Рішення

від 26.07.2012 по справі 5011-55/6417-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/6417-2012 26.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум", с.Шпанів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмарин Торг", м.Київ

про: стягнення 26 129,77 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмарин Торг", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум", с.Шпанів

про визнання договору недійсним

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Романенко Н.М.(дов №. б/н від 26.06.2012р.);

від Відповідача -Сопов В.М. (дов. №11/11 від 11.11.2011р.).

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум", с.Шпанів (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмарин Торг", м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 26 129,77 грн., з яких 19 489, 66 грн. -основний борг, 362, 34 грн. - 3% річних, 4 408, 54 грн. -40% річних та 1 869, 23 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань, а саме Договору про поставку продукції № 74 від 22.06.2011р. внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012р. порушено провадження у справі №5011-55/6417-2012, розгляд справи призначено на 07.06.2012р.

06.06.2012р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмарин Торг" надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум" про визнання Договору про поставку продукції № 74 від 22.06.2011р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-55/2956 від 06.06.2012р. на підставі п.6 ч. 1 ст. 63 повернуто зустрічну позовну заяву без розгляду.

В судовому засіданні 07.06.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва на 05.07.2012р., зобов'язано Відповідача виконати вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі. Позивача зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо права на звернення з позовною заявою до Відповідача.

18.06.2012р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмарин Торг" надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум" про визнання договору поставки №74 від 22.06.2011р. недійсним.

Зустрічні вимоги обґрунтовуються тим, що Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом) вважає Договір про поставку продукції № 74 від 22.06.2011р. недійсним, оскільки Договір підписано Київською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум" та на думку Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом), філія не мала права укладати договори поставки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум", оскільки на той час не мала повноважень, у зв'язку з цим, Позивач вважає, що між Сторонами діяли бездоговірні відносини та продукція поставлялася на підставі видаткових накладних без зазначення строку оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2012р. зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмарин Торг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум про визнання договору поставки №74 від 22.06.2011р. недійсним прийнято до провадження разом із первісним позовом, розгляд призначено на 05.07.2012р.

До початку судового засідання 05.07.2012р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від Позивача за первісним позовом (Відповідач за зустрічним) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне, Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»була створена загальними зборами учасників Товариства 03.06.2011р., що засвідчується протоколом № 03-06/11 від 03.06.2011р. та ним же було затверджено Положення про Київську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум» та призначений директором Боднаря Володимира Михайловича.

Філія не є юридичною особою. Філія - відокремлений структурний підрозділ Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум», створена на основі Статуту Товариства. Філія діє на основі чинного законодавства України та цього Положення (пункт 1.1. Положення).

Враховуючи пункти Положення, Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним) вважає, що Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»має право вільно провадити торгівельно-господарську діяльність та укладати договори.

Крім того Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним) зазначає, що управління поточною діяльністю Філії здійснює директор Філії, що діє на підставі цього Положення та в межах Довіреності, наданої директором Товариства (пункт 6.1. Положення).

Боднару Володимиру Михайловичу як директору Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»довіреністю від 07.06.2011 року надано право представляти Філію в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях; укладати договори; самостійно укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень.

У зв'язку з вищевикладеним Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним) вважає, що Директор Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»Боднар В.М. станом на 22.06.2011 р. мав всі необхідні повноваження для підписання договору поставки № 74.

На підтвердження власної позиції Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним) надав до матеріалів справи наступні документи: 1) копію протоколу № 03-06/11 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»від 03.06.2011 р.; 2) копію Положення про Київську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум», затвердженого протоколом № 03-06/11 від 03.06.2011 р.; 3) копію наказу № 1 від 07.06.2011р. про призначення Боднар В.М. директором Київської філії TOB «ЛГК Максимум»; 4) копію довіреності від 07.06.2011 р. на Боднар В.М.; 5) докази направлення відзиву на зустрічну позовну заяву з додатками Відповідачу за первісним позовом (Позивачу за зустрічним) - Товариству з обмеженою відповідальністю «Розмарин Торг».

Крім того, до початку судового засідання 05.07.2012р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від Позивача за первісним позовом (Відповідач за зустрічним) на вимогу суду надійшли письмові пояснення щодо нарахування пені за більший період ніж передбачено ст. 232 Господарського кодексу України. В своїх письмових поясненнях Позивач зазначає, що нарахування пені, згідно п.8.2. Договору за прострочення оплати товару, яке відбувалось довше ніж шість місяців, здійснюється за весь час фактичного прострочення, тобто більше ніж за шість місяців (пункт 13.2. договору). Позивач вважає, що за домовленістю Сторін строк для нарахування пені при простроченні оплати товару встановлений для Відповідача більше ніж 6 місяців. У зв'язку з цим, вважає законним, обґрунтованим та справедливим нарахування пені для Відповідача в зв'язку з простроченням оплати останнім отриманого товару за період з 15.07.2011 р. по 02.04.2012 р.

В судовому засіданні 05.07.2012р. з'явилися представники Позивача та Відповідача.

Представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, просить суд задовольнити первісний позов у повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує.

Представник Відповідача надав усні заперечення по суті первісного спору, просить суд відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов просить задовольнити в повному обсязі, надав клопотання про продовження процесуальних строків розгляду справи на 15 днів.

Представник Позивача за первісним позовом проти отримання товару за договором не заперечує.

В судовому засіданні 05.07.2012р. на підставі ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва на 26.07.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №5011-55/6417-2012 від 05.07.2012р. продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 26.07.2012р. з'явилися представники Позивача та Відповідача.

Представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, просить суд задовольнити первісний позов у повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує.

Представник Відповідача надав письмові заперечення по суті первісного спору, просить суд відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов просить задовольнити в повному обсязі.

У своїх письмових запереченнях на первісний позов Відповідач зазначає, що постачальником по договору є Київська філія TOB ЛГК «Максимум»; договір від постачальника підписав Бондар В.М., що діє на підставі довіреності саме від Київської філії TOB ЛГК «Максимум» , довіреності, як і інших документів на підтвердження своїх повноважень діяти від імені TOB ЛГК «Максимум»Бондар В.М. не надавав; в п. 14 Договору, «Адреси та реквізити сторін»- Постачальником є Київська філія TOB ЛГК «Максимум», розташована в м. Києві, яка має код ЄДРПОУ 37700386; по тексту договору всі права та обов'язки несе саме Постачальник, тобто Київська філія TOB ЛГК «Максимум», код ЄДРПОУ 37700386, всі накладні виписані саме на філію, що розташована в місті Києві та має код ЄДРПОУ 37700386; згідно банківських виписок, всі гроші за поставлений товар надходили на рахунок Київської філії TOB ЛГК «Максимум»; відповідно до п. 10.1 всі поставки, здійснені після 22.06.2011р. є позадоговірними; Перша поставка була здійснена 23.06.2011р., тобто є позадоговірною. У зв'язку з вищевикладеним Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним) вважає, що Договір по поставку №74 від 22.06.2011р. є недійсним.

Представник Відповідача за зустрічним позовом (Позивач за первісним) за перечував проти тверджень Позивача та просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо первісних позовних вимог:

22 червня 2011 року між Київською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»(Постачальник) в особі директора Київської філії Боднар В.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗМАРИН ТОРГ»(Покупець) в особі директора Бєлікової О.І. був укладений договір поставки № 74 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, згідно заявок-замовлень Покупця, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2. цього Договору (надалі іменується «Товар»), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар.

Асортимент, кількість та строк поставки визначається заявкою-замовленням Покупця, яка узгоджується з Постачальником і відповідає накладним. Замовлення передається Постачальнику по електронній пошті, факсу або через повноважного представника Постачальника. На підтвердження отримання замовлення Постачальник виписує накладну на товар для Покупця (пункт 2.1. Договору).

Розрахунок за товар, що поставляється, здійснюється не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки товару Покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу Постачальника (пункт 5.1. Договору).

За користування чужими грошовими коштами, яке може відбуватися в зв'язку з простроченням оплати за товар, Покупець зобов'язаний сплатити 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення (пункт 5.4. Договору).

Зобов'язання Покупця по оплаті товару є виконаними у день зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (пункт 5.6. Договору).

Право власності, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару, що підтверджується товарною накладною, яку підписали представники сторін. Якщо товар передається на складі (в магазині) Покупця, а представник останнього не має печатки або довіреності, то такий представник підписує накладну, а його повноваження підтверджуються обстановкою, в якій він діє (пункт 6.3. Договору).

У випадках, коли Покупцем було отримано Товар і протягом наступного дня після його отримання Покупець не повідомив Постачальника про свою відмову з поважних причин від цього Товару, Товар вважається прийнятим повноважною особою Покупця в асортименті та за ціною, згідно Договору (пункт 6.7. Договору).

При порушенні строків оплати за поставлений товар, Покупець, за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не менше подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час прострочення до фактичного виконання зобов'язання (пункт 8.2. Договору).

Договір діє з моменту його підписання обома Сторонами до 22.06.2011 в частині здійснення поставок, а в частині здійснення розрахунків до моменту їх повного виконання (пункт 10.1. Договору). Якщо жодна з Сторін, до закінчення зазначеного терміну не заперечує проти продовження дії Даного Договору, то він вважається продовженим на 1 рік (пункт 10.2. Договору).

До вимог із захисту порушеного права, яке передбачено або виникло за цим Договором, у тому числі і по пені, встановлюється позовна давність у три роки. Щодо нарахування пені, згідно п.8.2. Договору за прострочення оплати товару, яке відбувалось довше ніж шість місяців, воно здійснюється за весь час фактичного прострочення, тобто більше ніж за шість місяців (пункт 13.2. Договору).

На виконання умов Договору Постачальником отримано товар (горілку) на загальну суму 27 489,66 гривень, за наступними накладними, підписаними та засвідченими печатками: 1. Видаткова накладна № Ин-0000093 від 23.06.2011 р. на суму 990,00 грн.;2. Видаткова накладна № Ин-0000094 від 23.06.2011 р. на суму 990,00 грн.; 3. Видаткова накладна № Ин-0000155 від 29.06.2011 р. на суму 1 340,40 грн.;4. Видаткова накладна № Ин-0000179 від 30.06.2011 р. на суму 980,40 грн.; 5. Видаткова накладна № Ин-0000180 від 30.06.2011 р. на суму 633,60 грн.;6. Видаткова накладна № Ил-0000265 від 22.07.2011 р. на суму 1 681,38 грн.; 7. Видаткова накладна № Ил-0000266 від 22.07.2011 р. на суму 1 411,20 грн.; 8. Видаткова накладна № Ил-0000268 від 22.07.2011 р. на суму 970,98 грн.; 9. Видаткова накладна № Ил-0000269 від 22.07.2011 р. на суму 660,00 грн.; 10. Видаткова накладна № Ил-0000270 від 22.07.2011 р. на суму 1 060,80 грн.; 11. Видаткова накладна № Ил-0000271 від 22.07.2011 р. на суму 990,00 грн.; 12. Видаткова накладна № Ил-0000273 від 22.07.2011 р. на суму 1 452,90 грн.; 13. Видаткова накладна № Сн-0000275 від 20.09.2011 р. на суму 760,80 грн.; 14. Видаткова накладна № Ил-0000314 від 26.07.2011 р. на суму 931,56 грн.; 15. Видаткова накладна № Ил-0000315 від 26.07.2011 р. на суму 1 162,32 грн.; 16. Видаткова накладна № Ил-0000319 від 26.07.2011 р. на суму 581,16 грн.; 17. Видаткова накладна № Ил-0000321 від 26.07.2011 р. на суму 581,16 грн.; 18. Видаткова накладна № Ок-0000218 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; 19. Видаткова накладна № Ок-0000219 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; 20. Видаткова накладна № Ок-0000221 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; 21. Видаткова накладна № Ок-0000222 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; 22. Видаткова накладна № Ок-0000224 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; 23. Видаткова накладна № Ок-0000225 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; 24. Видаткова накладна № Ок-0000226 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.;

Відповідно до банківських виписок, Відповідач за первісним позовом оплатив за поставлений товар 10.10.2011р. на суму -5 000, 00 грн., та 08.12.2011р. на суму 8 000, 00 грн.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання відповідно до п. 5.1 Договору не виконав, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 19 489, 66 грн.

27.02.2012р. Позивач за первісним позовом направив Відповідачу претензію-вимогу №б/н про сплату заборгованості у розмірі 19 489, 66 грн., що підтверджується Поштовим повідомленням з відміткою про отримання уповноваженою на це особою від 05.03.2012р.

Відповідач за первісним позовом зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим Позивач за первісним позовом звернувся з позовом до суду.

Щодо зустрічних позовних вимог:

Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом) вважає Договір про поставку продукції № 74 від 22.06.2011р. недійсним, оскільки Договір підписано Київською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум" та на думку Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом), філія не мала права укладати договори поставки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум", оскільки на той час не мала повноважень, у зв'язку з цим, Позивач вважає, що між Сторонами діяли бездоговірні відносини та продукція поставлялася на підставі видаткових накладних без зазначення строку оплати за поставлений товар.

