Постанова

від 03.07.2012 по справі 3352/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2012 р. № 2-а- 3352/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Глянь О.І.

за участю:

представника позивача - Сімаковича П.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Виробничого кооператива "Експертно-технічний центр "Солар-1" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Виробничий кооператив "Експертно-технічний центр "Солар-1", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0002102305 від 24.02.2012 року .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, викладені в акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 16.02.2012 року за №7472305/21198802 за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ВК «Експертно-технічний центр «Солар-1» з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «Проспец консалтинг» за жовтень 2010 року є необґрунтованими, а винесене 24.02.2012 року податкове повідомлення - рішення № 0002102305 на підставі вказаного акту підлягає скасуванню.

Так, позивач, спростовуючи викладені в акті перевірки висновки, вказав, що сума податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентом позивача у відповідності до вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, правомірно включена до податкового кредиту відповідного періоду. Укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними. Реальність здійснення господарських операцій з контрагентом позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними складеними у відповідності до п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

При складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскарженого податкового повідомлення -рішення, на думку позивача, податковий орган вийшов за межі своїх повноважень і самостійно поза судовою процедурою, визнав договори укладені між позивачем та його контрагентами недійсними.

За таких підстав, позивач вважає акт перевірки таким, що складений з порушеннями норм діючого законодавства України, а спірне податкове повідомлення -рішення таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позові, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної пожаткової служби, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказав, що фахівцями податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Проспец консалтинг» за жовтень 2011 року. На підставі перевірки встановлено порушення ВК «ЕТЦ «Солар - 1», а саме: ВК «ЕТЦ "Солар-1» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) за жовтень 2011 року; п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, ст.200, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, у зв"язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 67.084 грн., в тому числі за жовтень 2011 року в сумі 67.084 грн. Отже, грошове зобов"язання, визначене податковим органом у спірному податковому повідомленні рішенні цілком правомірне та обгрунтоване. За таких підстав, відповідач вважає адміністративний позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Виробничий кооператив «Експертно-технічний центр «Солар-1», пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 21198802, місцезнаходження: вул. Клочківська, буд.352-А, м. Харків, 61051) (а.с.41-42, 45).

З 20.10.1992 року за №432К позивач узятий на податковий облік ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, правонаступником якої ДПІ у Дзержинського районі м. Харкова Харківської області ДПС, про що свідчить довідка від 08.02.2012 року №58174 (а.с.44) та з 14.12.2007 року зареєстрований, як платник податку на додану вартість (а.с.43).

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі наказу від 03.02.2012 №307, виданого Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Ковальовою Іриною Вікторівною, інспектором податкової служби 1 рангу, головним державним податкових. ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контро по юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Клімовою Іриною Олександрівною, інспектором податкової служби 1 рангу, згідно із підпунктом 78.1.1 і пунктом 78.1 статті 78, підпунктом 78.1.4 пунктом 78.1 статті 78, пунктом 82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ, зі змінами та доповненнями, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Виробничого кооперативу "Експерно - технічного центру "Солар-1" (надалі по тексту ВК «ЕТЦ "Солар-1») з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промспецконсалтінг» код ЄДРПОУ 37091549 за жовтень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 16.02.2012 року за №7472305/21198802 (а.с.34-40).

За висновками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, викладеними в згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- ВК «ЕТЦ "Солар-1» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) за жовтень 2011 року;

-п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, ст.200, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 67.084 грн., в тому числі за жовтень 2011 року в сумі 67.084 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено спірне податкове повідомлення - рішення від 24.02.2012 року №0002102305, яким ВК «ЕТЦ "Солар-1» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 106.626,00 грн. у т.ч. 67.084,0 грн. - основний платіж, 33.542,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.6);

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 16.02.2012 року за №7472305/21198802 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Так, на підставі договорів поставки укладених між ТОВ "Промспец Консалтинг"-(постачальник) та ВК «ЕТЦ "Солар-1»-(покупець), постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а останній прийняти та оплатити товар, марка, кількість і ціна, яких зазначається в рахунках - фактурах і накладних виданих продавцем покупцю, а саме:

- за договором поставки №425 від 07.12.2010 року товарно-матеріальні цінності (фотохімічну продукцію і діагностичні пристрої) (а.с.47);

- за договором поставки №426 від 07.12.2010 року паливно - мастильні матеріали та автозапчастини (а.с.46).

