Рішення

від 19.07.2012 по справі 5011-55/8126-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/8126-2012 19.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Торговий дім «Поляков», м.Черкаси

до Відповідача: Приватного підприємства «Гольдінський м'ясокомбінат», м.Київ

про: стягнення 3 598,44 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Іванченко І.М. (за довіреністю №68 від 23.02.2012р.);

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий дім «Поляков», м.Черкаси (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Гольдінський м'ясокомбінат», м.Київ, (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 3103,51 грн., пені у розмірі -230,20 грн., 17% річних у розмірі -264,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 19.07.2012р.

19.07.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2011р. підписаний з боку обох сторін, банківська довідка, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 18.07.2012р. підписаний з боку Позивача та витяг з інформаційно-ресурсного центру щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судове засідання призначене на 19.07.2012р. з'явився представник Позивача, надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та за Спеціальним Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку відсутністю останнього за його юридичною адресою -02068, м. Київ, вул.Княжий Затон, 11-А, пов.1.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Спеціальному Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача отриманої судом за електронним запитом № 14309850.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки №1717від 07.05.2010р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передані у власність Покупця, продукти харчування та інші товари, надалі по тексту „Товар", а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даною Договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно до п.1.2. Договору, загальна сума Товару, що передається Покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника у зазначені у заявці терміни.

Як вбачається з п.4.2 Договору, Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок Постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу Постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що при порушені Покупцем п.4.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в 22.11.1996р., крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2010р., а в частині зобов'язань до повного їх виконання.(п.6.1 Договору).

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 3103,51 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3103,51 грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та за Спеціальним витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, отриманим судом за електронним запитом № 14309850.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 17% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №1717 від 07.05.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 3103,51 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню -у сумі 3103,51 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 5.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 230,20 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, п.5.2 Договору встановлено, що при порушені Покупцем п.4.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в 22.11.1996р., крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 17% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 30.05.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 264,73 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гольдинський м'ясокомбінат», м.Київ (код ЄДРПОУ: 37063360) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»(код ЄДРПОУ 32268131) основний борг у розмірі 3103,51 грн., пеню у розмірі -230,20 грн. та 17% річних у розмірі -264,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Гольдинський м'ясокомбінат», м.Київ (код ЄДРПОУ: 37063360) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»(код ЄДРПОУ 32268131) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.07.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева