Рішення

від 17.07.2012 по справі 5011-4/5911-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-4/5911-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-4/5911-2012 17.07.12 За позовомПублічного акціонерного товариства «Фольксбанк» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна лізингова компанія» Простягнення 16 688,68 грн.                                                                                                             Суддя Борисенко І.І. Представники: Від позивача         Большаков Д.К. –за дов. від відповідача          Лошаков Д.С. –за дов. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна лізингова компанія»1 935,35 дол. США (еквівалент в гривнях на день подання позовної заяви за курсом НБУ –15 468,04 грн.) заборгованості та процентів за кредитом, та 1 220 грн. 64 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту за кредитним договором № КР 20030 від 22.03.2006р. Відповідач позовні вимоги визнає частково в розмірі 15 468,04 грн. заборгованості по кредиту та процентах, в частині стягнення пені заперечує частково, надав власний контррозрахунок, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 29.05.2012р. Позивач погоджується з контррозрахунком відповідача в частині нарахування пені, про що зазначив в судовому засіданні.  Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України. Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 22.03.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна лізингова компанія»було укладено кредитний договір № КР 20030, з наступними змінами та доповненнями. Відповідно до п.1.1. договору, банк зобов'язується надати позивальнику грошові кошти в сумі 19800 дол. США строком на 48 місяців. Пунктом 1.2. договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що міститься в додатку № 1 до кредитного договору і є його невід'ємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 22.03.2010р. Відповідно до додатку 6 до кредитного договору № КР20030, від 29.10.2010р, сторони виклали п.1.2. договору в наступній редакції, а саме: «Позичальник зобов'язується повернути Банку заборгованість по кредиту в сумі 2994,00 дол. США частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 22.11.2011р. У відповідності до п. 3.2. кредитного договору № КР20030 від 22.03.2007 р., надання кредиту здійснюється банком в 2-денний термін з дня укладення кредитного договору по 23.03.2006р. включено. Пунктом 3.3. вищезазначеного договору передбачено, що грошові кошти перераховуються банком з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника на підставі письмової заяви позичальника про перерахування грошових коштів не пізніше дня, наступного за днем отримання банком заяви. Згідно з п. 3.5. кредитного договору № КР20030, моментом (днем) надання кредиту позичальнику є дата списання коштів, вказаних в п. 1.1. кредитного договору, або їх частини з кредитного рахунку. Матеріали справи свідчать, що Позивачем належним чином виконувалися зобов'язання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 19800 дол. США за кредитним договором № КР20030 від 22.03.2006 р. з урахуванням змін і доповнень, викладених в додаткових угодах та додатках до нього, що підтверджується копією валютного платіжного доручення № 110_18 від 22.03.2006 р., які містяться в матеріалах справи. У відповідності до п. 5.2.1. кредитного договору № КР20030 від 22.03.2006 р., позичальник зобов'язався повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором, а також, згідно з п. 5.2.2. даного договору, сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі  та порядку, що встановлені кредитним договором. Пунктом 1.3. вищевказаного договору визначено, що процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,5 % річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 16,5 % річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 14,5 %. Додатками та додатковими угодами до кредитного договору № КР20030 від 22.03.2006р., укладеними між банком та позичальником, розмір процентів за користування кредитом змінювався у різні періоди. В п. 1.3. додатку № 6 до даного договору визначено, що з 29.10.2010 р. процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 10 % річних. Згідно з п. 3.6. кредитного договору № КР20030 від 22.03.2006р., повернення кредиту здійснюється позичальником шляхом перерахування грошових коштів на  кредитний рахунок. Моментом (днем) повернення кредиту є дата зарахування банком суми кредиту або його частини на кредитний рахунок та зарахування на відповідні рахунки нарахованих процентів за користування кредитом та можливих пені і штрафних санкцій, визначених цим договором. Пунктом 1.2. вищезазначеного договору встановлено, що кінцевий строк погашення кредиту –не пізніше 22.03.2010 р., проте додатком № 6 до даного кредитного договору його було продовжено до 22.11.2011 р. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Статтею 509 ЦК України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій в строк, що вказаний в договорі. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Судом в процесі розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов'язання за кредитним договором № КР20030 від 22.03.2006 р. щодо повернення суми кредиту та сплати нарахованих за користування кредитом відсотків належним чином не виконав. У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна лізингова компанія»своїх зобов'язань за кредитним договором № КР20030 від 22.03.2006р. позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу вих. № 09-2/3188 від 13.03.2012 р., в якому Публічне акціонерне товариство “ФОЛЬКСБАНК” вимагало дострокового повернення кредиту у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором. Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 819 дол. США. (гривневий еквівалент –14533,63 грн.) заборгованості по кредиту та 116,95 дол. США. (гривневий еквівалент –934,41 грн.) заборгованості за несплаченими відсотками. Вимога позивача про стягнення з відповідача 1220,64 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту  за період з червня 2011р. по березень 2012р., посилаючись на пункт 6.2. та 6.3.  кредитного договору № КР20030 від 22.03.2006р., якими передбачено, що за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту та несвоєчасну (неналежну) сплату процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання, підлягає задоволенню частково з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки в частині визначеного Публічним акціонерним товариством “ФОЛЬКСБАНК” періоду, за який він просить стягнути пеню. Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, відповідно до якого, сума пені за період з червня 2011 року по листопад 2011 року складає 504,56 грн., про що не заперечує позивач, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення суми кредиту, процентів і та пені в розмірі 504,56грн. В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення суми кредиту, процентів і та пені в розмірі 504,56грн. В решті частині пені суд відмовляє, з підстав вищезазначених. Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна лізингова компанія»(01021, м. Київ, вул.. М.Грушевського, 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 33403084) на користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»(79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 19358632) 1819 дол. США (гривневий еквівалент –14533,63 грн.) заборгованості по кредиту, 116,95 дол. США (гривневий еквівалент – 934,41 грн.) грн. процентів, 504 грн. 56 коп. пені, 1 540 грн. 44 коп. судового збору. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України. В решті частини пені відмовити. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.     Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко Повне рішення складено: 23.07.2012р.