Постанова

від 26.07.2012 по справі 7422/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2012 р. № 2-а- 7422/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 03.02.2012 року № 0000070700, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Петровська-Іваніченко О.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Кучеренко О.П. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Юридична група "Ювіто", за наслідками якої було складено акт № 76/07-007/34755123 від 13.01.2012 року, де були встановлені наступні порушення:

- ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" з ТОВ "Юридична група "Ювіто";

- ст., ст. 185, 186, 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, тобто ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" було завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 391672 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Юридична група "Ювіто";

- п. 200.1, п. 200.3, п. 200.6 ст. 200 ПКУ - завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за липень 2011 року на суму 350776 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі даного акту ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000070700, відповідно до якого ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" було зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 350776 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, висновок податкового органу, що міститься в акті перевірки № 76/07-007/34755123 від 13.01.2012 року, мотивовано тим, що акти про надані позивечеві ТОВ "Юридична група "Ювіто" послуги, складені без зазначення кількості годин, витрачених на роботу, в змісті вказаних актів виконаних робіт відображена сума винагороди, без наведення методики його розрахунку, не було надано відомостей щодо обґрунтування вартості наданих послуг (кошторис витрат, калькуляції, тощо). В ході перевірки платником податків не надані пояснення щодо економічного обґрунтування впливу отриманих послуг на фінансово-господарську діяльність підприємства. Не надані пояснення, які були складені бази даних потенційних орендарів, жодних даних про прийом персоналу на об'єкті, кількість підготовлених запитів до агентств для подачі пропозицій, тощо. Тобто в актах виконаних робіт відсутні такі обов'язкові реквізити, передбачені ч.1 та ч. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як зміст та обсяг господарської операції, а відтак вони носять загальний, характер, не просліджується конкретного персонального підходу до надання послуг (тобто докази використання зазначених послуг у господарській діяльності не надані). Також не надано обґрунтований розрахунок вартості зазначених послуг.

Втім, з даним висновком не можна погодитись.

Як свідчать обставини справи, ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" відповідно до укладеного договору про надання юридичних та консультаційних послуг б/н від 02.11.2010 р. з ТОВ "Юридична група "Ювіто", отримало юридичні послуги на загальну суму 2350032 грн., у т.ч. ПДВ - 391671,99 грн.

ТОВ "Юридична група "Ювіто" були складені наступні податкові накладні: №1 від 21.07.2011р. на загальну суму 135840 грн., у т.ч. ПДВ 22640 грн.; №2 від 26.07.2011р. на загальну суму 590000 грн., у т.ч. ПДВ 98333,33 грн.; №3 від 27.07.2011р. на загальну суму 590000 грн., у т.ч. ПДВ 98333,33 грн.;

- від 28.07.2011р. на загальну суму 590000 грн., у т.ч. ПДВ 98333,33 грн.;

- від 29.07.2011р. на загальну суму 444192 грн., у т.ч. ПДВ 74032 грн.

Факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Юридична група "Ювіто" підтверджується актом про надані послуги № 1 від 21.07.2011 р. на загальну суму 135840 грн., у т.ч. ПДВ - 322640 грн., та актом про надані послуги № 2 від 29.07.2011р. на загальну суму 2214192 грн., у т.ч. ПДВ - 369031,99 грн.

Оплата за надані ТОВ "Юридична група "Ювіто" послуги була здійснена 22.07.2011 р. на підставі платіжного доручення № 606 у розмірі 135840 грн., 26.07.2011 р. на підставі платіжного доручення № 610 у розмірі 590000 грн., 27.07.2011 р. на підставі платіжного доручення № 624 у розмірі 590000 грн., 28.07.2011р. на підставі платіжного доручення № 635 у розмірі 590000 грн., 29.07.2011 р. на підставі платіжного доручення № 636 у розмірі 444192 грн.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, акти про надані послуги № 1 від 21.07.2011 р. на загальну суму 135840 грн., у т.ч. ПДВ - 22640 грн., № 2 від 29.07.2011 р. на загальну суму 2214192 грн., у т.ч. ПДВ - 369031,99 грн. відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають всі необхідні реквізити, у актах вказаний зміст наданих послуг, який в свою чергу повністю кореспондується з умовами договору про надання юридичних послуг від 02.11.2010 р.

Твердження відповідача про те, що надані до перевірки акти носять загальний характер, в них не просліджується конкретного персонального підходу до надання послуг, в актах не зазначена кількість годин, витрачених на роботу, в змісті вказаних актів виконаних робіт відображена сума винагороди, без наведення методики його розрахунку тощо, виходить за межі вимог ч.1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки наведені норми закону не містять положень щодо обов'язкової вказівки в актах таких даних, а від так таке твердження є безпідставним і зроблене шляхом вільного трактування вимог Закону.

Разом з цим, економічна суть та необхідність отримання зазначених послуг полягає у наступному.

ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" є власником об'єкта незавершеного будівництва на підставі договору б/н від 12.02.2010 року. Від моменту придбання 12.02.2010 р. здійснювалось будівництво та підготовка до вводу будівлі в експлуатацію, щоб отримати можливість здійснення господарської діяльності, а саме - здавання в оренду комерційних площ. Для координації та консультування щодо отримання необхідних дозволів в процесі будівництва та введення об'єкту в експлуатацію було залучено ТОВ "Юридична група "Ювіто", експерта з питань права нерухомості. Оскільки з незалежних від сторін причин отримання дозволів та укладення відповідних договорів з органами влади ускладнювалось, договір б/н від 02.11.2010 р. неодноразово продовжувався, а також ТОВ "Юридична група "Ювіто" отримувало додаткові та уточнюючі завдання, лише після виконання яких товариство погодилось оплатити послуги ТОВ "Юридична група "Ювіто" та підписати відповідні акти про надані послуги. Зокрема, ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" потребувало консультування з питань пожежного нагляду в процесі будівництва, продовження дозволу на виконання будівельних робіт на строк необхідний для належного завершення будівництва, та укладання договору з Харківською міською радою про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова. Такі послуги були надані для отримання сертифікату про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації. Згідно умов укладеного між позивачем та ТОВ "Юридична група "Ювіто" договору б/н від 02.11.2010 року та додаткових угод (№ 1 (10.12.2010 р.), № 2 (11.04.2011 р.), № 3 (31.05.2011 р.), фіксована плата за надані послуги протягом дев'яти місяців роботи становила еквівалент 173000,00 євро плюс ПДВ 20%. При цьому відповідно до п. 5.4 (Додаткова угода № 3) "плата за Етап з фіксованою платою, незалежно від періоду часу, необхідного або фактично витраченого на повне завершення Етапу. Часткова оплата за Етап договором не передбачалась. Етап не вважався завершеним до моменту укладення клієнтом договору з Харківською міською радою про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова".

Як вбачається з матеріалів справи, то серед підтверджуючих документів (які є результатом наданих послуг) є укладений 22.07.2011 року договір № 132-11 між ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" та Харківською міською радою про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова, продовжений дозвіл на виконання будівельних робіт. Після завершення робіт були підписані акти виконаних робіт №1 від 21.07.2011 року на загальну суму 135840,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 22640,00 грн., та № 2 від 29.07.2011 року на загальну суму 2214192,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 369032,00 грн; та сплачені кошти платіжними дорученнями № 606 (22.07.2011 р.) на 135840,00 грн., № 610 (26.06.2011 р.) на 590000,00 грн., № 624 (27.07.2011 р.) на 590000,00 грн., № 635 (28.07.2011 р.) на 590000,00 грн., № 636 (29.07.2011 р.) на 444192,00 грн. А станом на період проведення позапланової перевірки, завдяки співпраці з "Юридична група "Ювіто" вже 25.11.2011 року позивачем був отриманий Сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Доцільно також вказати те, що на ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" працює лише один працівник - генеральний директор (що відповідає політиці групи Уніка Ріал Естейт щодо своїх дочірніх компаній у Східній Європі, в т.ч. і в Україні). Цим зумовлена необхідність залучення інших юридичних та фізичних осіб-спеціалістів у відповідній галузі - для виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з будівництвом, введенням в експлуатацію, доведенням комерційних площ до готовності для використання, та здавання комерційних площ в оренду.

Крім того, для надання послуг, передбачених договором б/н від 02.11.2010 р., по погодженню проектної документації на об'єкті за адресою м. Харків вул. Сумська 10, отримання дозволів, здійснення консультування щодо пожежного нагляду в процесі будівництва та інших послуг, не потрібні бази даних потенційних орендарів, дані про прийом персоналу на об'єкті, кількість підготовлених запитів до агентств для подачі пропозицій. Також вартість робіт може визначатися як фіксований розмір, обмежуючись строками та іншими умовами надання. В п. 3 договору змістовно описано, які послуги мають бути надані, а оскільки вони пов'язані з конкретною будівлею, то вже не носять загальний характер.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в ході перевірки, яка згідно направлення на перевірку та наказу від 11.01.2012 р. № 76 проводилась в період з 11.01.2012 р. по 12.01.2012 р., податковим органом на адресу ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" не направлялось жодних запитів щодо надання первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Юридична група "Ювіто", а також запитів про надання пояснень щодо економічного обґрунтування впливу отриманих послуг на фінансово-господарську діяльність підприємства . Отже, висновки про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2011 р. в розмірі 391672 грн., та завищення від'ємного значення податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на думку суду є безпідставними.

Окрім того, в акті перевірки вказано, що стосовно повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. з урахуванням матеріалів перевірки, оформлених актом "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА", код ЄДРПОУ 34755123, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2011року" від 08.09.2011 р. №3159/07-007/34755123 встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації ) на суму 350776 грн. Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24= р.22 - р. 23). Згідно податкової декларації за липень 2011 року за даними платника становить 1697077грн., за даними перевірки (з урахуванням акту від 08.09.2011 р. № 3159/07-007/34755123) дорівнює 1346301 грн.; відхилення становить «-»350776 грн., на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI (зі змінами та доповненнями), яким передбачено, що "сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду" та п. 200.3. встановлено наступне "при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду".

Однак, із змісту резолютивної частини акта перевірки №3159/07-007/34755123 від 08.09.2011 р. вбачається, що підприємство завищило податковий кредит за червень 2011 р. на суму 315956 грн.

Також, суд звертає увагу, що висновки про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації ) на суму 350776 грн. зроблені в рамках перевірки правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Юридична група "Ювіто", код ЄДРПОУ 36691973, за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. Але як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість у розмірі 350776 грн. не має жодного відношення до ТОВ "Юридична група "Ювіто" і була сформована за рахунок сум ПДВ сплачених зовсім іншим контрагентом.

А від так, суд не може погодитись із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень та вважати його законним і обгрунтованим.

Оскільки, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, так як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються вищевикладеним.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, укладені позивачем правочини із зазначеним контрагентом є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Окрім того, про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

А від так, враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на лист ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.10.2011 року № 29778/7/23-1106 щодо складання акту неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Юридична група "Ювіто" , що перебував у господарських відносинах з ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" у періоді з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, у зв"язку з тим, що останнє відсутнє за місцезнаходженням, не може бути взяте судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також, в акті перевірки зазначено, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, що стало підставою для висновків податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, з чим суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

А, як вбачається, з довідки ЄДРПОУ, то даний контрагент позивача знаходяться за юридичною адресою і зворотнє відповідачем не доведено.

При таких обставинах, у суду не має підстав піддавати сумніву зазначений факт.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого позивачем неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентом, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомленя-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентом - з другої сторони, недійсними.

Окрім того, суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 03.02.2012 року № 0000070700, прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 31.07.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.