Рішення

від 19.07.2012 по справі 5011-55/8935-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/8935-2012 19.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Зевс», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахус-Ка», м.Київ

про: стягнення 8 027,86 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Малафіюк В.В. (за довіреністю №б/н від 08.07.2012р.);

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Зевс», м.Донецьк (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахус-Ка», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 5 773,80 грн., пені у розмірі -467,15 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі -1 117,64грн., штраф у розмірі -577,38 грн. та 3% річних у розмірі -91,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 19.07.2012р.

В судове засідання призначене на 19.07.2012р. з'явився представник Позивача, надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов, в повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітка про вручення на поштовому поверненні, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Зевс»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахус-Ка» (Покупець) був укладений Договір поставки напоїв №КО 786 від 09.12.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві напої (в подальшому за текстом даного Договору напитки іменуються словом «товар») партіями згідно з замовленнями останнього, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплати його на умовах даного договору.

Згідно п.1.6 Договору разом із товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: накладна та товарно-транспортна накладна, податкова накладна, копії посвідчення якості та сертифікату відповідності.

Відповідно до п.4.3 Договору, строк оплати за отриманий товар:

- 100% передплата;

- відстрочення платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів від дня отримання товару Покупцем.

Пунктом 7.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Як вбачається з п.7.5 Договору у випадку затримки оплати понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець зобов'язується додатково до суми боргу сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% суми боргу.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 6 373,80 грн.

Факт отримання товару Відповідачем підтверджується видатковою накладною № 13КК043171, яка підписана з боку обох сторін без заперечень та зауважень та товарно-транспортною накладною серії 01 ААБП № 082464 та № 082465, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений Товар розрахувався частково на суму 600,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 5 773,80грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу, пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки напоїв №КО786 від 09.12.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

- 100% передплата;

- відстрочення платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів від дня отримання товару Покупцем.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 6 373,80 грн.

Факт отримання товару Відповідачем підтверджується видатковою накладною № 13КК043171, яка підписана з боку обох сторін без заперечень та зауважень та товарно-транспортною накладною серії 01 ААБП № 082464 та № 082465, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений Товар розрахувався частково на суму 600,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 5 773,80грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 5 773,80 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 7.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 467,15 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що у випадку затримки оплати понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець зобов'язується додатково до суми боргу сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% суми боргу.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленого товару більш ніж на 30 календарних днів, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 577,38грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 25.06.2011р. (період нарахування визначений Позивачем), не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 91,89 грн.

Суд відмовляє у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 117,64 грн. з огляду на наступне:

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже три проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, хоча ст.625 ЦК України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають сплаті тоді, коли інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до ст.625 ЦК України виключає застосування процентів, передбачених ст.536 ЦК України.

Таким чином, одночасне стягнення судом з відповідача процентів за користування чужими коштами та 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, є безпідставним.

При цьому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами задоволенню не підлягають оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами законодавством не встановлений, доказів встановлення його сторонами в договорі або в інший спосіб позивачем не надано.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «Зевс»(код ЄДРПОУ: 31578034) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахус-Ка»(код ЄДРПОУ: 33346215) на користь Приватного підприємства «Зевс»(код ЄДРПОУ 31578034) основний борг у розмірі -5 773,80грн., пеню у розмірі -467,15 грн., штраф у розмірі -577,38 грн. та 3% річних у розмірі -91,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахус-Ка»(код ЄДРПОУ: 33346215) на користь Приватного підприємства «Зевс»(код ЄДРПОУ 31578034) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.07.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева