Рішення

від 31.07.2012 по справі 5015/2901/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.12 Справа№ 5015/2901/12

За позовом : Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача : Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд", м.Львів

про стягнення 34023грн. 97коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Половко М.Б.

Представники:

від позивача : Джус Б.Г.

від відповідача : не з'явився

Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством „Львівтеплоенерго" до Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд" про стягнення 31698грн. 42коп. основного боргу, 519грн. 67коп. пені та 152грн. 88коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 16.07.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.07.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2012р. підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно явку повноважного представника не забезпечив, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.07.2012р. № 0735501 (вручене 19.07.2012р.).

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.10.2002р. між ЛМКП "Львівтеплоенерго" та Закритим акціонерним товариством фірма „Нафтогазбуд" (змінило найменування на Публічне акціонерне товариство „Фірма „Нафтогазбуд" відповідно до Закону України „Про акціонерні товариства") укладено договір № 5034/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1, п.6.1-6.3 якого позивач зобов"язувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язувався отримувати та оплачувати до 25 числа місяця, наступного за звітним сплачувати вартість фактично спожитої (отриманої) теплової енергії, розрахунковим періодом є календарний місяць.

На виконання умов вказаного договору позивачем здійснювалось постачання теплової енергії. Однак, відповідачем своїх зобов"язань по її оплаті належним чином не виконано, станом на 03.07.2012р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2012р. по 01.06.2012р. становила 31698грн. 42коп.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України - зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов"язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. З огляду на викладене позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 26.03.2012р. по 31.05.2012р., розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку становить 519грн. 67коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 152грн. 88коп. за період з 01.02.2012р. по 27.04.2012р. відповідно до представленого суду розрахунку. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданих йому можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 625 ЦК України, ст. ст.193, 229, 230, 231, 343 ГК України та ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Фірма „НАфтогазбуд", м.Львів, вул.Стрийська, 144 (ідентифікаційний код 30994120) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів, вул. Д.Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 31698грн. 42коп. основного боргу, 519грн. 67коп. пені, 152грн. 88коп. 3 % річних та 1609грн. 50коп. витрат по сплаті державного мита. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Видати позивачу ухвалу на повернення з державного бюджету зайво сплаченого за платіжним дорученням № 5345 від 05.07.2012р. судового збору в розмірі 43грн. 50коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 01.08.2012р.