Рішення

від 19.07.2012 по справі 5011-4/5905-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-4/5905-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-4/5905-2012 19.07.12 За позовомВідокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконосервіс Стандарт» Простягнення 34 118,45 грн.                                                                                                             Суддя Борисенко І.І. Представники: Від позивача         Буценко Р.А. Від відповідача              не з'явились   ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконосервіс Стандарт»21 700 грн. основного боргу, 12 418,45 грн. штрафних санкцій, а всього 34118,45 грн. заборгованості за договором № 08 від 02.02.2009р. В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення ціни позову, а саме просить 17200 грн. основного боргу, 2591,93 грн. пені, 3087,67 грн. 3% річних, 6051,21 грн. індексу інфляції, а всього 28 930,81 грн. заборгованості за договором № 08 від 02.02.2009р. Представник Відповідача в судові засідання не з'являвся. Відповідач Ухвали  суду  не  виконав. Письмового відзиву та  письмових  заперечень  по  суті заявлених вимог не  надав. Відповідач належним  чином повідомлений про призначення справи  до розгляду, про  час  і  місце  його  проведення. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду  справи від відповідача  не  надходило Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі  Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України. Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Між Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еконосервіс стандарт»було укладено договір від 02 Лютого 2009 року № 08 на придбання у Позивача наступної продукції: дошки соснової н/о та сушіння дошки вол. 17-20% на загальну суму 1 235 408,45 грн. Згідно умов вищезазначеного Договору Відповідач зобов'язаний у визначений термін заплатити визначену суму Договору, а Позивач зобов'язується в установленому Договором порядку виготовити дошку соснову н/о. Відповідно до п. 4.3. розділу 4 Договору строк оплати продукції-попередня оплата або по факту відпуску товару протягом 3 банківських днів з дня відпуску товару. Позивач взяті за Договором зобов'язання щодо виготовлення продукції виконав, що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними: РН05-00039 від 03.02.2009 р. на суму 17049,60 грн., РН00-04272 від 06.02.2009 р. на суму 2923,76 грн., РН00-04273 від 06.02.2009 р. на суму 17823,12 грн., РН00-04299 від 12.02.2009 р. на суму 15385,94 грн., РН00-04322 від 17.02.2009 р. 2428,16 грн., РН00-04323 від 17.02.2009 р. 19503,17 грн., РН00-04343 від 24.02.2009 р. на суму 4190,81 грн., РН00-04344 від 24.02.2009 р. на суму 17421,82 грн., РН00-04366 від 27.02.2009 р. на суму 18514,22 грн., РН00-04368 від 27.02.2009 р. на суму 5727,12 грн., РН00-04387 від 04.03.2009 р. на суму 15162,44 грн., РН00-04517 від 08.04.2009 р. на суму 23177,76 грн., РН00-04609 від 07.05.2009 р. на суму 8622,00 грн., РН00-04610 від 07.05.2009 р. на суму 10889,74 грнр., РНОО-04649 від 19.05.2009 р. на суму 14195,83 грн. Тобто, Позивач виконав зобов'язання передбачені Договором і відвантажив Відповідачу Товар на загальну суму 193015,49 грн., а Відповідач сплатив лише 171315,49 грн., що підтверджується випискою банку: 30.11.2009 р. (на суму 2000 грн.), 21.10.2009 р. (на сум 1000 грн.), 10.09.2009 р. (на суму 1500 грн.), 10.08.2009 р. (на суму 2000 грн.), 14.08.2009 р. (на суму 2900 грн.), 31.08.2009 р. (на суму 2000 грн.), 13.07.2009 р. (на суму 2500 грн.), 26.06.2009 р. (на суму 500 грн.), 18.06.2009 р. (на суму 3000 грн.), 10.06.2009 р. (на суму 1500 грн.), 19.05.2009 р. (на суму 2000 грн.), 06.05.2009 р. (на суму 30000 грн.), 30.04.2009 р. (на суму 4000 грн.), 22.04.2009 р. (на суму 2000 грн.), 31.03.2009 р. (на суму 25000 грн.), 26.02.2009 р. (на суму 20000 грн.), 25.02.2012 р. (на суму 46,56 грн.), 23.02.2009 р. (на суму 12000 грн.), 20.02.2009 р. (на суму 4000 грн.), 03.02.2009 р. (на суму 30000 грн.), 30.12.2009 р. (на суму 2000 грн.) 22.04.2010 р. (на суму 900 грн.), 25.06.2010 р. (на суму 1000 грн.), 05.08.2010 р. (на суму 2000 грн.), 01.09.2010 р. (на суму 2000 грн.), 21.10.2010 р. (на суму 3000 грн.), 24.12.2010 р. (на суму 5000 грн.), 03.03.2011 р. (на суму 2000 грн.), 11.03.2011 р. (на суму 2000 грн.), 15.11.2011 р. (на суму 1280), 28.11.2011р. (на суму 500 грн.), 22.12.2011 р. (на суму 1000 грн.), 10.04.2012 р. (на суму 688,93 грн.). (копії виписок банку та прибуткових касових ордерів - додаються). У зв'язку з чим, станом на 12.04.2012 року виникла заборгованість, яка становить 21 700 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про заборгованість від 12.04.2012 р. № 317. 