Постанова

від 18.07.2012 по справі 28/85пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2012 р. справа №28/85пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П. суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю. За участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача 1:Хорошилов І.І. -представник за дов. від відповідача 2: Хорошилов І.І. -представник за дов. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10 квітня 2012р. у справі№ 28/85пд (суддя Курило Г.Є.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк", м.Київ, в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м.Донецьк до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ провизнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2012р. по справі № 28/85пд (суддя Курило Г.Є.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк", м.Київ, в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. недійсним.

Судове рішення мотивоване тим, що вказаний кредитний договір, відповідає загальним умовам дійсності правочину, що встановлені ст.ст.203 Цивільного кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зміст апеляційної скарги повністю відтворює зміст позовної заяви. Так, в обґрунтування апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що банк у кредитному договорі встановив своє право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки, чим порушив норми цивільного законодавства, тому кредитний договір слід визнати недійсним. Крім того, скаржник посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Перший відповідач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк", м.Київ, в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м.Донецьк надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.

Другий відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ, відзиву суду не надав, однак представник в судовому засіданні зазначив, що рішення господарського суду прийнято у відповідно до норм чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Представники позивача у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення. Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представника відповідачів, який прибув в засідання суду, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк" м.Київ, в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" м.Київ, про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, оскільки можливість збільшення процентної ставки, яка передбачена пунктами 2.4. та 3.2.3 спірного договору, суперечить приписам ст.1056-1 Цивільного кодексу України.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 24.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрспецсервіс" (позичальник, позивач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області" (банк, правонаступником якого є відповідач 1) був підписаний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06 (договір), на умовах, визначених цим договором банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі яка не може перевищувати 15 000 000,00грн., дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -20.10.2009р.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки в розмірі 15,2% річних за кредитом наданим в гривні (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що у випадку порушення позичальником встановленого п. 1.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки в розмірі 19% річних за кредитом наданим у національній валюті, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 2.2. цього договору (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.2.3 договору, якщо позичальник безумовно не надасть банку за його першою вимогою у строк не більше 3 робочих днів інформацію про свою фінансово-господарську діяльність, то він зобов'язаний сплачувати проценту ставку на 2% річних більше, ніж передбачено кредитним договором. При цьому банк в односторонньому порядку надсилає позичальнику повідомлення про таку зміну відсоткової ставки.

Протягом дії договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. сторонами було укладено ряд додаткових угод до нього.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач отримав кредитні кошти, використав їх задля поповнення обігових коштів підприємства та спрямував ці кошти на інші виробничі потреби.

26.11.2010 р. між відповідачем 1 (первісний кредитор) та відповідачем 2 (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 39/132, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ" (новий кредитор), належне первісному кредитору право вимоги за наступним договором, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрспецсервіс" (боржник): кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р., укладеним між первісним кредитором та боржником, разом із договорами про внесення змін до кредитного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк, вважає кредитний договір недійсним, у зв'язку з чим воно звернулось з позовом про визнання його недійсним. В задоволені позову відмовлено судом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першої ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.

Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач має довести наявність тих обставин з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Частина 1 ст.215 ЦК України встановлює, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст.203 вказаного кодексу:

1) Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину є вичерпним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Для визнання кредитного договору недійсним на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений 24.10.2006р. тобто до набрання чинності статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, який був доповнений вказаною нормою згідно із Законом N 661-VI від 12.12.2008р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку". Отже, посилання позивача на ст. 1056-1 ЦК України в обґрунтування своїх вимог щодо недійсності спірного кредитного договору є помилковим.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що у випадку порушення позичальником встановленого п. 1.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки в розмірі 19% річних за кредитом наданим у національній валюті, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 2.2. цього договору (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.2.3 договору, якщо позичальник безумовно не надасть банку за його першою вимогою у строк не більше 3 робочих днів інформацію про свою фінансово-господарську діяльність, то він зобов'язаний сплачувати проценту ставку на 2% річних більше, ніж передбачено кредитним договором. При цьому банк в односторонньому порядку надсилає позичальнику повідомлення про таку зміну відсоткової ставки.

Позичальник вважає, що вказані пункти протирічать цивільному кодексу, Конституції України, тому кредитний договір повинен бути визнаний недійсним. Однак з оспорюваних пунктів кредитного договору вбачається, що зміна відсоткової ставки здійснюється не в односторонньому порядку, а в передбачених договором випадках, а саме: у випадку порушення позичальником строку остаточного повернення кредитних коштів та у випадку ненадання позичальником банку інформації про свою фінансово-господарську діяльність. Тобто зазначеним пунктом встановлена можливість підвищення банком процентної ставки у випадку порушення позичальником певних зобов'язань.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Такі ж положення щодо свободи договорів передбачені ст. 67 Господарського кодексу України.

При укладенні господарського договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору, виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певні прогнози відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.

В силу статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 вказаного кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про незгоду однієї із сторін з умовами договору щодо встановлення розміру процентів (протоколи розбіжностей та їх узгодження, застереження до договору). Таким чином, судова колегія вважає узгодженим волевиявлення сторін щодо настання наслідків, обумовлених кредитним договором, яке виражено в письмовій формі, підтверджено підписами повноважних осіб сторін договору та відбитками їх печаток, а тому підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні.

Не знайшли свого підтвердження посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права, оскільки ухвали господарського суд направлялись за місцезнаходженням позивача, яке вказано ним у позовній заяві. Про зміну адреси він не повідомляв. Крім того, у апеляційній скарзі позивачем зазначена та сама адреса.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення, адресовані позивачу були повернуті господарському суду з відміткою відділення поштового зв'язку "не зареєстровано". З врахуванням вищевикладеного позивач вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс", м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2012р. у справі №28/85пд- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2012р. у справі №28/85пд - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 8 прим:

1 прим. -у справу;

1 прим. -позивачу

3 прим. -відповідачам

2 прим. -ДАГС;

1 прим. -ГСДО;