Рішення

від 19.07.2012 по справі 5011-55/8127-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/8127-2012 19.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінфоком», м.Київ

про: стягнення 10 399,61 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Лобач І.А.-(довір № б/н від 24.05.2012р.)

від Відповідача - не з'явились;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінфоком», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 10 399,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 19.07.2012р.

18.07.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 10.07.2012р. підписаний з боку позивача з доказами направлення Відповідачу та копію витягу з ДП «Інформаційно-ресурсний центр»щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

18.07.2012р. від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог з доказами направлення Відповідачу, відповідно до якої, Позивач просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 9 478,86 грн. та пеню у розмірі 44,39 грн. Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи копію видаткової накладної (повернення) № Т-00000028 від 18.06.2012р. на суму 679,92 грн. та копію видаткової накладної (повернення) № Т-00000032 від 18.06.2012р. на суму196,44 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.07.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказами належного повідомлення Відповідача про час та місце судового розгляду є відмітки про вручення, які містяться на поштових поверненнях наявних в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2011р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) було укладено договір № 878.

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно до п.2.1 Договору, ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних (далі за текстом - накладні), що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи цей Договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього Договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна, та загальна сума партії товару, що постачається.

З п.4.1 Договору вбачається, що Сторони підписуючи цей Договір дійшли до згоди, що загальна сума (ціна) даного Договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які Сторони підписують у продовж строку дії Договору.

Відповідно до п.5.2 Договору, остаточний термін оплати отриманої Покупцем партії товару складає 21 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за накладною. Покупець здійснює оплату на банківський рахунок Постачальника вказаний у цьому договорі, або на інший банківський рахунок вказаний Постачальником.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 28.05.2013р., а у частині розрахунків за поставлений товар -до моменту проведення остаточних розрахунків. (п.7.1 Договору).

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

На виконання умов Договору, з 19.04.2012 р. по 08.05.2012 р. Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 10 355,22 грн., згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками з боку обох сторін.

Судом встановлено, що Відповідачем було повернуто товар на підставі видаткових накладних (повернення) № Т-00000028 від 18.06.2012р. на суму 679,92 грн. та № Т-00000032 від 18.06.2012р. на суму 196,44грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9 478,86 грн., яка заявлена Позивачем до стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню повному обсягу враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №878 від 28.05.2011р. з додатковою угодою до нього, є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, з 19.04.2012 р. по 08.05.2012 р. Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 10 355,22 грн., згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками з боку обох сторін.

Відповідно до п.5.2 Договору, остаточний термін оплати отриманої Покупцем партії товару складає 21 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за накладною. Покупець здійснює оплату на банківський рахунок Постачальника вказаний у цьому договорі, або на інший банківський рахунок вказаний Постачальником.

Судом встановлено, що Відповідачем було повернуто товар на підставі видаткових накладних (повернення) № Т-00000028 від 18.06.2012р. на суму 679,92 грн. та № Т-00000032 від 18.06.2012р. на суму 196,44грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9 478,86 грн., яка заявлена Позивачем до стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 9 478,86 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 8.1 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 44,39 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

Крім того, судом встановлено, що розмір судового збору сплачений Позивачем при поданні позову до суду, перевищує розмір, який підлягає сплаті, а отже суд приходить до висновку про повернення надмірно сплаченого судового збору Позивачу, про що приймає відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», (код ЄДРПОУ 37310549) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінфоком», м.Київ (код ЄДРПОУ 35760181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м.Київ (код ЄДРПОУ 37310549) основний борг у розмірі 9 478,86 грн. та пені у розмірі -44,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінфоком», м.Київ (код ЄДРПОУ 35760181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м.Київ (код ЄДРПОУ 37310549) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 24.07.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева