Ухвала

від 13.06.2012 по справі 2а-15849/11/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15849/11/0170/15

13.06.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Рузова А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 06.03.12 по справі № 2а-15849/11/0170/15

за позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церер" (вул. Самохвалова, буд.19,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)

про стягнення 40285,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.12 у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Церер»за період з 01.07.2010 року по 30.06.2010 року. За наслідками перевірки складений акт №12074/17-1 від 30.08.2011 року, за висновками якого встановлено порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 168.1.1. пп. 168.1.4. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, а саме підприємством не перераховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2010 року по 30.06.2010 року у сумі 40285,42 грн.

Згідно акту перевірки встановлено, що за 4 квартал 2010 року підприємством надана звітність за формою 1 - ДФ №279133 від 17.02.2011 року, відповідно до якої сума нарахованого доходу складає 115868,73 грн., сума виплаченого доходу - 115868,73 грн., сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб - 14076,96 грн., сума сплаченого податку з доходів фізичних осіб -1535,00 грн.

Враховуючи вимоги 8.1.2 пункту 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»відповідачем не перерахований податок з доходів фізичних осіб до бюджету за 4 квартал 2010 року у сумі 12541,96 грн.

Відповідно до підпункту 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Пунктом 14.1.180. статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що, податковий агент щодо податку з доходів фізичних осіб -це юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

З акту перевірки №12096/17-1 від 30.08.2011 року вбачається, що згідно розрахунку 1 -ДФ за 1 квартал 2011 року від 16.05.2011 року №117913 сума нарахованого доходу складає 98148,18 грн., сума виплаченого доходу -98148,18 грн., сума нарахованого податку -9741,93 грн., сума сплаченого податку -95,00 грн.; відповідно до розрахунку 1 -ДФ за 2 квартал 2011 року від 03.08.2011 року №156854 сума нарахованого доходу складає 151469,48 грн., сума виплаченого доходу -151469,48 грн., сума нарахованого податку -18096,53 грн., сума сплаченого податку -0.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пп. 49.18.1 ПКУ податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, в разі невиплати оподатковуваного доходу задекларований (зазначений у поданій податковій декларації, розрахунку) ПДФО потрібно сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання місячної податкової декларації.

Вираз «підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду»можна розтлумачити як 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, що починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПКУ для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, передбачено подання самої декларації чи ні.

Тобто, факт відсутності самої місячної податкової декларації з ПДФО не повинен впливати на розрахунок граничних строків сплати ПДФО, які становлять 30 календарних днів (20 + 10), що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 1, 2 квартал 2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, у розумінні норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податкового кодексу України заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, яка є предметом спору, є податковим боргом платника податку.

Порядок стягнення податкового боргу був передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на даний час передбачений Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення надсилаються податкові вимоги.

З 01.01.2011 року порядок стягнення податкового боргу визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що органи податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги на суму податкового боргу.

Ухвалами суду від 14.12.2011 року, 19.01.2012 року, 07.02.2012 року неодноразово були витребувані податкові вимоги. Згідно письмових пояснень представника позивача відповідачу вимоги не виставлялися. В порушення ст. 71 КАС України суду не надані докази прийняття вимог у визначеному до 01.01.2011 року ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" порядку, та у визначеному з 01.01.2011 року нормами ст. 59 Податкового кодексу України порядку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що у податкового органу не виникло право на звернення до суду щодо стягнення податкового боргу, який складає предмет позову, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.03.12р. по справі № 2а-15849/11/0170/15 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.03.12р. по справі № 2а-15849/11/0170/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва