5023/2538/12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
УХВАЛА "16" липня 2012 р. Справа № 5023/2538/12 вх. № 2538/12 Суддя господарського суду Суярко Т.Д. при секретарі судового засідання Алексєєва Т.О. за участю представників сторін: позивача - не з"вився відповідача - не з"явився розглянувши справу за позовом Харківського обласного споживчого товариства, м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків про визнання права власності ВСТАНОВИВ: Позивач - Харківське обласне споживче товариство звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю літ. "Л-1"Л-1", що розташована за адресою: м.Харків, вул.Полтавський шлях, 115, загальною площею 125,0 кв.м., у тому числі на самовільно побудовані приміщення №7, загальною площею 26,6 кв.м., приміщення №8, загальною площею 4,0 кв.м., приміщення №5, загальною площею 56,8 кв.м. Представники сторін у судові засідання 26.06.12р. та 16.07.2012р. не з"являлись, документів на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надали, причини неявки у судове засідання не повідомили. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином про що свідчать відмітки про отримання ухвал господарського суду на повідомленнях про вручення поштового відправлення (арк.с. 8-9, 18-19). Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне. Згідно ч.1 ст.57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. При підготовці справи до розгляду та порушенні провадженні у справі, судом було встановлено, що позивачем не додано до позовної заяви передбачених ст.57 ГПК України документів, а саме доказів сплати судового збору, а також документів про відправлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві та документів, на яких грунтуються позовні вимоги. Під час порушення провадження по справі, згідно п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження. З урахуванням викладеного, суд, в порядку ст.65 ГПК України, ухвалою про порушення провадження у справі від 08.06.12р. зобов"язав позивача надати до суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, докази відправлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві та документи, на яких грунтуються позовні вимоги. Розгляд справи призначено на 26.06.12р. о 11:20 год. У зв"язку з неявкою у судове засідання 26.06.12р. представників сторін та ненаданням ними витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 16.07.12р. о 10:40 год. Однак, у судове засідання 16.07.12р. позивачем витребуваних судом документів також надано не було, про причини невиконання ухвал суд не повідомлено. Доказів, що підтверджують поважність причин неподання витребуваних документів та неявки у судові засідання, позивач суду в порядку ст.33 Господарського процесуального кодексу України не надав. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно ч.2 ст.81 ГПК України, про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір". Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою названої статті встановлені ставки судового збору. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. В даному випадку, сума судового збору визначається з урахуванням зазначених положень Закону України "Про судовий збір" виходячи з вартості нерухомого майна (236000,00 грн., про що зазначає позивач у позовній заяві), на яке позивач просить визнати право власності, та становить 4720,00 грн. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 N 8/219-07, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 N 15. Таку ж саму суму судового збору визначив й позивач у позовній заяві, проте, під час звернення із позовною заявою до Харківської міської ради про визнання права власності доказів сплати судового збору у сумі 4720,00 грн. не надав. З огляду на вищевикладене, судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь Державного бюджету України. Враховуючи вищевикладене, та, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 44-49, п. 4 ст. 65, п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: Позов залишити без розгляду. Стягнути з Харківського обласного споживчого товариства (61036, м.Харків, вул.Матросова, 20, ідентифікаційний код
31597497) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 4720,00 грн. судового збору. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили. Суддя Суярко Т.Д.