У зв'язку з викладеним вище, Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із вимогою про визнання Договору про поставку продукції № 74 від 22.06.2011р. недійсним.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача за первісним позовом до Відповідача за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню частково, а вимоги Позивача за зустрічним позовом до Відповідача за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного первісного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача за первісним позовом до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №74 та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3 % річних, пені та річних за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з простроченням оплати за товар.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом Договір поставки №74 від 22.06.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. Договору, Розрахунок за товар, що поставляється, здійснюється не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки товару Покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу Постачальника.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача здійснювалась поставка продукції на підставі видаткових накладних, а саме: видаткова накладна № Ин-0000093 від 23.06.2011 р. на суму 990,00 грн.; видаткова накладна № Ин-0000094 від 23.06.2011 р. на суму 990,00 грн.; видаткова накладна № Ин-0000155 від 29.06.2011 р. на суму 1 340,40 грн.; видаткова накладна № Ин-0000179 від 30.06.2011 р. на суму 980,40 грн.; видаткова накладна № Ин-0000180 від 30.06.2011 р. на суму 633,60 грн.; видаткова накладна № Ил-0000265 від 22.07.2011 р. на суму 1 681,38 грн.; видаткова накладна № Ил-0000266 від 22.07.2011 р. на суму 1 411,20 грн.; видаткова накладна № Ил-0000268 від 22.07.2011 р. на суму 970,98 грн.; видаткова накладна № Ил-0000269 від 22.07.2011 р. на суму 660,00 грн.; видаткова накладна № Ил-0000270 від 22.07.2011 р. на суму 1 060,80 грн.; видаткова накладна № Ил-0000271 від 22.07.2011 р. на суму 990,00 грн.; видаткова накладна № Ил-0000273 від 22.07.2011 р. на суму 1 452,90 грн.; видаткова накладна № Сн-0000275 від 20.09.2011 р. на суму 760,80 грн.; видаткова накладна № Ил-0000314 від 26.07.2011 р. на суму 931,56 грн.; видаткова накладна № Ил-0000315 від 26.07.2011 р. на суму 1 162,32 грн.; видаткова накладна № Ил-0000319 від 26.07.2011 р. на суму 581,16 грн.; видаткова накладна № Ил-0000321 від 26.07.2011 р. на суму 581,16 грн.; видаткова накладна № Ок-0000218 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; видаткова накладна № Ок-0000219 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; видаткова накладна № Ок-0000221 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; видаткова накладна № Ок-0000222 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; видаткова накладна № Ок-0000224 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; видаткова накладна № Ок-0000225 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.; видаткова накладна № Ок-0000226 від 14.10.2011 р. на суму 1 473,00 грн.;

Відповідно до банківських виписок, Відповідач за первісним позовом оплатив за поставлений товар частково: 10.10.2011р. на суму -5 000, 00 грн., та 08.12.2011р. на суму 8 000, 00 грн., у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 19 489, 66 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 19 489,66 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 8.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Суд приймає до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру, а період стягнення визначений сторонами самостійно -«за весь час прострочення до фактичного виконання зобов'язання»(п.8.2 Договору), що відповідає приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, яка надає право сторонам визначити в договорі період нарахування штрафних санкцій більше ніж за шість місяців.

Перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог суд дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у розмірі 1650,79 грн., в решті частині нарахування пені -відмовити.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.4. Договору, за користування чужими грошовими коштами, яке може відбуватися в зв'язку з простроченням оплати за товар, Покупець зобов'язаний сплатити 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату річних за користування чужими грошовими коштами, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН", встановив, що розмір річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з моменту прострочення не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 4 408,54 грн.

Суд відмовляє в нарахуванні Позивачем 3% річних, оскільки, як вище зазначалося, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, хоча ст.625 ЦК України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають сплаті тоді, коли інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до ст.625 ЦК України виключає застосування процентів, передбачених ст.536 ЦК України.

Таким чином, одночасне стягнення судом з відповідача процентів за користування чужими коштами та 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, є безпідставним.

Суд не приймає до уваги позицію Відповідача, що перша поставка була здійснена 23.06.2011р., тобто після закінчення строку дії Договору №74, тому всі поставки, які були здійснені є позадоговірні, оскільки враховуючи п.10.1 та 10.2 Договору №74, на момент здійснення Відповідачу поставок товару Договір №74 діяв.

Судові витрати за первісним позовом розподіляються відповідно до вимог ст.49 Господарського-процесуального кодексу України.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання Договору поставки №74 від 22.06.2011р. недійсним:

Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. З п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення" від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім -чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст.217 ЦК України, передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч.2 ст.236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З позовної заяви вбачається, що Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом) вважає Договір про поставку продукції № 74 від 22.06.2011р. недійсним, оскільки Договір підписано Київською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум" та на думку Позивача за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом), філія не мала права укладати договори поставки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія "Максимум", оскільки на той час не мала повноважень.

Суд не погоджується із твердженнями Позивача за зустрічним позовом з огляду на наступне:

Відповідно до ч.4 ст.64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Згідно ст.95 ЦК України, філія є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності.

Відповідно до Загальних зборів учасників ТОВ «Лікеро-горілчана компанія Максимум»(Протокол №03-06/11 від 03.06.2011р.) було створено філію ТОВ «Лікеро-горілчана компанія «Максимум»та затверджено Положення про Київську філію Товариства та призначення її директором Боднар В.М.

Згідно пункту 1.5. Положення про Київську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»(далі - Положення) філія здійснює свою діяльність в межах повноважень, встановлених цим Положенням, має окремий баланс, поточний рахунок в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, інші печатки та штампи, самостійно відповідає по своїм зобов'язанням перед третіми особами.

Філія не є юридичною особою. Філія - відокремлений структурний підрозділ Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум», створена на основі Статуту Товариства. Філія діє на основі чинного законодавства України та цього Положення (пункт 1.1. Положення).

Предметом діяльності Філії, в тому числі, є торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, комерційна, торговельна, торговельно-закупівельна, постачально-збутова та посередницька діяльність, оптова та роздрібна реалізація продукція власного і невласного виробництва, комісійна і комерційна торгівля, в т.ч. через мережу власних магазинів, торговельних точок, складів, баз, консигнаційних складів тощо (підпункт 3 пункту 2.3. Положення).

Відповідно до цілей своєї діяльності філія вступає у взаємовідносини з юридичними і фізичними особами, в т.ч. іноземними, на договірних засадах на виробництво і реалізацію продукції, товарів та послуг, виконання робіт, спільну діяльність (пункт 2.7. Положення).

Відповідно до мети діяльності Філія самостійно здійснює господарську і комерційну діяльність, виходячи із реального попиту і в межах повноважень, передбачених цим Положенням (пункт 2.8, Положення).

Філія має право самостійно на свій ризик укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень, викладених в цьому Положенні, самостійно підписувати договори, що не суперечать інтересам та не порушують майнових прав Товариства, представляти інтереси Товариства та свої власні інтереси у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями І фізичними особами (пункт 3.1. Положення).

Обмеження щодо діяльності Філії містить пункт 3.2. Положення.

Філія вправі проводити юридичні дії в своїх інтересах в межах наданих Товариством повноважень (пункт 4.1, Положення), філія є складовою частиною Товариства (пункт 4.2. Положення), Товариство, для проведення діяльності Філії, наділяє її відповідним комплексом майнових та немайнових прав (пункт 4.3. Положення).

Крім того, управління поточною діяльністю Філії здійснює директор Філії, що діє на підставі цього Положення та в межах Довіреності, наданої директором Товариства (пункт 6.1. Положення).

Згідно з пунктом 6.3. Положення директор Філії забезпечує виконання покладених на Філію завдань та здійснює управління Філією; представляє Товариство і Філію в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях; укладає договори: на підставі довіреності, наданої директором Товариства, укладає, з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, поставки, доручення, схову, про надання кредиту, здійснює інші угоди, передбачені законодавством України.

Судом встановлено, що Боднару Володимиру Михайловичу як директору Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»довіреністю від 07.06.2011 року надано право представляти Філію в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях; укладати договори; самостійно укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень.

У зв'язку з вищевикладеним Директор Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум»Боднар В.М. станом на 22.06.2011 р. мав всі необхідні повноваження для підписання договору поставки № 74.

Відповідно до Роз'яснення ВАСУ №02-5/220 від 30.03.95р. «Про укладання договорів відособленими підрозділами юридичних осіб»за наявністю належно оформлених повноважень юридичної особи керівники її відокремлених підрозділів (філій, представництв, відділень) мають право укладати договори від імені юридичної особи у межах наданих повноважень. Якщо керівник відособленого підрозділу має такі повноваження, але у тексті договору помилково відсутні вказівки на те, що договір укладений від імені юридичної особи, то тільки ця обставина не може бути підставною для визнання договору недійсним. У такому випадку договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи.

Дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що існування жодної з обставин, з якими законом пов'язується недійсність спірного договору, Позивач за зустрічним позовом суду не довів.

Враховуючи вище викладене зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Розмарин Торг».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-Горілчана компанія Максимум»(код ЄДРПОУ 35849369) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмарин Торг»(код ЄДРПОУ 36972385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-Горілчана компанія Максимум»(код ЄДРПОУ 35849369) суму основного боргу у розмірі 19 489,66 грн., пеню -1650,79 грн., річні за користування чужими грошовими коштами у розмірі - 4 408,54 грн., судовий збір у розмірі 1 649, 08 грн.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмарин Торг»(код ЄДРПОУ 36972385) відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 30.07.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева