Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а/0470/1670/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/1670/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О. при секретаріПащенко В.І. за участю: представників позивача Гордійчука М.М., Солов 'я В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство «Технометцентр-КС» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Латіс» 23 січня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - ПП «Технометцентр-КС», у якій просило визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012302 від 05 січня 2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0000022302 від 05 січня 2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач необґрунтовано робить висновок, що наявність первинних документів на придбання послуг ТОВ «Латіс» у ПП «Технометцентр-КС», не спричинили реального настання правових наслідків. Також податківці при складанні акту перевірки № 3919/232/31261690 від 21 грудня 2011 року роблять хибний висновок, що виходячи з фактичних обставин діяльності ПП «Технометцентр-КС», ТОВ «Латіс» не могло приймати участі у операціях з поставки товарів (робіт, послуг) оскільки ПП «Технометцентр-КС» ніколи не мало наміру здійснювати поставку товару і послуг, а було створене лише для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів, шляхом проведення безтоварних операцій. Договір між підприємством - ТОВ « Латіс» «Покупець», з ПП «Технометцентр-КС» «Продавець» за № 14/04-09 від 14 квітня 2009 року не визнавався недійсним у судовому порядку. Факт реальності договору на думку позивача підтверджується первинною документацією, яка була надана в додатках до адміністративного позову. Згідно декларації № 25816 від 14 травня 2009 року за квітень 2009 року ТОВ «Латіс» задекларовано податковий кредит у сумі 74994,00 грн. Відповідно додатку № 5 «Розшифровка в розрізі контрагентів» № 25818 від 14 травня 2009 року до податкової декларації за квітень 2009 року підприємством ТОВ «Латіс» включено до податкового кредиту суму 1657,50 грн. ПДВ, яка була сформована за рахунок ПП «Технометцентр-КС». Витрати по придбаному товару від ПП «Технометцентр-КС» у сумі 8287,00 грн. віднесено до складу валових витрат півріччя 2009 року (2 кварталу 2009 року) у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали, посилаючи на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без його участі - не надавав.

У своїх письмових запереченнях /а.с. 46-51, 115-116/ представник відповідача посилається на те, що 25 серпня 2011 року від ДПА у Дніпропетровській області до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська надійшов лист від 22 серпня 2011 року № 24870/7/23-115 з копією вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2011 року по кримінальній справі № 0417/1/33-2011 відносно директора ПП «Технометцентр-КС». При винесенні даного вироку суд дійшов висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_5 у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб'єкта господарювання (юридичної особи) з метою приховування незаконної діяльності, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. У зв'язку з чим податківці дійшли до висновку, що наявність первинних документів на придбання послуг ТОВ «Латіс» у ПП «Технометцентр-КС», не спричинили реального настання правових наслідків. Перевіркою правильності визначення валових витрат за 2 квартал 2009 року встановлено їх завищення всього у сумі 8287,00 грн., у зв'язку з неправомірним формуванням валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Технометцентр-КС». Як наслідок, ТОВ «Латіс» у 2 кварталі 2009 року занижений податок на прибуток на загальну суму 2072,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення всього у сумі 1657,00 грн., у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Технометцентр-КС». Податківці роблять висновок, що виходячи із фактичних обставин діяльності ПП «Технометцентр-КС», ТОВ «Латіс» не міг приймати участі у операціях з поставки товарів (робіт, послуг) оскільки ПП «Технометцентр-КС» ніколи не мав наміру здійснювати поставку товару (послуг), а був створений лише для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів, шляхом проведення безтоварних операцій.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надав пояснення, що на між ПП «Технометцентр-КС» та ТОВ «Латіс» було підписано угоду на поставку товару, предметом даного договору був товар неонол, після підписання договору, ним були підписані податкові накладні. Щодо співставлення показань ОСОБА_5 в рамках кримінальної справи та даної адміністративної справи він зазначив, що в рамках кримінальної справи конкретно по ТОВ «Латіс» він жодних свідчень не надавав, його допитували з приводу інших суб'єктів господарювання, з якими у ПП «Технометцентр-КС» відбувались господарські правовідносини.

