Рішення

від 25.07.2012 по справі 12/057-12     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/057-12      ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "25" липня 2012 р.                                                                  Справа № 12/057-12      Господарський суд Київської області у складі: головуючого:                    судді Грабець С.Ю. секретар:                    Шапаренко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом                    Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства до             споживчого товариства «ЛЮБИМЕ МІСТО» про               розірвання договору купівлі-продажу за участю представників сторін: від позивача:       Колесник І.О. –представник (довіреність №70 від 03.05.2012 року); від відповідача:   не з'явився, ВСТАНОВИВ: 12 червня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства (далі – позивач) до споживчого товариства «ЛЮБИМЕ МІСТО»(далі –відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу. В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07.05.2008 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати у власність відповідача нежитлову будівлю (ресторан «Славутич»), загальною площею 2 289,00 кв.м., розташовану за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 16 (далі –майно), а відповідач зобов'язувався вказане майно прийняти та сплатити за нього певну грошову суму. Відповідач  майно оплатив частково, а саме в сумі 292 829,20 грн. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір купівлі-продажу, укладений 07.05.2008 року між позивачем, відповідачем та державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори О.А. Ткаченком. Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2012 року та призначено до розгляду 04 липня 2012 року. 03 липня 2012 року представник відповідача направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, яке підлягало задоволенню судом. 04 липня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 25 липня 2012 року. 12 липня 2012 року представник позивача направила на адресу суду заяву, просила суд розірвати договір купівлі-продажу, укладений 07.05.2008 року між позивачем та відповідачем, посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори О.А. Ткаченком. 17 липня 2012 року представник відповідача направив на адресу суду заяву, у якій позов визнав у повному обсязі. 25 липня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку: 07 травня 2008 року між Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством (далі –позивач) та споживчим товариством «ЛЮБИМЕ МІСТО»(далі –відповідач) був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача нежитлову будівлю (ресторан «Славутич»), загальною площею 2 289,00 кв.м., розташовану за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 16 (далі –майно), а відповідач зобов'язувався вказане майно прийняти та сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 263 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Згідно з ч. 3 цієї статті, господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами (ч. 4 ст. 263 Господарського кодексу України). Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Позивач передав відповідачу майно, проте відповідач оплатив його частково, а саме в сумі 292 829,20 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 14.03.2008 року та 28.11.2008 року, копії яких долучені до матеріалів справи.   Пунктом 2.1 договору передбачено, що продаж нежитлової будівлі (ресторан «Славутич») за домовленістю сторін вчиняється за 1 720 000,00 грн., які представники відповідача зобов'язуються перерахувати на рахунок позивача №260056821344267, МФО 322904, КРД Райффайзен Банк «Аваль»м. Київ до 10 червня 2008 року. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір купівлі-продажу, укладений 07 травня 2008 року між позивачем та відповідачем. Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Пунктом 3.3.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити за нежитлову будівлю (ресторан «Славутич») ціну, встановлену цим договором. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу є обов'язково відплатним договором, а його істотними умовами, визначеними законодавством, є умови щодо ціни договору та його предмету. Оскільки, продаж нежитлової будівлі за домовленістю сторін повинен був бути вчинений за 1 720 000,00 грн., а відповідачем сплачено лише 292 829,20 грн., то суд вважає, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами договору, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору. Крім цього, 17 липня 2012 року представник відповідача направив на адресу суду заяву, у якій позов визнав у повному обсязі. Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Суд, дослідивши заяву відповідача про визнання позову, дійшов висновку про те, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відтак позов підлягає задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. ч. 1, 5 ст. 188, ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 655, ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 638, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 78, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства до споживчого товариства «ЛЮБИМЕ МІСТО»про розірвання договору купівлі-продажу задовольнити. Розірвати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений 07 травня 2008 року між Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством та споживчим товариством «ЛЮБИМЕ МІСТО», зареєстрований в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №1487. Стягнути зі споживчого товариства «ЛЮБИМЕ МІСТО»(Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 22, ідентифікаційний код 34628098) на користь Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства (Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Гайшин, вул. Жовтнева, 10, ідентифікаційний код 30281564) 1 073,00 грн. (одну тисячу сімдесят три грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку. Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 27.07.2012 року. Суддя                                                                                                                     С. Грабець