Рішення

від 26.07.2012 по справі 14/64/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 липня 2012 р. Справа 14/64/2012/5003

за позовом : виробничо-комерційної фірми "Вінпромсервіс" (21009, м. Вінниця, вул. Київська, 14, оф. 401)

до : міського комунального підприємства "Відродження" (22100, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31)

про стягнення 64489,40 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: Астахова Н.С.: директор, паспорт серії АА979733 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.06.1999 р.;

відповідача: Король С.Л., довіреність №1 від 28.04.2012 р., паспорт серії АВ 204224 виданий Козятинським РВ УМВС України в Вінницькій області 23.05.2001 р.

ВСТАНОВИВ :

Виробничо-комерційна фірма "Вінпромсервіс" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Відродження" 64489 грн. 40 коп. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору №47-СОПС від 12.09.2011 р. про обстеження систем вентиляції та систем відводу продуктів згорання будинків комунального підприємства "Відродження".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11 липня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/64/2012/5003 та призначено до розгляду на 26.07.2012 року.

20.07.2012р. до господарського суду Вінницької області від відповідача міського комунального підприємства "Відродження" надійшов відзив №б/н від 19.07.2012 р. на позовну заяву виробничо-комерційної фірми "Вінпромсервіс", в якому остання визнала позов в сумі 60600 грн. в частині стягнення основного боргу.

На визначену дату (26.07.2012 р.) в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні подала заяву про зменшення розміру позовних вимог від 26.07.2012 року (вх. №08-46//12 від 25.06.2012 року), в якій остання зменшила заборгованість, що рахується за відповідачем, відтак просила стягнути з міського комунального підприємства "Відродження" заборгованість в сумі 62327 грн. 48 коп., з них 60600 грн. основний борг, 551,60 грн. інфляційні втрати, 1175 грн. 88 коп.- 3% річних.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

В судовому засіданні (26.07.2012 року) представником відповідача до суду подана заява від 26.07.2012 року (вх. № 08-46/8462/12 від 26.07.2012 року), в якій остання зазначила про визнання заявленої виробничо-комерційною фірмою "Вінпромсервіс" заборгованості згідно договору №47-СОПС від 12.09.2011 р. про обстеження систем вентиляції та систем відводу продуктів згорання будинків комунального підприємства "Відродження" в сумі 62327 грн. 48 коп., з яких 60600 грн. основний борг, 551,60 грн. інфляційні втрати, 1175 грн. 88 коп.- 3% річних.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову виробничо-комерційної фірми "Вінпромсервіс" до міського комунального підприємства "Відродження" про стягнення 62327 грн. 48 коп. заборгованості за договором №47-СОПС від 12.09.2011 р. про обстеження систем вентиляції та систем відводу продуктів згорання будинків комунального підприємства "Відродження", суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 62327 грн. 48 коп. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.09.2011 р. між міським комунальним підприємством "Відродження" (замовник) та виробничо-комерційною фірмою "Вінпромсервіс" (виконавець) укладено договір №47-СОПС про обстеження систем вентиляції та систем відводу продуктів згорання будинків комунального підприємства "Відродження" (а.с.5-6).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню обстеження систем вентиляції, систем відводу продуктів згорання в квартирах багатоквартирних будинків замовника, кількість яких оговорюється окремими додатками до договору та знаходиться на балансі або обслуговуванні замовника.

Згідно із п. 1.4 Договору після оплати у розмірі 100% виконавець надає замовнику акт про стан систем відводу продуктів згорання та вентиляції квартир- про відповідність (або невідповідність) їх нормативним актам України і про придатність їх до експлуатації куди входять результати усіх метрологічних вимірювань кліматичних параметрів.

Вартість робіт по Договору складає 25 грн. за кожну квартиру (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата здійснюється у розмірі 100% після підписання акту про виконання робіт по кожному будинку окремо шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно із п. 3.1.3 Договору замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі оплатити роботу виконавця.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору виконавець зобов'язаний після проведення обстеження видати замовнику акт обстеження або при наявності перелік недоліків і рекомендації по їх усуненню.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з обстеження систем вентиляції та систем відводу продуктів згорання будинків комунального підприємства "Відродження", факт надання яких підтверджується обопільно підписаним сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с.12-14), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги виконав частково в сумі 2000 грн. (платіжне доручення №343 від 22.03.2012р. а.с. 37), внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 60600 грн.

29.05.2012р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорі, претензію №7 від 29.05.2012р. про сплату заборгованості (а.с. 15-16). Однак відповіді від відповідача на вказану претензію позивачем отримано не було.

Непроведення відповідачем розрахунків за наданні послуги спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору №47-СОПС від 12.09.2011 р. про обстеження систем вентиляції та систем відводу продуктів згорання будинків комунального підприємства "Відродження", між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 60600 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому суд приймає визнання відповідачем основного боргу, оскільки не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 551 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1175 грн. 88 коп.-3% річних, в результаті чого суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку інфляційних втрат, 3% річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі, окрім того дані вимоги визнанні відповідачем в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред'явлений позов визнав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Водночас, у зв'язку із зменшенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 363 грн. 45 коп. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з міського комунального підприємства "Відродження" (22100, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31, код ЄДРПОУ 35526550) на користь виробничо-комерційної фірми "Вінпромсервіс" (21009, м. Вінниця, вул. Київська, 14, оф. 401, код ЄДРПОУ 23061234) 60600 грн. основного боргу, 551 грн. 60 грн. інфляційних втрат, 1175 грн. 88 коп.- 3% річних, 1246 грн. 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повернути виробничо-комерційній фірмі "Вінпромсервіс" (21009, м. Вінниця, вул. Київська, 14, оф. 401, код ЄДРПОУ 23061234) 363 грн. 45 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції №1446 36.1 від 07.07.2012 року (оригінал квитанції - у матеріалах господарської справи № 14/64/2012/5003)

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 липня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи