Постанова

від 27.06.2012 по справі 4822/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 червня 2012 р. № 2-а- 4822/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промреммонтаж" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промреммонтаж", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 06.04.2012 року №0003082302 та №0003102302.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з висновками, викладеними в акті позапланової документальної перевірки ДПІ за період грудень 2012 року від 26.03.2012 року № 191/22-0/35971913, та із винесеними на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями від 06.04.2012 року №0003082302 та №0003102302 ТОВ «Промреммонтаж» не погоджується, вважає їх безпідставними та незаконними. Позивач не згоден із посиланням податкової інспекції на нікчемність укладених договорів між ТОВ «Промреммонтаж» та його контрагентами ТОВ «Експортком», ТОВ «Металург-2010 року» та стверджує, що договори будівельних підрядів та надання послуг вантажними механізмами укладені в письмовій формі та містять погодження всіх істотних умов передбачених законодавством, підписані повноваженими представниками сторін. Фактичне виконання сторонами укладених угод підтверджується засвідченими уповноваженими представниками сторін первинними документами - актами виконаних робіт, податковими накладними, проведеними розрахунки. На час здійснення господарських взаємовідносин контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, державну реєстрацію згаданих підприємств не скасовано та не припинено, господарські документи не визнано недійсними. ТОВ «Промреммонтаж» здійснює податковий облік результатів господарської діяльності виключно на підставі первинних документів, які належним чином складені та підтверджують повний обсяг задекларованих показників. Отже, враховуючи викладене, встановлені податковою інспекцією порушення декларування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «Промреммонтаж» суперечать нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення - рішення прийняті ДПІ у Київському районі м. Харкова ХО ДПС підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання прибув та склав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника підприємства.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податковоїх служби, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 - 35 КАС України, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Промреммонтаж», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 35971913, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Київському районі м. Харкова ХО ДПС, яка є правонаступником ДПІ у Київському районі м. Харкова, зареєстрований як платник на додану вартість та має свідоцтва платника ПДВ №100127311 від 10.07.2008 року.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлення від 13.03.2012 року №1, виданого ДПІ у Київському районі м.Харкова, державним податковим ревізор-інспектором 1 рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Стойка Андрій Іванович, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, та відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 12.03.2012р. №624 проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "'Промреммонтаж", з питання правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, за грудень 2011р.

Перевірка проводилась з 13.03.2012 року по 19.03.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом перевірки від 26.03.2012 року № 191/22-0/35971913 (а.с.6-21).

З посиланням на зазначений акт перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова ХО ДПС 06.04.2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0003102302, яким ТОВ «Промреммонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 111.773,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 89.418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22.355 грн. (а.с.22);

- № 0003082302, яким ТОВ «Промреммонтаж» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 33.504,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 33.054 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн. (а.с.23).

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових - повідомлень рішень слугували відображені в акті перевірки від 26.03.2012 року №191/22-0/35971913 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Промреммонтаж»:

- ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Промреммонтаж" з ТОВ " Металург - 2010" за грудень 2011 року.

-п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-6 від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями в результаті чого знижено податок на прибуток на суму 33.054,00 грн у т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 33.054, 00 грн.

-п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу Укоаїни з урахуванням змін та доповнень в результаті чого знижено податкове зобов язання з податку на додану вартість в сумі 89.418,17 грн. у т.ч. за грудень 2011 гоку на суму 89.418,17 грн

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ТОВ «Промреммонтаж» у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Експортком» та ТОВ «Металург-2010 року».

На підставі договорів будівельного підряду від 12.10.2011 року №12/10/11 (а.с.44-48), від 02.12.2011 року №02/12 (а.с.53-57), від 08.12.2011 року №08/12/11 (а.с.62-66), від 14.10.2011 року №14/10/11 (а.с.71-75), від 21.12.2011 року №21/12/11 (а.с.86-84), від 07.12.2011 року №7/12/11 (а.с.89-93) укладених між ТОВ «Промреммонтаж»-(замовник) та ТОВ «Експортком»-(підрядник), останній бере на себе зобов'язання на свій ризик, своїми чи залученми силами і засобами, зі свого чи з матеріалу замовника виконати всі передбачені договором роботи, а саме:

- за договором від 12.10.2011 року №12/10/11 виконати будівництво цеху ПФ «ФЕУ», ціна робіт з ПДВ становить 18.768,30 грн.;

- за договором від 02.12.2011 року №02/12 виконати монтаж конструкцій перекриття ТОВ «Техноком», ціна робіт з ПДВ складає 162.966,68 грн.;

- за договором від 08.12.2011 року №08/12/11 виконати заміну технологічного трубопроводу ТОВ «Техноком», ціна робіт з ПДВ становить 98.854,64 грн.;

- за договором від 14.10.2011 року №14/10/11 виконати будівельні роботи Сіносховище СТОВ «Гусарівське», ціна робіт з ПДВ складає 80.033,28 грн.;

- за договором від 21.12.2011 року №21/12/11 виконати монтаж конструкцій ТОВ «Мерефянська скляна компанія», ціна робіт з ПДВ складає 117.460,09 грн.;

- за договором від 07.12.2011 року №7/12/11 виконати монтаж конструкцій ТОВ «Мерефянська скляна компанія», ціна робіт з ПДВ складає 12.026,02 грн.

