Постанова

від 26.07.2012 по справі 4815/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26 липня 2012 р. справа № 2-а- 4815/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Сімаковича П.Ю.;

відповідача - Щербатюк Ю.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Лазер" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альт Лазер», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ДПС Харківської області, №0002122302 від 12.03.12 та податкове повідомлення -рішення №0002112302 від 12.03.12.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова ДПС Харківської області про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», оскільки за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова ДПС Харківської області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ТОВ «Альт Лазер»порушено вимоги п. 138.8, ст. 138, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 90 584 грн., в тому числі за III кв. 2010 р. в сумі 20 650 грн., IV кв. 2010 р. в сумі 35 818 грн., за І кв. 2011 р. в сумі 6 800 грн., за ІІ кв. 2011 р. в сумі 9 424 грн., за ІІІ кв. 2011 р. в сумі 17 892 грн. та заниження ПДВ в сумі 76 384 грн., в тому числі за серпень 2010 р. в сумі 15 000 грн., жовтень 2010 р. в сумі 27 765 грн., лютий 2011 р. в сумі 2 390 грн., березень 2011 р. в сумі 1 752 грн., квітень 2011 р. в сумі 6 600 грн., травень 2011 р. в сумі 7 283 грн., за вересень 2011 р. в сумі 15 558 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Альт Лазер», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32336934, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова ДПС Харківської області, якою було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альт-Лазер»з питання фінансово-господарських відносин з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»за період з 01.08.10 року по 30.09.11.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 27.02.12 за №636/235/32336934, в якому містяться висновки про порушення ТОВ "Альт-Лазер" положень п. 138.8, ст. 138, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне віднесення на збільшення витрат та на збільшення податкового кредиту видаткових і податкових накладних, що були виписані контрагентами ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Тех-Агроремпоставка»за нікчемними правочинами, бо вказані документи не мають юридичної сили, а господарські операції за нікчемними правочинами в дійсності не відбулись.

В ході розгляду справи судом достеменно встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення ТОВ «Промтехноопт», господарської діяльності, котрі відображені в актах від 01.06.11 №1251/23-03-05/37092055, від 04.07.11 №1497/23-03-05/37092055, від 07.11.11 №220/23-03-05/37092055, від 14.12.11 №324/23-03-05/37092055, ТОВ «Тех-Агроремпоставка», який відображені в акті перевірки від 30.06.11 №1459/23-03-05/36457279 та ТОВ «Техенергоресурс», який відображений в акті перевірки від 23.11.10 №3057/23-03-05/34566972.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено.

З посиланням на акт від 27.02.12 за №636/235/32336934 ДПІ у Київському районі м.Харкова були винесені податкові повідомлення -рішення за №0002122302 від 12.03.12 на загальну суму 90 930, 00 грн. та податкове повідомлення -рішення за №0002112302 від 12.03.12 на загальну суму 104 702, 00 грн. (а.с.7,8 т.1).

Перевіряючи законність та обгрунтованість спірних рішень, суд встановив, що 03.08.2010р. між ТОВ «Альт Лазер»та ТОВ «Техенергоресурс»було укладено договір №03/08 про розроблення креслень конструкторської документації механічних узлів лазерного комплексу (а.с. 141 т.1).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані контрагентом податкова накладна від 25.08.2010 № 818 на загальну суму - 90 000 грн. (у т.ч. ПДВ на суму - 15000 грн.). Також надані видаткова накладна від 03.08.2010р. № 3081 та акт виконаних робіт від 25.08.2010р. (а.с.145,146 ).