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується виписаними ТОВ "Промспец Консалтинг" на користь ВК «ЕТЦ "Солар-1» податковими накладними на загальну суму податку на додану вартість в складі податкового кредиту - 67.084 грн., а саме: від 31.10.2011 року №349 на суму з ПДВ 198.000,00 грн. (а.с.60), від 31.10.2011 року №366 на суму з ПДВ 79.200,00 грн. (а.с.63), від 14.10.2011 року №204 на суму з ПДВ 53.964,00 грн. (а.с.65), від 06.10.2011 року №97 на суму з ПДВ 71.340,00 грн. (а.с.67), видатковими накладними від 31.10.2011 року на суму з ПДВ 198.000,00 грн. (а.с.62), від 31.10.2011 року на суму з ПДВ 79.200,00 грн. (а.с.64), від 14.10.2011 року на суму з ПДВ 53.964,00 грн. (а.с.66), від 06.10.2011 року на суму з ПДВ 71.340,00 грн. (а.с.68).

Згідно наданих пояснень представником позивача, транспортування товарів отриманих за договорами поставки №425 від 07.12.2010 року та №426 від 07.12.2010 року здійснювалося самовивізом зі склада продавця на склад покупця - який належить ВК «ЕТЦ "Солар-1» на підставі приватної власності, про що в матеріалах справи свідчить технічний паспорт на громадський будинок (а.с.156-158). На отримання товару у ТОВ "Промспец Консалтинг" позивачем виписувалися довіреності, що підтверджується випискою із журналу реєстрації довіреностей (а.с.174).

Товар перевозився автомобілями УАЗ 31514, УАЗ 3160, які належать позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу) (а.с.162-164). Придбаний товар ВК «ЕТЦ "Солар-1» за вказаними договорами є малогабаритним, тому перевозився легковими автомобілями, про що позивачем до матеріалів справи надано подорожні листи службового легкового автомобіля від 10.10.2011 року №38, від 03.10.2011 року №37 (а.с.48), від 17.10.2011 року, від 24.10.2011 року (а.с.49), від 03.10.2011 року, від 10.10.2011 року (а.с.50), від 17.10.2011 року №39, від 24.10.2011 року №40 (а.с.51), від 24.10.2011 року (а.с.52), від 17.10.2011 року (а.с.53), від 10.10.2011 року (а.с.54), від 03.10.2011 року (а.с.55), від 24.10.2011 року (ас.50), від 17.10.2011 року (а.с.57), від 03.10.2011 року (а.с.58), від 10.10.2011 року (а.с.59). Перевезення товарів здійснювалося водіями закріпленими за автомобілями УАЗ 31514 та УАЗ 3160, що підтверджується копіями наказів 160-161).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг" проводилися у безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать платіжні доручення від 06.10.2011 року №2232 на суму 71340,00 грн. (а.с.179), від 14.10.2011 року №2245 на суму 53964,00 грн. (а.с.180), від 31.10.2011 року №2262 на суму 47200,00 грн. (а.с.181), від 23.11.2011 року №2286 на суму 32000,00 грн. (а.с.182), від 24.11.2011 року №2288 на суму 5000,00 грн. (а.с.183), від 30.11.2011 року №2299 на суму 48000,00 грн. (а.с.184), від 07.12.2011 року №2304 на суму 72000,00 грн. (а.с.185), від 15.12.2011 року №2311 на суму 28000,00 грн. (а.с.186), банківськими виписками (а.с.187-190).

В подальшому придбаний позивачем товар за вказаними договорами поставки був використаний для виконання робіт з технічної діагностики об'єктів контрагентів, що підтверджується актами приймання-сдачі виконаних робіт (а.с.69-121). Бензин та масло використані для власних потреб при експлуатації автомобілів ВК «ЕТЦ "Солар-1».

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач -ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не надав.

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до податкового кредиту та відповідають реєстрам отриманих податкових накладних (даним додатку 5 до декларації з ПДВ, даним Бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту) в розрізі контрагентів нарівні ДПА України) всього на суму 67084 грн., в тому числі за жовтень 2011 року в сумі 67084 грн.

Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність факту реального вчинення господарських операцій та неправомірність формування податкового кредиту в податковому обліку, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача є акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 13.12.2011 №251/23-03-05/37091549 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промспец Консалтинг" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2011 року».

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи підприємств не вивчались, оскільки, як вбачається з назви згаданих вище актів, зустрічні звірки взагалі не були проведені.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Також, слід зазначити силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладной.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

При судовому розгляді підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Оскільки, ВК «ЕТЦ "Солар-1» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів поставки, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ВК «ЕТЦ "Солар-1» та його контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ВК «ЕТЦ "Солар-1» та його контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг" положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Промспец Консалтинг", а також правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ВК «ЕТЦ "Солар-1», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничого кооператива "Експертно-технічний центр "Солар-1" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0002102305 від 24.02.2012 року винесене ДПІ у Дзержинському районі.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2012 року.

Суддя О.В. Панченко