Рішення

від 30.07.2012 по справі 10/045-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2012 р. Справа № 10/045-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/045-12

за позовом спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Полонина»,

м. Обухів

про стягнення 12391,27 грн.

Представники:

від позивача: Меркулова К.О. - довіреність № 140/05 від 24.05.2012 р.;

від відповідача: Нечай М.А. - довіреність б/н від 21.06.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Полонина»(далі-відповідач) про стягнення 12391,27 грн. заборгованості, яка утворилась у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 4441 від 03.06.2010 р. в частині своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 31.05.2012 р. порушено провадження у справі № 10/045-12 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Присутнім в судовому засіданні 14.06.2012 р. представником позивача підтримані позовні вимоги, проте через канцелярію суду надано клопотання б/н від 14.06.2012 р. про відкладення розгляду справи з метою підготування та надання витребуваних судом документів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 31.05.2012 р. не виконав.

Ухвалою суду від 14.06.2012 р. розгляд справи було відкладено.

Присутнім в судовому засіданні від 05.07.2012 р. представником позивача надані документи, витребувані судом, та підтримані позовні вимоги.

05.07.2012 р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позовну заяву б/н від 05.07.2012 р., підтриманий представником в судовому засіданні, в якому останній визнає позовні вимоги в сумі 537,00 грн., та заперечує в іншій частині позову.

Ухвалою суду від 05.07.2012 р. розгляд справи відкладено.

17.07.2012 р. через канцелярію суду позивачем надане клопотання, підтримане представником в судовому засіданні, в якому останній заперечує проти наданого відповідачем відзиву на позов, посилаючись на те, що між сторонами у справі підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р., згідно з яким відповідач визнав суму заборгованості в повному обсязі. Крім того, позивач посилається на те, що у 2008 році між сторонами був підписаний Договір купівлі-продажу № 2075, і що кошти, перераховані відповідачем, зараховані в рахунок погашення саме за цим договором.

Присутній представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В засіданні від 17.07.2012 судом оголошено перерву до 30.07.2012 р., про що належним чином повідомлено представників сторін.

В судовому засіданні від 30.07.2012 р. представниками сторін підтримані свої вимоги та заперечення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу (на умовах відстрочки платежу) № 4441, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, продавець взяв на себе обов'язок продавати у власність покупця товари народного споживання, асортимент, номенклатура, кількість та вартість якого визначаються в накладних на товар, а покупець в свою чергу зобов'язався протягом дії цього договору купувати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Умовами п.п. 4.1, 4.3, 4.5 договору визначено, що ціна на товар вказується в накладній (специфікації) в національній валюті України. Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого товару не пізніше 14 діб від дати приймання товару. При перерахуванні грошових коштів за одержаний товар, покупець зобов'язується вказати в платіжному дорученні номер та дату накладної, згідно з якою він одержав конкретну партію товару. До повного остаточного розрахунку за кожною партію раніше одержаного товару (за кожною накладною), будь-яке наступне перерахування покупцем грошових коштів в оплату за товар, зараховується продавцем як оплата за партію товару, яку покупець одержав раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної вказано в платіжному дорученні покупця.

Так, на виконання умов Договору № 4441 від 03.06.2010 р. та взятих на себе зобов'язань позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 45958,80 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № ЗУ 015760 від 11.06.2010 р. на суму 362,88 грн., № ЗУ015757 від 11.06.2010 р. - 23108,94 грн., № ЗУ015758 від 11.06.2010 р. - 580,32 грн., № ЗУ015759 від 11.06.2010 р. - 907,02 грн., № ЗУ026242 від 01.10.2010 р. - 1432,80 грн., № ЗУ027597 від 14.10.2010 р. - 691,20 грн., № ЗУ027596 від 14.10.2010 р. - 6416,82 грн., № ЗУ032310 від 25.11.2010 р. - 1520,28 грн., № ЗУ035000 від 16.12.2010 р. - 9303,54 грн., № ЗУ0368849 від 29.12.2010 р. - 537,00 грн., № ЗУ035860 від 23.12.2010 р. - 1098,00 грн. Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Крім того, про отримання товару відповідачем свідчать також наявні в матеріалах справи, підписані в двосторонньому порядку та скріплені печатками юридичних осіб товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв.

В якості доказу передання відповідачеві товару позивачем також надані податкові накладні, копії яких в кількості 11 штук наявні в матеріалах справи, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з вищезазначеними видатковими накладними.

Відповідно до п.п. 4, 6, 7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або

часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Однак, в порушення умов Договору № 4441 від 03.06.2010 р. та взятих на себе зобов'язань, вартість товару сплачена відповідачем частково, в сумі 34087,38 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи банківські виписки з особистого рахунку відповідача за 03.09.2010 р., 29.09.2010 р., 30.09.2010 р., 14.10.2010 р., 27.10.2010 р., 29.10.2010 р., 01.11.2010 р., 09.12.2010 р., 29.12.2010 р., 10.01.2011 р., оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні. Вартість товару в сумі 11871,42 грн. залишена відповідачем не сплаченою. При цьому, виконуючи умови п. 4.5 договору, відповідачем належним чином дотримано умови оформлення платіжних документів, вказавши за якими саме накладними здійснювались розрахунки.

Крім того, з наявних в матеріалах доказів, а саме з наданої позивачем видаткової накладної (повернення) № ВП-0000003 від 17.08.2010 р. вбачається, що в межах дії Договору № 4441 від 03.06.2010 р. відповідачем здійснено часткове повернення товару позивачу на суму 11334,42 грн.

Таким чином, вартість товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі Договору № 4441 від 03.06.2010 р., згідно з видатковими накладними, залишена несплаченою в сумі 537,00 грн. Зазначена сума боргу визнана відповідачем, про що, зокрема, зазначено у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний з боку відповідача та є на думку позивача належним доказом визнання заборгованості в сумі 11854,27 грн. не приймається судом як доказ, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто факт здійснення сторонами у справі господарських операцій, що стосується виконання ними своїх зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Акт звірки взаєморозрахунків не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже такий не може використовуватися, як доказ здійснення господарської операції, зокрема надання чи отримання товару.

Тобто, з наведеного вбачається, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом підтвердження передачі товару та виникнення заборгованості.

Посилання ж позивача на п. 4.5 Договору № 4441 від 03.06.2010 р. також не може братися судом до уваги, оскільки зазначений пункт договору не стосується передачі товару та виникнення заборгованості за попереднім договором, оскільки з предмету та підстав позову вбачається, що позивач звернувся саме за неналежне виконання відповідачем умов Договору № 4441 від 03.06.2010 р., а не Договору № 2075 від 11.09.2008 р., який не стосується предмету позову у справі № 10/045-12.

Предметом позову слід вважати конкретну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка випливає зі спірного матеріально-правового відношення і з приводу якого господарський суд повинен прийняти рішення по справі. Законодавством передбачається, що в позовній заяві повинна бути вказана вимога позивача з посиланням на закон, а якщо позов подано до кількох відповідачів - вимоги щодо кожного з них. Ці вимоги позивача до відповідача повинні ґрунтуватись на фактичних обставинах по справі. Закон вимагає, щоб у позовній заяві були вказані обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, та щоб позивач вказав спірне правовідношення, зробив посилання на законодавство. Правильне визначення предмету позову має важливе практичне значення, а саме: визначає суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, проводить класифікацію на окремі категорії справ.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Як правило, підстава має складний фактичний склад. Ці юридичні факти, фактичні обставини складають фактичну підставу позову. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Крім того, при дослідженні Договору купівлі-продажу № 4441 від 03.06.2010 р. судом встановлено, що він взагалі не містить посилань на Договір № 2075 від 11.09.2008 р., зокрема, що стосується зобов'язань відповідача по оплаті поставок товару в рахунок погашення можливої заборгованості за останнім.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача щодо оплати переданого позивачем на підставі Договору купівлі-продажу № 4441 від 03.06.2010 р., згідно з видатковими накладними № ЗУ 015760 від 11.06.2010 р., № ЗУ015757 від 11.06.2010 р., № ЗУ015758 від 11.06.2010 р., № ЗУ015759 від 11.06.2010 р., № ЗУ026242 від 01.10.2010 р., № ЗУ027597 від 14.10.2010 р., № ЗУ027596 від 14.10.2010 р., № ЗУ032310 від 25.11.2010 р., № ЗУ035000 від 16.12.2010 р., № ЗУ0368849 від 29.12.2010 р., № ЗУ035860 від 23.12.2010 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості в сумі 537,00 грн. відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 12391,27 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі - 537,00 грн.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полонина»(08700, Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, 9, код 32571286) на користь спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9, код 14364757) 537,00 грн. заборгованості та 69,75 грн. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 30.07.2012 р.

Суддя А.І. Привалов