Постанова

від 23.07.2012 по справі 2а-1934/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 2a-1934/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю:

представника позивача Тичковського П.Я.,

представника відповідача Кушніра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Беррі"

до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

про зобов'язання повернути надміру сплачені кошти в сумі 115955,67 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Беррі" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути надміру сплачені страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в сумі 115955,67 грн., що утворилася за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42%), який надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства та стягнення судових витрат в сумі 1201,29 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач є платником єдиного податку, а також платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У зв'язку із цим, частина сум єдиного податку (42%) зараховувалась в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником у встановленому законодавством розмірі на суму фактичних витрат з оплати праці працівників. Вважає, що 42 % від єдиного податку, сплаченого платником єдиного податку до державного казначейства, є страховим внеском до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вказує, що проведеною УПФУ в м. Івано-Франківську перевіркою, згідно акта звірки №3-1 від 05.07.2012 року встановлено факт переплати позивачем страхових внесків, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %) в сумі 115955,67 грн. З огляду на положення ч. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стверджує, що така сума переплати мала бути повернута підприємству за його вимогою. Однак, УПФУ в м.Івано-Фраківську листом від 14.06.2012 року №2633/04 відмовило ПП "Беррі" у поверненні сум переплати, а тому позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та незаконними і просить у судовому порядку стягнути 115955,67 грн. переплати та стягнути понесені позивачем судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, з підстав, викладених у письмовому запереченні від 20.07.2012 року №2960/06, в якому посилається на те, що грошові кошти, які позивач вимагає повернути, не є надміру або помилково сплаченими. Вважає, що дані грошові кошти є авансовими платежами, внесеними позивачем як сплата єдиного податку до орагану Державного казначейства. Наголошував на тому, що правові підстави для повернення грошових коштів позивачу управлінням Пенсійного фонду відсутні. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Заявою від 12.06.2012 року ПП "Беррі" звернулося до УПФУ в м. Івано-Франківську із вимогою повернути переплату по страхових внесках, яка станом на 01.01.2012 року становила 120129,24 грн. (а.с.8).

Листом від 14.06.2012 року вих. № 12633/04 УПФУ в м. Івано-Франківську повідомило позивача про те, що згідно положень порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів частина єдиного податку (42 %), яка надійшла до Пенсійного фонду України може бути повернена лише за рішенням суду, оскільки нормативних документів, які б регулювали зарахування частини єдиного пдатку в рахунок соціального внеску немає. У органів Пенсійного фонду на місцях з 01.01.2011 року відстуній правовий механізм повернення переплачених сум платежів, що надійшли як частина єдиного та фіксованого пдатків, сплачених за зобов'заннями минулих років (до 2011 року) (а.с.9).

Не погоджуючись із діями УПФУ в м. Івано-Франківську щодо відмови у поверненні надміру сплачених страхових внесків, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %) та з вимогою зобов'язати відповідача повернути 115955,67 грн. ПП "Беррі" звернулось до суду.

Як вбачається з акта звірки №3-1 від 05.07.2012 року у позивача станом на 05.07.2012 року виникла переплата по страхових внесках від розчеплення від сплати єдиного пдатку за попередні роки в сумі 115955,67 грн. (а.с.7).

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі -Закон № 1058-ІV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України № 1058-ІV передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону, страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно статті 15 цього ж Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким, як і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Отже, Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" застосовується в частині, що не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до п.1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

При цьому зарахування здійснюється на підставі платіжного документа, який підтверджує сплату єдиного податку (завірені органом Пенсійного фонду копії платіжного доручення, квитанції (другий примірник прибуткового документа) або іншого документа, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі), поданого платником одночасно з поданням до органів Пенсійного фонду щомісячного розрахунку суми страхових внесків, та даних органів Державного казначейства України або інших фінансових органів про перерахування до бюджету Пенсійного фонду частини сум єдиного податку. Частина сум єдиного податку враховується в Розділі І особової картки платника як сплачені страхові внески за найманих працівників.

В той же час, відповідно до статті 20 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 5.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), для зарахування коштів платників Пенсійного фонду в установах банку відкриваються органами Пенсійного фонду поточні рахунки на рахунку 2560 "Державні позабюджетні фонди", де відображаються їх надходження та використання. Рахунок відкривається у порядку, установленому постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493.

Судом, згідно долучених до справи документів встановлено, що станом на 05.07.2012 року у позивача виникла переплата страхових внесків на суму 115955,67 грн. за рахунок сплаченої частини єдиного податку (42 %), який надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства.

Листом відповідача від 14.06.2012 року №2633/04 теж визнається факт наявності переплачених позивачем грошових коштів.

Вищевказані докази спростовують твердження відповідача про відсутність надміру або помилково сплачених позивачем грошових коштів та те, що дані грошові кошти є авансовими платежами ПП "Беррі".