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними виписаними ТОВ «Експортком» на адресу ТОВ «Промреммонтаж» від 29.12.2011 року №130 на суму з ПДВ 18.768,30 грн. (а.с.52), від 29.12.2011 року №129 на суму з ПДВ 162.966,68 (а.с.61), від 29.12.2011 року №128 на суму з ПДВ 64.854,64 грн. (а.с.70), від 29.12.2011 року №127 на суму з ПДВ 80.033,28 грн. (а.с.79), від 29.12.2011 року №126 на суму з ПДВ 117.460,09 грн. (а.с.88), від 29.12.2011 року на суму з ПДВ 12.026,02 грн. (а.с.97).

Виконання та приймання будівельних робіт за вказаними угодами підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за грудень 2011 року на суму 1.876.830 грн. (а.с.49), на суму 16.296.668 грн. (а.с.58), на суму 6.485.464 грн. (а.с.67), на суму 8.003.328 грн. (а.с.76), на суму 11.746.009 грн. (а.с.85), на суму 1.202.602 грн. (а.с.94), актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №4-12А на суму 91.539,60 грн. (а.с.50-51), № 1-12А на суму 363.148,24 грн. (а.с.59-60), №2-12А на суму 65.847,64 (а.с.68-69), №5-12А на суму 80.033,28 грн. (а.с.77-78), №7-12А на суму 184.956,67 грн. (а.с.86-87), №6-12А на суму 56.336,54 грн. (а.с.95-96).

Розрахунки між сторонами проводилася в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 04.04.2012 року №140 на суму 117.460,09 грн., від 01.02.2012 року №26 на суму 18.768,30 грн. (а.с.105), від 01.02.2012 року №27 на суму 64.854,64 грн., від 01.02.2012 року №28 на суму 12.026,02 грн. (а.с.107), від 01.02.2012 року №29 на суму 44.351,04 грн. (а.с.108), від 30.03.2012 року №136 на суму 118.615,64 грн., від 13.03.2012 року №107 на суму 55.001,06 грн., від 30.03.2012 року №135 (а.с.110), від 04.04.2012 року №139 на суму 3.647,86 грн. (а.с.112).

Згідно договору №ДГ-30 від 29.10.2011 року про надання послуг механізмами, укладеного між ТОВ «Промреммонтаж»-(замовник) та ТОВ «Експортком»-(виконавець), замовник поручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по наданню послуг вантажопідйомними механізмами (а.с.102).

Виконання сторонами договору №ДГ-30 від 29.10.2011 року підтверджується податковою накладною від 30.12.2011 року №167 на суму з ПДВ 80.400,00 грн. (а.с.42), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3012 на суму 80.400,00 грн. (а.с.41). Оплата за надані послуги відповідно до умов договору здійснена в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №25 від 01.02.2012 року на суму 80.400,00 грн. (а.с.103).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

За таких підстав, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем ТОВ «Промреммонтаж» та його контрагентами: ТОВ «Експортком» та ТОВ «Металург-2010 року», відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеними правочинами, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності укладених у перевіреному періоді правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки та перевіривши викладені в акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді.

Посилання відповідача в акті перевірки на фіктивність господарських взаємовідносин ТОВ «Промреммонтаж» з ТОВ «Експортком» та ТОВ «Металург-2010 року», суд не бере до уваги, оскільки з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем - ТОВ «Промреммонтаж» та його контрагентами. Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ТОВ «Промреммонтаж» порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України та п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як зазначалося вище, у ході перевірки перевіряючими досліджувалися податкові накладні, зазначені в акті перевірки на арк. 37, будь -яких сумнівів щодо їх оформлення перевіряючими вказано не було.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з приписами п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат, не відносяться не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Систематично аналізуючи вищевказані нормативні акти, суд робить висновок, що позивачем правомірно включені витрати до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Експортком» та ТОВ «Металург-2010 року» у сумі 143.715,00 грн. та підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 89.418,17 грн., наданими до перевірки належно оформленими первинними документами, які містять всі необхідні реквізити передбачені приписами діючого податкового законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомленнь - рішеннь, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Промреммонтаж» , позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промреммонтаж" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 06.04.2012 року №0003082302 та №0003102302.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко