Рішення

від 16.07.2012 по справі 5011-45/7070-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-45/7070-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-45/7070-2012 16.07.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Промоція ЛТД» До Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСЕРВІС» Про Стягнення 15 719,38 грн. Суддя Балац С.В.Представники сторін: Від позивачане з'явились; Від відповідача не з'явились. Суть спору: на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Промоція ЛТД»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСЕРВІС»заборгованості за договором № 003/06 від 01.06.2011 р. у розмірі 15 719,38 грн., у тому числі: сума основної заборгованості 13 747,60 грн., пеня у розмірі 760,06 грн., штраф у розмірі 965,22 грн., 3 % річних у розмірі 150,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 96,22 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за договором № 003/06 від 01.06.2011 р. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по договору № 003/06 від 01.06.2011 р. на загальну суму 15 719,38 грн., у тому числі: сума основної заборгованості 13 747,60 грн., пеня у розмірі 760,06 грн., штраф у розмірі 965,22 грн., 3 % річних у розмірі 150,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 96,22 грн. Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив. Ухвала суду, що надсилалась відповідачу на адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою про «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте направив до суду телеграму про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 16.07.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В : 01.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал - Промоція ЛТД», як продавцем (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСЕРВІС», як розповсюджувачем (надалі - відповідач) було укладено договір № 003/06 розповсюдження (поставки, передплати) друкованих ЗМІ (надалі - договір). Відповідно п. 1.1. договору продавець передає, а розповсюджувач приймає у власність з метою подальшого розповсюдження серед третіх осіб (у тому числі, але не виключно, серед кінцевих споживачів) друковані засоби масової інформації (далі за текстом - продукція) шляхом продажу (поставки) або передплати. Право власності на продукцію переходить до розповсюджувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної (п. 1.5. договору). Згідно п. 4.1. договору приймання - передача продукції здійснюється за супровідними документами - за накладними. Розповсюджувач перераховує вартість партії продукції не пізніше ніж через 65 календарних днів від дати їх отримання, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 6.1. договору). На виконання умов договору позивачем передано відповідачу продукцію на загальну суму 31 280,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № Ин-0000125 від 25.06.2011 р., № Ин-0000195 від 29.06.2011 р., № Ил-00164 від 27.07.2011 р., № Ав-0000083 від 22.08.2011 р., № Ав-0000161 від 23.08.2011 р., № Сн-0000132 від 21.09.2011 р., № Но-0000057 від 14.11.2011 р., № Но-0000127 від 16.11.2011 р. Відповідачем було повернуто продукцію позивачу на загальну суму 7 373,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними на повернення: б/н від 21.09.2011 р., б/н від 23.11.2011 р., б/н від 19.01.2012 р. Крім того, відповідачем було проведено часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 12 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи. Видаткова накладна на повернення товару б/н від 30.09.2011 р. судом не приймається, так як, товар отримав не позивач, а Приватне підприємство «Арт - Комплекс», тому що на вказаній накладній проставлена печатка вказаного підприємства, а не печатка позивача. Крім того, судом не приймається акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, так як останній є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), а позивачем не додано до позовної заяви всіх первинних документів вказаних в такому акті звірки взаємних розрахунків між сторонами та акт звірки взаємних розрахунків містить неузгоджені сторонами розбіжності. Також, суд відмічає що позивачем при розрахунку позовних вимог було невірно вказано суму заборгованості, так як позивач вказує у своїй позовній заяві, що за період з червня 2011 р. по листопад 2011 р. було поставлено товар на загальну суму 39 560,00 грн., при цьому позивач зазначає, що товар було отримано відповідно до видаткових накладних вказаних вище, проте сума вказаних накладних складає 31 280,00 грн., а не 39 560,00 грн. Отже, станом на момент вирішення справи судом у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 11 406,20 грн., яка підтверджується матеріалами справи. Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 11 406,20 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню частково на загальну суму 11 406,20 грн., що підтверджується матеріалами справи. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 760,06 грн., штраф у розмірі 965,22 грн., 3 % річних у розмірі 150,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 96,22 грн. Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення строків проведення розрахунків винна сторона сплачує другій стороні відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за порушення строків оплати понад 30 календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі сім відсотків від суми боргу. Вказану умову договору суд розцінює, як умову про нарахування пені та штрафу за порушення строків оплати товару. Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат наданий позивачем суд визнає його арифметично невірним, так як позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати на більшу суму заборгованості ніж наявна у відповідача перед позивачем. Судом проведено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, за період вказаний позивачем по кожній накладній окремо, з урахування строку оплати встановленого в п. 6.1. договору та часткових оплат товару відповідачем, а також часткове повернення відповідачем товару, а саме: № накладної, дата накладної та сума накладноїОстанній день оплатиПочаток простроченняДата оплати Сума оплатиСума заборгованості Кількість днів прострочення по пеніПеняподвійна облікова ставка НБУКількість днів прострочення по 3 % річних3 % річних Інфляційні втрати Ин-0000125від 25.06.2011 на суму 4140,00 грн.30.08.201131.08.2011 14.09.201121.09.201118.10.2011 2000,001577,80562,204140,002140,00562,200ХХХХХ Ин-0000195 від 29.06.2011на суму 4140,00 грн.02.09.201103.09.2011 18.10.201124.10.201131.10.2011 1437,801500,001202,204140,002702,201202,200ХХХХХ Ил-00164 від 27.07.2011 на суму 4140,00 грн.30.09.201101.10.2011 31.10.201123.11.2011 1797,802342,204140,002342,200ХХ 23 4,43Х Ав-0000083 від 22.08.2011 на суму 4140,00 грн.26.10.201127.10.2011 23.11.201119.01.201227.01.2012 969,802484,00686,204140,003170,20686,200 198 25,582,33235787,8314,850,456,34 Ав-0000164 від 23.08.2011 на суму 4140,00 грн.27.10.201128.10.2011 27.01.2012 3313,804140,00826,2027545047,4818,9516,98888529,945,7712,60 Сн-0000132 від 21.09.2011 на суму 4140,00 грн.25.11.201126.11.2011ХХ4140,008150142,4085,0714950,7029,05 Но-0000057 від 14.11.2011 на суму 3 220,00 грн.18.01.201219.01.2012ХХ3220,008150110,7666,169424,8522,59 Но-0000127 від 16.11.2011 на суму 3220,00 грн.21.01.201222.01.2012ХХ3220,008150110,7666,169124,0822,59 ВсьогоХХХХ11 406,20Х692,63Х162,9093,17 При здійсненні розрахунку судом враховувалась облікова ставка НБУ з 01.01.2012 р. по 22.03.2012 р. - 7,75 % та з 23.03.2012 р. по 11.05.2012 р. - 7,50 %, а також індекс інфляції за січень 2012 р. - 100,2 %, за лютий 2012 р. - 100,2 % за березень 2012 р. - 100,3 %. При нарахуванні інфляційних втрат судом враховано рекомендації викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ»відповідно до яких при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою. Також, при здійсненні розрахунку судом враховано періоди нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, вказані позивачем, а саме, щодо нарахування пені з 01.01.2012 р. по 11.05.2012 р., щодо нарахування 3 % річних - з 01.11.2011 р. по 22.04.2012 р. та щодо нарахування інфляційних втрат - з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. Крім того, перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем суд визнає його арифметично невірним, так як позивачем нарахований штраф на більшу суму заборгованості ніж наявна у відповідача перед позивачем. За розрахунком суду розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача складає 798,43 грн. (11 406,20 грн. (сума заборгованості) * 7 % (розмір штрафу встановлений п. 7.3. договору) = 798,43 грн.). Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 150,28 грн. суд відмічає наступне: За розрахунком суду по кожній накладній окремо, враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем та період нарахування вказаний позивачем розмір 3 % річних 162,90 грн. Проте, так як, розмір 3 % річних за розрахунком суду є більшим ніж той, що заявлено позивачем до стягнення, а заяв про вихід суду за межі позовних вимог від сторін не надходило, тому задоволення підлягають 3 % річних у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 150,28 грн. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - В И Р І Ш И В : 1.          Позовні вимоги задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСЕРВІС»(місцезнаходження: 04074, місто Київ, вулиця Івашкевича, будинок 6; ідентифікаційний код 36507371) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал - Промоція ЛТД»(місцезнаходження: 79035, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 105; ідентифікаційний код 20854282) суму основного боргу у розмірі 11 406,20 (одинадцять тисяч чотириста шість) грн. 20 коп., пеню у розмірі 692,63 (шістсот дев'яності дві) грн. 63 коп., штраф у розмірі 798,43 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 93,17 (дев'яносто три) грн. 17 коп., 3 % річних у розмірі 150,28 (сто п'ятдесят) грн. 28 коп. та 1 345,47 (одна тисяча триста сорок п'ять) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору. 3.          В іншій частині позову відмовити. 4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. 5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України. Суддя                                                                                С.В. Балац Дата складення повного рішення 23.07.2012 р.