Рішення

від 16.07.2012 по справі 5011-45/6351-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-45/6351-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-45/6351-2012 16.07.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСП» Про Стягнення 19 797,39 грн. Суддя Балац С.В.Представники сторін: Від позивачаХомяков С.М. - представник за довіреністю; Від відповідача не з'явились. Суть спору: на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСП»заборгованості за договором поставки № ДТ-60-001437 від 25.11.2010 р. у розмірі 37 359,95 грн., у тому числі: сума основної заборгованості 28 210,80 грн., неустойка у розмірі 8 759,54 грн. (яка складається із 1 207,42 грн. - пені, та 7 552,42 грн. - штрафу), 3 % річних у розмірі 248,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 141,05 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за договором поставки №  ДТ-60-001437 від 25.11.2010 р. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по договору поставки № ДТ-60-001437 від 25.11.2010 р. на загальну суму 37 359,95 грн., у тому числі: сума основної заборгованості 28 210,80 грн., неустойка у розмірі 8 759,54 грн. (яка складається із 1 207,42 грн. - пені, та 7 552,42 грн. - штрафу), 3 % річних у розмірі 248,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 141,05 грн. Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив. Ухвала суду, що надсилалась відповідачу на адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою про «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2012 р. надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 19 797,39 грн., з яких: сума основної заборгованості 10 400,00 грн., неустойка у розмірі 8 759,54 грн., 3 % річних у розмірі 248,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 141,05 грн. Суд розглядає позовні вимоги з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 16.07.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, Господарський суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В : 25.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», як постачальником (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСП», як покупцем (надалі - відповідач) було укладено договір поставки № ДТ-60-001437 (надалі - договір). Відповідно п. 1.1. договору постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні (надалі - товар, продукція) в асортименті, партіями згідно накладних на умовах даного договору. Узгоджена сторонами кількість, асортименту, ціни продукції, що продається за даним договором (партії продукції) вказується в видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору . Пунктом 2.9. договору передбачено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну партію продукції не пізніше 25 календарних днів з моменту поставки. На виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача продукцію на загальну суму 37 762,08 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: № РН-60-087115 від 28.12.2011 р. на суму 23 201,28 грн. та № РН-60-087116 від 28.12.2011 р. на суму 14 560,80 грн. Відповідачем отриману продукцію оплачено частково на суму 27 362,08 грн. Станом на момент вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію складає 10 400,00 грн., яка також підтверджується матеріалами справи. Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 10 400,00 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню повністю на загальну суму 10 400,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 8 759,54 грн. (1 207,42 грн. - пені, та 7 552,42 грн. - штрафу), 3 % річних у розмірі 248,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 141,05 грн. Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 4.1. договору, за порушення строків оплати продукції вказаних у п. 2.9. даного договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення платежу. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку. Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 207,42 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 20 % штрафу у розмірі 7 552,42 грн., то суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог, так як, сторонами не погоджувався розмір штрафу у разі порушення виконання зобов'язання за договором, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування штрафу. А також, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 248,26 грн. та інфляційних  втрат у розмірі 141,05 грн. суд відмічає наступне: Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, тому задоволенню підлягають 3 % річних у розмірі 248,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 141,05 грн. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - В И Р І Ш И В : 1.          Позовні вимоги задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСП»(місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 18; ідентифікаційний код 30402423) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (місцезнаходження: 97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Мазанка, вулиця Садова, будинок 19; ідентифікаційний код 36499654) суму основного боргу у розмірі 10 400,00 (десять тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 207,42 (одна тисяча двісті сім) грн. 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 141,05 (сто сорок одна) грн. 05 коп., 3 % річних у розмірі 248,26 (двісті сорок вісім) грн. 26 коп. та 975,32 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору. 3.          В іншій частині позову відмовити. 4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. 5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України. Суддя                                                                                С.В. Балац Дата складення повного рішення 23.07.2012 р.