Постанова

від 31.07.2012 по справі 8/5009/7354/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.07.2012 р. справа №8/5009/7354/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А. від позивача 1:не з»явився від позивача 2:не з»явився від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «Автомагістраль», с.Синяк Вишгородського району Київської області на рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2012 року у справі№ 8/5009/7354/11 (суддя Попова І.А.) за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс», с.Крячки Василівського району Київської області 2. Приватного підприємства «Автомагістраль», с.Синяк Вишгородського району Київської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпостачресурси-99», м.Київ простягнення 627000грн. штрафних санкцій, 52564грн. 93коп. річних процентів на користь позивача-1 та 636404грн. 16коп. збитків на користь позивача 2. ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс», с.Крячки Київської області та Приватне підприємство «Автомагістраль», с.Синяк Київської області звернулись до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпостачресурси-99», м.Київ про стягнення 627000грн. штрафних санкцій, 52564грн. 93коп. річних процентів на користь позивача -1 та 636404грн. 16коп. збитків на користь позивача -2.

До прийняття рішення по справі представником позивачів подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку судом першої інстанції прийнято до уваги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.12р. позовні вимоги задоволені частково, а саме, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»задоволені в частині стягнення 398780грн. 60коп. неустойки (з урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог), у позовних вимогах Приватного підприємства «Автомагістраль»відмовлено.

Позивач 1, Позивач 2 та відповідач до судового засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Через канцелярію суду від відповідача 2 надійшло клопотання та просить суд розглянути справу без участі представника позивача 1 та позивача 2, а також, просить суд задовольнити апеляційну скаргу. Суд розглянув клопотання та долучив до матеріалів справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпостачресурси-99»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»був укладений КОНТРАКТ №3578 (далі по тексту -контракт), відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує Бітум БНД 60/90, Бітум БНД 90/130, ГОСТ 22245-90 с изм 1 (ДСТУ 4044-2001) походження Російської Федерації (далі за текстом -«товар») в кількості, вказаної у додатках до доного контракту, з максимальним відхиленням за кількістю поставленого товару +/- 5% на умовах поставки EXWст.Васильків -1, ЮЗЖД, код станції 321207, в порядку, передбаченим даним контрактом.

Дата поставки першої партії товару бути не пізніше 10.06.2011р. (п.2.6 контракту).

Постачальник, після підписання даного контракту, в строк до 27.05.2011р. направляє покупцю повідомлення про готовність поставити товар. Покупець не пізніше 2-х календарних днів з моменту отримання повідомлення постачальника про готовність відгрузити товар зі згодою з ціною на товар направляє постачальнику відвантажувальну разнарядку на відвантаження партії товару. (п. 2.7 контракту).

Факт поставки товарної партії підтверджується штемпельною відміткою в залізничній накладній на станції відправлення (п. 2.12 контракту).

Датой поставки партії товару буде вважатися дата на штампі ст.відвантаження товару. (п.2.13 контракту).

Даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань. ( п.9.1 контракту).

Контракт підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

До контракту №3578 від 27.05.2011р. була підписана специфікація, якою передбачено відповідальність продавця у відношенні якості поставленого товару та показники якості, які повинні містити поставлений товар.

Специфікація підписана обома сторонами без розбіжностей та зауважень та скріплена печатками обох підприємств.

На виконання умов договору, перша партія товару поступила 07.07.2011р., розмитнена 18.07.2011р. в розмірі 516,944 МТ на суму 324238,88грн., друга партія товару поставлена 13.07.2011р., розмитнена 21.09.2011р. в розмірі 481,25 МТ на суму 3017438,50грн.

На думку позивача, відповідачем здійснено поставку неякісного товару, про що були складені акти від 17.08.2010р., від 18.08.2010р., тому позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення збитків в розмірі 372 337,94грн., які складаються із витрат на відрядження представників до м. Кара-Куль Киргизької Республіки, з витрат на придбання масло охолоджувачів та витрат на їх доставку.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норми ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. 2. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. 3. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. 4. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Статтею 679 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. 2. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару , дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України -особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

Відповідно до ч.1ст. 225 Господарського кодексу України, визначено склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

При цьому, відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. із змінами та доповненнями при вирішенні спорів, пов'язаних із зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду , а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, сума збитків у розмірі 536604грн. складається з простою вагонів в очікуванні розмитнення, послуги залізниці, усі платежі та збори, які є в накопичувальних картках але не посилається на акти законодавства.

У даному випадку позивач 2 посилається на накопичувальні картки ФДУ-92та відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, з яких вбачається, що пощзивачем-2 за певний період часу здійснювалися операції, пов»язані з перевезенням вантажів, Але вони не містять визначених розмірів штрафів, сплачених позивачем-2 за затримку вагонів

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупнності, судова колегія дійшла висновку, що позивачем 2 документально не підтверджено розміру спричинених збитків, не доведено факт завдання відповідачем йому збитків.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України заподіяння відповідачем збитків позивачу (вини відповідача), а також причинно-наслідкового зв"язку між збитками, нарахованими позивачем та діями відповідача з поставки товару позивачу, в зв"язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення збитків в розмірі 536604грн. 62коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2012 року у справі №8/5009/7354/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автомагістраль», с.Синяк Київської області на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2012 року у справі №8/5009/7354/11 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2012 року у справі №8/5009/7354/11 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А.Шевкова

Надр.6 прим: 1 -у справу; 2 ,3-позивачам; 4 -відповідачу; 5 -ДАГС;6-ГС Запорізької. обл.