Рішення

від 26.07.2012 по справі 5015/2588/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.12 Справа№ 5015/2588/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі О.В. Старостенко

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУЛВЕР», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське спеціалізоване управління - Західспецбуд», м. Львів

про: стягнення 129 266,65 грн.

Представники :

Від позивача: Катан В.В. -представник (Довіреність № 155/3/1 від 01.06.2012 р.)

Від відповідача: Зелінський В.А. -заступник ген директора (Довіреність № 26/1 від 16.07.2012 р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання від 19.07.2012 р. технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУЛВЕР», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське спеціалізоване управління - Західспецбуд», м. Львів про стягнення 129 266,65 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.07.2012 р. В судовому засіданні 17.07.2012 р. оголошувалася перерва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача подав Відзив на позовну заяву № 27/1 від 16.07.2012 р., відповідно до якого просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві відповідач вказав, що позивач не звертався до відповідача із претензією про стягнення 129 266,65 грн.; угоди про надання послуг (виконання робіт) сторони не підписували; заявлена до стягнення сума є надуманою та документально не підтвердженою.

Жодні інші заяви та клопотання відповідачем на розгляд суду не подавались.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

На виконання договірних зобов'язань, які виникли на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки ТзОВ «ВУЛВЕР»передало, а ТзОВ «Львівське спеціалізоване управління - Західспецбуд»прийняло у власність насосне обладнання на загальну суму 217 681,12грн.

Факт одержання відповідачем товару підтверджується представленими суду видатковими накладними із підписами повноважних представників сторін, а саме: № VU-0000067 від 24.09.2009 р. на суму 43 992,00 грн.; № VU-0000135 від 01.12.2009 р. на суму 100 789,12 грн. та № VU-0000071 від 24.04.2008 р. на суму 72 900,00 грн. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджені довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (оригінали накладних та довіреностей оглянуто судом в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

На оплату поставленого товару позивачем було виставлено Рахунки фактури № VU-0000134 від 23.04.2008 р.; № VU-0000097 від 08.09.2009 р. та № VU-0000159 від 10.11.2009 р.

Як вбачається із матеріалів справи виставлені рахунки фактури відповідач оплатив частково. Так, згідно Довідки Дарницького відділення ПАТ «Укрсоцбанк»№ П 13852 від 12.06.2012 р. на оплату товару, отриманого згідно вищевказаних видаткових накладних № VU-0000067 від 24.09.2009 р.; № VU-0000135 від 01.12.2009 р. та № VU-0000071 від 24.04.2008 р. відповідачем було сплачено 120 000,00 грн.

Докази оплати решти вартості товару на суму 97 681,12 грн. в матеріалах справи відсутні.

У позовній заяві позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача із претензіями про погашення заборгованості за поставлене насосне обладнання. Проте, відповіді на претензії позивача відповідач не надав, заборгованості за отриманий товар не погасив.

До позовної заяви позивачем додано копії претензій № 1 від 23.01.2012р. та № 2 від 22.02.2012 р., які за словами позивача направлялись відповідачу по телефону/факсу, а також № 3 від 03.04.2012 р., доказами направлення якої є поштова квитанція від 11.04.2012 р. і опис вкладення. Поштовий конверт із останньою претензією «за закінченням терміну зберігання»повернувся на адресу позивача.

Окрім суми основного боргу в розмірі 97 681,12 грн. позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22 986,05 грн. інфляційних втрат та 8 599,48 грн. 3 % річних. Загальна сума позовних вимог складає 129 266,65 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідно до усної домовленості між сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 217 681,12 грн. По факту передачі товару сторонами оформлено видаткові накладні: № VU-0000067 від 24.09.2009 р. на суму 43 992,00 грн.; № VU-0000135 від 01.12.2009 р. на суму 100 789,12 грн. та № VU-0000071 від 24.04.2008 р. на суму 72 900,00 грн.

Згідно положень ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття відповідачем до виконання замовлення підтверджується підписом повноважного представника відповідача на видаткових накладних, а також частковою оплатою отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як стверджує позивач Претензію № 1 про погашення заборгованості за договорами поставки насосного обладнання, укладеними у спрощений спосіб, відповідачу за допомогою телефону/факсу скеровано 23.01.2012 р., аналогічну Претензію № 2 скеровано 22.02.2012 р. Однак, враховуючи те, що доказів скерування зазначених претензій відповідачу позивач суду не представив, дані претензії судом до уваги не приймаються. Як доказ виставлення відповідачу вимоги про оплату поставленого товару суд приймає до уваги Претензію № 3 від 03.04.2012 р., доказами направлення якої є поштова квитанція від 11.04.2012 р. та опис вкладення. Суд встановив, що вказану претензію було надіслано на юридичну адресу відповідача, однак поштове відправлення відповідач не отримав, у зв'язку з чим поштовий конверт «за закінченням терміну зберігання»повернувся на адресу ТзОВ «ВУЛВЕР».

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення 97 681,12 грн. боргу є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає, що вказані вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із врахуванням вимог ч. 3 ст. 530 ЦК України зобов'язання щодо оплати товару відповідач зобов'язаний був виконати до 18.04.2012 р. включно.

Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог нарахування інфляційних втрат та 3 % річних позивач здійснив за період з квітня 2008 р. по червень 2012 р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару.

При застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс обчислюється не на кожну дату місяця, а в середньому за цілий місяць, тому враховуючи те, що обов'язок оплатити товар виник в другій половині квітня 2012 р. нарахування інфляційних слід здійснювати починаючи із травня 2012 р. (Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у Листі № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Згідно здійсненого судом перерахунку за період з 19.04.2012 р. по 12.06.2012 р. сума 3 % річних від 97 681,12 грн. основного боргу становить 441,57 грн. Інфляційні втрати за період з 01.05.2012 р. по 12.06.2012 р. відсутні.

З огляду на вищевикладене, до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення 97 681,12 грн. основного боргу та 441,57 грн. 3 % річних. В решті вимог в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати товару суду не надав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське спеціалізоване управління - Західспецбуд»(79036, м. Львів, вул. Зелена, 212-Б. Ідентифікаційний код 35009693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУЛВЕР»(02121, м. Київ, вул. Вірменська, 5-А. Ідентифікаційний код 34183165) 97 681,12 грн. основного боргу та 441,57 грн. 3 % річних, всього - 98 122,69 грн. ; 1 962 45 грн. судового збору.

3. В решті вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.07.2012 р.