Рішення

від 25.07.2012 по справі 5011-5/7510-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-5/7510-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-5/7510-2012 25.07.12 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Адвертайзінг" про          стягнення 22 951,25 грн.        Суддя Ломака В.С. Представники сторін: від позивача:     Волобоєва А.О. за довіреністю № 01/03/11 від 01.03.2011 р.; від відповідача: не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Адвертайзінг" про стягнення 22 951,25 грн., в тому числі 14 612, 00 грн. основного боргу, 1 004, 02 грн. 22 % річних, 29, 22 грн. інфляційних втрат та 7 306, 00 грн. штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання послуг щодо розповсюдження реклами № ПМ-510 від 01.07.2011 р. позивач розмістив рекламні матеріали відповідача згідно з узгодженими поверхнями спеціальних конструкцій, адресами, періодами та ціною, що сторони узгодили при підписанні Акту резервування № 2 від 22.08.2011 р., проте як відповідач вказані послуги оплатив частково в сумі 10 000, 00 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 14 612, 00 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/7510-2012, розгляд справи призначено на 09.07.2012 р. У судовому засіданні 09.07.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 25.07.2012 р. Представник відповідача в судове засідання 25.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66  69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України        № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це –складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. У судовому засіданні 25.07.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 01.07.2011 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про проведення рекламної (их) кампанії (й), відповідно до п. 2.1. якого виконавець зобов'язався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором. З метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується додаток до договору (акт резервування) (п. 2.2. Договору). Пунктом 4.2 Договору сторони визначили порядок розрахунків за надані послуги, а саме: оплата здійснюється у формі 100 % передоплати до початку проведення рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та підставі рахунків фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менше, ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті Договору. Відповідно до п. 4.5. Договору після надання рекламних послуг виконавцем, передбачених кожним окремим додатком до даного договору виконавець направляє замовникові для підписання 2 екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця. Замовник протягом 5 робочих днів від дати одержання Акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр акту з іншою необхідною документацією або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. За змістом п. 6.1. Договору він є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 01 липня 2012 року включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним договором. 23.08.2011 р. сторонами було підписано Акт резервування щодо проведення рекламної кампанії "ЖК Чайка" із рекламним сюжетом "ЖК Чайка" за адресами місцезнаходження спеціальних конструкцій, перелічених в таблиці, наведеній у вказаному акті, на загальну суму послуг 24 612, 00 грн. 01.09.2012 р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № У-3613 на суму          24 612, 00 грн. На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з розміщення рекламного зображення та обслуговування рекламоносіїв, про що 30.09.2012 р. сторони підписали Акт надання послуг № Б-2248 на суму 24 612, 00 грн. У свою чергу, відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу 10 000, 00  грн. 17.10.2011 р., що підтверджується випискою банку по поточному рахунку позивача від 17.10.2011 р. З огляду на зазначене, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За своєю правовою природою укладені між сторонами Договір є договором про надання послуг. Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як зазначалось вище, пунктом 4.2 Договору сторони визначили порядок розрахунків за надані послуги, а саме: оплата здійснюється у формі 100 % передоплати до початку проведення рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та підставі рахунків фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менше, ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті Договору. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 14 612, 00 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку. Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України). Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 7.2.3. Договору його сторони визначили, що в разі, якщо прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 банківських днів, замовник на вимогу виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 відсотків від вартості розміщення реклами,по якій оплата прострочена. Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 7 306, 00 грн., розрахунок якого є вірним. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Пунктом 7.2.2. Договору його сторони визначили, що при порушенні замовником зобов'язань по оплаті рекламної кампанії, виконавець вправі нарахувати вісотки за користування коштами виконавця за ставкою 22 % річних. Позивач нарахував відповідачу 1 004, 02 грн. 22 % річних, та 29, 22 грн. інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 14 612, 00 грн. за період з 01.09.2011 р. по 23.12.2011 р., розрахунок яких також є вірним. Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню. З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Адвертайзінг" (01042, м. Київ, Печерський район, вулиця Чигоріна, будинок 18, приміщення 225, код ЄДРПОУ 33599014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (01015, м. Київ, Печерський район, вулиця Цитадельна, будинок 6/8, код ЄДРПОУ 34716807) 14 612 (чотирнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 00 коп. основного боргу,        7 306 (сім тисяч триста шість) грн. 00 коп. штрафу, 1 004 (одну тисячу чотири) грн. 02 коп. 22 % річних, 29 (двадцять дев'ять) грн. 22 коп. інфляційних втрат та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. 3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 27.07.2012 р. Суддя                                                                                                                   В.С. Ломака