Рішення

від 16.07.2012 по справі 5011-35/6678-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-35/6678-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-35/6678-2012 16.07.12 За позовом          Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпак"     про           стягнення  472 631, 09 грн.                                                                                                      Суддя   Літвінова М.Є. Представники сторін: від позивача:                    Кулєшов В.Л. - предст. за довір.; від відповідача:          Зарубін О.О. - предст. за довір.; Рішення прийняте 16.07.2012 у зв'язку із оголошеними у судовому засіданні перервами з 11.06.2012 до 18.06.2012, з 18.06.2012 до 11.07.2012 та з 11.07.2012 до 16.07.2012. У судовому засіданні 16.07.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Обставини справи: На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпак" про стягнення 472 631,09 грн., з яких: 242 000,00 грн. - заборгованість по кредиту по кредитному договору №294/К від 25.06.2008, 146 516,13 грн. заборгованість по процентах, 58 494,38 грн. –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 25 620,58 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, та стягнення судових витрат. Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2012 порушено провадження у справі №5011-35/6678-2012, розгляд справи призначений на 11.06.2012. У судовому засіданні 11.06.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 18.06.2012, у судовому засіданні 11.06.2012 оголошувалась перерва до 11.07.2012, а у судовому засіданні 11.07.2012 оголошувалась перерва до 16.07.2012. У судовому засіданні 18.06.2012 представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та клопотання про залишення позову без розгляду. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -    ВСТАНОВИВ: 25.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (надалі – позивач, Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велпак" (надалі –відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір №294/К (надалі –Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору, Банк зобов'язався надати позичальнику кредит на поповнення обігових кошів у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 383 000,00 грн. з 25.06.2008 і терміном погашення до 25.06.2009 включно із сплатою 20% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами договору. Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договорами та надав грошові кошти у розмірі 383000,00 грн. відповідно до умов Кредитного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпорядженням на відображення операції в іноземній валюті, меморіальним ордером №36 від 26.06.2008 та виписками по особовому рахунку за період з 25.06.2008 по 17.10.2011.. Відповідно до п. 3.2.2., 3.2.3., 3.2.5. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався: повернути Банку кредит у зазначений у п. 1.1. договору термін, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 5.5. договору та сплатити Банку комісії відповідно до п. 5.6. договору. Пунктом 5.5. договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.1., 3.2.3. даного договору в розмірі відповідно із п. 1.1. цього договору. Відсотки нараховуються Банком на фактичну суму заборгованості за кредитом 25 числа кожного місяця, в день повного (дострокового або із простроченням) погашення кредиту та в день, передбачений для повного погашення кредиту відповідно до п. 1.1. даного договору. Відсотки нараховуються за фактичний період користування коштами з дати попереднього нарахування/дати виникнення заборгованості (включно) до 24 числа поточного місяця включно/дати повного погашення кредиту (не включаючи день повного погашення)/дати, передбаченої для повного погашення кредиту  відповідно із п. 1.1. договору. Відсотки сплачуються Позичальником Банку щомісяця у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.1.1. даного договору, з 26 числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а уразі дострокового повного погашення заборгованості –в день фактичного погашення кредиту.    Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Кредитного договору відповідач не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 242 000,00 грн. за тілом кредиту та 146 516,13 грн. –за відсотками. Позивачем було направлено відповідачу письмову вимогу №612/04 від 24.03.2010 та письмову вимогу №614/04 від 24.03.2010 про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором, однак станом на дату звернення позивача з позовом до суду зазначені вимоги відповідачем виконана не була. У поданому відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва розглядається справа за позовом Банку до поручителя за кредитним договором, що виключає можливість Банку вимагати сплати всієї суми заборгованості; позивачем невірно розраховано суму відсотків за користування кредитом, а щодо вимог про стягнення відсотків за період до 18.05.2009 сплила позовна давність; пеня нарахована позивачем у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, встановленого ухвалою господарського суду міста Києва №46/474-б від 01.10.2010, і вимоги про стягнення пені заявлені зі спливом спеціальної позовної давності. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як пояснив позивач, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту за Кредитним договором у розмірі 242 000,00 грн., та зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 146 516,13 грн. Доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом відповідач не надав. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-яких термінів повернення Кредиту, передбачених п.п. 1.1., 3.2.3., 3.3.2. цього договору, сплати відсотків, передбачених п.п. 3.2.2., 5.5. та комісій, передбачених  п.п. 3.2.5., 5.6. даного договору, Позичальник виплачує Банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від прострочено суми. Як передбачено ст. 259 Цивільного кодексу України  позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Згідно із п.п. 6.4., 6.6. Кредитного договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 6.1., 6.2., 6.3. даного договору, здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання покинення було бути виконане Позичальником. Позовна давність за вимогами про стягнення Кредиту, відсотків за користування Кредитом, комісій, неустойки –пені, штрафів за даним договором установлюється сторонами тривалістю  3 роки. На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 58 494,38 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 25 620,58 грн. Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам законодавства, умовам договору, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданих розрахунків. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку. Заперечення відповідача щодо правильності нарахування позивачем процентів за користування кредитом та наданий контррозрахунок суми процентів судом відхиляються, оскільки вони не ґрунтуються на умовах договору та суперечать встановленим обставинам справи. Також, судом відхиляються заперечення відповідача щодо спливу позовної давності за вимогами про стягнення процентів та пені з наступних підстав. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку процентів, за період з 25.07.2008 по 25.05.2009 року позивачем були нараховані проценти у розмірі 67 983,45 грн., які були сплачені відповідачем. Таким чином, вимоги про стягнення процентів заявлені за прострочення їх сплати з червня 2009 року, тобто без пропуску позовної давності. Щодо позовної давності з вимог про стягнення пені, то її строки були збільшені сторонами відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України. З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за підлягають задоволенню у загальній сумі 472 631,09 грн. З огляду на задоволення позову, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: 1.  Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛПАК" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 26, ідентифікаційний код 30223764) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" (68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, ідентифікаційний код 21650966) 242 000,00 грн. (двісті сорок дві тисячі гривень 00 коп.) - заборгованість по кредиту, 146 516,13 грн. (сто сорок шість тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 13 коп.) - заборгованість по процентах, 58 494,38 грн. (п'ятдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні 38 коп.) –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 25 620,58 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять гривень 58 коп.) - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 9 452,63 грн. (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні 63 коп.) –судового збору. 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Дата підписання повного тексту  рішення: 20.07.2012 Суддя                                                                                                                 М.Є. Літвінова