пені обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано. Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 47 817,00 грн. за період прострочення з 06.01.12р. по 14.05.2012р. та 50% штрафу  від суми заборгованості у розмірі 1485,00 грн. Враховуючи положення  ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (зі змінами) розмір   пені обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня вище викладене . Таким чином, за розрахунком суду розмір пені складає 199,19 грн. за період прострочення з 06.12.2011р. по 14.05.2012р. На день розгляду справи відповідач доказів оплати боргу не надав , позовні вимоги не заперечив. Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України.   Відповідно статей  525, 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання повинні виконуватися  належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 2970,00 грн. основного боргу, 199,19 грн. пені, 1485,00 грн. штрафу.   В іншій частині позову відмовити. Відповідно статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  покладаються на  відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Щодо заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: Статтями  66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити,   передбачених   статтею   67  цього  Кодексу,  заходів  до забезпечення  позову. Забезпечення позову допускається в будь - якій стадії  провадження  у  справі,  якщо  невжиття таких заходів може утруднити  чи  зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або  грошові  суми,  що  належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною  іншим   особам  вчиняти   дії,   що     стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі  виконавчого  документа  або іншого документа, за яким  стягнення  здійснюється  у  безспірному порядку; зупиненням  продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони: проводити загальні    збори    акціонерів    або    учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом,  реєстратором,  зберігачем,  депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для  проведення  загальних зборів товариства;  участі акціонерів або   учасників   у   загальних   зборах товариства,  визначення правомочності загальних зборів  акціонерів або учасників господарського товариства. В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що особа, яка  подала  заяву  про  забезпечення позову,  повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення  позову. З  цією  метою  та  з  урахуванням  загальних вимог,  передбачених статтею 33  ГПК,  обов'язковим  є  подання  доказів наявності  фактичних  обставин,  з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Умовою застосування  заходів  до  забезпечення  позову  за вимогами  майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми,  цінні папери тощо),  яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за  кількістю  або  погіршитись  за  якістю  на  момент виконання   рішення.      Достатньо обґрунтованим    для    забезпечення    позову    є підтверджена  доказами  наявність  фактичних  обставин,  з   якими пов'язується  застосування  певного виду забезпечення позову.  Про такі  обставини   може   свідчити   вчинення   відповідачем   дій, спрямованих   на   ухилення   від   виконання  зобов'язання  після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі  дії  до  його реалізації,  витрачання  коштів  не для здійснення розрахунків з позивачем,  укладення договорів поруки чи застави  за  наявності  невиконаного  спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в  заяві  на  потенційну  можливість  ухилення відповідача   від   виконання   судового   рішення  без  наведення відповідного  обґрунтування  не   є   достатньою   підставою   для задоволення відповідної заяви. Позивач не надав доказів про наявність  фактичних  обставин,  з   якими пов'язується  застосування  певного виду забезпечення позову, а саме доказів вчинення   відповідачем   дій, спрямованих   на   ухилення   від   виконання  зобов'язання  після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі  дії  до  його реалізації,  витрачання  коштів  не для здійснення розрахунків з позивачем,  укладення договорів поруки чи застави  за  наявності  невиконаного  спірного зобов'язання тощо). Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. №01-06/704/2012, господарський суд повинен розглянути заяву про забезпечення позову й за відсутності доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Враховуючи, що відповідач не надав доказів оплати судового збору за заявою про забезпечення позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету судовий збір  за розгляд заяви про забезпечення позову. Крім того , позивач при зверненні з позовною заявою  мав сплати судовий збір у сумі 1609,50грн. ( 2% ціни позову , але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат –підпункт 1 частини 2 статті 4  Закону України «Про судовий збір», а сплатив  1045,44грн, таким чином  з позивача на користь  Державного бюджету підлягає  стягненню -564,06грн. судового збору. Керуючись статтями 49, 82-84, 116,   Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-                                                                  ВИРІШИВ   : Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж АЕ" (50037, м. Кривий Ріг, вул. Тимірязева, б. 1, код ЄДРПОУ 35005788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домнасервіз" (50006, м. Кривий Ріг, вул. Цимлянська, б. 3, код ЄДРПОУ 30643589) – 2970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 19 коп. пені, 1485 (одну тисячу чотириста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. штрафу, 101 (сто одну) грн. 99 коп. судового збору. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домнасервіс" (50006, м. Кривий Ріг, вул. Цимлянська, б. 3, код ЄДРПОУ 30643589) в доход державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, р/р 31214206783005, МФО 805012, ЄДРПОУ банку 37988155) - 564 (п'ятсот шістдесят чотири) грн. 06 коп. недоплаченого судового збору за позовом, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору  за розгляд заяви про забезпечення позову.   В іншій частині позову відмовити. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Суддя                                                                                             Н.В. Пархоменко  Повне рішення складено           20.07..2012р.