Заслухавши пояснення представників позивача та свідка, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Латіс» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 100344675 /а.с. 31/.

Головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, начальником ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Поповим М.В. 08 грудня 2011 року було винесено Наказ № 1027 «Про проведення невиїзної перевірки ТОВ «Латіс» (код за ЄДРПОУ 31261690) з питань дотримання податкового законодавства за квітень 2009 року по взаємовідносинам з ПП «Технометцентр-КС» (код за ЄДРПОУ 35984908) /а.с. 76/.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська було винесено направлення на перевірку від 08 грудня 2011 року № 671, щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Латіс» (код за ЄДРПОУ 31261690) тривалістю 5 робочих днів /а.с. 74/.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Латіс» (код за ЄДРПОУ 31261690) з питання дотримання податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти врахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП «Технометцентр-КС» (код ЄДРПОУ 35984908) за квітень 2009 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська було складено акт № 3919/232/31261690 від 21 грудня 2011 року /а.с. 10-19/. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Латіс» п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997, в результаті чого занижений податок на прибуток у 2 кварталі 2009 року на загальну суму 2072,00 грн., а також порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень у сумі ПДВ 1657,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000012302 від 05 січня 2012 року, прийняте на підставі акту перевірки № 3919/232/31261690 від 21 грудня 2011 року, відносно ТОВ «Латіс» (код ЄДРПОУ 31261690), щодо сплати грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2590,00 грн. /а.с. 8/.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000022302 від 05 січня 2012 року, прийняте на підставі акту перевірки № 3919/232/31261690 від 21 грудня 2011 року, відносно ТОВ «Латіс» (код ЄДРПОУ 31261690), щодо сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2072,00 грн. /а.с. 9/.

Судом встановлено, що між ПП «Технометцентр-КС» («Продавець») та ТОВ «Латіс» («Покупець») 14 квітня 2009 року було укладено Договір № 14/04-09 з питання купівлі товару «Неонол» /а.с. 20-21/.

ПП «Технометцентр-КС» виписало на ім'я ТОВ «Латіс» рахунок № 53 від 16 квітня 2009 року з приводу оплати товару Неонол АФ 9-12 у кількості 441 кг, на загальну суму 5512,50 грн., ПДВ - 1102,50 грн. /а.с. 22/ та рахунок № 48 від 14 квітня 2009 року з приводу оплати товару Неонол АФ 9-12 у кількості 222 кг, на загальну суму 2775,00 грн., ПДВ - 555,00 грн. /а.с. 23/.

Також ПП «Технометцентр-КС» виписало податкові накладні № 48/1 від 14 квітня 2009 року на суму 2775,00 грн., ПДВ - 555,00 грн. /а.с. 24/ та № 52 від 17 квітня 2009 року на суму 5512,50 грн., ПДВ - 1102,50 грн. /а.с. 25/.

ПП «Технометцентр-КС» виписало на ім'я ТОВ «Латіс» накладку № 51 від 17 квітня 2009 року на товар Неонол АФ 9-12 у кількості 663,00 кг. на загальну суму 8287,50 грн., ПДВ - 1657,50 грн. /а.с. 26/.

Факт реалізації товару неонол підтверджується Договором на поставку продукції № 09/02-09 від 09 лютого 2009 року, укладеного між ТОВ «Латіс» («Продавець») та ТОВ «ДАКОС-Т» («Покупець») /а.с. 141-142/, видатковими накладними на товар неонол АФ 9-12 /а.с. 143/, податковими накладними, виписаними ТОВ «Латіс» на ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД» /а.с. 144/ та ТОВ «ДАКОС-Т» /а.с. 147, 148/, довіреністю на відвантаження товару /а.с. 145-146/.

Дійсно, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2011 року у справі № 0417/1-33/2011 було визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України і призначено йому покарання у вигляді одного року обмеження волі /а.с. 52-54/.

Ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2011 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2011 року у справі № 0417/1-33/2011 було змінено, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_5 звільнено з випробувальним терміном в один рік /а.с. 55-57/.

Проаналізувавши подані суду вирок та ухвалу, які були прийняті в рамках кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_5 (директора ПП «Технометцентр-КС»), суд дійшов висновку, що дані судові рішення жодним чином не зачіпають правовідносин між ПП «Технометцентр-КС» та ТОВ «Латіс». У зв'язку з чим при вирішенні даної адміністративної справи суд критично відносить до наданих доказів, як таких, які б підтверджували факт нікчемності договорів укладених між позивачем та третьою особою.

Згідно декларації ТОВ «Латіс» № 25816 від 14 травня 2009 року за квітень 2009 року ТОВ «Латіс» задекларовано податковий кредит у сумі 74994,00 грн. /а.с. 84-85/.

У додатку № 5 «Розшифровка в розрізі контрагентів» № 25818 від 14 травня 2009 року до податкової декларації за квітень 2009 року підприємством ТОВ «Латіс» включено до додаткового кредиту суму 1657,50 грн. ПДВ, яку сформовану за рахунок ПП «Технометцентр-КС» /а.с. 86/.

Витрати по придбаному товару від ПП «Технометцентр-КС» у сумі 8287,501 грн. ТОВ «Латіс» віднесено до складу валових витрат півріччя 2009 року /а.с. 79/.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зі змісту ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку: предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та третьою особою. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що виходячи із фактичних обставин діяльності ПП «Технометцентр-КС», ТОВ «Латіс» не міг приймати участі у операціях з поставки товарів (робіт, послуг) оскільки ПП «Технометцентр-КС» ніколи не мав наміру здійснювати поставку товару (послуг), а був створений лише для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів, шляхом проведення безтоварних операцій. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він напряму базується на вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 січня 2011 року у справі № 0417/1-33/2011, яким було визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, хоча у вищевказаному судовому рішенні жодним чином не зачіпались та не були проаналізовані правовідносини саме між ПП «Технометцентр-КС» та ТОВ «Латіс».

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідна правова позиція відображена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та статті 20 Податкового кодексу України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Крім того вказана перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а зроблені висновки не ґрунтуються на фактичних доказах.

Отже, законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою, в даному випадку це є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» і ст.1 та 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх собі, у тому числі і на його контрагентів.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно змісту п. 3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України N984 від 22.12.2010 р. акт перевірки є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового законодавства.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Латіс» та ПП «Технометцентр-КС» є необґрунтованими та такими, що не підтверджені фактичними обставинами. Факт притягнення до кримінальної відповідальності директора ПП «Технометцентр-КС» ОСОБА_5 за злочини, передбачені ч. 1 ст. 205 КК України, не впливає на реальність правочинів між позивачем та іншими суб'єктами господарювання. Суд приходить до висновку, що фактичними обставинами справи доведено, що придбаний у ПП «Технометцентр-КС» товар (неонол) був використаний ТОВ «Латіс» у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та первинні документи, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000012302 від 05 січня 2012 року та №0000022302 від 05 січня 2012 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство «Технометцентр-КС» про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000012302 від 05 січня 2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі міста Дніпропетровська на підставі акту перевірки № 3919/232/31261690 від 21 грудня 2011 року, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіс» (код ЄДРПОУ 31261690), щодо сплати грошового зобов'язання у сумі 2590,00 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000022302 від 05 січня 2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі міста Дніпропетровська на підставі акту перевірки № 3919/232/31261690 від 21 грудня 2011 року, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіс» (код ЄДРПОУ 31261690), щодо сплати грошового зобов'язання у сумі 2072,00 грн. (дві тисячі сімдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіс» (код ЄДРПОУ 31261690) судові витрати у сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22.06.2012 року.

Суддя Д.О. Власенко