Також, 07.12.2010 між ТОВ «Альт Лазер»та ТОВ «Промтехноопт»укладено договір поставки №7/12 (скануюче дзеркало SM-YAG, комплект сканаторів RLA-KIT-10 [Y] D2, модуль EMPW-A51J09G-24KZ, силовий світлопровід 400mnx1,5m, фокусуючі лінзи: KaCl, Ш110, R136 та активний елемент Nd:YAG-5х101) (а.с.83 т.1).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані контрагентом податкові накладні: від 07.12.2010 № 80 на загальну суму - 14340 грн. (у т.ч. ПДВ на суму - 2390 грн.); від 17.03.2011 № 291 на загальну суму - 44 640 грн. (у т.ч. ПДВ на суму - 7440,10 грн.); від 27.04.2011 № 473 на загальну суму - 5472 грн. (у т.ч. ПДВ на суму - 912 грн.); від 16.05.2011 № 318 на загальну суму - 43 695,60 грн. (у т.ч. ПДВ на суму - 7 282,60 грн.);від 12.09.2011 № 448 на загальну суму - 93 348 грн. (у т.ч. ПДВ на суму - 15 558 грн.). Також надані видаткові накладні, рахунки-фактури (а.с.84-86,89,92,94,97 т.1).

03.08.2010 між ТОВ «Альт Лазер»та ТОВ «Тех-агроремпоставка»було укладено договір поставки №3/08 (скануюче дзеркало SM-YAG, комплект сканаторів RLA-KIT-10 [Y] D2, модуль EMPW-A51J09G-24KZ, силовий світлопровід 400mnx1,5m, фокусуючі лінзи: KaCl, Ш110, R136 та активний елемент Nd:YAG-5х101) (а.с.176 т.1).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані контрагентом податкові накладні: від 01.09.2010 № 4504 на загальну суму - 9000 грн. (у т.ч. ПДВ на суму - 1500 грн.); від 21.10.2010 № 5807 на загальну суму - 157 588 грн. (у т.ч. ПДВ на суму - 26 265 грн.). Також надані видаткові накладні, рахунки-фактури (а.с.178-183 т.1).

Оцінивши згадані вище правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, згадані договори визнаються судами належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що придбані у ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Тех-агромаркетинг»товари використовувались для виготовлення лазерних комплексів, які в подальшому були реалізовані відповідно договору №02/04 від 04.02.2011 укладеного між ТОВ «Альт Лазер»" та «Центральне КППК»та договору №06/30 від 30.06.2011 укладеного між ТОВ «Альт Лазер»та «Восточне КППК»(а.с.79,80 т.1, 23-35 т.2).

Зі змісту доводів відповідача та змісту акту перевірки вбачається, що обгрунтованість даного доводу платника податків не спростована податковим органом.

Також, згідно з доводами позивача, ТОВ "Альт Лазер" проводив модернізацію і технічний супровід працюючих лазерних комплексів, відповідно до рахунку №29/04 від 29.04.2011 та рахунку №26/04 на заводі ім.Малишева та ІРЕ НАН України були поставлені фокусуючи лінзи: KaCl, Ш110, R136 та активний елемент Nd:YAG-5х101. (а.с.208,209 т.1).

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано обгрунтованості доводів позивача про реальність фізичного існування придбаного товару та подальше його використання в межах господарської діяльності платника податків.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення (а.с. 98-105, 147-148, 184,185 т.1), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними, а саме № 001/03 від 17.03.2011, № 002/04 від 27.04.2011, № 003/05 від 16.05.2011, № 007/02 від 07.02.2012.(а.с. 106-109 т.1).

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що позивачем надані достатні докази стосовно транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актів про неможливість проведення ТОВ «Промтехноопт», господарської діяльності, котрі відображені в актах від 01.06.11 №1251/23-03-05/37092055, від 04.07.11 №1497/23-03-05/37092055, від 07.11.11 №220/23-03-05/37092055, від 14.12.11 №324/23-03-05/37092055 від 04.11.2011 р. № 766/235/37363847, ТОВ «Тех-Агроремпоставка», який відображені в акті перевірки від 30.06.11 №1459/23-03-05/36457279 та ТОВ «Техенергоресурс», який відображений в акті перевірки від 23.11.10 №3057/23-03-05/34566972.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окрім того, окружний адміністративний суд при вирішенні справи бере також до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України, котра викладена в ухвалі від 16.05.2012р. по справі №К-9991/12528/12 та в силу якої у спорі щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «Альт Лазер». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ТОВ "Альт Лазер" до ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002122302 від 12.03.2012р., №0002112302 від 12.03.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Лазер" (61085, м. Харків, вул. Ак.Проскури, 12, код ЄДРПОУ 32336934) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1957 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім грн. 00 коп.) грн.

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 31.07.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.