В силу вимог частини 13 статті 20 Закону України № 1058-ІV, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Тобто, законодавець чітко висловив свою позицію, щодо урівнення сум сплачених страхувальниками як страхових внесків безпосередньо до Пенсійного фонду та сум, які надходили за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування на відповідний рахунок Пенсійного фонду як відсоток від єдиного та фіксованого податків.

У зв'язку із цим, у суду відсутні будь-які об'єктивні підстави для оцінки вищевказаного платежу як переплати по єдиному податку, оскільки в акті звірення розрахунків по ПП "Беррі" управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську так само і в листі відповідача від 14.06.2012 року вказана сума рахується як переплата саме по страхових внесках.

Крім того, слід зазначити, що платник єдиного податку сплачував у складі єдиного податку й відповідний страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Спосіб та порядок отримання Пенсійним фондом України страхових внесків не впливають на соціальне та юридичне призначення такого платежу. Крім того, вказана сума не надходила в місцевий чи Державний бюджет, а була зарахована органом Державного казначейства безпосередньо на рахунок Пенсійного фонду України.

Підтвердженням тому, що вказані суми є страховими внесками, є також Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 2-4 від 19.01.2002 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 року (діяв до 01.01.2011 року), згідно якого облік надходжень коштів, що надходять з державного казначейства від сплати частини єдиного податку, здійснюється саме органами Пенсійного фонду України (пункт 5.5.), як і облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобов'язання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі "Переплата" (пункт 7.2.).

Тому, твердження відповідача в цій частині суд також визнає безпідставними.

Однак, Розділ 11, і відповідно пункт 11.17, щодо повернення надміру чи помилково сплачених страхових внесків, був виключений зі згаданої Інструкції з 01.01.2011 року на підставі постанови правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 22.10.2010 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.11.2010 року за № 1091/18386.

Разом з тим, частина 13 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року зберігає чинність на час вирішення судом адміністративного спору та передбачає повернення суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи страхувальникам, або за їх згодою зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Однак, з 01.01.2011 ситуація змінилась у зв'язку із набуттям чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і відповідних роз'яснень Пенсійного фонду України щодо заборони зараховувати надлишково сплачені суми страхових внесків у рахунок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, починаючи з 01.01.2011 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727" № 507 від 16.03.2000 року (в редакції постанови № 1196 від 27.12.2010 року), розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку державним казначейством не здійснюється, а суб'єкт малого підприємництва сплачує: 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету; 57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто, у зв'язку із зміною законодавчої бази, а відповідно і обов'язків позивача, останній більше не може використовувати кошти, які рахуються у нього в особовій картці як переплата страхових внесків, для зарахування в рахунок майбутніх платежів (яких вже не буде). Тому, у ПП "Беррі" виникла потреба у їх поверненні.

Та обставина, що управлінням Пенсійного фонду не визначено конкретного порядку і строків повернення страхувальникам надмірно сплачених платежів, не свідчить про наявність підстав для незастосування вказаної норми Закону та суперечить принципу верховенства права (ст. 8 КАС України), який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184).

Окрім того, позиція Європейського Суду з прав людини ґрунтується на тому, що держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії при врегулюванні спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, сума надмірно сплачених до Пенсійного фонду страхових внесків підлягала поверненню ПП "Беррі" управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську. Не повернення вказаної суми з боку УПФУ в м. Івано-Франківську є протиправними діями.

В той же час, усіма учасниками судового розгляду визнається той факт, що кошти в сумі 115955,67 грн., тобто 42% від сплаченого ПП "Берр" єдиного податку, були зараховані на рахунок Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, тобто на власний рахунок вказаного суб'єкта, а не на рахунки державного чи місцевого бюджету.

З огляду на це, та враховуючи вимоги статей 43, 45 Бюджетного кодексу України, за якими Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, суд приходить до висновку, що Управління Державного казначейства України у м. Івано-Франківську не наділене повноваженнями здійснити повернення коштів, які були зараховані не до бюджету, а на рахунки Пенсійного фонду України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах. Відмовляючи ПП "Беррі" у поверненні надмірно сплачених ним платежів, відповідач порушив норму частини 13 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, не дотримався засад добросовісності та розумності, зробив необґрунтовані висновки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача на повернення надмірно сплачених страхових внесків.

Враховуючи те, що позивач звертався до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, але отримав необґрунтовану відмову з боку УПФУ в м. Івано-Франківську, суд вважає, що у даному випадку належним засобом захисту буде саме стягнення вказаної суми (115955,67 грн.) з рахунку відповідача, на який здійснювалось зарахування отриманих 42 % сум єдиного податку від органів Держказначейства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак на користь позивача підлягають стягненню 1201,29 грн. судового збору.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (76000, вул. Незалежності, 44, м. Івано - Франківськ, ідентифікаційний код 20550895) повернути приватному підприємству "Беррі" (ідентифікаційний код 19396874) надміру сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 115 955 (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 67 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Беррі" судові витрати в сумі 1201 (одна тисяча двісті одна) гривня 29 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 25.07.2012 року.