15.04.2010 р. було проведено акт звірки взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем, відповідно до якого заборгованість Відповідача складала 43068,93грн. Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів та природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»були надіслані претензії від 12.11.2009 р. № 553 на суму 47068,93 грн., 24.09.2010 р. № 508 на суму 37168,93 грн., 22.12.2011 р. № 997 на суму 22388,93 на яку було отримано відповідь від 26.12.2011 р. № 25 з гарантуванням виплати вище зазначеної суми боргу до 30.06.2012 р. Незважаючи на це станом на 12.04.2012 р. сплачено лише 688,93 коп. 27.12.2011          р. було проведено акт звірки взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем, відповідно до якого заборгованість Відповідача складала  22 388,93 грн. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, 20.04.2012р. відповідачем було сплачено 4000 грн. основного боргу та 13.07.2012о. ще 500 грн. основного боргу. Таким чином, основна заборгованість відповідача по договору № 08 від 02.02.2009р. складає 17200 грн. Відповідно до п.5.4. договору передбачено, що за прострочення оплати (п.4.3. договору) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової стави НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав: За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки. Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.    Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.    За видатковими накладними № РН05-00039 від 03.02.2009 р.., РН00-04272 від 06.02.2009 р., РН00-04273 від 06.02.2009 р., РН00-04299 від 12.02.2009 р., РН00-04322 від 17.02.2009р., РН00-04323 від 17.02.2009 р., РН00-04343 від 24.02.2009 р., РН00-04344 від 24.02.2009 р., РН00-04366 від 27.02.2009 р, РН00-04368 від 27.02.2009р., РН00-04387 від 04.03.2009р., РН00-04517 від 08.04.2009р., РН00-04609 від 07.05.2009р., РН00-04610 від 07.05.2009р., РНОО-04649 від 19.05.2009р. позивач поставив відповідачу товар, визначений договором, на загальну суму  193015,49 грн. Товар за вказаними накладними було отримано у повному обсязі уповноваженою особою відповідача, копії накладних містяться у матеріалах справи. Таким чином, факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем вважається судом доведеним.    Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата проводиться попередньо на підставі виставленого продавцем рахунка-фактури або по факту відпуску товару протягом 3-х банківських днів з дня відпуску. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Матеріали справи свідчать, що відповідачем сплачено суму боргу в розмірі 175815,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи та доданими до уточнень банківськими виписками по рахунку  та прибутковими касовими ордерами ТОВ «Еконосервіс Стандарт». Факт наявності боргу у Відповідача за договором поставки від 02.02.2009р. за № 08 у сумі 17200 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно  нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом. Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 6051,21 грн. індекс інфляції та 3087,67 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим. Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 2591,93 грн. задоволенню не підлягає, з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки в частині визначеного Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»періоду, за який він просить стягнути пеню. Так, відповідно до розрахунку, Позивачем визначено період для нарахування пені з 25.05.2009р. по 30.11.2009р. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу, індексу інфляції, 3% річних. В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 17200 грн. основного боргу, 6051,21 грн. індексу інфляції, 3087,67 грн. 3% річних. В частині стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених. Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розмір задоволених вимог. Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконосервіс Стандарт»(03127, м. Київ. пр.-кт 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31900709) на користь Відокремленого підрозділу Національного університет біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»(08150, Київська область, м. Боярка, вул. Лісодослідна, 12, код ЄДРПОУ 33441250) 17200 (сімнадцять тисяч двісті) грн. основного боргу, 6051 (шість тисяч п'ятдесят одну) грн. 21 коп. індексу інфляції, 3087 (три тисячі вісімдесят сім) грн. 67 коп. 3% річних, 1 242 (одну тисячу двісті сорок дві) грн. 51 коп. судового збору. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України. В частині стягнення пені –відмовити. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                       І.І.Борисенко Повне рішення складено: 26.07.2012р.